Вирок № 120686715, 29.07.2024, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11955/23

Провадження № 1-кп/466/357/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2024 року м.Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши в залі суду в м.Львові в відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141380001549 від 21 вересня 2023 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків Харківської обл, гр. України, українця, з освітою неповною середньою, неодруженого ,непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-06.12.2021 р. Київським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309 КК України до 1 р. позбавлення волі, звільнений від покарання на підставі ст.75 КК України,

-21.02.2024 р. Пустомитівським районним судом Львівської обл. за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України на 5 р.1 міс позбавлення волі,

-02.04.2024 р. Сихівським районним судом м.Львова за ч.1 ст.309, ч.3 ст.369, ч.4 ст.185, на 5 р. 2 міс позбавлення волі,

-27.05.2024 р. Личаківським районним судом м.Львова за ч.4 ст.185 КК України на 5 р. 3 міс позбавлення волі,

за ч.4 ст.185 КК України,-

у с т а н о в и в :

ОСОБА_4 09.09.2023 р. біля 10-57 год., перебуваючи у приміщенні магазину «Близенько» \ПП «Мережа Сервіс Львів»\, що за адресою м.Львів,вул. Шевченка 42 а , діючи умисно, повторно,з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану , який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64 «Про введення воєннного стану в Україні», з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх не спостерігає, таємно викрав з торгової зали магазину стартовий пакет «Київстар» у кількості 10 шт загальною вартістю 1000 грн., чим спричинив ПП «Мережа Сервіс Львів» матеріальної шкоди на вказану суму.

Окрім цього, ОСОБА_4 11.09.2023 р. біля 12-30 год. , перебуваючи у приміщенні магазину «Аврора» \ПП «Вигідна покупка»\ , що за адресою м.Львів,вул. Замарстинівська 127 , діючи умисно, повторно,з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх не спостерігає, таємно викрав з торгової зали магазину стартовий пакет «Київстар» у кількості 21 шт загальною вартістю 2630, 91 грн., чим заподіяв ПП «Вигідна покупка» матеріальну шкоду на вказану суму.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та пояснив, що дійсно вчинив зазначені у обвинувальному акті крадіжки стартових пакетів «Київстар», які в подальшому мав намір продати, а кошти використати для власних потреб. Заподіяну матеріальну шкоду потерпілим він не відшкодував. У вчиненому розкаюється. Просить суворо його не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого, а також доказами що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень повністю і об`єктивно стверджується його визнавальними показаннями в ході судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна \ крадіжку\, вчинену повторно, в умовах воєнного стану.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту. Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, не відшкодував потерпілим заподіяну шкоду.

Обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального проступку.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає і такі не зазначені в обвинувальному акті.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочини, та застосувати положення ч.4 ст.70 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Личаківського районного суду м.Львова від 27.05.2024 р.

У даному провадженні запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов ПП «Мережа-Сервіс Львів» про стягнення заподіяної шкоди із обвинуваченого суд вважає підставним та таким, що підлягає до задоволення в повному об`ємі.

Керуючись ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді 5\п`яти\ років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Личаківського районного суду м.Львова від 27 травня 2024 року та остаточно вважати ОСОБА_4 засудженим на 5 \п`ять \ років 4 місяці позбавлення волі.

Цивільний позов ПП «Мережа-Сервіс Львів» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 в користь ПП «Мережа-Сервіс Львів» 1000 \одну тисячу\ грн. заподіяної шкоди.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1