Рішення № 120683376, 30.07.2024, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6641/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Білецькій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення коштів звернулась ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача адвокат Бевз Т.С. позовні вимоги підтримала повністю, просила суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі, а саме стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування не одержані за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати, згідно перерахунку за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 року у справі № 460/22092/22, в розмірі 46 098, 58 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 969,00 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на правничу допомогу.

В судове засідання представник відповідача головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області не з`явилася, проте у відзиві, поданому до суду просила суд розгляд справи провести без її участі та закрити провадження у справі, зазначаючи, що дана справа підлягає до закриття враховуючи те, що не вірно визначена підсудність. Крім того, у відзиві представник відповідача вказує, що Головне управління не наділене правом самостійно без правового регулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати виплату коштів.

Дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від 23лютого 2006року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України» § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що 13 вересня 2022 року Рівненським окружним адміністративним судом розглянуто адміністративну справу № 460/22092/22 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій. Вказаним рішенням суду зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік), починаючи з 23 січня 2022 року до зміни законодавства або правового статусу.

Дане судове рішення набрало законної сили 14.10.2022 року, позивачу видано виконавчий лист, який пред`явлений до виконання та який перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні постановою про відкриття виконавчого провадження №73218519 від 03.11.2023 року.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 18 жовтня 2022 року Сарненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вбачається те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 18 жовтня 2022 року складено відповідний актовий запис №651.

З дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 02 вересня 1979 року сільською радою Тутовичу Сарненського району Ровенської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали шлюб 02 вересня 1979 року про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №45.Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_4 , дружині ОСОБА_4 .

Приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Соколовською М. В. було зареєстровано спадкову справу № 61/2023 щодо смерті ОСОБА_2 . Що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, дослідженим в судовому засіданні.

З довідки №607/01-16 від 24.10.2023 року, виданої приватним нотаріусом Соколовською М. В., вбачається, що спадкоємцем на майно ОСОБА_2 є його дружина, ОСОБА_1 , що також підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, що зареєстровані в реєстрі за № 1031 та за №1032, спадкова справа №61/2023.

Відповідно до довідки №667 від 12 грудня 2023 року, виданої Тутовицьким старостинським округом №8 виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області громадянин ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на день смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . В житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_2 проживали та були зареєстровані : 1.дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

13 грудня 2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного Фонду України із заявою про виплату їй, як дружині та єдиному спадкоємцю ОСОБА_2 нарахованих (не виплачених) коштів на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 року у справі № 460/22092/22.

У відповіді Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області від 18.01.2024 року ОСОБА_1 було повідомлено, що сума нарахованих (не виплачених) коштів на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 року у справі ОСОБА_2 № 460/22092/22 за період з 23.01.2022 по 31.10.2022 становить 46 098, 58 грн. та вказано звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

ОСОБА_1 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки вона, як єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_2 має право на отримання нарахованих (не виплачених) коштів на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 року у справі № 460/22092/22.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником було відмовлено у зв`язку із тим, що довідка видана приватним нотаріусом Соколовською Мариною В`ячеславівною про те, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна, не є доказом того, що до спадкового майна увійшла сума нарахованої але не виплаченої доплати до пенсії на виконання рішення суду у справі № 460/22092/22.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України(стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України), крім прав і обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України(ст.1219 ЦК України).

Відповідно дост.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістомст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно дост.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другійстатті 36 цього закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини (ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ч.1ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з ч.1ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

У справі суд встановив, що за життя чоловік позивача ОСОБА_2 оскаржував бездіяльність ГУ ПФУ у Рівненській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі №460/22092/22, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов`язано ГУ ПФУ у Рівненській області нарахувати та виплатити доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживав на території гарантованого добровільного відселення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991, однак суми пенсії, що належали ОСОБА_2 , залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач успадкувала належні її чоловікові суми пенсії відповідно до положень ст.1227 ЦК України,а отже, належним та ефективним способом захисту його прав буде стягнення з відповідача суми пенсії,яка належала її чоловіку та була нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/22092/22, але не була ним отримана за життя.

Доводи відповідача, що позивач не вірно визначив підсудність даної справи, повинен був звернутися до Рівненського окружного адміністративного суду не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про відкриття за життя ОСОБА_2 . виконавчого провадження з примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі №460/22092/22, а з відповіді відповідача на звернення позивача вбачається, що відповідач сам безпосередньо здійснив перерахунок недотриманої за життя спадкодавцем пенсії, однак не виплатив в зв`язку з відсутнім фінансуванням.

В постанові від 15 грудня 2023 року у справі №805/2628/18-а Верховний Суд виснував, що процесуальне правонаступництво завжди пов`язане з участю особи як сторони у справі у судовому процесі, в тому числі, у процесі виконання рішення суду. Заміна сторони у виконавчому провадженні новою особою пов`язана з можливістю участі такої особи саме у вже відкритому/триваючому виконавчому провадженні. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої його спадкодавцю (батьку позивача) пенсії, дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов`язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються, тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача. Отже, процесуальне питання про заміну сторони у виконавчому провадженні в такій категорії спорів у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії не може бути вирішено з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.

Таким чином, вимоги позивача законні, обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позов належить задовольнити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З позовної заяви вбачається, що з метою стягнення заборгованості представник позивача поніс судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Пунктами 4, 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В підтвердження понесених позивачем витрат надано договір про надання правничої допомоги №34/24 від 05 квітня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Тетяни Бевз». Акт приймання-передачі наданих послуг від 05 квітня 2024 року.

З п.1.1. акту приймання-передачі наданих послуг вбачається,що адвокатське бюро «Тетяни Бевз» надало, а ОСОБА_1 прийняла наступні правові послуги згідно договору: 05 квітня 2024 року надання первинної консультації клієнту 500,00 грн., підготовка процесуальних документів в справі про стягнення коштів 1500 грн.

Пунктом 1.2. акту приймання-передачі наданих послуг загальна вартість послуг складає 2000 грн. Оплата послуг, згідно даного акта здійснюється шляхом внесення вартості послуг зазначених в цьому акті на поочний рахунок адвокатського бюро протягом 30 календарних днів з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення по суті справи.

Враховуючи викладене, наявні підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

За правилами ч.1ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 969 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення коштів задоволити.

Стягнути зГоловного управлінняПенсійного фондуУкраїни вРівненській області, місцезнаходження:м.Рівне,вул.ОлександраБорисенка,7,код ЄДРПОУ21084076 на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 в порядку спадкування не одержані за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати, згідно перерахунку за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 року у справі № 460/22092/22, в розмірі 46 098, 58 грн.

Стягнути зарахунок бюджетнихасигнувань суб`єктавладних повноважень Головногоуправління Пенсійногофонду Українив Рівненськійобласті, місцезнаходження:м.Рівне,вул.ОлександраБорисенка,7,код ЄДРПОУ21084076 накористь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 судові витрати, а саме 969,00 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Відповідач: Головне управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області, місцезнаходження: м.Рівне, вул.Олександра Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов