Рішення № 120669267, 29.07.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1913/24

2/583/583/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

встановив:

25.04.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Кудін О.М. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягування від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення сином повноліття.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 29.12.2007 позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився їх спільний син ОСОБА_3 . Однак, сімейна життя сторін не склалося, у зв`язку з чим шлюб між ними був розірваний. Після розірвання шлюбу малолітній син ОСОБА_3 почав проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка одноосібно займається його вихованням, навчанням та матеріальним забезпеченням. Натомість батько дитини ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, участі у вихованні неповнолітньогосина ОСОБА_3 не приймає, його життям не цікавиться, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, матеріальної допомоги на його утримання не надає, що і стало підставою для подачі даної позовної заяви.

06.05.2024 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

30.05.2024 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, від позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Від представниці Органу опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Гончар С.М. надійшла зава про розгляд справи без її участі, при вирішення позовних вимог просила врахувати наданий висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, правом на подання відзиву не скористався, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст.128, ст.130 ЦПК України для повідомлення відповідача про розгляд його справи, зокрема, шляхом розміщення оголошення про виклик особи на офіційному веб-порталі «Судова влада України», тобто про розгляд даної цивільної справи відповідач повідомлений в установленому законом порядку.

Приймаючи до уваги згоду позивачки, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Як встановлено судом, 29.12.2007 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 29.12.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ясинувата Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької обл. (а.с. 9).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 31.05.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ясинувата Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 24.06.2015 по справі № 229/1725/15-5, провадження № 2/229/813/2015 шлюб, зареєстрований 29.12.2007 у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Ясинувата Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Донецької області, актовий запис № 414, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які мають неповнолітню дитину розірвано. Неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалено залишити проживати з матір`ю (а.с. 10).

Згідно з довідкою від 28.03.2017 № 635 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та довідки від 23.04.2024 № 189, виданої ПП «СІБ» ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає разом із синами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8, 11)

Відповідно до характеристики, виданої адміністрацією навчального закладу, ОСОБА_3 є учнем 8-Б класу Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 імені Р.К. Рапія Охтирської міської ради Сумсмької області, в якій навчається з 1 класу. Мати ОСОБА_1 приділяє належу увагу вихованню сина, цікавиться навчанням ОСОБА_7 , бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_2 із сім`єю не проживає. у вихованні дитини участі не бере, з класним керівним на зв`язок не виходить, навчанням сина не цікавиться (а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи позивачка працює на посаді чергової по переїзду 4 розряду виробничого підрозділу «Смородинська дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з квітня 2021 року, позитивно характеризується за місцем роботи, має стабільний дохід у вигляді заробітної плати в розмірі 84112,13 грн., отриманої за період з вересня 2023 по лютий 2024. (а.с. 13, 14)

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 7 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За приписами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З аналізу наведених норм права вбачається, що права батьків і дітей становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у право на повагу до приватного і сімейного життя. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, однак права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, які повинні бути в першу чергу враховані судом, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Відповідно до ч. ч.1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Положеннями ст. 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В ч. 1 ст. 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, зокрема, визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Отже, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, що має систематичний та постійних характер, та має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Таким чином, вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, а також достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька, як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства та досліджені докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 втратив інтерес до свого неповнолітнього сина, не приймає участі у його вихованні, не цікавиться життям дитини. Зокрема відповідач тривалий час не проявляє батьківської турботи щодо сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться станом здоров`я, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та взагалі не спілкується з ним.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 не виявляє бажання спілкуватися із сином, що, на думку суду, є проявом свідомої байдужості до подальшої долі власної дитини, при цьому позивачкою надано беззаперечні доказів, які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та його винної поведінки.

За приписами ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так згідно з висновком органу опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області від 05.07.2024 за вих. №01-05/1525 орган опіки та піклування вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можуть підлягати задоволенню (а.с. 31-32).

Враховуючи вищевикладене, суд обґрунтовано погоджується з висновком, наданими органом опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, оскільки він містить дані, що об`єктивно характеризують відповідача як особу, що за власним бажанням самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини, що також знайшло підтвердження під час розгляду справи у суді.

В п. 15 постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3 роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відомості, які б свідчили про бажання відповідача змінити поведінку щодо дитини та наявність будь-яких перешкод для цього у суду відсутні. Натомість, судом встановлено факти свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, у зв`язку з чим зв`язок між батьком та сином втрачено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що втручання у приватне та сімейне життя відповідача у виді позбавлення його батьківських прав є винятково виправданим і необхідним заходом, беручи до уваги встановлені обставини справи, що узгоджується із положеннями діючого законодавства та відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Суд зазначає, що застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав слугуватиме захистом прав дитини у вирішенні життєвих питань та реалізації прав на гарантований державою соціальний захист.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу його право, передбачене ст. 169 СК України, на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав стосовно неповнолітнього сина у разі зміни його поведінки та обставин, які були підставою для позбавлення батьківських прав.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина суд зазначає наступне.

Так, правовідносини щодо утримання батьками неповнолітніх дітей регулюються відповідними положеннями глави 15 СК України.

За приписами ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 (ратифікованою Україною 27.02.1991) та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08.07.2017, внесено зміни до ч. 2 ст.182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За приписами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно вимог ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, позивачка скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у частці від доходу батька дитини.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини. За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що неповнолітній син сторін ОСОБА_3 на даний час проживає разом з нею, позивачка самостійно несе витрати на утримання сина, що відповідачем не спростовано.

Таким чином, позивачкою підтверджено, що малолітній ОСОБА_3 дійсно проживає з нею, а отже презюмується, що дитина перебуває на її утриманні.

При визначенні розміру аліментів суд також враховує стан здоров`я і матеріальне становище сторін, що дитина проживають разом з матір`ю, батько є фізично здоровою особою працездатного віку, тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання своєї неповнолітньої дитини, що ним не спростовано, до того ж такий його обов`язок передбачений нормами чинного законодавства. Таким чином, на підставі оцінки наданих доказів та з урахуванням таких загальних засад цивільного законодавства як розумність та справедливість, суд вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у вказаному позивачкою розмірі, що відповідає визначеному законом розміру аліментів на одну дитину.

Визначений розмір аліментів в розмірі частини від всіх видів доходів щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є справедливим та пропорційним потребам дитини. Будь-яких перешкод для стягнення з відповідача аліментів у визначеному розмірі судом не встановлено, а відповідачем не надано відповідних доказів на спростування вказаного.

При цьому, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК суд допускає негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 4">ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають вирішенню відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 25.04.2024.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання:АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, адреса: вул. Незалежності, 11, м. Охтирка, Сумська область, код ЄДРПОУ 04058002.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко