Рішення № 120660372, 29.07.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/26223/23

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому вона просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмові їй у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати їй до загального трудового стажу період роботи реалізатором у ПП ОСОБА_2 з 01.01.2000 по 31.01.2004 та період ведення підприємницької діяльності з 30.08.2004 по 30.06.2012 та призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 03.02.2023;

- стягнути на її користь судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що до заяви нею були надані всі необхідні документи для призначення пенсії. Відповідач необґрунтовано відмовив їй у зарахуванні зазначених періодів роботи до загального трудового стажу, наявність якого дає підстави для призначення пенсії за віком, а тому наявні підставі для задоволення позовних вимог.

Ухвалою відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач 02.01.2023, 21.02.2023 та 21.03.2023 зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Після реєстрації заяви від 02.01.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 06.01.2023 № 063850006045 про відмову у призначенні пенсії. Після реєстрації заяви від 21.02.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 28.02.2023 №063850006045 про відмову у призначенні пенсії. Після реєстрації заяви від 21.03.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 28.03.2023 №063850006045 про відмову у призначенні пенсії. Відповідач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірними.

Ухвалою суду від 28.12.2023 залучено до участі у справі №240/26223/23 в якості співвідповідачів Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відзивів на позовну заяву не адресу суду не надіслали.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що ним правомірно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2000 по 31.01.2004, оскільки відсутня інформація про реєстрацію трудової угоди в центрі зайнятості та відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.01.2023 №063850006045 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано:

- період отримання допомоги по безробіттю з 08.01.1999 по 04.10.1999, оскільки не коректно внесено накази про початок та припинення виплати допомоги;

- період роботи з 01.01.2000 по 31.01.2004, оскільки відсутня інформація про реєстрацію трудової угоди в центрі зайнятості та відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.02.2023 № 063850006045 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років. Встановлено, що страховий стаж позивача для визначення права на призначення пенсії становить 28 років 4 місяці 18 днів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.03.2023 №063850006045 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказано, що страховий стаж позивача становить 28 років 8 днів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058, далі - Закон №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

З огляду на наведене, страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Абзацами 1-2 п. 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Правовий аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Судом встановлено, що спір між позивачем та відповідачами виник, зокрема, внаслідок незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи у приватного підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2000 по 31.01.2004. При цьому, Пенсійним фондом вказано, що цей період роботи не зарахований, оскільки відсутня інформація про реєстрацію трудової угоди в центрі зайнятості та відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 у останній зроблено записи про те, що:

- 01.01.2000 ОСОБА_1 прийнята на роботу реалізатором ПП ОСОБА_2 (трудовий договір № 947 від 11.09.2000);

- 31.01.2004 ОСОБА_1 звільнена по закінченню дії строку трудового договору.

У свою чергу, до матеріалів справи долучена копія трудової угоди від 11.09.2000 року, укладена між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_2 , з відміткою Житомирського міського центру зайнятості від цієї ж дати.

Отже, висновки відповідачів про те, що трудові відносини позивача з приватним підприємцем не завірені центром зайнятості, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Що ж стосується відсутності інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу, то судом враховується, що такі аргументи не можуть бути визнані беззаперечною підставою для позбавлення позивача права на включення цього періоду роботи до її страхового стажу.

Так, у матеріалах справи містяться відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків стосовно ОСОБА_1 , з яких вбачається, що ОСОБА_2 з 1 кварталу 2001 року по 4 квартал 2003 року включно (окрім 3 кварталу 2001 року, 3 кварталу 2002 року, 2 кварталу 2003 року) виплачувався позивачу дохід з перерахуванням утриманого податку.

Крім того, судом враховується, що за змістом норм Закону № 1058-IV обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника і відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача періодів його роботи.

Крім того, обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених Законом № 1058-IV, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом № 1058-IV, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, на якому працює (працювала) застрахована особа, оскільки саме страхувальник здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за несплату страхових внесків роботодавцем та їх відсутність не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Відтак, відсутність даних про сплату страхових внесків ПП ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України за період з 01.01.2000 по 31.01.2004, коли позивач перебувала з ним у трудових відносинах, не має наслідком позбавлення позивача права на зарахування періоду її роботи до страхового стажу та не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву також зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди ведення нею підприємницької діяльності з 30.08.2004 по 31.12.2009 та з 01.01.2012 по 30.06.2012, оскільки позивачем не підтверджений факт сплати страхових внесків.

З цього приводу суд зазначає, що частиною 1 статті 1 Закону № 1058-IV передбачено, що, зокрема:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Як передбачено статтею 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.

За приписами підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до абзаців другого, третього пункту 4 постанови № 637 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1058) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивачем до заяви про призначення пенсії за віком надано свідоцтво № 243493 про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, відповідно до якого позивач з 30.08.2004 була зареєстрована фізичною особою - підприємцем.

З довідки Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області від 11.10.2012 № 2091/10/17-01 вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 знята з обліку по ДПІ в Андрушівському районі як фізична особа підприємець 03.07.2012. З 01.06.2009 по 30.06.2012 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування, було сплачено єдиний податок в сумі 4946,00 грн.

Отже, зазначена довідка підтверджує право позивача на зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності тільки з 01.06.2009 по 30.06.2012, а тому в цій частині позов слід задовольнити.

Суд зауважує, що сам по собі статус підприємця та перебування позивача на відповідній системі оподаткування з 30.08.2004 не свідчить про фактичне провадження позивачем підприємницької діяльності та автоматичну сплату нею страхових внесків, а посилання позивача у позові на те, що орган податкової служби не надав інформацію про сплату страхового внеску до Пенсійного фонду під час перебування її на обліку як фізичної особи-підприємця з 30.08.2004, не є належним доказом у справі про сплату нею страхових внесків та підставою для зарахування судом спірного періоду до страхового стажу.

За сукупністю встановлених судом обставин суд дійшов висновку, що Пенсійний фонд в межах спірних правовідносин правомірно відмовив позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду зайняття нею підприємницькою діяльності з 30.08.2004 по 31.05.2009, зважаючи на що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком з 03.02.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058, якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Пункт 1.7 Порядку №22-1 визначає, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відтак, зважаючи на положення пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту 1.7 Порядку №22-1, а також враховуючи дату народження позивача - 02.02.1963, суд, застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області як територіальний орган Пенсійного фонду України, на території якого зареєстроване місце проживання позивача, зарахувати до трудового (страхового) стажу позивача періоди роботи реалізатором у ПП ОСОБА_2 з 01.01.2000 по 31.01.2004, періоди ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.06.2009 по 30.06.2012, що є підставою для призначення їй пенсії з 03.02.2023 (з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку) і задоволення позову в цій частині.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 03.02.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи реалізатором у ПП ОСОБА_2 з 01.01.2000 по 31.01.2004 та період ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.06.2009 по 30.06.2012, а також призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 03.02.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 134,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 134,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 134,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 134,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко