Рішення № 120677724, 15.07.2024, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа№ 611/340/24

Провадження № 2-др/611/6/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

10 липня 2024 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючогосудді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаряВедмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Барвінкове заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іванченко Анастасії Валеріївни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 21.05.2024 року по справі №611/340/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю.

Представник ОСОБА_1 адвокат Іванченко А.В. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені під час розгляду даної цивільної справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

12червня 2024року відпредставника позивача ОСОБА_2 надійшли запереченняна заявупро винесеннядодаткового рішення.Позивач вважає,що розмірзаявлених вимогпредставником відповідачає істотнозавищеним танеспівмірними знаданими послугамивідповідачу.Представником відповідача адвокатом ІванченкоА.В. не надано доказів, а саме відсутній детальний опис виконаних доручень клієнта та платіжне доручення на підтвердження сплати ОСОБА_1 адвокату гонорару у розмірі 12 000,00 грн., а тому відсутні підстави для задоволення заяви про винесення додаткового рішення у зв`язку з їх недоведеністю.

17 червня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, в яких вказано, що відсутність детального опису (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги, при умові наявності домовленості про фіксований розмір обчислення гонорару, не перешкоджає суду визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу та винесенню додаткового рішення з метою розподілу судових витрат.

Зазначила,що позивачпросив відмовитипредставнику відповідачав ухваленнідодаткового рішенняпро стягненняз ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС»на користь ОСОБА_1 понесених витратна професійнуправничу допомогу,а незменшити розмірвитрат наоплату правничоїдопомоги адвоката,які маютьбути стягнуті.Обов`язокдоведення неспівмірностівитрат покладаєтьсяна сторону,яка заявляєклопотання прозменшення витратна оплатуправничої допомогиадвоката,які підлягаютьрозподілу міжсторонами,а томуне дотримановимог ч.5,6ст.137ЦПК України.Відтак, клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, подано не було, що унеможливлює прийняття судом рішення щодо зменшення витрат на професійну правову допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про проведення судового засідання без її участі.

Представник відповідача також надала заяву про проведення судового засідання без її участі, заявлене клопотання підтримала.

Суд розглянув справу без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що відповідає ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такою сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом невирішено питання про судові витрати.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 ст.141 ЦПК України, встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому зміст позовної вимоги - це вимога позивача, якою є предмет позову. А предмет позову, як один з його елементів, це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити відповідне рішення.

Суд враховує, що процесуальний термін «пропорційно задоволені вимоги» передбачає, що якась частина вимог позивача не задоволена і вона ухвалена на користь відповідача.

Згідно з ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує положення ч. 5ст. 137 ЦПК України, відповідно до якого відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічні висновки містяться і у Постановах Верховного Суду від 29.03.2018 року № 907/357/16 та від 18.12.2018 року у справі № 910/4881/18).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Представником відповідача ОСОБА_3 заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою в розмірі 12000 грн., які підтверджено копією договору про надання правової допомоги №б/н від 24.04.2024, копією додаткової угоди №1 від 24.04.2024, копією акту приймання передавання юридичних послуг (правової допомоги).

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 вказував, що протягом 5 днів після ухвалення судом рішення у даній справі, ним буде надано докази та розмір наданої правничої допомоги, наданою адвокатом Іванченко А.В., які просив стягнути з позивача шляхом винесення додаткового рішення.

Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях ч. 5 ст. 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Суд приймає до уваги посилання представника відповідача в тій частині що клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача не подано.

Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року (справа № 910/4881/18).

Відповідно дост. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи, у задоволенні вимог про стягнення заборгованості відмовлено повністю, суд стягує з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.

Керуючись ст. ст.12,13,76-82,89,141,263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іванченко Анастасії Валеріївни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Київська, буд. 243-А, м. Бровари, Київська область, 07495, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42649746, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 15 липня 2024 року.

Cуддя Ю.А. Коптєв