Рішення № 120628379, 25.07.2024, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/5725/24

провадження № 2/753/4955/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Дубляк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у березні 2024 року звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Позов мотивований тим, що він наказом № 369 від 29.09.1975 року підприємства № 13 ГУГК СРСР, правонаступником якого за наслідками неодноразового перейменування та реорганізації є ДП «УкрДАГП», був прийнятий на роботу на посаду інженера - картографа, а наказом №15-К від 04.04.2017 ДП «УкрДАГП» його звільнено з посади головного інженера на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року на його користь з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство, серед іншого, стягнуто:

недораховану заробітну плату до посадовому окладу з 1 вересня 2015 року по 7 квітня 2017 року в сумі 29 743 грн;

надбавку за роботу в умовах режимних обмежень з 2 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року в сумі 23 232 грн;

надбавку за звання «Почесний геодезист України» з 2 січня 2014 року по 7 квітня 2017 року в сумі 64 908 грн 20коп.;

премію за нагородження відзнакою «За заслуги в геодезії і картографії» І ступеня в сумі 1 943 грн 75 коп., тобто 119 826 грн. 95 коп., й цією постановою також стягнуто на його користь компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати станом на 1 серпня 2020 року в сумі 60 331 грн 63 коп.

Проте, до Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство» не викнувало вказане судове рішення добровільно, й відділом дежавної виконавчої служби у порядку виконання кошти поступили на його рахунок лише 29 та 30 листопада 2023 року, що підтверджує випискою із його банківського карткового рахунку.

Вважає, що компенсація заробітної плати, нарахованої на суму 119 826 грн. 95 коп., за період з 01 серпня 2023 року по 01 листопада 2023 року, становить 47 984 грн. 37 коп. (96460.70х0,49745 - індекс інфляції за період невиплати заробітної плати), яку просить стягнути з відповідача на його користь.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити з тих же підстав, з можливим ухваленням заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явивився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення завчасно до судового засідання (вручення під особистий підпис 24.06.2024 року), розміщеним оголошенням на офіційному сайті судвоої влади (суду), смс-повідомленням.

Відзив на позов не подано.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам, про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів (доказів) та ухвалити рішення за відсутності відповідача, за погодженням позивача.

Вислухавши позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України) щодо категорії справи, що виникають з трудових відносин (п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України).

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У статті 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини 1 ї статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтями 116, 117 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання зобов`язані здійснювати компенсацію громадянам втрати частин доходів у випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати, яка проводиться у разі її затримки на один і більше календарних місяців.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

У цій справі судом встановлено, що на час розгляду справи розрахунки по заробітній платі з позивачем проведені, проте невчасно.

Так, постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року на користь позивача з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство, серед іншого, стягнуто:

недораховану заробітну плату до посадовому окладу з 1 вересня 2015 року по 7 квітня 2017 року в сумі 29 743 грн;

надбавку за роботу в умовах режимних обмежень з 2 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року в сумі 23 232 грн;

надбавку за звання «Почесний геодезист України» з 2 січня 2014 року по 7 квітня 2017 року в сумі 64 908 грн 20коп.;

премію за нагородження відзнакою «За заслуги в геодезії і картографії» І ступеня в сумі 1 943 грн 75 коп., тобто 119 826 грн. 95 коп., й цією постановою також стягнуто на його користь компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати станом на 1 серпня 2020 року в сумі 60 331 грн 63 коп.

Проте, до Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство» не викнувало вказане судове рішення добровільно, й відділом дежавної виконавчої служби у порядку виконання на користь позивача кошти надійшли лише 29 та 30 листопада 2023 року, що підтверджується випискою із його банківського карткового рахунку,а тому суд приходить до висновку, що компенсація за несвоєчасну виплату зарплати на суму 119 826 грн. 95 коп. за період з 01 серпня 2023 року по 01 листопада 2023 року, становить 47 984 грн. 37 коп. (96460.70х0,49745 - індекс інфляції за період невиплати заробітної плати), й пядлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Долучений до справи розрахунок суми компенсації за несвоєчасну виплату зарплати за період з 01 серпня 2023 року по 01 листопада 2023 року у 47 984 грн. 37 коп, узгоджується з положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та обставинами справи й нарахований позивачем у відповідності до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, й судом визнається належним доказом у справі.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За таких підстав, приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. ч. 1, 2 6 ст.141 ЦПК України, й судові витрати (судовий збір) стягнути з відповідача на користь держави.

Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тобто за вимогу майнового характеру згідно ціни позову - 605 грн. 60 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.4, 116, 117 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", керуючись 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати, - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство», код ЄДРПОУ - 04722078, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційнй код платника податків - НОМЕР_1 , 47 984 (сорок сім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 37 (тридцять сім) коп. - компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Стягнути з Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство», код ЄДРПОУ - 04722078, на користь держави 605 (шістсот п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. - судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: