Ухвала суду № 120625750, 23.07.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

23 липня 2024 року м. ХарківСправа № 922/831/23 (641/934/23) Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання рішення суду (вх.№15169 від 11.06.2024) у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до 1) Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Мефодіївська, буд.11, код ЄДРПОУ 31557119), 2) Комунального підприємства "Житлокомсервіс" (61052, м.Харків, вул.Конторська, буд.35, код ЄДРПОУ 34467793) про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс"за участю представників сторін:

позивача - Дем`яненко Н. П.;

відповідача1- не з`явився;

відповідача2- не з`явився

ВСТАНОВИВ:

23.02.2023 року позивачка звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та Комунального підприємства «Жилкомсервіс», в якому просила суд стягнути з відповідачів солідарно на користь останньої матеріальні збитки у розмірі 153100,00 грн та моральні збитки у розмірі 20000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь позивача витрати з відшкодування збитків, завданих залиттям квартири у розмірі 148067,09 грн, витрати на проведення незалежної оцінки у розмірі 5000,00 грн та витрати з відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2450,91 грн. В решті вимог відмовлено. Ухвалено видати накази після набрання рішення законної сили.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 по справі №922/831/23 (641/934/23) і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» відмовити.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03 червня 2024 року у справі №922/831/23 (641/934/23) апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/831/23 (641/934/23) залишено без змін.

02.07.2024 матеріали справи №922/831/23 (641/934/23) були повернуті до Господарського суду Харківської області.

Під час знаходження матеріалів справи №922/831/23 (641/934/23) в Східному апеляційному господарському суді до Господарського суду Харківської області від Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" надійшла заява (вх.№15169 від 11.06.2024) про відстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 15 липня 2024 року заяву (вх.№15169 від 11.06.2024) Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання судового рішення прийнято до розгляду. Розгляд заяви (вх.№15169 від 11.06.2024) Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання судового рішення призначено на "23" липня 2024 р. о 14:10 год.

23.07.2024 до суду від Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" надійшла заява (вх.№18586) про відкладення розгляду заяви.

В судовому засідання 23.07.2024 позивач заперечувала проти відкладення розгляду заяви на іншу дату. Крім того, позивач заперечувала проти задоволення заяви Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх.№15169 від 11.06.2024) про відстрочення виконання рішення суду.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином згідно вимог чинного законодавства.

Щодо заяви Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відкладення розгляду заяви (вх.№18586 від 23.07.2024), суд вважає необхідним зазначити наступне.

Частиною 2 статті 331 ГПК України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частинами 1, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини 1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Заява Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх.№18586 від 23.07.2024) обґрунтована зайнятістю представника позивача у судовому засіданні в Червонозоводському районному суді м. Харкова, у зв`язку з чим останній просив суд відкласти розгляд заяви на іншу дату.

Суд зазначає, що явка сторін в судове засідання 23.07.2024 не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх.№18586 від 23.07.2024) про відкладення розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання судового рішення (вх.№15169 від 11.06.2024), суд прийшов до наступних висновків.

В заяві (вх.№15169 від 11.06.2024) Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі № 922/831/23 (641/934/23) на один рік до 22.01.2025 року.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги сторін, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання судового рішення (вх.№15169 від 11.06.2024) , з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, МОЖЕ відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

При цьому для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, СУМИ та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Крім того, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв`язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

Суд також зазначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73,74 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на те, що фінансування господарської діяльності КП "Харківські теплові мережі" здійснюється за рахунок платежів від надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню, підприємствам, установам і організаціям. Введення воєнного стану негативно вплинуло на фінансовий стан КП "Харківські теплові мережі". За період воєнного стану значно збільшилась заборгованість споживачів за теплову енергію. Станом на 01.02.2022 загальна сума заборгованості споживачів за теплову енергію складала 5,3 млрд. грн., у тому числі населення 4,5 млрд. грн. Станом на 01.12.2023 загальна сума заборгованості споживачів за теплову енергію складає 7,7 млрд. грн., у тому числі населення 6,9 млрд. грн., бюджетних установ 75,8 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 557,2 млн. грн., а також заборгованість місцевого та державного бюджету з компенсації пільг 77,7 млн. грн. Крім того, КП "Харківські теплові мережі" також посилається на той факт, що починаючи з 24.02.2022 від початку повномасштабної агресії РФ проти України, через активні бойові дії, обстріли міста Харкова, у тому числі об`єктів інфраструктури, було пошкоджено понад 177 об`єктів комунального майна, яке перебуває у господарському віданні відповідача, чим заподіяно значну майнову шкоду, у зв`язку з чим до відділів поліції ГУПН в Харківській області підприємством були подані заяви про вчинення кримінальних правопорушень. Роботи з відновлення пошкодженого та зруйнованого комунального майна вимагають значного фінансування, достатніх джерел якого відповідач на сьогодні не має. Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги та припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Виконавчий комітет Харківської міської ради рішенням №163 від 08.06.2022 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану" зобов`язав комунальні підприємства, які надають житлово-комунальні послуги на території міста Харкова, здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги фізичним особам громадянам України - споживачам за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно. У зв`язку з цим вартість послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, нарахована категорії споживачів "населення" за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 станом на 01.04.2023 зменшена на суму 1,2 млрд. грн.

Суд зазначає, що введення на території України правового режиму воєнного стану не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду у справі без надання відповідачем доказів на підтвердження того, що обмеження безпосередньо впливають на господарську діяльність відповідача. Також суд зауважує, що вказані обставини рівною мірою стосуються і позивача.

При цьому, в кожному конкретному випадку, відповідна сторона має довести доказами, що саме в її конкретному випадку мають місце ці обставини, що зумовлені загальновідомими подіями. Верховний Суд у постанові від 30 травня 2022 року у справі № 922/2475/21 констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Крім того, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним ПРАВОМ СУДУ, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Відповідно у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України 5-рп/2013 від 26.06.2013 до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Разом з цим, відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку та розстрочку виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до постанови Верхового Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 910/11949/21 відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. Відповідно до приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Суд зазначає, що посилання КП "Харківські теплові мережі" на пошкодження понад 177 об`єктів комунального майна, яке перебуває у господарському віданні відповідача, не підтверджено жодними доказами, тобто, КП "Харківські теплові мережі" не надало суду жодних доказів в підтвердження зазначених обставин.

Крім того, КП "Харківські теплові мережі" на підтвердження викладених у заяві обставин, не надало відомостей про рахунки у банківських установах та про рух коштів по цих рахунках за 2024 рік, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу у даній справі.

Також, КП "Харківські теплові мережі" не доведено, як реальної неможливості виконання рішення, так і реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання відстрочки.

При цьому, судом враховано, що позивач заперечував проти надання відстрочки виконання рішення суду, про що останнім зазначено у судовому засіданні 23.07.2024.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" у даній справі не доведено суду шляхом надання беззаперечних доказів обставин, які підтверджували б неможливість або утруднення виконання рішення суду у даній справі (зважаючи на загальну суми стягнення у даній справі), Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" не надало суду доказів можливих негативних наслідки для останнього при виконанні рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" не надано доказів, які можуть засвідчувати факт відсутності у останнього можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, з урахуванням того, що при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд має враховувати, зокрема, матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання рішення суду (вх.№15169 від 11.06.2024) У ДАНІЙ СПРАВІ.

Керуючись ст.ст. 331, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання судового рішення (вх.№15169 від 11.06.2024).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.07.2024.

СуддяВ.О. Усатий