Вирок № 120656897, 29.07.2024, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія ростогвського, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2024 р. Справа № 370/2678/23

Провадження № 1-кп/370/402/23

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

представника потерпілих ОСОБА_9

при розгляді у судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області кримінального провадження №12023111310002117 від 19.07.2023, за яким

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець міста Єкатеринбург, російської федерації, має середню спеціальну освіту, працює в Національній суспільній телерадіокомпанії України на посаді інженера студії, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

в с т а н о в и в:

18.07.2023, близько 21 години 00 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив пункт 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), згідно з яким «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», рухався проїзною частиною автомобільної дороги Р-04 сполученням с. Ясногородка - с. Неграші у Фастівському районі Київської області, в напрямку с. Неграші, де на відстані 1 км + 800 м до початку с. Ясногородка, в порушення вимог пунктів 1.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), згідно з яким «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків», 2.3«б» Правил дорожнього руху відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, проявив необережність у виді кримінальної протиправної самовпевненості, порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не врахував дорожню обстановку, в наслідок чого не впорався з керуванням вище вказаного транспортного засобу і допустив виїзд на зустрічну смугу руху по ходу свого руху, та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , яка рухалась по даній дорозі в напрямку с. Ясногородка.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 згідно з висновком експерта №197/д від 30.08.2023 отримала тілесні ушкодження: перелом лівої ліктьової кістки на межі дистальної та середньої третини зі зміщенням уламків та підшкірної гематоми передньої поверхні лівої гомілки. Описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, можливо в термін та при обставинах, що вказані в постанові. Перелом відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення перелому необхідний термін більше 21 дня.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-23/43353, в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.1 ПДР України, які знаходяться у причинному зв`язку із настанням даної ДТП.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 , вину у інкримінованому йому діянні визнав у повному обсязі, і дав показання, які повністю відповідають обставинам, що встановлені досудовим розслідуванням.

Так, ОСОБА_5 , дав суду покази, що 18.07.2023 зранку, приблизно о 11 годині разом із сусідом поїхали до озера, купили пляшку вина, посиділи. Наступного дня потрібно було їхати на роботу в м.Київ, а тому потрібно було заправити автомобіль, поїхали в с.Бузову на заправку приблизно о 21 годині. Почував себе нормально. Коли їхали від с.Ясногородки на повороті, на дорозі розмітки не має, справа на дорозі дорожнє покриття пошкоджене, назустріч виїхав автомобіль, який його засліпив, поїхав по фарах, минаючи вправо, потім відчув удар. В подальшому почув, що хтось стукає у вікно, спитали чи цілий. Вийшов з автомобіля, через пасажирське сидіння, встановив знак. Пішов до другого автомобіля, який також бува в кюветі. Потім приїхала швидка та поліція. Відправили до лікарні в м.Боярка. Порушення допустив не навмисно, шкодує. Дійсно вживав алкогольні напої, вино. Потерпілій ОСОБА_8 телефонував, вона передала його номер телефону родичу, який зателефонував через деякий час, сказав йому, що готовий відшкодувати шкоду. Вибачився перед потерпілими. Вину визнав, щиро кається, просить суворо не карати. Просив врахувати, що хворіє, та має матір похилого віку, яка тяжко хворіє та потребує сторонньої допомоги, та призначити покарання у виді штрафу. Усвідомлює наслідки від вчиненого.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини у скоєному, визнання ним кваліфікації дій та доказів, на які посилався орган досудового розслідування, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, за згодою учасників процесу, судом не досліджувалися.

Суд погоджується, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.

Санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили при призначенні покарання застосувати ст.69 КК України. Також, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , посилаючись на те, що обвинувачений відшкодував матеріальну шкоду та попросив вибачення, при призначення покарання просили застосувати ст. 69 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України судом є щире каяття, добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Суд також враховує, що перешкод під час досудового розслідування обвинувачений не чинив, не намагався уникнути відповідальності. Обвинувачений усвідомив протиправність своєї поведінки. Потерпілі претензій до обвинуваченого не мають, обвинувачений попросив вибачення, матеріальну шкоду під час судового розгляду відшкодував.

Обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, компрометуючих скарг не надходило, за місцем роботи АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» характеризується позитивно. Тяжких наслідків від вчиненого не настало. У обвинуваченого є матір похилого віку ОСОБА_11 , 1943 року народження, яка хворіє та потребує стороннього догляду.

Відповідно до досудової доповіді щодо обвинуваченого, наданої органом пробації, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Тобто, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих обставин, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та те, що заподіяну матеріальну шкоду усунуто, думку потерпілих та відсутність претензій від них, які під час судового розгляду просили призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд вважає обвинуваченого таким, що не є небезпечним для суспільства, а тому є можливим застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначити більш м`який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст.286-1 КК України, у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, що відповідає меті покарання, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України. Арешт на майно слід скасувати. Судові витрати за проведення експертиз у сумі 14 766,96 грн., слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави. Клопотань про обрання запобіжного заходу не заявлялося.

Щодо цивільного позову ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 , цивільний позивач-1).

У межах цього кримінального провадження ОСОБА_7 подано цивільний позов до ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 , цивільний відповідач-1), Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна», цивільний відповідач-2), у якому ОСОБА_7 просив суд: (1) стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_7 страхове відшкодування (шкоду за пошкоджений т/з) у розмірі 160 000,00 грн.; (2) стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 різницю між страховим відшкодуванням та фактично заданою шкодою, внаслідок пошкодження т/з, у розмірі 109 593,88 грн., моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., витрати на складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку у розмірі 5 000,00 грн., витрати, понесені на правничу допомогу, у розмірі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.07.2023, близько 21 год. 00 хв., водій ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним т/змарки «Ford Focus», реєстрраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухався проїзною частиною автомобільної дороги Р-04 сполученням с. Ясногородка - с. Неграші у Фастівському районі Київської області, в напрямку с. Неграші, де на відстані 1 км + 800 м до початку с. Ясногородка, не був уважним під час керування т/з, не стежив за дорожньою обстановкою, проявив необережність у виді кримінальної протиправної самовпевненості, не врахував дорожню обстановку, в наслідок чого не впорався з керуванням вище вказаним т/з і допустив виїзд на зустрічну смугу руху по ходу свого руху, та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_10 , яка рухалась по цій дорозі в напрямку с. Ясногородка.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди Фастівським РУП ГУНП в Київській області до ЄРДР 19.07.2023 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, та розпочато кримінальне провадження за № 12023111310002117. В результаті ДТП ОСОБА_7 було завдано майнової та моральної шкоди.

ОСОБА_7 покликався на те, що кримінальним правопорушенням йому завдана матеріальна шкода, яка складається з майнових збитків, які він поніс внаслідок пошкодження т/з «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 269 593,88 грн. та витрат на складення звіту № 127 з експертної оцінки колісного транспортного засобу від 11.08.2023 у розмірі 5000,00 грн.

Також ОСОБА_7 зазначав, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілого, була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна», про що зазначено в страховому полісі № 215124967. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого складала: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 320 000 грн. та шкоду, заподіяну майну 160 000 грн.

Тому, покликаючись на вимоги статей 979, 988 ЦК України, п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ОСОБА_7 просив стягнути з цивільного відповідача-2 на його користь матеріальну шкоду у межах ліміту відповідальності страховика - 160 000,00 грн., а з цивільного відповідача-1 різницю між страховим відшкодуванням та фактично заданою шкодою, внаслідок пошкодження т/з, у розмірі 109 593,88 грн.

Окрім цього, ОСОБА_7 зазнав, душевних страждань у зв`язку зі знищенням сімейного т/з, що являється заподіяною моральною шкодою, виходячи зі змісту пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Завдана моральна шкода полягала в тому, що він переніс душевні страждання, які пов`язані зі знищенням т/з, це зумовило порушення встановленого ритму життя, викликало постійні переживання та турботи, додаткові витрати тощо. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

Водночас, цивільний відповідач-1 у добровільному порядку не відшкодовував завдану ним шкоду, що також завдає моральних та душевних страждань позивачу, а розмір завданої моральної шкоди визначено ОСОБА_7 у сумі 160 000,00 грн.

Тому, покликаючись на вимоги статей 1167, 1177 ЦК України, ОСОБА_7 просив стягнути з цивільного відповідача-1 на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою суду від 08.02.2024 прийнято до спільного розгляду з кримінальним провадженням № 12023111310002117 від 19.07.2023 цивільний позов ОСОБА_7 та визнано його цивільним позивачем, а ОСОБА_5 та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» - цивільними відповідачами.

19.03.2024 представником цивільного відповідача-2 подано до суду відзив на позовну заяву у якому останній проти позовних вимог заперечував.

Заперечення мотивував тим, що: (1) у цивільного відповідача-2 не виник обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування, оскільки вина ОСОБА_5 у настанні ДТП наразі ще не встановлена судовим рішенням; (2) ОСОБА_7 не подавав страховику заяву про страхове відшкодування , що у свою чергу унеможливлює прийняття страховиком рішення щодо виплати або відмову у виплаті страхового відшкодування; (3) строк на прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням законної сили у справі, де розглядається ДТП; (4) т/з є фізично знищеним, а його ремонт є економічно необґрунтований, а тому позивачем не вірно визначено розмір матеріальної шкоди; (5) позивачем не надано доказів щодо розміру залишкової вартості пошкодженого т/з, що унеможливлює визначення суми відшкодування; (6) франшиза, згідно полісу ПрАТ «СК «Євроінс Україна», становить 3 200,00 грн.

14.06.2024 ОСОБА_7 подано до суду заяву у якій останній зазначив, що у ОСОБА_5 відшкодував йому матеріальну шкоду, попросив вибачення. Того ж дня, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 була складена розписка, відповідно до якої ОСОБА_7 підтвердив, що він не має матеріальних претензій до ОСОБА_5 щодо ДТП, яка сталася 18.07.2023. Він усвідомлює, що підписання цієї розписки позбавляє його права на пред`явлення будь-яких претензій до ОСОБА_5 у майбутньому та підтверджує, що отримав від ОСОБА_5 129 593,88 грн. в якості компенсації за завдані йому матеріальні збитки. Щодо розміру завданої моральної шкоди сторони не дійшли згоди, у зв`язку з чим це питання залишили на розсуд суду.

З урахуванням наведеного, враховуючи факт відшкодування ОСОБА_5 ОСОБА_7 матеріальної шкоди та відмову останнього від позовних вимог у цій частині, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_12 у частині відшкодування завданої матеріальної шкоди слід залишити без розгляду.

Вирішуючи решту позовних вимог, виходив із такого.

Як було встановлено судом, 18.07.2023, близько 21 год. 00 хв., водій ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив пункт 2.9 а) Правил дорожнього руху, згідно з яким «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», рухався проїзною частиною автомобільної дороги Р-04 сполученням с. Ясногородка - с. Неграші у Фастівському районі Київської області, в напрямку с. Неграші, де на відстані 1 км + 800 м до початку с. Ясногородка, в порушення вимог пунктів 1.5. Правил дорожнього руху, згідно з яким «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків», 2.3«б» Правил дорожнього руху відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, проявив необережність у виді кримінальної протиправної самовпевненості, порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого не впорався з керуванням вище вказаним транспортним засобом і допустив виїзд на зустрічну смугу руху по ходу свого руху, та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , яка рухалась по цій дорозі в напрямку с. Ясногородка.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 згідно з висновком експерта №197/д від 30.08.2023 отримала тілесні ушкодження: перелом лівої ліктьової кістки на межі дистальної та середньої третини зі зміщенням уламків та підшкірної гематоми передньої поверхні лівої гомілки. Описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, можливо в термін та при обставинах, що вказані в постанові. Перелом відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення перелому необхідний термін більше 21 дня.

Вище судом було встановлено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто саме з його вини настала дорожньо-транспортна пригода 18.07.2023.

Станом на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно полісу № 215124967. Цим полісом встановлено ліміт відповідальності страховика: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 320 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну 160 000,00 грн., та франшизу 3 200,00 грн. (а.с. 124).

В постанові ККС ВС від 11.02.2020 у справі № 489/2170/17 вказано, що згідно із ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Саме за потерпілими у дорожньо-транспортній пригоді залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав із заявою до страхової компанії чи із позовом до суду до страхової компанії. Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові №297/2187/19 від 31 березня 2021 року, підтвердивши правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа №465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у цивільного позивача-1 виникло право на звернення до суду із цим позовом до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» без попереднього звернення до страхової компанії із заявою про виплату стразового відшкодування, а тому доводи страхової компанії у цій частині суд відхиляє.

Окрім цього, безпідставними є доводи ПрАТ «СК «Євроінс Україна» у тій частині, що неможливо стягнення страхового відшкодування без встановлення вини ОСОБА_5 , оскільки така вина була установлена цим вироком.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з Звітом № 127 з експертної оцінки колісного транспортного засобу від 11.08.2023, дійсна вартість транспортного засобу «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_7 , складала 269 593,88 грн. (а.с. 48). Водночас, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 590 939,69 грн. (а.с. 48).

Відтак, оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, оцінювачем встановлено, що даний транспортний засіб являється фізично знищеним, а матеріальний збиток, завданий власнику, визначний у розмірі ринкової вартість на момент ДТП, тобто 269 593,88 грн.

Водночас, суд не погоджується із твердженням експерта про те, що розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_7 є рівним розміру ринкової вартість на момент ДТП, тобто 269 593,88 грн., оскільки у ОСОБА_7 у такому разі залишається у власності ще й пошкоджений транспортний засіб, який також має певну вартість.

При цьому, Звітом № 127 з експертної оцінки колісного транспортного засобу від 11.08.2023 розміру залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не визначено.

Тому, судом у цьому випадку приймається до уваги наданий ПрАТ «СК «Євроінс Україна» Висновок вартості придатних залишків № 26742/1 від 07.09.2023, відповідно до якого вартість пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 168 493,38 грн. (а.с. 112-113).

Таким чином, відшкодуванню ОСОБА_7 підлягає не сума ринкової вартості транспортного засобу на момент ДТП, а різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди що складає 101 100,50 грн. (269 593,88 - 168 493,38).

Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» підлягає до стягненню страхове відшкодування за виключенням розміру франшизи, тобто 97 900,50 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 із подальшими змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.п. 5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, вказано, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Постановою Пленуму ВСУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013р. № 4, рекомендовано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, враховуючи, що цивільним відповідачем-1 було пошкоджено транспортний засіб позивача, що призвело до душевних страждань останнього, проте надалі у добровільному порядку відшкодовано матеріальну шкоду, що підтверджується відповідною розпискою, виходячи із принципів розумності та справедливості, з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 000 грн., оскільки ця сума, на думку суду, відповідає рівню душевних страждань позивача.

Цивільним позивачем-1 були понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. на підтвердження чого надано: договір про надання правничої допомоги від 20.08.2023 укладений між ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_9 ; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2023, у якому визначено вартість надання правничої допомоги та порядок оплати; попередній розрахунок витрат на надання правничої допомоги; рахунок-фактуру № 1 від 22.11.2023 виписану адвокатом ОСОБА_9 . ОСОБА_7 на суму 15 000,00 грн.; скрін-шот із мобільного банкінгу про здійснення ОСОБА_7 оплати вартості наданої правової допомоги у розмірі 15 000,00 грн.

Витрати на правничу та витрат на проведення оцінки обвинуваченим позивачу відшкодовані.

Щодо цивільного позову ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 , цивільний позивач-2).

У межах цього кримінального провадження ОСОБА_8 подано цивільний позов до ОСОБА_5 , ПрАТ «СК «Євроінс Україна», у якому ОСОБА_8 просила суд: (1) стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_8 кошти витрачені на лікування у розмірі 12 598,50 грн., моральну шкоду у розмірі 5% за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 629,93 грн.; (2) стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., витрати, понесені на правничу допомогу, у розмірі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.07.2023, близько 21 год. 00 хв., водій ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним т/змарки «Ford Focus», реєстрраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухався проїзною частиною автомобільної дороги Р-04 сполученням с. Ясногородка - с. Неграші у Фастівському районі Київської області, в напрямку с. Неграші, де на відстані 1 км + 800 м до початку с. Ясногородка, не був уважним під час керування т/з, не стежив за дорожньою обстановкою, проявив необережність у виді кримінальної протиправної самовпевненості, не врахував дорожню обстановку, в наслідок чого не впорався з керуванням вище вказаним т/з і допустив виїзд на зустрічну смугу руху по ходу свого руху, та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_10 , яка рухалась по цій дорозі в напрямку с. Ясногородка.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди Фастівським РУП ГУНП в Київській області до ЄРДР 19.07.2023 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, та розпочато кримінальне провадження за № 12023111310002117. В результаті ДТП ОСОБА_8 було завдано майнової та моральної шкоди.

ОСОБА_8 покликається на те, що їй було завдано матеріальної шкоди, яка становить 27 598,50 грн., а саме: 12 598,50 грн. - витрати на придбання ліків та медичних препаратів; 15 000,00 - витрати на правову допомогу. Також їй було завдано моральну шкоду через ушкодження її здоров`я, яка полягала у постійних відчуттях болю, яку вона оцінює у 100 000,00 грн.

Окрім цього, цивільним позивачем-2 були понесені витрати на лікування у розмірі 12 598,50 грн. А також позивач просила суд стягнути зі страхової компанії у порядку, визначеному ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що становить 629,93 грн.

Ухвалою суду від 08.02.2024 прийнято до спільного розгляду з кримінальним провадженням № 12023111310002117 від 19.07.2023 цивільний позов ОСОБА_8 та визнано її цивільним позивачем, а ОСОБА_5 та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» - цивільними відповідачами.

06.05.2024 представником відповідача-2 подано до суду відзив на позовну заяву у якому останній проти позовних вимог заперечував.

Заперечення мотивував тим, що: (1) у цивільного відповідача-2 не виник обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування, оскільки вина ОСОБА_5 у настанні ДТП наразі ще не встановлена судовим рішенням; (2) надані до суду докази понесення витрат на лікування не підтверджують, що такі витрати були понесені саме у зв`язку із отриманим ушкодженням внаслідок ДТП.

14.06.2024 ОСОБА_8 подано до суду заяву у якій остання зазначила, що у ОСОБА_5 відшкодував їй матеріальну шкоду (витрати на правничу допомогу), попросив вибачення, чистосердечно розкаявся. Того ж дня, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 була складена розписка, відповідно до якої ОСОБА_8 підтвердила, що вона не має матеріальних претензій до ОСОБА_5 щодо ДТП, яка сталася 18.07.2023. Вона усвідомлює, що підписання цієї розписки позбавляє його права на пред`явлення будь-яких претензій до ОСОБА_5 у майбутньому та підтверджує, що отримала від ОСОБА_5 15 000,00 грн. в якості компенсації за завдані їй матеріальні збитки (витрати на правову допомогу). Щодо розміру завданої моральної шкоди сторони не дійшли згоди, у зв`язку з чим це питання залишили на розсуд суду.

Вирішуючи решту позовних вимог, виходив із такого.

На підтвердження понесених витрат на лікування та купівлю ліків, позивачем було надано відповідні квитанції на загальну суму 12 598,50 грн. (а.с. 78-80).

Між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої здоров`ю позивача внаслідок настання ДТП, в порядку страхового відшкодування.

Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому, особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

Тому, враховуючи, що під шкодою заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого, суд приходить до висновку про стягнення з цивільного відповідача-2 на користь позивача 12 598,50 грн. витрат, понесених на лікування.

Суд звертає увагу, що заперечуючи проти стягнення цих витрат представник цивільного відповідача-2 не довів, що такі витрати не були у прямому причинно-наслідковому зв`язку із ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Тому, вимоги позивача про стягнення з цивільного відповідача-2 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 629,93 грн. також підлягають задоволенню.

Окрім цього, враховуючи, що діями цивільного відповідача-1 було ушкоджено здоров`я позивача, що також призвело до душевних страждань останньої, проте надалі у добровільному порядку відшкодовано матеріальну шкоду (витрати на правову допомогу), що підтверджується відповідною розпискою, виходячи із принципів розумності та справедливості, з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала цивільний позивач-2, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 25 000 грн., оскільки ця сума, на думку суду, відповідає рівню душевних страждань цивільного позивача-2.

Водночас, оскільки понесені судові витрати цивільного позивача-2 були відшкодовані добровільно, то у цьому випадку судом розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 369-370, 374, 468-475 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити покарання, зі застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Арешт за ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.07.2023 справа №381/3185/23 провадження №1-кс/381/901/2023, якою накладено арешт на автомобіль «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 - скасувати.

Арешт за ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.07.2023 справа №381/3185/23 провадження №1-кс/381/898/2023, якою накладено арешт на автомобіль «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 - скасувати.

Речові докази у справі: автомобіль «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 та автомобіль «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які поміщено на зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів, за адресою: АДРЕСА_3 - повернути власникам.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 12 667 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 00 коп, витрат на проведення експертиз.

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» в частині вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 відшкодування завданої матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» ( 03150, вул. Велика Васильківська, 102, м.Київ, ЄДРПОУ 22868346) на користь ОСОБА_7 страхове відшкодування в розмірі 97 900,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 суму завданої моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» ( 03150, вул. Велика Васильківська, 102, м.Київ, ЄДРПОУ 22868346) на користь ОСОБА_8 12 598,50 грн. витрат, понесених на лікування та 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 629,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_8 суму завданої моральної шкоди у розмірі 25 000 грн.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 394 КПК України, у строки, встановлені ст. 395 КПК України.

Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не був оскаржений. В інакшому випадку - після його перегляду апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1