Постанова № 120672365, 29.07.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1470/24

Провадження № 3/366/1202/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2024 смт. Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П.,

за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Працюка В.Л.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого, адвоката Чінгузова О.С.,

свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області (смт. Іванків), про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працює у ТОВ «Прайд» (м. Чорнобиль), проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

І. Рух справи та прийняті у ній рішення

14.05.2024 справи надійшли до суду.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 277646 від 06.05.2024, по суті правопорушення зазначено таке:

06.05.2024року о16год.50хв.в с.Б.Радинська повул.Гагаріна,водій ОСОБА_8 керуючи автомобілеммарки VolkswagenTouareg,д.н.з. НОМЕР_1 ,не обравбезпечної швидкостіруху,не впоравсяз керуванням,допустив зіткненняз автобусомЕТАЛОН,д.н.з. НОМЕР_2 ,який рухавсяв попутномунапрямку.В результатіДТП автомобілізазнали механічнихпошкоджень тазавдано матеріальнізбитки, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 277648 від 06.05.2024, по суті правопорушення зазначено таке:

06.05.2024року о16год.50хв.в с.Б.Радинська повул.Гагаріна,водій ОСОБА_8 керуючи автомобілеммарки VolkswagenTouareg,д.н.з. НОМЕР_1 ,в станіалкогольного сп`яніння.Медичний оглядна стансп`яніння проводивсяв установленомузаконом порядкув медичномузакладі КНПІСР «ІванківськаЦРЛ» черговимлікарем, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судове засідання з розгляду справи призначене на 27.06.2024.

27.06.2024: справи об`єднані в одне провадження, якому присвоєно реквізити: справа № 366/1470/24, провадження № 3/366/1202/24; задоволено клопотання представника ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про витребування від відділення поліції № 1 (смт. Іванків) Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області інформації про звернення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 до зазначеного відділення поліції стосовно передачі працівникам поліції відеореєстратора з автомобіля марки Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , для долучення його чи відомостей з нього як доказів у справі про адміністративне правопорушення (долучення до протоколів про адміністративне правопорушення).

Судове засідання з розгляду справи відкладено на 18.07.2024.

18.07.2024 від захисника ОСОБА_8 , адвоката Працюка В.Л. до суду надійшло клопотання, у якому він просив:

відкласти розгляд справи на іншу дату;

витребувати Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_8 на наявність алкогольного сп`яніння;

викликати у якості свідка у судове засідання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 .

Це клопотання задоволене у повному обсязі.

18.07.2024 від потерпілого у справі ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, у якому він просить викликати у судове засідання у якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Це клопотання задоволено у повному обсязі.

Судове засідання відкладене на 29.07.2024.

ІІ. Позиції сторін

У судові засідання, які призначались для розгляду справи, ОСОБА_8 за викликом не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся вчасно та належним чином. Причин неявки не повідомив.

Слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 знає про існування відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, тому, він не був позбавлений можливості цікавитись, на якому етапі розгляду перебуває справа відносно нього, а також результатами такого розгляду.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо нього, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

До аналогічних висновків прийшов Другий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 06.06.2023 у справі № 953/375/23.

З огляду на викладене, неприбуття у судове засідання для розгляду справи ОСОБА_8 , який ознайомлений про наявність складених відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення та який про дату, час і місце судових засідань повідомлявся вчасно та належним чином, суддя розцінює як спосіб реалізації ним своїх прав, а тому, розгляд справи слід провести без його участі.

Представник потерпілого,адвокат ЧінгузовО.С. у судовому засіданні просив врахувати, що видана ОСОБА_4 довіреність на представництво ОСОБА_8 не відповідає вимогам КУпАП. Зокрема, у довіреності зазначено про її участь як представника у цивільних справах, про що свідчить формулювання доручення на представлення інтересів ОСОБА_8 як Позивача та Відповідача. Зазначив, що ОСОБА_4 можливо допитати у судовому засіданні як свідка, попередивши її про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні 27.06.2024 пояснив, що ОСОБА_8 на місці пригоди був єдиною особою, яка знаходилась в автомобілі марки Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 . Він ще просив, щоб потерпілий не викликав поліцію. Більше нічого в салоні цього автомобіля не було. Стосовно відео реєстратора нічого не пояснив.

У судовому засіданні 29.07.2024 потерпілий ОСОБА_1 розповів про обставини ДТП. Зокрема пояснив, що до пригоди він здійснював мийку автобуса. Потім, щоб загнати автобус до місця його стоянки, він виїхав на дорогу по вул. Гагаріна, де увімкнувши покажчик повороту, здійснював поворот праворуч. В цей час він відчув удар в задню ліву сторону автобуса та відразу зупинився. Він вийшов з автобуса та побачив водія автомобіля марки VW, який допустив на нього наїзд. Водій цього автомобіля дуже сильно просив не викликати поліцію (падав на коліна та прохав нікого не викликати). Під час пригоди потерпілий в салоні автобуса перебував сам. Після пригоди на її місце прибігли сусіди та син потерпілого, ОСОБА_2 . Працівники поліції приїхали після пригоди на місце події орієнтовно через 20-30 хвилин. Потерпілий пояснив, що в легковому автомобілі, який на нього допустив наїзд окрім водія ОСОБА_8 нікого не було. Вважає показання ОСОБА_4 , які вона надала суду у судовому засіданні 27.06.2024 такими, що не відповідають дійсності.

Свідок ОСОБА_2 надав показання судді, які зводяться до того, що 06.05.2024 він разом зі своїм батьком, потерпілим ОСОБА_1 мив його службовий автобус. Після цього, його батько почав рухатись в бік стоянки автобуса. В цей час свідок почув удар. Вибігши на дорогу, він побачив що в автобус його батька в`їхав автомобіль марки VW темного кольору, який після пригоди знаходився на даху (в подальшому його на колеса поставили прибувші на місце працівники ДСНС). Наїзд прийшовся в задню ліву частину автобуса. Водій автомобіля VW на місці пригоди окрім ОСОБА_1 знаходився сам, ніяких більше осіб він не бачив. Коли на місце пригоди приїхали працівники поліції, то водій легкового автомобіля VW кидався битись до свідка, поводив себе неадекватно, мав ознаки алкогольного сп`яніння (почервоніння очей, агресивна поведінка). На місці пригоди водія автомобіля VW знімала на свій телефон сестра свідка.

Свідок ОСОБА_3 надав судді показання, які зводяться до того, що свідок бачив саму аварію між автобусом, яким керував ОСОБА_1 та легковим автомобілем марки VW. Зокрема, він йшов з місцевого магазину в бік перехрестя, де трапилась ДТП. Перед пригодою на великій швидкості повз нього проїхав легковий автомобіль марки VW, після чого цей автомобіль допустив наїзд на автобус ОСОБА_1 та перекинувся. Автобус виконував маневр повороту праворуч. ДТП сталась на його очах на відстані 50 м. від нього. З легкового автомобіля виліз один чоловік та більше нікого в салоні автомобіля не було. Цей же чоловік буквально падав на коліна перед ОСОБА_1 та просив його, щоб той не викликав поліцію і що він сам все відшкодує. В подальшому, на місце пригоди приїхали працівники поліції та ДСНС, останні перевернули автомобіль VW з даху на колеса.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні 27.06.2024 пояснила, що ОСОБА_8 автомобілем не керував. Він був пасажиром, а за кермом перебував його товариш ОСОБА_11 . Спочатку представник стверджувала, що працівники поліції, які оформлювали матеріали ДТП, витягли з автомобіля марки Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 відеореєстратор. В подальшому, вона стверджувала, що ОСОБА_8 та водій автомобіля Volkswagen Touareg ( ОСОБА_11 ) після пригоди самостійно прийшли до відділення поліції, куди принесли відеореєстратор, який знаходився в автомобілі, в салоні якого знаходився ОСОБА_8 та передали його екіпажу поліції, який оформлював матеріали ДТП.

У судовому засіданні 29.07.2024 свідок ОСОБА_4 пояснила, що показання, які вона надавала суду 27.06.2024 отримала зі слів свого сина ОСОБА_8 . Сама вона на місці пригоди не була. Після пригоди до неї зателефонував син, ОСОБА_8 та в режимі відео зв?язку показав наслідки аварії (розбите авто на дорозі). Після цього, її син ОСОБА_8 та його товариш, ОСОБА_11 прийшли до місця її проживання орієнтовно опівночі, де і ночували. В сина на лобі були садини, а у ОСОБА_10 ніяких ушкоджень не було. Вона бачила на фото, що автомобіль був дуже сильно пошкоджений, і вважає, що якби ще хтось був в автомобілі, то для такої особи наслідки були б тяжкими. ОСОБА_8 сказав їй, що за кермом автомобіля під час пригоди перебував ОСОБА_11 . З його слів вона також дізналась про те, що він та Владислав ходили до відділення поліції в смт. Іванків, куди носили відеореєстратор з автомобіля марки VW, однак, його в них працівники поліції не прийняли. Де тепер відеореєстратор вона не знає. Точні відомості про обставини пригоди вона не з`ясовувала. В подальшому, ОСОБА_8 телефонували працівники поліції та просили прийти щось підписати, оскільки відразу вони не склали якісь документи, на що ОСОБА_8 відмовився. Також зі слів їй відомо, що ОСОБА_8 приїжджав до відділу освіти, на балансі якого перебуває автобус, постраждалий внаслідок ДТП, і йому ( ОСОБА_8 ) сказали, що сума відшкодування становить орієнтовно 60 000 грн.

Також ОСОБА_4 пояснила, що її син ОСОБА_8 особисто прибути у судове засідання не може, оскільки перебуває за місцем проживання своєї дружини в м. Константинівка Донецької області, точної адреси не знає.

Стосовно повноважень її як представника пояснила, що нотаріально завірене доручення ОСОБА_8 їй видав до пригоди. Брати участь як представник у цій справі її ОСОБА_8 попросив усно. Не заперечувала проти того, щоб її допитали як свідка.

Представник потерпілого, адвокат Чінгузов О.С. також просив допитати у якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яким відомі обставини цієї справи.

Сторона захисту не заперечувала проти допиту таких свідків.

Свідок ОСОБА_5 надала суду показання, які зводяться до того, що 06.05.2024 до неї зателефонував потерпілий ОСОБА_1 , який є водієм автобуса, який перевозить дітей школярів та який перебуває на балансі відділу освіти Поліської селищної ради. Потерпілий повідомив, що зі службовим автобусом трапилась ДТП, а саме в нього в`їхав ОСОБА_8 . В подальшому, 16.05.2024 ОСОБА_8 приїхав до свідка та запропонував відшкодувати спричинені збитки шкільному автобусу, утворені внаслідок ДТП. Свідок йому пояснила, що автобус є державним майном і спричинені збитки підлягають оцінці в установленому законом порядку. Вона надіслала у месенджер ОСОБА_8 фотографії пошкодженого автобуса. Після цього ОСОБА_8 на зв`язок не виходив, шкільний автобус до цих пір не відремонтований. Також свідок зазначила, що ніхто не говорив ОСОБА_8 про те, що потрібно відшкодувати збитки у розмірі 60000 грн., оскільки оцінка вартості таких збитків не проводилась.

Свідок ОСОБА_6 надала показання судді, які зводяться до того, що 06.05.2024 вона перебувала за місцем свого проживання. Будучи вдома, вона почула звук удару на дорозі. Потім їй зателефонувала її матір та повідомила, що її батько (потерпілий ОСОБА_1 ) потрапив в аварію. Після цього свідок вибігла на проїзну частину дороги подивитись що трапилось. Коли вона підійшла на місці пригоди то побачила, що з легкового автомобіля, який перебував в положенні на даху, виліз один чоловік. Більше з легкового автомобіля ніхто не вилазив. Цей чоловік говорив з кимось по телефону в режимі відео зв`язку. Двері легкового автомобіля всі були зачинені, сам автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень, з нього повилітали різні речі, які почав збирати наглядно знайомий їй чоловік (чоловіка, який виліз з легкового автомобіля вона знає, оскільки у 2023 році він, будучи з явними ознаками алкогольного сп`яніння підходив до подвіря її господарства та просив кудись його завезти). Цей чоловік на запитання свідка про те, що він робить (в контексті ДТП) і які б мали наслідки у разі перебування в момент пригоди на дорозі сторонніх людей відповів, що і людей би позбивав, якби вони йшли. Поводив себе зухвало. В подальшому, свідок поїхала в лікарню смт. Іванків, де знімала на особистий мобільний телефон водія легкового автомобіля. Результат огляду на стан сп`яніння показав 1, 04 % проміле. Також свідок пояснила, що є медичним працівником, тому знає процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_7 дала показання, які зводяться до того, що 06.05.2024, вона перебувала за місцем свого проживання. Її будинок знаходиться вздовж дороги в АДРЕСА_3 . Вона почула звук зіткнення автомобілів на проїзній частині дороги та після почутого одразу вибігла на дорогу. Як виявилось, ДТП трапилось біля її подвіря. Прибігши на місце пригоди, вона побачила шкільний автобус та легковий автомобіль, який перебував в положенні на даху. Водій легкового автомобіля (інших осіб з цього автомобіля не було) спочатку говорив з кимось по мобільному телефону, після чого підбіг до потерпілого ОСОБА_1 та просив його, падаючи навколішки, не викликати поліцію. Точні обставини пригоди водій легкового авто не розповідав. Також свідок пояснила, що водій легковика поводив себе неадекватно, постійно комусь телефонував.

Свідок ОСОБА_12 , про допит якого просив захисник ОСОБА_8 , адвокат Працюк В.Л. у судове засідання не з`явився.

Представник потерпілого, адвокат Чінгузов О.С. просив не відкладати судовий розгляд справи через неприбуття свідка у судове засідання, пояснивши це тим, що сторона захисту мала достатній час для того, щоб забезпечити його явку до суду. При цьому, з моменту пригоди до дня розгляду справи майже минув тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Крім цього наголосив, що цей свідок не зможе дати пояснень, які стосуються розгляду справи.

Зокрема, факт того, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_8 , а не ОСОБА_12 підтверджено показаннями свідків та іншими матеріалами справи, які між собою узгоджуються. При цьому, з письмових пояснень ОСОБА_8 , які він надавав 06.05.2024 працівникам поліції вбачається, він, пояснюючи своє не перебування за кермом автомобіля, не зміг назвати хоч якихось анкетних даних ОСОБА_10 , що свідчить про те, що обрана позиція стороною захисту про керування автомобілем в момент пригоди ОСОБА_12 є способом уникнення від притягнення до відповідальності ОСОБА_8 .

Представник ОСОБА_8 , адвокат Працюк В.Л. просив хоча б ще раз відкласти судове засідання з розгляду справи для явки у судове засідання ОСОБА_8 та ОСОБА_13

IІІ. Оцінка суду

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ч. 1 ст.8КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідност. 245 КУпАПзавданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно дост. 280 КУпАПпри розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Така правова позиція наведена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26.01.2021 р у справі №127/25394/18, провадження № 51-2133км20

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогамст.256 КУпАП.

Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

Враховуючи, що матеріали справ про адміністративні правопорушення об`єднані в одне провадження, відомості, які відображені у протоколах про адміністративне правопорушення стосуються подій, які мали місце в один і той же день, час, місці та відносно однієї і тієї ж особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, докази цих справ повинні досліджуватись разом в рамках одного провадження.

Саме такий порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення є дотриманням засад провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до норм КУпАП.

Це сприятиме повному, всебічному і неупередженому розгляду справи про адміністративні правопорушення у точній відповідності із законом, при цьому у повній мірі буде досліджено всі без виключення обставини, які підлягають дослідженню, у справі буде прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього Рішення, Конституційний Суд України зазначає, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21.02.1984, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

У рішенні "Енгель та інші проти Нідерландів" ЄСПЛ визначені критерії, за якими будь-яке правопорушення визнається кримінальним, тому, у ході його розслідування та судового розгляду повинна застосовуватись процедура, передбачена національним законодавством для кримінальних правопорушень. Одним із таких критеріїв є критерій тяжкості стягнення яке загрожує особі на вчинене правопорушення.

Відповідно до санкційст. 124 та ст. 130 КУпАП, за вчинення цих правопорушень передбачені стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Тобто види стягнень, які передбачені цими санкціями відповідають відповідним видам кримінальних покарань. Наведене дає підстави стверджувати, що за критерієм тяжкості стягнення, ці адміністративні правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень, а тому у ході провадження у цій справі підлягають застосуванню відповідні положенняКПК України.

Аналогічні висновки наведені у постанові Київського апеляційного суду від 23.10.2023у справі№366/1022/23, апеляційне провадження№ 33/824/4003/2023

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху

Згідно з п. 1.1 розділу 1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2006 року № 1306 (далі ПДР України), ці Правила відповідно доЗакону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил

Відповідно до п.1.10 розділу 1 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

3.1 Щодо правопорушення за ст. 124 КУпАП

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У справах про адміністративні правопорушення за цією статтею КУпАП, а саме у випадку, коли це правопорушення інкримінується особі як водію транспортного засобу, підлягає факт керування особою транспортним засобом та причинно-наслідковий зв`язок між діями водія, який полягає в порушенні вимог ПДР України та спричиненими наслідками.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення свідків, приходить до обґрунтованого висновку про доведеність того, що саме ОСОБА_8 , а не інша особа 06.05.2024, приблизно о 16 год. 50 хв. в с. Буда Радинська по вул. Гагаріна, керував автомобілем марки Volkswagen Touareg з реєстраційним номером НОМЕР_1 та допустив зіткнення з автобусом ЕТАЛОН з реєстраційним номером НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Доводи сторони захисту про те, що автомобілем керував ОСОБА_12 спростовуються матеріалами справи та показаннями допитаних у судовому засіданні свідків.

Зокрема, свідок ОСОБА_4 стверджувала, що ОСОБА_8 та ОСОБА_12 після ДТП пішли самостійно до відділення поліції в смт. Іванків, куди хотіли занести відео реєстратор з автомобіля Volkswagen.

Однак, як вбачається з витребуваної суддею інформації з відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, в період з 06.05.2025 по 07.05.2024, ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_12 до ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області не прибували, ніяких відео реєстраторів не приносили, що підтверджується наданими копіями журналу відвідувачів відділення поліції.

Крім цього, ОСОБА_4 стверджувала, що від ОСОБА_8 та ОСОБА_10 такого відео реєстратора працівники поліції не прийняли, однак, де знаходиться цей відео реєстратор не пояснила, його для дослідження в якості доказу в суд не надала.

Доводи про те, що на місці пригоди перебував ОСОБА_12 спростовуються показаннями допитаних свідків та матеріалами відеозапису.

Так, показання свідків, які допитані суддею за клопотанням сторони потерпілого, узгоджуються хронологічно та послідовно між собою, при цьому, всі допитані свідки відображені на матеріалах відеозапису з нагрудної камери поліцейського, які долучені до матеріалів справи.

На матеріалах відеозапису не вбачається такої особи як ОСОБА_12 . Сторона захисту не зазначала, що в матеріалах відеозапису він відображений.

При цьому, доводи ОСОБА_9 є суперечними. Зокрема, спочатку вона пояснювала, що за кермом автомобіля перебував не її син ОСОБА_8 , а ОСОБА_12 , який прийшов 06.05.2024 до її місця проживання разом з ОСОБА_8 і в якого не спостерігались тілесні ушкодження. При цьому ж, сама говорила, що у разі, якби в автомобілі ще був хтось (про кого саме мала на увазі не пояснила), то враховуючи характер пошкоджень автомобіля, в іншої особи були б тілесні ушкодження.

Також суддя враховує, що ОСОБА_4 , як вона сама зазначила, на місці пригоди не перебувала, а про пригоду дізналась по телефону від сина ОСОБА_8 , при цьому, як сама ж пояснила, говорила з ним в режимі відео зв`язку та нікого окрім сина в екран телефону не бачила.

Суддя зазначає, що ОСОБА_8 є повнолітньою особою, відповідно він не був позбавлений можливості сам прибути у судове засідання та надати пояснення по суті справи.

Також суддя вважає обґрунтованими доводи адвоката Чінгузова О.С. про те, що сторона захисту мала достатній час для того, щоб забезпечити прибуття у судове засідання свідка ОСОБА_10 , який з їх слів керував автомобілем.

Перші відомості про те, що саме ОСОБА_12 керував автомобілем, а не ОСОБА_8 , говорила матір ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у судовому засіданні 27.06.2024, однак, не заявляла клопотання про його виклик до суду, не забезпечила його явку в подальші судові засідання, хоча не була позбавлена такої можливості.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строкукореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня1989року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).

Відповідно до п.п. 2, 11 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11, строки, встановленіЦивільним процесуальним кодексом України(далі - ЦПК),Кримінальним процесуальним кодексом України(далі - КПК),Кодексом України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП), є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1ЦПК,стаття 2КПК).

Судам слід дотримуватись вимог статей 277, 277-2, 278КУпАПпід час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Крім цього, оскільки справи про адміністративні правопорушення підпадають під визначення кримінального обвинувачення, застосуванню підлягають відповідні положення КПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 327 КПК України прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.

При цьому, Велика палата Верховного Суду в п. 33 постанови від 30.08.2023у справі №208/712/19, провадження №13-47зво22, з посиланням на практику ЄСПЛ зазначила, що виклик і допит судом свідків з власної ініціативи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у результаті зазначених самостійних дій судові органи отримують додаткові докази, які використовують на обґрунтування своїх висновків про винуватість заявників у вчиненні адміністративних правопорушень. Цим самим, суд фактично перебирає на себе функцію прокурора щодо доведення обвинувачення (рішення у справах: «Карєлін проти росії» (Karelin v. Russia) від 20 вересня2016року, заява № 926/08, пункт 16; «Озеров проти росії» (Ozerov v. Russia), № 64962/01, пункт 53; «Кривошапкін проти росії» (Krivoshapkin v. Russia) від 27 січня2011року, заява № 42224/02, пункти 44, 45).

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що сторона захисту не була позбавлена можливості забезпечити явку у судове засідання свідка зі своєї сторони, мала для того більш ніж достатній час, заявила клопотання про його виклик зі значним запізненням і не забезпечила його явку. Відкладення розгляду справи, розгляд якої триває більш ніж 2 місяці через вирішення судом клопотань сторони захисту може стати наслідком пропущення тримісячного строку розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, що є порушенням наведених норм права.

Тому, прохання адвоката Працюка В.Л. про відкладення судового засідання суддя відхиляє.

Також суддя вважає такими, що заслуговують на увагу та спростовують факт керування ОСОБА_12 автомобілем доводи адвоката Чінгузова О.С. про те, що ОСОБА_8 06.05.2024 не зміг у своїх поясненнях назвати відомості про знайомого, який в момент ДТП керував автомобілем, що ставить під сумнів факт будь-якої причетності ОСОБА_10 до ДТП 06.05.2024.

При цьому, на матеріалах відеозапису ОСОБА_8 також не називає працівникам поліцію конкретну особу (його прізвище, ім`я), яка відповідно до обраної ним позиції захисту керувала транспортним засобом.

Таким чином, розглянувши справу про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковане вірно, а наявні в матеріалах справ докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності та доводять, що в діях ОСОБА_8 є подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що полягало в порушенні вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним;

Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 277646 від 06.05.2024;

- схемою місця ДТП від 06.05.2024;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 06.05.2024;

- показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , наданими у судовому засіданні 29.07.2024;

- долученими в установленому законом порядку матеріалами відеозаписами на оптичних дисках.

Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_8 за вчинення цього адміністративного правопорушення.

3.2 Щодо вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_8 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягало в порушенні вимог п. 2.9 «а» ПДР України, а саме у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно доп.2.9«а» ПДРУкраїни,водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Питання, пов`язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі Порядок № 1103).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 проходив огляд на стан алкогольного сп?яніння в закладі охорони здоров`я, КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ».

Згідно зч.4ст.266КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється взакладах охорониздоров`я непізніше двохгодин змоменту встановленняпідстав дляйого здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 розділу І та п. 9 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 у разі скоєння ДТП, внаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин із моменту виявлення підстав для його проведення.

Тобто, зазначеними вимогами передбачено забезпечення доставки осіб до закладу охорони здоров`я для проведення огляду на стан сп`яніння не пізніше ніж протягом двох годин із моменту виявлення підстав для його проведення, а не двох годин із моменту вчинення ДТП.

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 711/2189/21 (провадження № 51-1704км22).

До матеріалів справи долучені два оптичні диски з матеріалами відеозапису, які загалом містять 33 фрагменти відеозапису: диск, підписаний « ОСОБА_8 диск № 1» містить 18 фрагментів; диск, підписаний « ОСОБА_8 диск № 2» містить 15 фрагментів. Тривалість кожного фрагменту становить 5 хв. Відповідно до показників дати і часу приладу відеозапису, всі фрагменти є послідовними та почергово відображають відзняту на місці події обстановку.

При дослідженні матеріалів відеозапису суддею встановлено, що внаслідок ДТП, яка мала місце 06.05.2024 в с. Буда Радинська, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, про що свідчить приїзд на місце пригоди карети швидкої допомоги та скарги ОСОБА_8 на болі в тілі.

Згідно з матеріалами відеозапису, ОСОБА_8 спочатку заперечує свою причетність до вчиненого правопорушення, а саме говорить, що не керував автомобілем, на цій підставі відмовляється проходити огляд на стан сп?яніння, однак в подальшому, 06.05.2024 о 18 год. 05 хв. (тут і надалі відповідно до показників дати і часу приладу відеозапису, які відображені у правому нижньому куті фрагментів відеозапису) працівник поліції остаточно запитує у ОСОБА_8 в присутності потерпілого ОСОБА_1 про те, чи проходитиме він огляд на стан алкогольного сп?яніння, на що останній погоджується та говорить, що проходитиме такий огляд в закладі охорони здоров`я.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, наведених положень законодавства та правової позиції Верховного Суду, саме з цього часу слід починати відлік часу для проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння у закладі охорони здоров`я.

В подальшому, фрагменти відеозапису містять відомості про оформлення матеріалів ДТП: проведення огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціального технічного засобу на місці пригоди потерпілого ОСОБА_1 (0, 00 проміле); відібрання письмових пояснень від учасників пригоди ( ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), складення схеми ДТП та протоколу про адміністративне правопорушення.

З 18 год. 05 хв. 06.05.2024 і до проведення огляду ОСОБА_8 на стан алкогольного сп?яніння в КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ», останній не вчиняв дій, які б свідчили про його ухилення від проходження такого огляду.

При цьому, як вбачається з матеріалів відеозапису, висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.05.2024, витребуваного суддею акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.05.2024 № 220, огляд ОСОБА_8 на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я проведений о 20 год. 30 хв. 06.05.2024.

Таким чином, огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_8 проведений пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, що суперечить положенням ч. 4 ст. 266 КУпАП та п. 9 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, тому, огляд на стан сп`яніння проведений з порушенням встановленого законом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналогічне кореспондується з положеннями п. 22 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735.

За таких обставин, суддя позбавлена можливості прийняти до уваги результати огляду на стан алкогольного сп`яніння як належні та допустимі докази.

Крім цього, як вбачається з резолютивної частини висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.05.2024, стан алкогольного сп`яніння встановлений не у ОСОБА_8 , а у працівника поліції ОСОБА_14 .

Такі розбіжності у висновку суддя не може розцінювати як описка, оскільки опискою є зроблена механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в документі, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

Однак, такі розбіжності у прізвищі та ініціалах, які зазначені у висновку за результатами медичного огляду суддя не може розцінювати як описку, оскільки вони мають істотні невідповідності.

Інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_8 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке б полягало в порушенні п. 2.9 «а» ПДР України, матеріали справи не містять.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011).

З наведеного слідує висновок про те, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин протиправної поведінки правопорушника, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою презумпцій. За відсутності таких ознак чи презумпцій не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

Спираючись наположення ч.1ст.6Європейської конвенціїпро захистправ людинита основоположнихсвобод,а такожна практикуЄвропейського судуз правлюдини усправах «Лучаніновапроти України»(рішеннявід 09.06.2011,заява N16347/02),«Малофєєва протиросії» (рішеннявід 30.05.2013,заява N36673/04),«Карелін протиросії» (рішеннявід 20.09.2016р,заява N926/08), а також на встановлені суддею обставини цієї справи,суддя приходитьдо висновку,що направленідо судуматеріали проадміністративне правопорушеннявідносно ОСОБА_8 за ч. 1ст. 130 КУпАПта їх аргументація є сумнівними. Наявність цих сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_8 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв?язку з відсутністю складу зазначеного правопорушення.

ІV. Висновки

ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Санкція цієї статті передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_8 , суддею не встановлено.

Суддя враховує, що ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП притягається вперше, інших відомостей матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини справи, а також враховуючи характер вчиненого правопорушення, вид і міру адміністративного стягнення, яке застосовується до правопорушника за їх вчинення, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_8 адміністративного стягнення у виді штрафу за санкцією ст. 124 КУпАП.

Саме такий вид адміністративного стягнення на переконання судді буде достатнім та необхідним для виконання завдань КУпАП, зокрема він забезпечить запобігання вчинення правопорушником нових правопорушень, його виховання у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_8 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», а тому, з нього слід стягнути встановлену суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 23, 24, 33, 38, 40-1, 124, 130, 245, 280, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу урозмірі 50неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить 850грн.(вісімсотп`ятдесят гривень).

(реквізитидляоплатиштрафу отримувач:ГУКуКиїв.обл./м.Київ/21081300,банкотримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).

Стягнути із ОСОБА_8 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

реквізитидляоплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

ОСОБА_8 визнатиневинуватим увчиненні адміністративногоправопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1ст.247КУпАП закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 307, ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії цієї постанови, а в разі її оскарження не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Документ,що підтверджуєсплату штрафу,або йогокопія непізніше трьохробочих днівпісля закінченнязазначеного строкумає бутинадісланий доІванківського районногосуду Київськоїобласті.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, ця постанова буде направлена для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, його роботи або за місцезнаходженням його майна, де з правопорушника буде стягнуто подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.

Строк пред`явлення до виконання цієї постанови становить три місяці.

Повний текст постанови виготовлено 30.07.2024.

Суддя Н.П. Слободян