Рішення № 120651955, 18.07.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2720/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

18 липня 2024 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

представника позивача Манукян М.А.

позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_4

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

в інтересах якої діє адвокат Манукян Марта Андріївна

(АДРЕСА_4;

РНОКПП: НОМЕР_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до

ОСОБА_5

( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування

(79000, м. Львів, вул. Виговського, 34; ЄДРПОУ: 04056084; e-mail: zal.adm@lvivcity.gov.ua)

про позбавлення батьківських прав,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Манукян Марта Андріївна, звернулась до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, у якому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги покликається на те, що позивач та відповідач перебували у цивільному шлюбі, під час якого у них народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Близько десяти років подружжя не проживає разом та не підтримує сімейних відносин. ОСОБА_4 стверджує, що ОСОБА_5 свідомо й систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки, жодним чином не цікавиться станом здоров`я дитини, не займається її вихованням, не створює належних умов проживання. Позивачка зауважує, що на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 32652 грн 96 коп. Наведене позивач вважає підставою для позбавлення його батьківських прав відносно доньки.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04.04.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, судом зобов`язано Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради надати письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

30.05.2024, на виконання ухвали суду від 04.04.2024, Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради, як органом опіки та піклування, надано висновок від 15.05.2024 № 260001-вих-68739 про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_5 щодо малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні, ОСОБА_4 та її представник, кожен окремо, заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві. Щодо ухвалення заочного рішення позивач та її представник не заперечили.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, зокрема у відповідності до ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за його відсутності відповідач не скористався.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у судовому засіданні просив під час ухвалення рішення врахувати висновок органу опіки та піклування, а також відніс вирішення спору на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся у судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вірного вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_6 , про що 29.08.2013 складено відповідний актовий запис № 3522, батьком якої є ОСОБА_5 , а матір`ю ОСОБА_4 ./а.с.10/

Відповідно до відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади № 018526-ЗРА, малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . /а.с. 11/ За вказаною адресою також зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 9/ Квартира за вказаною адресою належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . /а.с. 15-16/

30.01.2023 Залізничним районним судом м. Львова було видано судовий наказ № 462/7608/22 про стягнення з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті заробітку /доходу/ платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 29 грудня 2022 року./а.с. 12/

На підставі вказаного судового наказу, 13.03.2023 старшим державним виконавцем Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ Радченко Оксаною Олегівною відкрито виконавче провадження НОМЕР_4./а.с. 13/

Згідно інформації наданої Галицьким ВДВС у м. Львові, станом на 16.10.2023 заборгованість по аліментах ОСОБА_5 становить 32652 грн 96 коп. /а.с.14/

З наявних у матеріалах справи характеристики ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениці 4-а класу ліцею № 75 імені Лесі Українки Львівської міської ради, судом встановлено, що за місцем навчання ОСОБА_6 характеризується позитивно. Завжди охайно та чисто одягнена, активна та компанійська, захоплюється малюванням. ОСОБА_4 , яка є матір`ю дівчинки постійно підтримує зв`язок з навчальним закладом та відвідує батьківські збори, приділяє належну увагу вихованню дитини.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Положеннями частини четвертої статті 23-1 Закону України «Про охорону дитинства» зобов`язано уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю, в максимально короткий термін запропонувати сім`ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

Згідно ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно до ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМ України від 24 вересня 2008 р. N 866, органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, з дотриманням принципу - забезпечення найкращих інтересів дитини.

У матеріалах справи наявний висновок від 15.05.2024 №260001-вих-68739 Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_5 відносно малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім того, у судовому засіданні 18.07.2024 було допитано у якості свідка ОСОБА_8 , яка є матір`ю ОСОБА_4 та відповідно бабусею малолітньої ОСОБА_6 . Свідок повідомила суду, що проживає разом з донькою та онукою в одній квартирі. Свідок також вказала, що батько дівчинки абсолютно не цікавиться життям доньки, не відвідує навчальний заклад, не дбає про її розвиток. Усі витрати, пов`язані з матеріальним забезпеченням дівчинки фактично несе її матір.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

За наведених обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, так як судом встановлений факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, відносно якої він не проявляє належної батьківської турботи, не надає матеріальної допомоги та не піклується про неї.

Позбавлення відповідача батьківських прав на теперішній час є єдиним можливим засобом забезпечення дитини спокійного життя, гармонічного виховання, як того вимагає ст. 150 СК України, тобто відповідає інтересам дитини та переслідує легітимну мету.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст.150 та ст. 180 СК України, кожна дитина має право на піклування батьків, і батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав по відношенню до своїх дітей з ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: якщо батьки не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання освіти. Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено у статті 166 СК України. Так, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

У відповідності до п.16 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відтак, суд приходить до висновку, що викладені факти ухилення ОСОБА_5 від виконання батьківських обов`язків по утриманню та забезпеченню належних умов для виховання та розвитку доньки знайшли своє підтвердження, а тому для настання позитивного результату для подальшого належного розвитку малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з метою захисту її прав та інтересів, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову ? на відповідача; уразі відмовив позові ? на позивача; у разі часткового задоволення позову ? на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок ? витрат на сплату судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 липня 2024 року.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач ? ОСОБА_4

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

представник позивача ? адвокат Манукян Марта Андріївна

(АДРЕСА_4;

РНОКПП: НОМЕР_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

відповідач - ОСОБА_5

( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування

(79000, м. Львів, вул. Виговського, 34;

ЄДРПОУ: 04056084; e-mail: zal.adm@lvivcity.gov.ua)

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький