Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2024 року Справа№360/303/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до 1) Луганського окружного адміністративного суду (адреса: проспект Космонавтів, будинок 18, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93402 ЄДРПОУ 35079949),
2) Державної судової адміністрації України (адреса: вулиця Липська, будинок 18/5, місто Київ, Київська область, 01601 ЄДРПОУ 26255795)
про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просить:
-визнати протиправними дії Луганського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно), обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.;
-зобов`язати Луганський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно), зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у грудні 2023 року - 2684,00 грн., а з 01 січня 2024 року 3028,00 грн.;
-визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у грудні 2023 року - 2684,00 грн., а з 01 січня 2024 року 3028,00 грн.;
-зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у грудні 2023 року - 2684,00 грн., а з 01 січня 2024 року 3028,00 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року адміністративну справу № 360/303/24 за позовом ОСОБА_1 до Луганського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії направлено голові Луганського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо прийняття розпорядження відповідно до частини 7 статті 29 КАС України.
Розпорядженням голови Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року № 5/с адміністративну справу № 360/303/24 за позовом ОСОБА_1 до Луганського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії передано до Першого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року визначено підсудність справи № 360/303/24 за позовом ОСОБА_1 до Луганського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за Донецьким окружним адміністративним судом та передано адміністративну справу № 360/303/24 на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
16 травня 2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 360/303/24 передана на розгляд судді Смагар С.В.
Ухвалою суду від 17 травня 2024 року суд прийняв до провадження адміністративну справу № 360/303/24 та відкрив провадження у справі № 360/303/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Зазначеною ухвалою у Луганського окружного адміністративного суду були витребувані докази у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
У період з 10 липня 2024 року по 26 липня 2024 року включно суддя Смагар С.В. перебувала у щорічній відпустці.
За правилами частини 5 та частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 208-VII «Про обрання суддів» її обрано на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду безстроково, на якій вона здійснює повноваження до цього часу. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі № 360/1171/23 визнано протиправними дії Луганського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021-2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у сумі 2102,00 грн. та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату належних суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн., у 2022 році 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн. Також суд визнав протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн., у 2022 році 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн., зобов`язав Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн., у 2022 році 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн. Однак, у грудні 2023 року, а також починаючи з січня 2024 року Луганський окружний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів, протиправно продовжує здійснювати нарахування і виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи не із розміру встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн. у 2023 році та 3028 грн. з 01 січня 2024 року), а виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановленого законом про Державний бюджет у 2023-2024 роках у розмірі 2102,00 грн. При цьому Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів, у грудні 2023 року і до цього часу допускає протиправну бездіяльність щодо незабезпечення фінансування виплат належної суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення виходячи із вищезазначених розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідному році. Позивач вказує, що протиправні дії першого відповідача та протиправна бездіяльність другого відповідача мають своїм наслідком виплату їй суддівської винагороди з 01 грудня 2023 року по теперішній час у меншому розмірі, ніж визначений статтею 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», а отже, порушують її права на належне матеріальне забезпечення.
Відповідач-1 (Луганський окружний адміністративний суд) надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог позивача, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Отже, функціонування судової влади прямо залежить від наявності затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України на відповідний рік. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ (далі Закон № 3460-ІХ ) встановлено окремий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а саме 2102 гривні.
Відповідно до статті 4 Закону України від 15.07.1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України в Законі України «Про державний бюджет України».
Відповідно до частини першої статті 148 Закону № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Так, згідно статті 149 цього Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, у частині третій цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також був встановлений на 2022 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ, на 2023 рік - Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX та станом на 2024 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ. Так, Законом № 1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, а саме 30. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Таким чином, позивачу як нараховувалося, так і виплачувалося 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом № 1402-VIII. Разом з тим, зазначена норма Закону № 3460-ІХ в судовому порядку не скасовувався, неконституційною не визнавалася та є чинною. Відповідно до норм бюджетного законодавства, розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. З огляду на викладене, суд у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяв в межах чинного законодавства та виділених бюджетних асигнувань. Також зазначив, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України. Відповідач вважає, що кошти, у разі задоволення позовних вимог, необхідно стягувати саме із зазначеної Програми.
Відповідач-2 (Державна судова адміністрація України) правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Біловодським РВ УМВС України в Луганській області 14 травня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.06.2022 року № 1202-5001792659/13819. Фактичне місце проживання позивача: АДРЕСА_4 .
Указом Президента України від 15.04.2008 № 362/2009 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.
Постановою Верховної Ради України від 18.04.2013 № 208-VII «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрана на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду безстроково.
Відповідно до довідки від 27 березня 2023 року № 02-23/58/2024, виданої Луганським окружним адміністративним судом, ОСОБА_1 перебуває у штаті Луганського окружного адміністративного суду з 06 травня 2008 року на посаді судді, з 18 червня 2019 року дотепер на посаді голови суду.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн., який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Штатні розписи Луганського окружного адміністративного суду станом на 01.01.2023 року, 01.01.2024 року складені та затверджені на виконання статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з посадовим окладом судді з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн. Оклад судді у 2023, 2024 роках складає 69366,00 грн. Суддівська винагорода голові суду ОСОБА_1 у 2023, 2024 роках була нарахована відповідно до штатного розпису суду. На дату видачі цієї довідки посадовий оклад судді не змінювався.
Аналогічні відомості зазначені у довідках про доходи ОСОБА_1 від 30.05.2024 року № 02-23/125/2024 за період з грудня 2023 року по травень 2024 року та від 02.07.2024 року № 02-23/147/2024 за червень 2024 року, наданих Луганським окружним адміністративним судом на виконання ухвали суду від 17 травня 2024 року.
Згідно з довідкою Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року № 02-23/107/2024 голова Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01.12.2023 року по 30.05.2024 року перебувала у відпустці з 06 травня 2024 року по 17 травня 2024 року; на лікарняному не перебувала.
Згідно з довідкою Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року № 02-23/149/2024 голова Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01.06.2024 року по 30.06.2024 року перебувала у відпустці з 17 червня 2024 року по 21 червня 20245 року; на лікарняному не перебувала.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі № 360/1171/23 адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Луганського окружного адміністративного суду (вул. Космонавтів, будинок 18, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93402 код ЄДРПОУ 35079949), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Луганського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021-2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у сумі 2102,00 грн.
Зобов`язано Луганський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату належних суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн., у 2022 році 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року 30 листопада 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн., у 2022 році 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн.
Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2023 року та допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн., у 2022 році 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн.
Проте, з 01 грудня 2023 року дотепер обчислення суддівської винагороди позивачу здійснюється у відповідності до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн., що підтверджується довідками про доходи ОСОБА_1 від 30.05.2024 року № 02-23/125/2024 за період з грудня 2023 року по травень 2024 року та від 02.07.2024 року № 02-23/147/2024 за червень 2024 року, наданими Луганським окружним адміністративним судом на виконання ухвали суду від 17 травня 2024 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з пунктом 1 частини 3, частинами 4 - 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Тобто, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі Закон № 2710-ІХ) установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Спірним питанням у цій справі є правомірність нарахування і виплати позивачу у період з 01 грудня 2023 року дотепер суддівської винагороди, виходячи з положень статті 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та статті 7 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік, з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.
Так, суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України "Про судоустрій і статус суддів") гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018 року №11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).
Так, статтею 1 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зазначити, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Водночас цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 1 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить: 2102,00 грн.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн., також передбачений статтями 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Слід зазначити, що до 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 1 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд зауважує, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Суд зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а в подальшому й інші закони про Державний бюджет України на відповідний рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом з тим, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», як і Закони України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повиннні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.
Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач-1 неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 560/5597/22.
Отже, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтями 135 Закону № 1402-VIII, а норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, суд дійшов висновку щодо протиправного застосування при обчисленні розміру суддівської винагороди позивача розрахункової величини, передбаченої Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Законом України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.
Засади та порядок фінансування судів встановлені статтями 148, 149 Закону України Про судоустрій і статус суддів.
Так, частинами третьою, четвертою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Згідно частини першою статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 151 Закону України Про судоустрій і статус суддів Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Підпунктами 2 та 7 частини першої статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; готує бюджетний запит.
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України.
Частинами 1 - 2 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Одним із головних розпорядників бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, є Державна судова адміністрація України.
Згідно з пунктами 2 та 4 частини 5 цієї ж статті головний розпорядник бюджетних коштів організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проєкту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Пунктом 2 цього Положення закріплено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
Згідно з приписами пункту 4-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі Державної судової адміністрації України у межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету здійснюється Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя.
Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ «Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2012 року № 1407 головні розпорядники до початку бюджетного періоду визначають мережу за територіями (обласний рівень) із зазначенням статусу кожної установи (розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів), яка обслуговується у відповідному органі Казначейства. Відповідальні виконавці бюджетних програм визначають мережу і подають головному розпоряднику для зведення мережі по головному розпоряднику.
До мережі включаються головний розпорядник, розпорядники нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику та/або діяльність яких координується через нього, та одержувачі бюджетних коштів, які уповноважені головним розпорядником на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти з державного бюджету.
До мережі включаються розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів, внесені до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів (https://www.treasury.gov.ua/unifie-register-search) Луганський окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів, вищестоящою установою якого є ДСА України.
Таким чином, ДСА України є головним розпорядником коштів державного бюджету України щодо Луганського окружного адміністративного суду, відповідно, Луганський окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Луганський окружний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затверджує у відповідному річному кошторисі.
Отже, невиплата позивачу суддівської винагороди у період з 1 грудня 2023 року по теперішній час в належному обсязі пов`язана з діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду), в тому числі фінансового забезпечення Луганського окружного адміністративного суду.
Враховуючи викладене, дії Луганського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 року по теперішній час, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн. є протиправними
Водночас, невиплата позивачу суддівської винагороди у період з 1 грудня 2023 року по теперішній час в належному обсязі пов`язана з діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду), в тому числі фінансового забезпечення Луганського окружного адміністративного суду.
Враховуючи статус Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи, суд висновує, що з боку другого відповідача мала місце протиправна бездіяльність щодо незабезпечення Луганського окружного адміністративного суду в належному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати позивачу суддівської винагороди за період з 1 грудня 2023 року по теперішній час, виходячи із прожиткового мінімуму у розмірі 2 684,00 грн. (у 2023 році), 3028,00 грн. (у 2024 році).
Як наслідок, позовні вимоги позивачки і в цій частині підлягають задоволенню.
Суд відхиляє доводи відповідача-1 щодо того, щовиконання рішення суду має здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми для забезпечення виконання рішень судів - КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» з огляду на наступне.
В Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів. При цьому, саме в межах бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону №4901-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Так, за правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року, у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року№4901-VI, списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів.
Тобто, списання коштів матиме місце саме у випадку звернення до суду з позовом про стягнення суми суддівської винагороди, та у разі задоволення такого позову.
Водночас, стягнення певної суми з відповідача як спосіб захисту порушеного права позивача можливий у тому випадку, коли певні суми нараховувались позивачу, утім, з тих чи інших підстав не були виплачені.
Проте, у межах спірних правовідносин відповідач не здійснював нарахування позивачу суддівської винагороди у необхідному розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення позову.
Оскільки позивач в даній категорії справ звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1) Луганського окружного адміністративного суду (адреса: проспект Космонавтів, будинок 18, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93402 ЄДРПОУ 35079949), 2) Державної судової адміністрації України (адреса: вулиця Липська, будинок 18/5, місто Київ, Київська область, 01601 ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Луганського окружного адміністративного суду (адреса: проспект Космонавтів, будинок 18, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93402 ЄДРПОУ 35079949) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 01 грудня 2023 року по 29 липня 2024 року (день ухвалення рішення у цій справі) включно, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.
Зобов`язати Луганський окружний адміністративний суд (адреса: проспект Космонавтів, будинок 18, місто Сєвєродонецьк, Луганська область, 93402 ЄДРПОУ 35079949) здійснити перерахунок та виплату належної ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань за період з 01 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, в розмірі 2684,00 грн., а з 01 січня 2024 року по 29 липня 2024 року (день ухвалення рішення у цій справі) виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року, в розмірі 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України (адреса: вулиця Липська, будинок 18/5, місто Київ, Київська область, 01601 ЄДРПОУ 26255795) щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, за період з 01 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, в розмірі 2684,00 грн., а з 01 січня 2024 року по 29 липня 2024 року (день ухвалення рішення у цій справі) виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року, в розмірі 3028,00 грн..
Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (адреса: вулиця Липська, будинок 18/5, місто Київ, Київська область, 01601 ЄДРПОУ 26255795) здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, за період з 01 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, в розмірі 2684,00 грн., а з 01 січня 2024 року по 29 липня 2024 року (день ухвалення рішення у цій справі) виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року, в розмірі 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 29 липня 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вст. пну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар
Судове рішення № 120660354, Донецький окружний адміністративний суд було прийнято 29.07.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 360/303/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: