Рішення № 120640128, 22.07.2024, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/472/24 Справа №447/1389/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

22.07.2024 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої Друзюк М.М.

секретар судових засідань Іськів О.І.

розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження з викликом(повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг УА ГмБХ» про поновлення на роботі,

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Войтович О.М.

представника відповідача Поронюка І.Б.

встановив:

Стислий виклад обставин

Позивачка подала до Миколаївського районного суду Львівської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг УА ГмБХ» (далі ТОВ «Леоні Ваерінг УА ГмБХ») про поновлення на роботі, скасування та визнання незаконним наказу про звільнення № 237/ав/тр від 16.04.2024 «Про припинення трудових відносин», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що вона працювала в ТОВ «Леоні Ваерінг УА ГмБХ» на посаді складальника деталей та виробів у бригаді, яка виконувала полегшену роботу, оскільки є інвалідом ІІІ групи загального захворювання. Наказом № 237/ав/тр «Про припинення трудового договору» від 16.04.2024 її звільнено за угодою сторін згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України. Вказала, що працівниками охорони були складені акти, відповідно до яких у її діях вбачались правопорушення. На підставі таких незаконних актів відносно неї відбувався психологічний тиск керівником відділу МЕБ ОСОБА_4 і працівником охорони, які примусили написали заяву про звільнення за угодою сторін. 15 квітня 2024 року вона написала заяву про відкликання заяви про звільнення, однак її не було погоджено керівництвом. Внаслідок неправомірних дій відповідача та звільнення з роботи їй завдано моральних та душевних страждань, що спричинило наявність тривожного стану. Просить визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення №237/ав/тр від 16.04.2024, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.04.2024 та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом( повідомленням) сторін.

Від представника відповідача адвоката Поронюка І.Б. 18.06.2024 надійшов відзив на позовну, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки між ОСОБА_1 та ТОВ«Леоні Ваерінг УА ГмБХ» була домовленість щодо звільнення за угодою сторін, у заяві про відкликання від 15.04.2024 вона не повідомила про здійснення відносно неї будь-якого тиску зі сторони посадових осіб роботодавця, не зверталась з відповідними скаргами та не вказала причини відкликання заяви від 11.04.2024. Враховуючи вище наведе, вважає що звільнення позивачки було законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для поновлення на роботі. Щодо відшкодування моральної шкоди зазначив, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки звільнення відбулось законно, а перенесена позивачем ГРВІ, яке дало ускладнення немає причинно-наслідкового зв`язку з її звільненням з роботи за згодою сторін.

Позивачка 20.06.2024 подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що акт №69 від 10.04.2024 складений без її участі, а заяву на звільнення від 11.04.2024 написала, перебуваючи у сильному стресі та під дією залякувань про звернення в правоохоронні органи. Крім того, її роботодавцем грубо порушено вимоги ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», оскільки її заяву про відкликання заяви від 11.04.2024 не було погоджено, а вона є інвалідом ІІІ групи і роботодавець зобов`язати працевлаштовувати таких осіб.

5 липня 2024 року через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Поронюка І.Б. подав клопотання про доручення до матеріалів справи копії відповіді на адвокатський запит Войтович О.М. про надання відеозаписів за період з 10.04.2024-15.04.2024, згідно з яким відеозаписи з камер спостереження на підприємстві ТОВ «Леоні Ваерінг УА ГмБХ» зберігаються до 21 доби.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник - адвокат Войтович О.М., підтримали свої доводи та міркування, викладені у заявах по суті справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав свої доводи та міркування, викладені у заявах по суті справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді складальника деталей та виробів у ТОВ «Леоні Ваерінг УА ГмБХ» на підставі трудового договору від 09.10.2013(а.с.10-11).

Відповідно до заяви від 11.04.2024, ОСОБА_1 просила звільнити її з роботи на підставі ст. 36 КЗпП за згодою сторін, з 16.04.2024. Ця заява погоджена директором з управління персоналом , начальником зміни, начальником відділу (а.с. 18).

У заяві від 15.04.2024 ОСОБА_1 відкликала свою заяву про своє звільнення за згодою сторін від 11.04.2024. Ця заява не погоджена представником відповідача, про що свідчить застереження проставлене на ній за підписом ОСОБА_4 (а.с. 17).

Відповідно до витягу з трудової книжки 16.04.2024 ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін п.1ст. 36 КЗпП (а.с.12).

Згідно з наказом № 273/ав/тр від 16.04.2024 «Про припинення трудового договору», ОСОБА_1 звільнено з посади складальника деталей та виробів 16.04.2024 за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпК України, з проведенням розрахунку при звільненні. З цим наказом позивач ознайомлена, про що свідчить проставлений підпис.

Відповідно до акту № 69 від 10.04.2024, складеного начальником охорони та охоронцями, 23 год 15 х під час виходу зміни у працівниці ОСОБА_1 виявлено розбіжність по дозволу на ТМЦ для власного користування без повернення. В дозволі було вказано про виніс кульків з під розємів в кількості 100 шт. По факту ОСОБА_1 намагалась винести 104 кулька з під розємів і два відрізки поліетиленової стрічки приблизно 4х3 приблизно 20 м, які поставила на дно сумки, присипавши їх пакетами На запитання охорони, намагалась порвати плівку, щоб вона мала вигляд вживаної та реагувала так що все нормально.

Згідно з наданими 11.04.2024 поясненнями ОСОБА_1 , повідомила, що під час перерахунку представником охорони виявлено 2 (два) поліетиленові відрізки розміром 3х4 м кожен, ці відрізки вона взяла на сигменті у місці, де розпаковано нове обладнання, дані відрізки хотіла використовувати на городі для укриття кабачків.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІІ групи безтерміново, висновок про умови та характер праці - робота без фізичного навантаження і тривалого стояння (а.с.23).

Згідно з виписками із медичної карти амбулаторного хворого, виданою КНП «Миколаївський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на лікуванні з 16.04.2024-24.04.2024 в амбулаторно-поліклінічному закладі (а.с. 15-16).

У листі від 19.07.2024, наданому як відповідь на скаргу ОСОБА_1 , відповідач повідомив, що заява від 15.04.2024 «про відкликання заяви від 11.04.2024» не погоджена підприємством, оскільки сторонами було узгоджено спільне рішення про припинення дії трудового договору, а відкликання заяви про звільнення за угодою сторін «з метою збереження своєї посади» не зобов`язує підприємство до вчинення дій спрямованих на невиконання угоди сторін що припинення трудового договору. Щодо твердження про написання заяви «під тиском» зазначив, що зі слів ОСОБА_4 працівника відділу безпеки та працівників відділу кадрів вбачається, що заява на звільнення за угодою сторін написана з ініціативи ОСОБА_1 без будь-якого тиску працівників та адміністрації ТОВ «Леоні Ваерінг УА ГмБХ», а рішення про написання заяви на звільнення за угодою сторін було самостійним волевиявлення ОСОБА_1 . Стосовно наявності ІІІ групи інвалідності, то закон не містить диференціації між особами з інвалідністю та особами без інвалідності при використанні права на ініціювання звільнення за угодою сторін, яке було реалізовано ОСОБА_1 .

Норми права, які застосував суд.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно із статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України, встановлено що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін до припинення договору за угодою сторін; і чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_1 працювала на посаді складальника деталей та виробів у ТОВ «Леоні Ваерінг УА ГмБХ» на підставі трудового договору від 09.10.2013 та звільнена 16.04.2024 за угодою сторін п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі її заяви від 11.04.2024.

Позивач - ОСОБА_1 подала відповідачу заяву про звільнення за угодою сторін з 16.04.2024, відповідач надав свою згоду на таке звільнення шляхом видання 16.04.2024 відповідного наказу про звільнення з 16.04.2024.

Отже, сторони на день видачі наказу досягли домовленості про припинення договору за угодою сторін з 16.04.2024.

Нормами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язку прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише за взаємної згоди на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31 серпня 2020 року у справі № 359/5905/18 (провадження № 61-22851св19), від 22 квітня 2019 року у справі № 759/11508/16-ц (провадження № 61-14807св18), від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19). Підстав відступити від цих висновків суд не встановив.

Судом встановлено, що угода між сторонами про припинення трудового договору відбулася 11.04.2024, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 11.04.2024, написання якої вона не заперечувала, яку погодив керівник відповідача, що підтверджується резолюцією на заяві від 11.04.2024 та наказом № 273/ав/тр, виданим 16.04.2024.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, то анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Судом не встановлено наявності згоди відповідача на анулювання цієї домовленості, а зміна власного рішення позивача не може впливати на чинність угоди сторін про припинення трудових відносин.

Оскільки позивач власноручно написала заяву про звільнення за угодою сторін з 11.04.2024 й не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що така заява була подана внаслідок вчинення на неї тиску з боку відповідача, що виключало б її вільне волевиявлення, згоди на анулювання угоди про припинення трудового договору від відповідача не отримала, правові підстави вважати, що її звільнення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, проведено з порушенням вимог трудового законодавства, відсутні.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У статті 78 ЦПК України зазначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не погоджується з твердженнями позивача, що заява позивачем про звільнення від 11.04.2024 була подана нею внаслідок емоційного тиску, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів психологічного тиску працівниками та адміністрацією ТОВ «Леоні Ваерінг УА ГмБХ» на ОСОБА_1 , що підтверджували б відсутність у неї вільного волевиявлення на звільнення шляхом написання заяви від 11.04.2024 та не надано доказів і не доведено у судовому засіданні, що така заява була подана без волевиявлення позивача внаслідок тиску, погроз, примушування до написання заяви позивачем про звільнення з боку роботодавця чи з інших підстав.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку, що відповідач, видаючи наказ №273/ав/тр від 16.04.2024 про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 1 ч. 1ст. 36 КЗпП України, не допустив порушення вимог трудового законодавства.

Твердження позивача про порушення роботодавцем вимог ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки звільнення відбулось за згодою сторін, а позивачка повторно не зверталась із заявою про прийняття на роботу.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Леоні Ваерінг УА ГмБХ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., є похідними від позовних вимог про визнання про визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «Леоні Ваерінг УА ГмБХ» наказ №273/ав/тр від 16.04.2024 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 , і такі підлягають до задоволення у випадку задоволення позовних вимог про визнання незаконним звільнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг УА ГмБХ» про поновлення на роботі відмовити.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування імен сторін

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Леоні Ваерінг УА ГмБХ», код ЄДРПОУ 31358171, місцезнаходження: вул. Леоні, 1, с. Нежухів, Стрийський район, Львівська область.

Повний текст рішення складено 29.07.2024.

Суддя Друзюк М. М.