Рішення № 120663569, 26.07.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року справа № 580/5626/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 985 753 гривні 47 копійок;

- зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 985 753 гривні 47 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на день звільнення з військової служби йому не виплачено у повному обсязі належне грошове забезпечення, а остаточний розрахунок з ним з індексації грошового забезпечення на виконання рішень суду у справах № 580/1704/23 та № 580/8364/23 проведений лише 16.12.2023 та 07.05.2024 відповідно. Тому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 з 27.06.2016 до 30.04.2021 проходив військову службу у Службі безпеки України.

Наказом від 30.04.2021 № 580-ОС/дск позивача 30.04.2021 звільнено з військової служби у зв`язку із скороченням штатів.

У період проходження військової служби позивачу не у повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення.

У зв`язку з цим позивач 06.12.2022 звернувся із заявою до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення.

У відповідь на заяву відповідачем зазначено, що виплата індексації грошового забезпечення позивачу не належна.

Для вирішення спору позивач 06.03.2023 звернувся до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 у справі № 580/1703/23 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2023 у справі № 580/1703/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року скасовано та прийнято нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 27 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно та зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 квітня 2021 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та зобов`язано Службу безпеки України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 квітня 2021 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

22.08.2023 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2023 у справі № 580/1703/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 27.06.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 68 317,20 грн із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.

З метою виплати компенсації за звільнення без повного розрахунку позивач звернувся до суду щодо виплати середнього заробітку за період з 02.06.2020 до 16.11.2023 включно.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 року у справі № 580/8362/23 стягнуто зі Служби безпеки України на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20 000 грн (двадцять тисяч гривень).

Разом з цим залишилось невиппаченим грошове забезпечення за період з 01.03.2018 до 30.04.2021.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі № 580/1704/23 зобов`язано Службу безпеки України здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 до 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт, та з 01.01.2021 до 09.02.2021 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2018-2021 роки з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахування раніше виплачених сум.

16.12.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі № 580/1704/23 відповідачем виплачено на користь позивача перерахунок грошового забезпечення у сумі 85 894,41 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 580/8364/23 зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4 463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 до 30.04.2021 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум.

07.05.2024 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 580/8364/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4 463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 до 30.04.2021 включно у загальній сумі 161 071,61 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.

Оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 30.04.2021, а крайню виплату відповідачем здійснено 07.05.2024, то відповідачем затримано розрахунок з 01.05.2021 до 06.05.2024 на 1102 дні.

Вважаючи не обґрунтованою затримку у виплаті вказаних вище коштів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Однак, вищенаведені норми спеціального законодавства не містять норми щодо порядку та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

З цього приводу суд врахував правову позицію Верховного Суду у п. 27 постанови від 18.12.2018 (справа № 820/4619/16), що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню, згідно з якою за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Тому наявні підстави застосувати для спірних правовідносин норми КЗпП.

Відповідно до норм статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до приписів статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Суд зазначає, що стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України в цій справі пов`язане з перерахунком грошового забезпечення та несвоєчасною виплатою позивачу (у зв`язку зі звільненням) індексації грошового забезпечення, право на яке встановлено рішеннями суду в справах № 580/1704/23 та № 580/8364/23.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі № 580/1704/23 зобов`язано Службу безпеки України здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 до 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт, та з 01.01.2021 до 09.02.2021 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2018-2021 роки з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахування раніше виплачених сум.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 580/8364/23 зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4 463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 до 30.04.2021 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум.

Не є спірним те, що 16.12.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі № 580/1704/23 відповідачем виплачено на користь позивача перерахунок грошового забезпечення у сумі 85 894,41 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою. 07.05.2024 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 580/8364/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4 463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 до 30.04.2021 включно у загальній сумі 161 071,61 грн, із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.

Зазначені складові грошового забезпечення відповідач виплатив позивачу на виконання вищевказаних судових рішень 16.12.2023 та 07.05.2024, після чого останній 05.06.2024 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у випадку визначення суми виплат судовим рішенням, яка викладена у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Великою Палатою Верховного Суду вказано, що у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

За таких обставин, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України.

При цьому, важливим є те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, позивачем заявлено до стягнення не більше ніж через місяць після виплати самої суми індексації, яка йому була належна при звільненні.

Водночас, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду у наведених справах дійшла висновку, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Визначаючи розмір відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд виходить з наступного.

З 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022 (далі - Закон № 2352-ІХ), яким викладено в новій редакції норму ст. 117 КЗпП України, а саме, встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

З урахуванням того, що проведення остаточного розрахунку з позивачем відбулося 16.12.2023 та 07.05.2024, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ст.117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX.

Оскільки сама сума, з приводу затримки якої і власне виник даний спір складає 246 966,02 грн (85 894,41 грн + 161 071,61 грн), з огляду на очевидну неспівмірність несвоєчасно виплачених сум при звільнені позивача з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а також наявністю судового спору, на переконання суду, справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям співмірності, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за спірний період становить 80 000 грн, при цьому, визначення критеріїв та розрахунку суми компенсації, є дискрецією суду, адже чітких вимог законодавство не регламентує.

Зазначений розмір відповідає принципу справедливості та співмірності та є належним та ефективним способом захисту порушених прав.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 580/8362/23.

На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Зі змісту ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Службу безпеки України (вул. Малопідвальна 16, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034074) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ