Рішення № 120684672, 22.07.2024, Оболонський районний суд міста Києва

22.07.2024 Справа № 756/147/24

Справа № 756/147/24

Провадження № 2/756/1626/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Тихої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Косянчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», Товариства з додатковою відповідальністю «Океаніка Лоджистік», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (далі - ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.»), Товариства з додатковою відповідальністю «Океаніка Лоджистік» (далі - ТОВ «Океаніка Лоджистік»), третя особа - ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15.03.2021 приблизно о 14 год. 10 хв. в АДРЕСА_1 ), сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mercedes-Benz Atego», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Океаніка лоджистік», під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28.05.2021 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.

На час ДТП транспортний засіб Mercedes-Benz Atego», номерний знак НОМЕР_1 , був забезпечений Полісом ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» № АР/5080072.

17.03.2021 та 02.04.2021 позивач звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

29.04.2021 засобами поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» позивач направив ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» заяву про страхове відшкодування.

Листом ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» № 51-7723/1 від 21.10.2021 позивача повідомлено про рішення страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування у сумі 67 519,87 грн.

11.11.2021, у зв`язку з невиконанням ТДВ«СК «Ю.Ес.Ай.» своїх зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування, позивачем було подано скаргу на бездіяльність відповідача до МТСБУ.

З наданої відповіді НБУ вбачається, що у своїх поясненнях страховик повідомив, що ним було прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 120064,14 грн. на підставі висновку експертного товарознавчого дослідження №194 від 18.01.2021. Проте, на сьогоднішній день страхове відшкодування позивачу не сплачено.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних суспільно-небезпечних дій ОСОБА_2 йому було завдано моральну шкоду, яка полягала у фізичних та душевних стражданнях, пов`язаних зі знищенням його транспортного засобу, а також переживаннями за життя та здоров`я його невістки та малолітнього онука, які були з ним а автомобілі під час дорожньо-транспортної пригоди, невістка при цьому отримала тілесні ушкодження та зверталася за медичною допомогою. Моральну шкоду позивач оцінює у 7000,00 грн.

Під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Океаніка Лоджистік». Враховуючи, що моральна шкода була завдана йому ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових обов`язків у ТОВ «Океаніка Лоджистік», позивач просить стягнути моральну шкоду з ТОВ «Океаніка лоджистік» як работодавця винуватця у ДТП.

У зв`язку з наведеним, позивач просить позов задовольнити, стягнути з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на його користь страхове відшкодування у розмірі 67 519,87 грн.; 3% річних у розмірі 4 278,73 грн.; інфляційні витрати у розмірі 22 936,94 грн.; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування - 30 067,50 грн., а також витрати по сплаті судового збору - 1 248,03 грн.; з ТОВ «Океаніка Лоджистік» - моральну шкоду у розмірі 7 000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 70,00 грн.

Ухвалою судді від 15.01.2024 позов залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 23.01.2024 було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Представники відповідачів у судове засідання повторно не з`явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, про дату, місце та час слухання справи були повідомлені належним чином, відзиви на позовну заяву у встановлений судом строк не подали.

Третя особа у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання представників відповідачів, які не повідомили про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 15.03.2021 приблизно о 14 год. 10 хв. в АДРЕСА_1 ), сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mercedes-Benz Atego», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Океаніка Лоджистік», під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28.05.2021, яка набрала законної сили 08.06.2021, у справі №759/8712/21, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28.05.2021, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до яких відповідача визнано винуватим у дорожньо-транспортній пригоді.

На момент ДТП транспортний засіб «Mercedes-Benz Atego», номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований в ТДВ«СК «Ю.Ес.Ай.» за полісом ОСЦПВ серії № АР/5080072 від 10.11.2020.

02.04.2021 ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

29.04.2021 засобами поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» позивач направив до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» заяву про страхове відшкодування.

Листом ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» за вих. №51-7723/1 від 21.10.2021 позивача повідомлено про те, що ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування у розмірі 67 519,87 грн.

Згідно з розрахунком страхового відшкодування, здійсненим страховиком ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.», сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику автомобіля «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 складає 67 519,87 грн.

Таким чином, спір між сторонами виник з приводу невиплати ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» позивачу, як потерпілому від ДТП, страхового відшкодування в порядку ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у відповідача.

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв`язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.

Разом з тим, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Як визначено ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

Таким чином, враховуючи, що страховиком ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» погоджений розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті на користь позивача, проте на тепепіршній час страхове відшкодування не виплачене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ «Ю.Ес.Ай.» на користь позивача суми невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 67 519,87 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на свою користь 3% річних від простроченої суми у розмірі 4 278,73 грн.; інфляційні втрати у розмірі 22 936,94 грн., а також пеню в розмірі 30 067,50 грн. за прострочення виплати страхового відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам надано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Беручи до уваги, що страховиком ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» повідомлено позивача про прийняття відповідного рішення про виплату страхового відшкодування листом від 21.10.2021, проте з того часу зобов`язання не виконане, що є простроченням, суд, перевіривши розрахунок позивача, у межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про те, що з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 22 936,94 грн. за період з 01.11.2021 по 30.11.2023; три проценти річних у розмірі 4 278,73 грн. за період з 22.10.2021 по 30.11.2023.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» прострочено виплату позивачу страхового відшкодування, у межах заявлених позовних вимог, перевіривши розрахунок, зроблений позивачем, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 01.01.2023 по 29.12.2023 у розмірі 30 067,50 грн.

Щодо вимог про стягнення з ТОВ "Океаніка Лоджистік" на користь позивача моральної шкоди у розмірі 7 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Підставами для стягнення моральної шкоди у визначеному розмірі позивач зазначив те, що внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_2 , який на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "Океаніка Лоджистік" та виконував трудові обов`язки, він зазнав душевних страждань, які полягали у тому, що під час ДТП з ним в автомобілі знаходилися малолітній онук та невістка ОСОБА_3 , яка внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КНП КОР "Київська обласна клінічна лікарня", де знаходилася на стаціонарному лікуванні. У подальшому через отримані травми у ДТП ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП БМР "Білоцерківська міська лікарня №2". Позивач переживав за стан фізичного та психічного здоров`я близьких. Крім того, внаслідок ДТП був фізично знищений належний йому автомобіль, у зв`язку з чим родина залишилася без транспортного засобу та був порушений нормальний спосіб життя та роботи.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як роз`яснено у п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Як вже встановлено судом, на момент ДТП транспортний засіб «Mercedes-Benz Atego», номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» за полісом ОСЦПВ серії № АР/5080072 від 10.11.2020. З полісу убачається, що страхувальником виступало ТОВ "Океаніка Лоджистік".

З копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 759/8712/21 щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення, письмових пояснень ОСОБА_2 , убачається, що станом на час ДТП останній перебував у трудових відносинах з ТОВ "Океаніка Лоджистік", працював водієм.

Вказане відповідачем ТОВ "Океаніка Лоджистік" під час розгляду справи не спростовано належними та допустимими доказами.

Так, ухвалою суду від 07.03.2024 було задоволено клопотання позивача та витребувано з ТОВ «Океаніка Лоджистік» інформацію про те, чи перебував ОСОБА_2 з ТОВ «Океаніка Лоджистік» у трудових відносинах станом на час дорожньо-транспортної пригоди та чи виконував ОСОБА_2 при цьому трудові (службові) обов`язки.

Вказана ухвала неодноразово надсилалася відповідачу для виконання і була отримана ТОВ «Океаніка Лоджистік» 27.05.2024, 24.06.2024, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте відповідачем не надано суду витребувану інформацію та документи на її підтвердження чи спростування.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що саме ТОВ «Океаніка Лоджистік» має бути відшкодована моральна шкода, завдана позивачу внаслідок ДТП, яка мала місце 15.03.2021, працівником товариства ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 3 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку травмуванням близької людини у ДТП, з фізичним знищенням його майна, внаслідок чого він був позбавлений можливості користуватися автомобілем, був порушений його звичайний спосіб життя, що, безумовно, не могло негативно не вплинути на його емоційний стан.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19.

Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, яка визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного суд вважає, що розмір оціненої позивачем моральної шкоди у 7000,00 грн., є необхідним та достатнім для відшкодування спричиненої йому моральної шкоди. Зазначений розмір моральної шкоди відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивача та є обґрунтованим враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню, з ТОВ "Океаніка Лоджистік" на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 7 000,00 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється судом у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», Товариства з додатковою відповідальністю «Океаніка Лоджистік», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 67 519 (шістдесят сім тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 87 копійок; три проценти річних у розмірі 4 278 (чотири тисячі двісті сімдесят вісім) гривень 73 копійок; інфляційні втрати у розмірі 22 936 (двадцять дві тисячі дев`ятсот тридцять шість) гривень 94 копійки; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 30 067 (тридцять тисяч шістдесят сім) гривень 50 копійок; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 248 (одна тисяча двісті сорок вісім) гривень 03 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Океаніка Лоджистік» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок; витрати по сплаті судового збору в розмірі 70 (сімдесят) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», код ЄДРПОУ 32404600, місцезнаходження: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6.

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Океаніка Лоджистік», код ЄДРПОУ 42129804, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.2.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя О.О.Тиха