Рішення № 120651668, 29.07.2024, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/290/24

Провадження №: 2/332/1033/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

29 липня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Марченко Н.В.,

секретаря судового засідання: Петракей Р.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ,вособі представника- адвокатаПрядка ДенисаВолодимировича доТовариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого кругу Запорізької області Проценко Антон Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ,в особіпредставника адвоката ПрядкаД.В.звернулася доЗаводського районногосуду м.Запоріжжя з позовноюзаявою доТовариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого кругу Запорізької області Проценко Антон Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення суми, утриманої із заробітної плати за виконавчим провадженням.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.11.2021 Приватним виконавцем виконавчого кругу Запорізької області Проценком А.Ю., було відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №6756026. Згідно зазначеної постанови, виконавче провадження було відкрите з метою примусового виконання виконавчого напису №8693, виданого 22.09.2021 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 23120,28 грн. 23.11.2021 Приватним виконавцем виконавчого кругу Запорізької області Проценком А.Ю. була винесена постанова №67560261 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлена до місця роботи позивача. Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника встановлено, що відповідач отримує дохід у ПрАТ «Електрометалургійний завод. «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна». Приватним виконавцем виконавчого кругу Запорізької області Проценком А.Ю. за виконавчим провадженням було стягнуто 9027,97 грн.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням процедури його вчинення. За таких підстав,у позові позивач просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню тастягнути з відповідача суму, утриману із заробітної плати за виконавчим провадженням у розмірі 9020,97 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2024 по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2024, витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни ( 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9/134) документи та матеріали, на підставі яких 22.09.2021 вчинявся виконавчий напис №8693 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 23120,28 грн. та у Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича ( 69041, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, 26, офіс 1.11) документи та матеріали, на підставі яких було відкрито виконавче провадження №67560261 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 23120,28 грн.

11.04.2024, через канцелярію суду, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. За таких умов нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Окрім того, позивач не надає суду будь-яких доказів, які би свідчили про погашення боргу за кредитним договором та виконання своїх зобов`язань в повному обсязі, відтак, стверджувати про відсутність підстав для вчинення стягувачем виконавчого напису нотаріуса, немає. Позивач не надає також альтернативного розрахунку заборгованості. Якщо позивач вважає, що ним сплачені кошти в іншій сумі, або борг за кредитним договором сплачено, то таке твердження має бути підкріплене відповідними доказами - наданням відповідних квитанцій про погашення суми боргу, альтернативного розрахунку заборгованості. Однак, позивач лише наголошує на тому, що відповідач не надав належних доказів та не довів розмір існуючої заборгованості, при цьому, жодним чином, позивач не спростовує його іншими доказами. В даних кредитних правовідносинах, ТОВ «Вердикт Капітал» є правонаступником права вимоги виконання боргу від первісного кредитора та є новим кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги, який було надано приватному нотаріусу при вчиненні виконавчого напису, що підтверджує статус нового кредитора у даних кредитних зобов`язаннях. Приватним нотаріусом було перевірено такий договір та статус стягувача, як нового кредитора. Отже, заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.6.1999 року №1172.

Щодо стягнення коштів відповідача зазначає, що загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Договірний характер правовідносин, що існували між сторонами і на підставі яких виникло право вимоги та обов`язок повернення коштів, виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Кредитний договір є достатньою правовою підставою для отримання новим кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» з позичальника коштів в рахунок сплати заборгованості за ним. Станом на даний час, кредитний договір не визнаний недійсним, не змінений та не розірваний, а отже відсутні підстави для повернення стягнутої з позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки, на момент здійснення такого стягнення, всі дії по виконанню такого виконавчого напису здійснювалися правомірно. Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в силу норм чинного законодавства не є підставою для повернення боржнику стягнутих на його підставі коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Із коштів, які стягуються із боржника першочергово стягуються витрати виконавчого провадження, а залишок коштів вже в подальшому перераховується стягувачу. Позивачем не взято до уваги те, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачуються першочергово. В рамках виконавчого провадження звертає увагу на те, що стягнута в тому числі основна винагорода приватного виконавця в сумі 774,63 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 300,00 грн.. Тобто, загальна сума коштів, що стягується із боржника не в повному обсязі перераховувалася на користь стягувача, на рахунок ТОВ «Вердикт Капітал» в якості стягнення заборгованості із позивача в ході здійснення виконавчого провадження, поступили кошти в сумі 7495,55 грн., а не 9020,97 грн., як вказує позивач у своїй позовній заяві та просить стягнути із ТОВ «Вердикт Капітал».

Тому, сума, яку просить позивач стягнути із ТОВ «Вердикт Капітал» в розмірі 9020,97 грн., не підлягає задоволенню, оскільки, в такому разі, суд стягне кошти, які стягувач не отримував, а буде змушений без будь-якої правової підстави повернути позивачу.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомого, яким останній просить суд відмовити у стягненні судових витрат на правничу допомогу в повному обсязі, оскільки до позовної заяви не надано документів, що визначені законом на підтвердження понесених витрат на надання правої допомоги, а також відсутні документи на підтвердження оплати таких витрат. При цьому, в клопотанні є посилання на рішення судів в аналогічних справах, де на користь позивача стягнуто витрат на правничу допомогу у межах від 1200,00 грн. до 3000,00 грн.

12.04.2024,через підсистему«Електронний суд»,від представникапозивача надійшла відповідьна відзив,в якійзазначено,що у відзивівідповідач посилаєтьсяна те,що додля одержаннявиконавчого написудодається оригіналкредитного договорута документи,що підтверджуютьбезспірність заборгованостіборжника тавстановлюють простроченнявиконання зобов`язання.Пунктом 1Постанови КабінетуМіністрів України№1172«Про затвердженняпереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» дляодержання виконавчогонапису для стягненнязаборгованості занотаріально посвідченимиугодами подаються зокрема,оригінал нотаріальнопосвідчених угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань. Однак жодного кредитного договору у якості доказу відповідачем долучено не було, що свідчить про його відсутність.

З урахуванням викладеного, доходимо до висновку, що виконавчий напис вчиняється

виключно на підставі нотаріально засвідченої угоди (договору), у зв`язку із цим нотаріус незаконно із порушенням законодавчих норм вчинив напис, а відтак цей документ не підлягає виконанню.

Щодо стягнення з відповідача коштів, стягнутих за виконавчим написом

зазначено наступне.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є

правовідносини,які виникаютьу зв`язкуз безпідставнимутриманням чизбереженням майнаі якіне врегульованіспеціальними інститутамицивільного права.Зобов`язанняз безпідставногонабуття,збереження майнавиникають принаявності трьохумов:а)набуття абозбереження майна,б)набуття абозбереження зарахунок іншоїособи,в)відсутність правовоїпідстави длянабуття абозбереження майна(відсутністьположень закону,адміністративного акта,правочинну абоінших підстав,передбачених статтею11Цивільного кодексуУкраїни).Під відсутністюправової підставирозуміється такийперехід майнавід однієїособи доіншої,який абоне ґрунтуєтьсяна прямійвказівці закону,або суперечитьметі правовідношенняі йогоюридичному змісту.Тобто відсутністьправової підставиозначає,що набувачзбагатився зарахунок потерпілогопоза підставою,передбаченою законом,іншими правовимиактами чиправочином.Набуття чизбереження майнабуде безпідставнимне тількиза умовивідсутності правовоїпідстави зсамого початкупри набуттімайна,а йтоді,коли первіснотака підставабула,але вподальшому відпала.При цьому,відповідно достатті 1215Цивільного кодексуУкраїни непідлягає поверненнюбезпідставно набуті:1)заробітна платаі платежі,що прирівнюютьсядо неї,пенсії,допомоги,стипендії,відшкодування шкоди,завданої каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`яабо смертю,аліменти таінші грошовісуми,надані фізичнійособі якзасіб доіснування,якщо їхвиплата проведенафізичною абоюридичною особоюдобровільно,за відсутностірахункової помилкиз їїбоку інедобросовісності збоку набувача;2)інше майно,якщо цевстановлено законом.Згідно ізчастиною першоюстатті 177Цивільного кодексуУкраїни об`єктамицивільних правє речі,у томучислі гроші.Майном якособливим об`єктомвважається окремаріч,сукупність речей,а такожмайнові правата обов`язки(частинаперша статті190Цивільного кодексуУкраїни).За такихобставин,при визнаннівиконавчого написуза реєстровимномером №8693від 22.09.2021таким,що непідлягає виконанню,відпадає підстава,на якійвідповідач набувкошти відпозивача внаслідоквчинення виконавчихдій,пов`язанихз виконаннямвиконавчого написунотаріуса,у зв`язкуз чимслід заможливе застосуватидо вказанихвідносин положеннязаконодавства щодоповернення безпідставнонабутого майна.Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 28 січня 2020 року в справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року в справі № 910/1531/18.

Як убачається з листа приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області

Проценка А.Ю. № 1018 від 15.01.2024, по ВП № 67560261 з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» було стягнуто коштів у розмірі 9020,97 грн., з яких: 7 746,34 грн. кошти стягнуті за виконавчим документом на користь стягувача; 774,63 грн. основна винагорода приватного виконавця; 300,00 грн. витрати ВП та 200грн. - повернення авансового внеску на користь стягувача.

У зв`язку із викладеним і оскільки виконавче провадження було відкрито за заявою

відповідача (стягувача), тобто за його волею, а тому вважаємо, що наявні підстави для стягнення безпідставно набутих коштів саме з відповідача на користь позивача у

розмірі 9020грн. 97 коп.

Щодо зменшення витрат на правничу допомогу зазначено.

Із клопотанням відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу не згодні у

повному обсязі з наступних підстав. У позовній заяві було зазначено, що при подачі позову точний розрахунок витрат адвоката не можливо надати, оскільки при під час розгляду справи витрати можуть бути збільшені. При цьому суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має

сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих

сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення

судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за

умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну

заяву.

Оскільки при подачі позову така вимога була заявлена, а відтак відповідні докази

можуть бутиподані протягомп`ятиднів післяухвалення рішення.Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою

адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок

держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката

підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката на дату подачі цього позову

становлять: за складання, формування та подачу до суду позовної заяви про визнання

виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та заяви про забезпечення

позову - 3000 (Три тисячі гривень) та 1000 гривень - складання відповіді на відзив, що

підтверджується копією додаткової угоди, копією акту виконаних робіт, копією акту

приймання-передачі наданих послуг та квитанцією про сплату гонорару. Тож між адвокатом та клієнтом був узгоджений саме такий розмір адвокатських послуг. Вважаємо, що визначений розмір гонорару є співрозмірним із цінами на юридичні послуги і правничу допомогу міста Запоріжжя, що по співвідношенню із вартістю таких послуг в інших регіонах України є нижчими. У справі, що розглядається встановлено фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У зв`язку із викладеним, стягнення витрат на правничу допомогу із відповідача підлягає у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, позовна заява є повністю обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явилася, 30.04.2024 від представника позивача, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідачау судовезасідання нез`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому процесуальним законом порядку, будь-яких заяв та клопотань до суду не надходило.

Треті особи, належним чином повідомлені про час та місце слухання справи,у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, пояснення на позов не надали, у зв`язку з чим на підставі ч.3ст. 223 ЦПК Українисправу розглянуто за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між 04.07.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника ( каса) №632/4207BCL1А .

22.09.2021 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис №8693про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» ( правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Платинум Банк» за кредитним договором №632/4207BCL1А від 04.07.2013 є ТОВ «ФК «Женева», яке уступило отримані права та обов`язки ТОВ «Вердикт Капітал» ) заборгованості за кредитним договором №632/4207BCL1А від 04.07.2013 в сумі 23120,28 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком А.Ю. відкрито виконавче провадження № 67560261, про що винесено постанову від 18.11.2021.

Докази того, що відповідач направив на адресу позивача письмову вимогу (повідомлення) з вимогою про виконання зобов`язання за кредитним договором в наданих суду документах, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, відсутні.

Відповідно дост.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зіст.18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.87 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогамст.89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, 296/5.

Зокрема, згідно з Порядком для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Виконавчий напис вчинюється на підставі: а) оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису порушено порядок його вчинення, а тому позов в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь позивача стягнутих з її заробітної плати коштів в розмірі 9020,97 грн. суд виходить з наступного.

Згідно Постанови Верховного Суду від 12.11.20 року у справі № 200/3452/17 - справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановахВерховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

В даному випадку, правовою підставою набуття відповідачем коштів утриманих з заробітної плати позивача став спірний виконавчий напис нотаріуса, який виконанню не підлягає. Тому, правова підстава для отримання Відповідачем грошових коштів відпала, і вказані кошти підлягають поверненню відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження»:

1. Розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

3. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно довідки Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області від 15.01.2024 №1018, в ході проведення виконавчих дій ( ВП №67560261) з боржника було стягнуто та перераховано кошти у розмірі 9020,97 грн. з них: 200,00 грн. повернення авансового внеску на користь стягувача; 300,00 грн. витрати виконавчого провадження; 7746,34 грн. кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача; 774,63 грн. основна винагорода приватного виконавця.

Оскільки позивач не заявляла вимог до приватного виконавця, суд позбавлений можливості вирішувати питання про стягнення витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кошти у розмірі 7946,34 грн. з них: 200,00 грн. повернення авансового внеску на користь стягувача та 7746,34 грн. кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача, які були стягнуті з позивача та перераховані на користь відповідача.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги частково в розмірі 7946,34грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1066,95 грн. за позовною вимогою про стягнення коштів.

Крім того, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 643/2870/18.

Відтак з відповідача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211, 20 грн. на користь держави за позовною вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правову допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягунаданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4-5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг)

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

До позовної заяви долучено копію ордеру про надання (правничої) правової допомоги від 18.01.2024; Договір-доручення №б/н про надання професійної правничої ( правової) допомоги від 09.01.2024; додаткову угоду до договору про надання професійної правничої допомоги від 09.01.2024 № 24/01 від 24.01.2024; акт виконаних робіт №11/04 від 11.04.2024; акт приймання передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №б/н від 09.01.2024 №11/04 від 11.04.2024 та квитанцію про сплату гонорару №11/04 за оплату послуг адвоката Прядка Д.В. від 11.04.2024 на суму 4000,00 грн.

Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом для їх виконання та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому зазначена сума, яка є видом судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.141, 263-265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ,вособі представника- адвокатаПрядка ДенисаВолодимировича доТовариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого кругу Запорізької області Проценко Антон Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8693 від 22.09.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 23120 гривень 28 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал, ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження:м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 7946гривень 34копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал, ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження:м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1066 гривень 95 копійок та витрати, пов`язані із правничою допомогою у розмірі 4000 гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал, ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження:м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б на користь держави судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Суддя Н.В. Марченко