Рішення № 120663634, 29.07.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року справа № 580/3463/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чорнобайм`ясо до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Чорнобайм`ясо (далі Товариство, позивач) подало позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі Головне управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.03.2024 № 3312/23-00-07-04-01, яким встановлено завищення та зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за платежем податок на додану вартість на суму 671941,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.03.2024 року № 3315/23-00-07-03-01, яким встановлено заниження та донараховано суму грошового зобов`язання (суми податкового зобов`язання, штрафних (фінансових) санкцій, штрафів) за платежем податок на додану вартість на суму загальну 1426529,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірні ППР є протиправними, оскільки позивач та його контрагенти, на момент укладання та виконання спірних операцій, були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали діючі свідоцтва платника податку на додану вартість. Первинні документи, якими оформлені господарські операції, складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили та доказовості. Можливе недотримання вимог інших галузей законодавства під час укладення правочинів, якими опосередковані господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування, особливо враховуючи те, що проведення сертифікації продукції виходять за межі повноважень податкових органів. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію є не коректним доказом, оскільки автоматизоване зіставлення або перевірка податкової звітності не вважаються засобами перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними відповідно до норм адміністративного судочинства. Вважає, що податкова інформація не є тим джерелом отримання даних, які згідно з положеннями статті 83 Податкового кодексу України можуть слугувати підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, не заснована на безпосередньому аналізі первинних документів і не є належним доказом у розумінні процесуального закону, тому така інформація не може бути доказом порушення платником податкового законодавства.

Ухвалою від 15.04.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

26.04.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що штучна видимість здійснення господарських операцій з контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій між позивачем та контрагентами призвела до порушення вимог п.198.1, 198.3 ст.198, 201.1, 201.10, ст. 201 Податкового кодексу, завищення податкового кредиту.

30.05.2024 суд протокольним рішенням закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.06.2024. Чергове судове засідання суд призначив на 15.07.2024.

04.07.2024 до суду від представника позивача надійшло до суду клопотання про розгляд справи без участі представника. 15.07.2024 представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, до суду не прибув, причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні 15.07.2024 суд протокольним рішенням перейшов до судового розгляду по суті в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Чорнобайм`ясо зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа з 09.11.2006, код ЄДРПОУ 34639487, та перебуває у відповідача на обліку як платник податків. Основний вид діяльності - 01.46 Розведення свиней.

За наслідками здійснення документальної позапланової перевірки ТОВ Чорнобайм`ясо відповідач склав Акт від 01.03.2024 № 2097/23-00-07-04-01/34639487 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Ромни КХП (код ЄДРПОУ 42940323) за січень, лютий, березень 2021 року, ФОП ОСОБА_1 (код РНОКПН НОМЕР_1 ) за вересень, жовтень 2020 року, ТОВ Екосойпродакшн (код ЄДРПОУ 43392027) за березень, квітень 2021 року та ТОВ Юнікс ТрейдГруп (код ЄДРПОУ 42826895) за травень 2021 року у п. 3.1.2.2 якого аналізуючи господарську діяльність позивача із ТОВ Ромни КХП, (сторінка 21 акту) зазначив порушення, які стосуються вищезазначеного контрагента, а саме:

- операція з оформлення придбання с/г продукції у 2021 році була разовою;

- за результатами ЄРПН встановлено відсутність виробника товару (шрот соняшниковий) по ланцюгу постачання (обрив ланцюгу постачання);

- видаткові накладні не є первинними документами та складені без фактичного здійснення господарської операції;

- наявна податкова інформація від ГУ ДПС у Донецькій області від 20.07.2021 та від 11.05.2021; віднесення цього контрагента до категорії ризикових платників податків та здійснення діяльності з формуванням суб`єктами господарювання витрат та податкового кредиту без реальності здійснення господарських операцій;

- дефектність сертифікатів якості та відсутність послуг по сертифікації товару на території України. Компанія, що надавала посвідчення про якість продукції не придбавала обладнання для вимірювання висівки пшениці та відсутня номенклатура послуг, які б підтверджували проведення аналізу висівок пшениці третіми особами;

- у контрагента постачальника анульоване свідоцтво платника податку 08.11.2022;

- у контрагента відсутні ресурси для проведення навантаження та розвантаження товару;

- у наданих товаро-транспортних накладних відсутність взаємовідносин між власником автотранспорту та перевізниками. Перевізник не подавав даних щодо об`єктів оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадилась діяльність та не надано до податкових органів відомостей стосовно найманих працівників;

- відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень.

Щодо взаємовідносин з питань дотримання вимог податкового законодавства з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПН НОМЕР_1 ) за вересень, жовтень 2020 року.

Згідно описової частини акту перевірки від 01.03.2024 №2097/23-00-07-04- 01/34639487 (сторінка 31 акту) зазначено порушення, які стосуються вищезазначеного контрагента, а саме:

- операція з оформлення придбання с/г продукції у 2020 році була разовою;

- контрагент не подає звітність до контролюючого органу з березня 2021 року;

- неможливість постачання товару через відсутність у контрагента виробничого обладнання, достатньої кількості працівників, транспортних засобів, торгівельного обладнання, складського та офісного приміщення;

- видаткові накладні не є первинними документами та складені без фактичного здійснення господарської операції;

- дефектність сертифікатів якості та відсутність послуг по сертифікації товару на території України. Компанія, що надавала посвідчення про якість продукції не придбавала обладнання для вимірювання та визначення якості продукції;

- контрагент належить до категорії ризикових платників, рішення про відповідність платника податків критеріям від 17.11.2020;

- у наданих товаро-транспортних накладних відсутня повна інформація про пункт навантаження та відсутня повна адреса навантаження товару, вказано лише область;

- у контрагента відсутні ресурси для проведення навантаження та розвантаження товару.

Щодо взаємовідносин з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ Екосойпродакшн (код ЄДРПОУ 43392027) за березень, квітень 2021 року. Згідно описової частини акту перевірки від 01.03.2024 №2097/23-00-07-04-01/34639487 (сторінка 45 акту) зазначено порушення, які стосуються вищезазначеного контрагента, а саме:

- неможливість контрагента реалізації макухи соєвої;

- видаткові накладні не є первинними документами та складені без фактичного здійснення господарської операції;

- неможливість постачання товару через відсутність у контрагента виробничого обладнання, достатньої кількості працівників, транспортних засобів, торгівельного обладнання, складського та офісного приміщення;

- контрагент належить до категорії ризикових платників податків та здійснення діяльності з формування суб`єктами господарювання витрат та податкового кредиту, без реальності здійснення господарських операцій, а тому надані до перевірки первинні документи та податкові накладні не дають права на формування витрат та включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ Юнікс ТрейдГруп (код ЄДРПОУ 42826895) за травень 2021 року. Згідно описової частини акту перевірки від 01.03.2024 №2097/23-00-07-04- 01/34639487 (сторінка 54 акту) зазначено порушення, які стосуються вищезазначеного контрагента, а саме:

- неможливість контрагента реалізації макухи соєвої;

- видаткові накладні не є первинними документами та складені без фактичного здійснення господарської операції;

- товар від цього контрагента не пов`язаний з господарською діяльністю позивача;

- контрагент належить до категорії ризикових платників податків та здійснення діяльності з формування суб`єктами господарювання витрат та податкового кредиту, без реальності здійснення господарських операцій, а тому надані до перевірки первинні документи та податкові накладні не дають права на формування витрат та включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

За висновками п.2 Акту перевірки встановлено порушення:

- вимог п. 198.1, 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1141223 грн, в т.ч.: за вересень 2020 року на суму 110297 грн, за жовтень 2020 року на суму 689587 грн, за лютий 2021 року на суму 341339 грн;

- вимог п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) на загальну суму 1693572 грн, в т.ч.: за січень 2021 року в сумі 213888 грн, за березень 2021 року в сумі 243064 грн, за квітень 2021 року в сумі 564679 грн, за травень 2021 року в сумі 671 941 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення (форма Р) від 20.03.2024:

- № 3312/23-00-07-04-01 встановлено завищення та зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за платежем податок на додану вартість на суму 671941,00 грн;

- № 3315/23-00-07-03-01 встановлено заниження та донараховано суму грошового зобов`язання (суми податкового зобов`язання, штрафних (фінансових) санкцій, штрафів) за платежем податок на додану вартість на суму загальну 1426529,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі ПК України).

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Суд встановив, що спірні ППР прийняті у зв`язку із висновками контролюючого органу про наявність ознак не реальності оформлених між позивачем та контрагентами господарських операцій, що призвело до порушення вимог п.198.1, 198.3 ст.198, 201.1, 201.10, ст. 201 ПК України, завищення податкового кредиту.

На підтвердження такого висновку, відповідач наводить аналіз наданих для перевірки документів по господарських операціях між позивачем та ТОВ Ромни КХП (код ЄДРПОУ 42940323) за січень, лютий, березень 2021 року, ФОП ОСОБА_1 (код РНОКПН НОМЕР_1 ) за вересень, жовтень 2020 року, ТОВ Екосойпродакшн (код ЄДРПОУ 43392027) за березень, квітень 2021 року та ТОВ Юнікс ТрейдГруп: договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, платіжних доручень, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Так, по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ Ромни КХП досліджено договір купівлі-продажу від 29.09.2020 № 2909-20Р, видаткові накладні № 7 від 12.01.2021, № 15 від 15.01.2021, № 20 від 18.01.2021, № 25 від 20.01.2021, № 31 від 21.01.2021, № 40 від 27.01.2021, № 53 від 29.01.2021, № 58 від 01.02.2021, № 65 від 04.02.2021, № 70 від 09.02.2021, № 75 від 16.02.2021, № 101 від 22.02.2021, № 120 від 02.03.2021, № 130 від 05.03.2021, № 140 від 12.03.2021, № 150 від 19.03.2021, № 166 від 26.03.2021, специфікації до Договору від 29.09.2020 № 2909-20Р, в яких містяться всі необхідні реквізити, які визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, розрахунки проведені із поточних рахунків позивача, про що до перевірки були надані банківські виписки, окремо були надані бухгалтерські проводки Дт 201/Кт 631, Дт 6442/ Кт 631, Дт631/Кт311, та товарно транспортні накладні на підтвердження перевезення товару від 12.01.2021 № 7, від 15.01.2021 № 15, від 18.01.2021 № 20, від 20.01.2021 № 25, від 21.01.2021 № 31, від 27.01.2021 № 40, від 29.01.2021 № 53, від 01.02.2021 № 58, від 04.02.2021 № 65, від 09.02.2021 № 70, від 16.02.2021 № 75, від 22.02.2021 № 101, від 02.03.2021 № 120, 05.03.2021 № 130, від 12.03.2021 № 140, від 19.03.2021 № 150, від 26.03.2021 № 166, посвідчення про якість висівок № № 000479, 000480, 000484, 000482, 000529, 000264, 000579, 007430 та 007435, сертифікати якості, посвідчення водіїв-перевізників.

По взаємовідносинах між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) досліджено договір купівлі-продажу від 28.04.2020 № 2804-20Р, видаткові накладні до Договору купівлі-продажу № 2804-20Р від 28.04.2020 № 2 від 28.09.2020, № 1 від 05.10.2020, № 2 та № 3 від 08.10.2020, № 4 від 16.10.2020, № 5 від 22.10.2020, розрахунки за отримані ТМЦ проведені із поточних рахунків позивача, про що під час перевірки надавалися банківські виписки на оплату, окремо були надані бухгалтерські проводки Дт 201/Кт 631, Дт 6442/ Кт 631, Дт631/Кт311, посвідчення про якість товару № 8 від 05.10.2020, № 9, № 10 від 08.10.2020, № 11 та № 12 від 16.10.2020, № 13 та № 14 від 22.10.2020, № 5 від 28.09.2020, № 6 від 28.09.2020, № 12-с від 22.10.2020, № 11-с від 16.10.2020, № 10-с від 08.10.2020, № 9-с від 08.10.2020, № 8-с від 05.10.2020, № 7-б від 28.09.2020, № 7 від 05.10.2020, товарно-транспортні накладні на поставку товару по вище переліченим видатковим накладним № 2/1 та №2/ від 28.09.2020, № 3/2 та №3/1 від 05.10.2020, № 2 від 08.10.2020, № 4/2 та № 4/1 від 16.10.2020, №5/1 та №5/2 від 22.10.2020, посвідчення водіїв-перевізників.

По взаємовідносинах між позивачем та ТОВ Екосойпродакшн досліджено договір купівлі-продажу від 17.01.2021 № 1701-20р, видаткові накладні до Договору купівлі-продажу від 17.01.2021 № 1701-20р № 36 від 26.03.2021, № 58 від 30.04.2021, № 53 від 23.04.2021, № 40 від 02.04.2021, Розрахунки за отримані ТМЦ проведені із поточних рахунків позивача, про що під час перевірки надавалися банківські виписки на оплату, окремо були надані бухгалтерські проводки Дт 201/Кт 631, Дт 6442/ Кт 631, Дт631/Кт311.

Товарно-транспортні накладні на поставку товару по вище переліченим видатковим накладним № Е037 від 26.03.2021, № Е059 від 30.04.2021, № Е054 від 23.04.2021, № Е041 від 02.04.2021, сертифікати якості № 4 від 26.03.2021, № 5 від 23.04.2021, № 6 від 30.04.2021, посвідчення водіїв перевізників.

По взаємовідносинах між позивачем та ТОВ Юнікс ТрейдГруп досліджено договір купівлі-продажу № 1805-21р від 18.05.2021, специфікація № 1 від 18.05.2021 до договору купівлі-продажу № 1805-21р від 18.05.2021, видаткова накладна № 1 від 18.05.2021 до договору купівлі-продажу № 1805-21р від 18.05.2021, розрахунки за отримані ТМЦ проведені із поточних рахунків позивача, про що під час перевірки надавалися банківські виписки на оплату, окремо були надані бухгалтерські проводки Дт 201/Кт 631, Дт 6442/ Кт 631, Дт631/Кт311. Товарно-транспортна накладна №Ю011 від 18.05.2021 до договору купівлі продажу № 1805-21р від 18.05.2021, посвідчення водіїв-перевізників.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи первинні документи містять необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості, які у своїй сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд відхиляє посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів постачальника, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Суд врахував, що податкова інформація стосовно ТОВ Ромни КХП від 11.05.2021 та 20.07.2021, на яку посилається відповідач сформована вже після здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом (січень-березень 2021 року), відтак, за наявності первинних документів, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, не може слугувати самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Суд також врахував, що анулювання свідоцтва ПДВ у ТОВ Ромни КХП відбулося 08.11.2022, тобто після здійснення господарських операцій з позивачем по договору від 29.09.2020 №2909-20Р, у зв`язку із чим не може слугувати обставиною на користь висновків контролюючого органу.

Також, обґрунтовуючи свої доводи про нереальність господарських операцій, відповідач вказав, що у контрагентів постачальника позивача відсутні основні засоби, трудові ресурси.

На вказані доводи суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти постачальника позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів та дослідження первинних документів.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№ 826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у суб`єкта підприємницької діяльності трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду висловлені у постанові від 07.12.2023 у справі № 380/6949/21.

Суд також врахував правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 12.02.2020 у справі № 440/3783/18, відповідно до якої, під час надання оцінки висновкам контролюючого органу про відсутність реального факту поставки за договором, недоліки або відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення. Паспорти та сертифікати якості також не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак, їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.

Таким чином, доводи відповідача про недоліки товарно-транспортних накладних по деяких поставках, договорів на перевезення між контрагентами позивача з їх автоперевізниками, сертифікатів якості тощо є безпідставними, оскільки факт реального характеру господарських операції товариства позивача з його контрагентами щодо придбання сільськогосподарської продукції підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Суд врахував, що відповідність наданих товариством до перевірки первинних документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та зареєстрованих податкових накладних вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, податковий орган не спростував.

Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 № 320/1147/19, від 24.11.2020 № 813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Посилання відповідача про відсутність реального характеру спірних господарських операцій з підстав дослідження ланцюга постачання суд також вважає необґрунтованими, оскільки такі висновки відповідача базуються на дослідженні інформації баз даних ДПС.

Натомість, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства самі по собі не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду висловлені у постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а.

Суд зазначає, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального Закону.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду висловлені у постанові від 20.03.2018 у справі № 804/939/16.

Підсумовуючи наведене, беручи до уваги, що первинні документи, якими оформлені господарські операції, складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили та доказовості, суд доходить висновку, що у ході розгляду справи позивач підтвердив належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 20.03.2024 № 3312/23-00-07-04-01.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 20.03.2024 року № 3315/23-00-07-03-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чорнобайм`ясо судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 31477 (тридцять одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн 04 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Чорнобайм`ясо (19951, Черкаська область, Золотоніський район, с. Скородистик, вул. Озерна, буд. 47/1, код ЄДРПОУ 34639487);

2) відповідач Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 29.07.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК