Рішення № 120643126, 28.06.2024, Вишгородський районний суд Київської області

28.06.2024 Справа № 363/4289/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Мітясова Д.О.,

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Координаційний Цент з будівництва та земельних питань» Вишгородської міської ради, про скасування рішення органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2023 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 10.08.2023), надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просить:

скасувати Рішення Вишгородської міської ради від 29.10.2020 № 70/53 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради (код згідно КВЦПЗ - 18.00), які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгород (кадастровий номер 3221810100:01:174:0002) площею 2,3800 га;

визнати противоправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 24.02.2023 №29/35 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карт;

зобов`язати Вишгородську міську раду, на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 ЗК України;

відстрочити виконання рішення, в частині повторного розгляду клопотання про надання дозволу на розробку до закінчення воєнного стану.

В обґрунтування позову зазначено, що у відповідності до наданих прав Земельним кодексом України (далі ЗКУ) і Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон 3551), 09.09.2021 до канцелярії Вишгородської міської ради далі (ВМР) було подано клопотання, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. У відповідь позивачем отримано листи від 08.10.2021 за №2-31/1391 і лист від 27.10.2021 за

№ 2-31/1505, згідно яких з`ясувалось, клопотання не було винесено на розгляд сесії ВМР в зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в межа земельної ділянки із кадастровим номером 3221810100:01:174:0002, яка Рішення Вишгородської міської ради від 29.10.2020 № 70/53 віднесена до земель загального користування, шляхом затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради (код згідно КВЦПЗ - 18.00), які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгород (кадастровий номер 3221810100:01:174:0002) площею 2,3800 га., яка була розроблена Комунальним підприємством «Координаційний Центр з Будівництва та Земельних питань Вишгородської міської ради». Оскільки протягом 5 місяців Вишгородською міською радою не вчинялося дій щодо прийняття позитивного або негативного рішення і повідомити про результати розгляду клопотання позивача, відповідач своїми діями проявив протиправну бездіяльність, порушив права позивача передбачені ЗКУ і Законом 3551, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12.12.2022 по справі №363/1037/22 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради Київської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07.09.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки; зобов`язано Вишгородську міську раду Київської області на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради розглянути клопотання ОСОБА_1 про дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог статтею 118 ЗК України. В частині скасування Рішення відповідача було відмовлено. Підставою для відмови став той факт, що на думку суду рішення відповідача про затвердження інвентаризації було прийнято раніше, ніж позивач подав клопотання про надання дозволу на розробку проекту, а тому не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які б могли бути порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, а тому відсутні підставу задовольняти таку вимогу. Позивач не погодився з рішенням суду і подав апеляційну скаргу, яка постановою Київського апеляційного суду від 15.03.2023 залишена без задоволення. Позиція суду другої інстанції аналогічна висновкам суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивача оскаржуваним Рішенням відповідача в зв`язку з тим, що клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою подана після винесення Рішення відповідача. Позивач не погодився з постановою і подав касаційну скаргу. Постановою ВС від 12.06.2023 скарга залишена без задоволення. Але, підстави для відмови відрізнялися від висновків судів першої і другої інстанції. Так ВС вказує у п.п. 49, 50 Постанови, що висновки суду попередніх інстанцій є вірними, але потім робить висновок, що «Посилання заявника на те, що зазначене рішення унеможливлює задоволення його клопотання від 09.09.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є необґрунтованими з огляду на передчасність». З наведеного вбачається, що право позивача не порушено не тому, що він подав заяву після винесення Рішення відповідача, а тому, що відповідач не виніс ніякого рішення відносно клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому у позивача не виникло будь яких прав відносно земельні ділянки, передбачені статтею 118 ЗКУ. На даний час, відповідач, виконуючи рішення суду по справі №363/1037/22 виніс 24.02.2023 рішення № 29/35, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0001, яка відноситься до земель загального користування в межах якою законом не передбачено будівництво. Позивач, проаналізував Рішення 29/35 в сукупності з нормами права, обставинами справи і висновками ВС вважає, що Рішення 29/35 є незаконне і порушує права позивача, в зв`язку з чим звернувся до суду за їх захисту, вказуючи, що Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом, зокрема у разі невідповідності місця розташування ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів. Визначення будь яких обмежень відносно ділянки, здійснюється під час розроблення проекту землеустрою, який у подальшому підлягає погодженню та затвердженню і не підлягає вирішенню на стадії отримання дозволу на розробку проекту. Оскільки, згідно Генерального плану, плану зонування і інформації з ДЗК земельна ділянка віднесена до земель садибної забудови, то доволі очевидно, що позивач має право отримати на цій ділянці землю для забудови. Відповідач прийняв рішення про затвердження технічної документації інвентаризації земель, якою була не тільки сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002, а також, незаконного змінено цільове призначення частині земельної ділянки Генерального плану м. Вишгород. Вважає, що в порушення вимог закону, інвентаризацією, частина Генерального плану «садибна забудова» була замінена на землі загального користування, що лишило позивача можливості реалізувати свої права на отримання земельної ділянки в порядок і в спосіб передбачений законом. Така ситуація створила для позивача правову не визначеність, в питаннях реалізації його прав на безоплатне отримання земельної ділянки, в зв`язку з чим виникла необхідність в його захисті, шляхом скасування незаконного рішення BMP №70/53 і приведення правового становища земельної ділянки до стану яке відповідає містобудівної документації і документації з землеустрою, оскільки ВМР віднесла частину ділянки Генерального плану (садибна забудова), на якій позивач бажає отримати земельну ділянку у власність, до земель загального користування, шляхом затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради (код згідно КВЦПЗ - 18.00), які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгород (кадастровий номер 3221810100:01:174:0002) площею 2,3800 га. На момент проведення інвентаризації спірна ділянка вже мала категорію «Землі житлової та громадської забудови». Технічна документації із землеустрою щодо інвентаризації земель законом не віднесена до документації з землеустрою на підставі якої ВМР має право вносити зміни до Генерального плану міста, а тому Рішення відповідача №70/53, на думку позивача, є незаконним і підлягає скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023, для розгляду зазначеного позову визначено головуючого суддю Лукач О.П.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 11.09.2023 о 14:30.

На стадії підготовчого провадження у судових засіданнях, у режимі відеоконференції, брав участь позивач ОСОБА_1 . Представники відповідача та третьої особи, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання, до суду не з`явились, поважності причин неявки не повідомили, із заявами та/або клопотаннями про відкладення судового засідання не звертались. Водночас, 06.09.2023до судувід відповідача надійшоввідзив напозовну заяву. Представник третьої особи не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду пояснення щодо позову.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Відповідно до статтею 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У судових засіданнях, призначених на 04.04.2024 та 28.06.2024, в режимі відео конференції, взяв участь позивач ОСОБА_1 . Представники відповідача та третьої особи, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання, до суду не з`явились, поважності причин неявки не повідомили, із заявами та/або клопотаннями про відкладення судового засідання не звертались.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи, суд враховує відсутність заперечень у позивача, вжиті судом заходи для забезпечення участі представників відповідача та третьої особи під час розгляду справи, та наявність у матеріалах справи відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву, т.в.о. міського голови ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради, третя особа: комунальне підприємство «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» про скасування рішення органу місцевого самоврядування у повному обсязі, так як вказані позивачем вимоги вже були предметом розгляду у Вишгородському районному, Київському апеляційному та Касаційному цивільному судах у справі №363/1037/22 за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради, третя особа: комунальне підприємство «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» про скасування рішення органу місцевого самоврядування. Рішенням Вишгородського районного суду від 12.12.2022 у справі №363/1037/22 за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради, Комунального підприємства «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради Київської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07.09.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки; зобов`язано Вишгородську міську раду Київської області на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради розглянути клопотання ОСОБА_1 про дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог статтею 118 ЗК України. Постановою Київського апеляційного суду від 15.03.2023 у справі №363/1037/22 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на вищевказане рішення залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду від 12.12.2022 у справі №363/1037/22 - без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2023 у справі №363/1037/22 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12.12.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 15.03.2023 залишено без змін та встановлені наступні факти. Так, представник відповідача зазначає, що правильними є висновки судів попередніх інстанцій у справі №363/1037/22 про недоведеність факту порушення майнових прав ОСОБА_1 внаслідок прийняття Вишгородською міською радою рішення від 29.10.2020 №70/53 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Вишгородської міської ради». Щодо правомірності прийняття рішення Вишгородської міської ради VII скликання №70/53 від 29.10.2020 «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Вишгородської міської ради», у відзиві зазначено, що, з урахуванням положень пункту «д» частини першої статті 12, статті 182 ЗК України, частини першої статті 35 Закону України «Про землеустрій», за дорученням постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Вишгородської міської ради VII скликання, відповідно до протоколу від 13.10.2020, з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, нераціонально або не за цільовим призначенням, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до статей 12, 182, 183, 184, 185, 186 ЗК України, статей 19, 26, 35, 57 Закону України «Про Землеустрій», постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України», пункту 34 частини першої статтею 26, статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши клопотання КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради», Вишгородською міською радою VII скликання прийнято рішення від 29.10.2020 №70/53 «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Вишгородської міської ради». Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» землі із кодом цільового призначення 18.00 (Землі загального користування (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об`єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування) відносяться до секції К (Землі запасу, резервного фонду та загального користування) та не відносяться до жодної з категорій земель, тобто, земельна ділянка, зазначена в оскаржуваному рішенні Вишгородської міської ради від 29.10.2020 №70/53 ніколи не відносилась до категорії земель садибної забудови, як зазначає позивач. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 3221810100:01:174:0002, встановлені обмеження у використанні земельної ділянки - зона особливого режиму забудови (без права забудови). ОСОБА_1 вказує на те, що цільове призначення було змінене із земель садибної забудови на землі загального користування, однак це не відповідає дійсності, так як рішення Вишгородської міської ради від 29.10.2020 №70/53 приймалось на підставі плану зонування території міста Вишгород затвердженого рішенням Вишгородської міської ради від 28.01.2016 №5/11, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002 розташована в зоні зелених насаджень загального користування, що знаходиться С33 Р-СЗ3, цільове призначення якої ніколи не змінювалось, а згідно Генерального плану м. Вишгород, вищевказана земельна ділянка позначена як «ліс». Крім цього, на час прийняття Вишгородською міською радою оскаржуваного рішення від 29.10.2020 №70/53 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради» (код згідно КВЦПЗ - 18.00), кадастровий номер 3221810100:01:174:0002 площею 2,3800 га., що була розроблена Комунальним Підприємством «Координаційний центр з будівництва та земельних питань» Вишгородської міської ради, у ОСОБА_1 не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які б могли бути порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, враховуючи положення частини четвертої статтею 82 ЦПК України. Щодо правомірності прийняття рішення Вишгородською міською радою №29/35 від 24.02.2023 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 », зазначено, що на виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12.12.2022 у справі №363/1037/22, повторно розглянувши звернення ОСОБА_1 від 09.09.2021, інші подані документи, відповідно до статей 12, 116, 118, 121, п. «а» частини першої статі 83, п.п. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, п. 34 статті 26, статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) Вишгородською міською радою VIII скликання прийняте рішення №29/35 від 24.02.2023 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 », яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка розглядалася, як можлива для надання у власність у відповідності до поданих графічних матеріалів розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0001, яка відноситься до земель загального користування.

Заслухавши позивача, дослідивши у судовому засіданні письмові докази у справі, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що згідно з посвідченням серія НОМЕР_2 від 14.12.1996, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.36, 63).

07.09.2021 позивач звернувся до голови Вишгородської міської ради Момот О.В. з клопотанням про надання земельної ділянки, у якому просив на підставі посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 , а також відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та частини шостої статті 118 ЗК України, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карт, яке виконавчим комітетом Вишгородської міської ради отримана 09.09.2021 (а.с.22, 26-32, 62 - 65).

У відповідь на вказану заяву (клопотання) ОСОБА_1 вх.№2-31/З-5218 від 09.09.2021, виконавчий комітет Вишгородської міської ради у листі №2-31/1391 від 08.10.2021, зазначив, що, враховуючи інформацію, викладену в заяві та наданого графічного матеріалу з бажаним місцем розташування земельної ділянки, нанесеним на фрагмент із публічної кадастрової карти, було встановлено, що земельна ділянка, яка розглядається позивачем, як можлива для надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3221810100:01:174:0002. Рішенням Вишгородської міської ради земельну ділянку із кадастровим номером 3221810100:01:174:0002 віднесено до земель загального користування м. Вишгород, відповідно до п. «а» частини четвертої статтею 83 ЗК України. Вищевикладена умова унеможливлює підготовку проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території м. Вишгород, в районі с/т «Енергетик» в межах території, що позначена на графічних матеріалах, доданих до вказаної заяви (а.с.33-34).

На заяву ОСОБА_1 вх №2-31/3-5763 від 23.10.2021 про надання інформації, 27.10.2021 виконавчий комітет Вишгородської міської ради у листі вих. №2-31/1505 надав відповідь про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 3221810100:01:174:0002 була віднесена до земель загального користування на підставі рішення №70/53 від 29.10.2020 сімдесятої сесії VII скликання Вишгородської міської ради «Про затвердження документації із меле устрою щодо інвентаризації земель Вишгородської міської ради», копію якого долучено до листа та надіслано ОСОБА_1 (а.с.23-25, 67).

Як вбачається із вказаного рішення, Вишгородська міська рада, за дорученням постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, відповідно до протоколу від 13.10.2020, з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та схороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до статей 12, 182-186 Земельного кодексу України, статей 19, 26, 35, 57 Закону України «Про Землеустрій». постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та видання такими, то втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України», п. 34 частини першої статті 26, статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши клопотання КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради», вирішила:

затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгород. Земельна ділянка площею 2,3800 га, кадастровий номер 3221810100:01:174:0002, розташована на території м. Вишгород, обмежена землями садового товариства «Енергетик». ДП «Київська ЛНДС» та промисловим майданчиком «Карат», Вишгородського району, Київської області;

органам Державної реєстрації зареєструвати право комунальної власності територіальної громади м. Вишгород на дану земельну ділянку;

забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд, що знаходиться в межах земельної ділянки;

використовувати земельну ділянку відповідно до обмежень, які встановлені переліком обмежень у використанні земельної ділянки;

здійснювати благоустрій земельної ділянки та прилеглої території;

відповідальність за відповідність документації із землеустрою, доданих до неї матеріалів, висновків ГУ Держгеокадастру у Полтавський області №18422/88-20 від 18.09.2020, відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської райдержадміністрації №17-21/840 від 23.09.2020 вимогам законодавства, покласти на землевпорядну організацію, що здійснювала розгляд технічної документації із землеустрою та її погодження.

Згідно «Скриншот №4» з електронних сервісів ДГК щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002, площею 2,38 га, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: землі загального користування, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, територія обмежена землями СТ «Енергетик», ДП «Київська ЛНДС» та промисловий майданчик «Карат», 01.10.2019 зареєстровано обмеження у використанні земельної ділянки, вид зона особливого режиму забудови, санітарні зони, відстань, розриви (а.с.30).

Враховуючи посилання сторін у справі на наявність судових рішень у справі №363/1037/22 за позовом ОСОБА_1 , з урахуванням положень частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно якої, судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, у Єдиному державному реєстрі судових рішень судом досліджено зміст судових рішень у вказаній справі та встановлено, що у квітні 2022 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Вишгородської міської ради Київської області, КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань» Вишгородської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення Вишгородської міської ради від

29 жовтня 2020 року № 70/53 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради (код згідно з КВЦПЗ 18.00), що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгорода (кадастровий номер 3221810100:01:174:0002), площею 2,3800 га, яка була розроблена КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань»; визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду його клопотання від 07 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти; зобов`язати Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради повторно розглянути його клопотання про дозвіл на розробку проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12.12.2022, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного суду від 15.03.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради Київської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

зобов`язано Вишгородську міську раду Київської області на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради розглянути клопотання

ОСОБА_1 про дозвіл на розробку проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог статті 118 ЗК України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

Вказане рішення суду мотивовано тим, що позивач звернувся до Вишгородської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак порушене ним питання у передбачений чинним законодавством України спосіб не розглянуто, рішення не прийнято, що є підставою для визнання протиправною бездіяльності Вишгородської міської ради та зобов`язання її розглянути подане клопотання у відповідності до вимог статті 118 ЗК України. За результатами розгляду позовної вимоги про скасування рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 суд дійшов висновку, щодо відсутності підстав для її задоволення, оскільки право ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки виникло у нього з 09.09.2021. На той час вже діяло оскаржуване рішення, яким визначено правовий статус земельної ділянки, в межах якої знаходиться бажана для отримання позивачем земельна ділянка. Отже, на час прийняття Вишгородською міською радою оскаржуваного рішення у позивача не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які б могли бути порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Постановою Верховного суду від 12.06.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12.12.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 15.03.2023 залишити без змін.

Так, колегія суддів касаційної інстанції, погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанції, зазначила у постанові, що позивачем не доведено, що рішенням Вишгородської міської ради від 29.10.2020 № 70/53 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Вишгородської міської ради» змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002. Суд касаційної інстанції вказав, що правильними є висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність факту порушення майнових прав

ОСОБА_1 внаслідок прийняття Вишгородською міською радою рішення від 29.10.2020 № 70/53 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Вишгородської міської ради». Посилання заявника на те, що зазначене рішення унеможливлює задоволення його клопотання від 09.09.2021 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є необґрунтованими з огляду на передчасність.

На виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12.12.2022 №363/1037/22, 24.02.2023 Вишгородська міська рада Київської області, повторно розглянувши звернення ОСОБА_1 від 09.09.2021, інші подані документи, враховуючи висновки і рекомендації постійної комісії Вишгородської міської ради з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, відповідно до статей 12, 116, 118, 121, п. «а» частини четвертої статті 83,

п.п. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу У країни, п. 34 статті 26, статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи Указ Президента України від 24.02.2022 N№64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), рішенням №29/35 вирішила відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка розглядалася, як можлива для надання у власність у відповідності до поданих графічних матеріалів розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0001, яка відноситься до земель загального користування (а.с.35, 66).

Позивач ОСОБА_1 ,повторно звертаючисьдо судуз позовом,у якомупросить скасуватирішення Вишгородської міської ради від 29.10.2020 № 70/53 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Вишгородської міської ради», послається на постанову суду касаційної інстанції та її висновок про передчасність оскарження позивачем вказаного рішення, а також позивач посилається на незаконну змінену цільового призначення частині земельної ділянки Генерального плану

м. Вишгород.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексомУкраїни (далі - за текстом - ЗК України) таЗаконом України «Про землеустрій»

Відповідно до частини першої статті 3Земельного кодексуУкраїни (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною третьою статті 24 Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Компетенція сільських селищних та міських рад визначена статтею 26 Закон №280/97-ВР, повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України.

Згідно ізстаттею 12ЗК Українидо повноваженьсільських,селищних,міських раду галузіземельних відносинналежить розпорядження землямикомунальної власності,територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу

Пунктом 34 частини першої статтею 26Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною першою та п`ятою статті 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до статті 59Закону №280/97-ВР актиорганів місцевогосамоврядування приймаютьсяв формірішень напленарному засіданнідепутатів,до виключноїкомпетенції яких,згідно зпунктом 34частини першоїстатті 26цього Закону,віднесено втому числій вирішенняпитань регулюванняземельних відносин.Виконавчий комітетсільської,селищної,міської,районної умісті (уразі їїстворення)ради вмежах своїхповноважень приймаєрішення.Рішення виконавчогокомітету приймаютьсяна йогозасіданні більшістюголосів відзагального складувиконавчого комітетуі підписуютьсясільським,селищним,міським головою,головою районноїу містіради.Рішення радиприймається наїї пленарномузасіданні післяобговорення більшістюдепутатів відзагального складуради,крім випадків,передбачених цимЗаконом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною першою статтею 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (стаття 144 Конституції України).

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначенихКонституцією України, Земельним кодексом Українита іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно вимог частин першої та четвертої статті 15 Закону «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII) Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом, зокрема надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

За пунктом 14 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Згідно пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари , кладовища, місця знаходження та утилізації відходів тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою (землевпорядна документація) затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Пунктом «в» частини першої статті 2 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів регламентовано статтею 46 Закону України «Про землеустрій».

Згідно частини першої статті 35 Закону України «Про землеустрій», інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

На підставі статті 57 Закону України «Про землеустрій» розробляється технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Погодження і затвердження документації із землеустрою передбачено статтею 186 ЗК України.

Лише на основі погодженої та затвердженої документації із землеустрою щодо інвентаризації земель може бути встановлено межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 ЗК України.

Статтею 186-1 ЗК України (станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) регламентовано повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Судом встановлено, що 07.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Вишгородської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, коли оскаржуване позивачем рішення міської ради №70/53 прийнято 26.06.2020.

Відтак, права ОСОБА_1 на земельну ділянку, яку він заявив шляхом подання до Вишгородської міської ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виникли у останнього саме з 07.09.2021, коли на той час вже діяло рішення, яким визначено правовий статус земельної ділянки, в межах якої знаходиться бажана для отримання позивачем земельна ділянка.

Твердження позивача, що оскаржуваним рішенням міської ради було змінено цільове призначення земельної ділянки із земель садибної забудови на землі загального користування під час розгляду справи не зайшло свого підтвердження, оскільки з матеріалів справи не встановлено, а в судових засіданнях не надано доказів такого. Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002, площею 2,38 га, яка розташована за адресою: Київська область Вишгородський район, м. Вишгород, територія обмежена землями СТ «Енергетик», ДП «Київська ЛНДС» та промисловий майданчик «Карат», є землею загального користування і з 01.10.2019 щодо неї зареєстровано обмеження у використанні, оскільки є зоною особливого режиму забудови, санітарні зони, відстань, розриви.

Таким чином, судом встановлено, що на момент прийняття Вишгородською міською радою оскаржуваного рішення №70/53 прийнято 26.06.2020, у позивача не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які б могли бути порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Відтак, порушених прав позивача в цій частині судом не встановлено, коли оскаржуване рішення є законним, а підстав для його скасування судом не встановлено.

Як встановлено судом, виконавчий комітет Вишгородської міської ради 24.02.2023 повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 09.09.2021 та рішенням №29/35, яке також оскаржується ОСОБА_1 у цій справі, відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003 у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка розглядалася, як можлива для надання у власність у відповідності до поданих графічних матеріалів розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0001, яка відноситься до земель загального користування.

А відтак, вищевикладена умова унеможливлює підготовку проєкту рішення про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території м. Вишгород за заявою ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання, що наявні матеріалах справи докази не підтверджуються порушеного права позивача, у зв`язку з чим, в задоволенні даного позову слід відмовити.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статтею 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 14, 19, 144 Конституції України, статтями 3, 12, 81, 83, 118, 122, 186, 186-1, ЗК України, статтями 16, 316, 317, 319, 321 ЦК України, статтями 2-5, 12, 13, 76- 89, 133, 141, 174, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Координаційний Цент з будівництва та земельних питань» Вишгородської міської ради, про скасування рішення органу місцевого самоврядування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 26.07.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Вишгородська міська рада, ЄДРПОУ 04054866, адреса: Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1;

Третя особа: Комунальне підприємство «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради», ЄДРПОУ 20589236, адреса: адреса: Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1;

Суддя О.П. Лукач