Рішення № 120685738, 23.07.2024, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/416/24 Справа №447/1175/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

23.07.2024 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Друзюк М.М.

секретар судового засідання Іськів О.І.

у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції з викликом( повідомленням) сторін у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Черкаській області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності ,-

за участі представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача подав до Миколаївського районного суду Львівської області позов до ГУНП в Черкаській області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову покликається на те що, 20.12.2023 посадова особа ВРПП Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області капітан поліції Медведчук М.В. склав протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №493166 за ч. 1 ст. 139 КУпАП, відносно ОСОБА_1 (далі позивач). При цьому інспектором ВРПП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції Медведчуком М.В. неправомірно вилучено посвідчення водія позивача. У зв`язку з чим, 26.12.2023 позивач, подав скаргу на дії інспектора ВРПП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, за результатами розгляду, якої посвідчення водія було повернуто 02.02.2024 .

Зазначив, що постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі №705/167/24 від 08.02.2024 провадження у справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 139 КУПАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначив, що позивач працював на посаді «водія автотранспортного засобу» в компанії ТОВ «Лемберг-транс», та під час випробовувального терміну на нього складено неправомірний протокол про адміністративне правопорушення.

Ситуація з незаконним притягненням позивача до адміністративної відповідальності спричинила матеріальних збитків позивачеві, оскільки, не маючи посвідчення водія він не зміг отримати відповідний рівень заробітної плати, на який розраховував, так як кількість робочих поїздок була пропорційна розміру заробітної плати також залишився без новорічних бонусів, оскільки станом на 31.12.2023 він був позбавлений посвідчення водія та мав відкриту адміністративну справу відносно нього. З 20.12.2023 по 08.02.2024 позивач не отримував запланованого доходу, що вплинуло на його репутацію, він не міг ще чекати невизначений період часу на завершення розгляду по справі №705/167/24 у зв`язку з чим звільнився. Незаконним притягненням позивача до адміністративної відповідальності йому завдано моральних страждань та матеріальних збитків, а тому просив стягнути з відповідача моральну шкоду, розрахунок якої проводиться на підставі ч.3 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі по тексту Закону №266/94-ВР) у розмірі мінімальної заробітної плати за період з 20.12.2023-20.02.2024, що становить 14 590, 16 грн., та матеріальну шкоду, яку він поніс під час розгляду справи №705/167/24 у виді витрат на правничу допомогу адвоката Дядик Н.А. у розмірі 4000 грн. та витрати на правову допомогу під час розгляду цієї справи.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом( повідомленням) сторін.

На адресу суду 08.05.2024 надійшло клопотання від представника ГУДКС України у Львівській області про відкладення розгляду справи.

22 травня 2024 року через систему «Електроний суд» від представника відповідача Державної казначейської служби України Стегній А.В., надійшов відзив на позовну заяву у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Оскільки, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. На даний момент рішень, дій (бездіяльності) органу державної влади не визнано незаконними, а тому - відсутні будь-які правові підстави для відшкодування шкоди. Зазначив, що позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Сам факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не має обов`язкового наслідку цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії/бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Окрім того, позивач не подав до суду жодного доказу,який би свідчив, що позбавлення його цих коштів матиме виключно негативні та непоправні наслідки для його майнового чи морального стану, також не підтверджено, що внаслідок складення протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності його репутація була непоправно зіпсована. Щодо стягнення витрат на правову допомогу просив відмовити, оскільки у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат.

Представник позивача адвокат Дядик Н.А. 28.05.2024 надіслала відповідь на відзив, у якій просить вимоги задовольнити, оскільки позивачем в повному обсязі викладено обґрунтування позову, які підтверджуються доданими додатками до нього. Також вказала, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень вилучення посвідчення водія), що не потребує додаткового звернення до суду з метою визнання рішень, дій (бездіяльності) протиправними незаконними. А основною негативною шкодою від неправомірних дій працівників поліції було саме позбавлення водійських прав, що не передбачено санкцією статті.

На адресу суду 11.06.2024 надійшло клопотання від представника відповідача ГУНП в Черкаській області про заміну відповідача, оскільки Уманське РУП ГУНП в Черкаській області не є юридичною особою, просили заміни на належного відповідача ГУНП в Черкаській області.

Ухвалою суду від 25.06.2024 у справі замінено відповідача Уманське РУП ГУНП в Черкаській області на належного відповідача ГУНП в Черкаській області.

На адресу суду 09.07.2024 надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3 , в якому просила відмовити у позові, оскільки, у справі позивачем заявлено стягнення матеріальної шкоди, яку він вважає реальними збитками у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом адміністративної справи №705/167/24. Разом із цим, із виду та характеру понесення позивачем вищезазначених витрат, які він вважає збитками, вбачається, що такі вчинялися ним з метою відновлення порушених, на його думку, відповідних прав у адміністративному судочинстві, таким чином, заявлені до стягнення позивачем відповідні витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, а тому підстави для їх відшкодування відсутні.

Крім цього, є безпідставним посилання позивача, що у нього вилучено посвідчення водія, а тому він не мав можливості заробляти кошти. Відповідно до статті 265-1 КУПАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, поліцейський тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Враховуючи те, що позивачеві видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тому безпідставним є посилання, що останній не міг заробляти кошти.

Також позивач не надав достатніх і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням фізичної або юридичної особи. її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації

Порушене право позивача відновлено шляхом прийняття рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення та не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом заподіяння моральної шкоди у даній справі. Щодо розрахунку розміру моральної шкоди, то позивач здійснив неправильний розрахунок оскільки, відшкодування здійснюється на підставі ст. 13 Закону №266/94-ВР, яким гарантовано відшкодування на рівні мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, і такий розмір мінімального відшкодування визначається на момент такого відшкодування відповідно, що у 2024 році становить 1 600,00 грн. Також представником позивача не наданий детальний опис робіт за договором про надання правової допомоги від 01.04.2024, договір не містить вартості години за кожен вид послуги та часу витраченого на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а тому відсутні правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.

Перед початком судового засідання представник позивача адвокат Дядик Н.А. подала заяву про розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на суму 6000 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Черкаській області в судовому засіданні позов заперечив, надав суду пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №493166 від 20.12.2023, ОСОБА_1 20.12.2023 о 10 год. 00 хв. в м. Умань по вул. Туристів та Мономаха, керуючи автомобілем DАF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , буксируючи причіп SCHMITZ ВС8983XF під час руху пошкодив асфальтобетонне покриття проїзної частини дороги на перехресті вулиць Туристів-В.Мономаха, чим порушив вимоги Закону України «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена ч.1 ст.139 КУпАП (а.с.16).

Згідно з тимчасовим дозволом серії ПК №362513 від 20.12.2023, ОСОБА_1 надано право керування транспортними засобами (а.с.17).

ОСОБА_1 звертався з скаргою на незаконні дії працівників поліції до Департамену патрульної поліції(а.с.18-21).

Відповідно до постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області №705/197/24 від 08.02.2024(яка набрала законної сили 20.02.2024) провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.139 КУпАП закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення(а.с.22-24).

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 06.11.2023 прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів у ТОВ «Лемберг-транс» та звільнений 14.02.2024 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпПУ (а.с.25).

Відповідно до договору про надання правової допомоги №25-01/24 від 25.01.2024 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Дядик Н.А., витрати на правничу допомогу адвоката під час розгляду по справі №705/167/24 складають 4000 грн, що підтверджується: рахунком №25_01 від 25.01.2024, квитанцією №XAK2-TXM2-0K49-AXA6 від 29.01.2024, актом про надання юридичної допомоги/виконання робіт №1 від 01.03.2024 (а.с.26-33).

Норми права

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною 7 статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 цьогоКодексу).

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Статтями 2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (Закону №266/94-ВР) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону №266/94-ВР визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначає, що представником відповідача протиправно було винесено відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.139 КУпАП, що, як наслідок, завдано йому суттєвих моральних страждань та спричинило матеріальну шкоду.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області №705/197/24 від 08.02.2024 (яка набрала законної сили 20.02.2024) провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.139 КУпАП закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Системний аналіз положень статті 1 та 2 Закону №266/94-ВР надає підстави для висновку, що закриття справи про адміністративне правопорушення є підставою для відшкодування особі, відносно якої порушувалась адміністративна справа, а в подальшому така справа була закрита, компенсації моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) викладено правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.Отже, оскільки судовим рішенням встановлено факт неправомірності дій посадової особи патрульної поліції під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності, це, поза розумним сумнівом, свідчить про те, що позивач від таких дій переніс душевні страждання, був вимушений певний час доводити свою правоту у суді, що безперечно змінило його ритм життя, що відповідно свідчить про наявність моральної шкоди, що є підставою для її відшкодування державою.

З огляду на встановлене слід визнати обґрунтованими доводи позивача про завдання йому моральної шкоди незаконним рішенням уповноваженої особи державного органу.

Стосовно доводів представників відповідачів, що позивач не надав жодних доказів завдання йому моральної шкоди , суд зазначає, що, оскільки, судом скасовано постанову про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, через відсутність складу адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, та є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, пов`язаної з необхідністю відновлення його прав.

Встановлюючи протиправність дій суб`єкта владних повноважень та, відповідно, наявність підстав для стягнення моральної шкоди, суди не мають своїм обов`язком присуджувати розмір вказаної шкоди виключно в тій сумі, яка зазначена позивачем у позовній заяві. Суди, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, повинні виходити із засад розумності та справедливості(постанова Верховного Суду від 26 січня 2021 р. у справі №335/5271/17).

У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 13 березня 2024 року у справі № 712/10999/22 Верховний Суд зазначив, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. Із огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд оцінює ступінь моральних страждань позивача, враховує короткочасність конфліктної ситуації, наявність психологічного стресу у позивача після подій, а також наявність у позивача моральних (душевних) страждань, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в своїх діях правопорушення з метою захисту свого порушеного права.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При оцінці обґрунтованості вимог позивача у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.12.2020 в справі 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

За таких обставин, з`ясувавши усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, беручи до уваги короткочасність конфліктної ситуації, виходячи з принципу співмірності, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не повинно призводити до надмірного збагачення, суд дійшов висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.

Пунктом 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131 визначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з частиною третьою статті 13 Закону провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Стосовно розрахунку розміру моральної шкоди, викладеного в позовній заяві, суд зазначає, що оскільки позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності уповноваженими особами органів поліції, під слідством чи судом не перебував, щодо спірних правовідносин не застосовуються положення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Дана правова позиція викладна в постанові Верховного Суду від 05.04.2024 у справі № 308/2614/23.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про компенсацію матеріальної шкоди завданої внаслідок протиправних дій працівників поліції, суд зазначає наступне.

Позивач вказує на те, що внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності йому спричинено матеріальну шкоду, яка полягає у понесених витратах на послуги адвоката під час розгляду справи №705/167/24, які підтверджуються укладеним між ним та адвокатом Дядик Н.А. договором про надання правової допомоги №25-01/24 від 25.01.2024, прайсом вартості послуг на суму 5 500 грн, рахунком фактури на суму 4 000 грн., копією квитанції від 29.01.2024 на суму 4 000 грн.

Відповідно до ст.. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд зазначає, що процесуальні витрати, понесені, у іншому судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову. Таких висновків дійшла ВП ВС у постанові від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.

Отже, процесуальні витрати, понесені позивачем під час розгляду справи №705/167/24, не є шкодою, яка може бути відшкодована в порядку ст.22 ЦК України, оскільки не є об`єктивним наслідком неправомірної поведінки завдавача шкоди.

За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача йому завдана матеріальна шкода, а тому, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами послуги адвоката під час розгляду справи №705/167/24 та відмову у їх задоволенні.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положення статті 134ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги №01-04/24 від 01.04.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Дядик Н.А., прайс у якому визначена загальна вартість послуг адвоката, що становить 6 000 грн., рахунок-фактура №01.04.2024 від 01.04.2024, ордер про надання правової допомоги, акт про надання юридичної допомоги/виконаних робіт №1 від 22.07.2024.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 322,80 грн.

Відповідно до п.13 ч.2ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ГУНП в Черкаській області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 322 (триста двадцять дві) грн. 80 (вісімдесят) коп.

У решті позову відмовити.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування та імен сторін

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповачі: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місце знаходження : вул.Бастіонна,6, м.Київ.

Головне управління Національної поліції в Черкаській області, код ЄДРПОУ 40108667 вул.Смілянська, 57, м.Черкаси.

Повний текст рішення складено 29.07.2024.

Суддя Друзюк М. М.