Рішення № 12061934, 20.10.2010, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа №2-395/2010

Рішення

Іменем України

20 жовтня 2010 року м. Іршава

Іршавський районний суд

Закарпатської області

В складі : головуючої судді -Даруда І.А.

при секретарі Матіко О.Д.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача - Левко Ю.Ю.,

Матіко М.І.

представника третьої особи Воробок О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іршава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лігніт», третя особа Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іршавському районі про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди, заподіяної каліцтвом, повязаної із виконанням трудових обовязків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 05.02.2010 року з даним позовом посилаючись на те, що з 1984 по 1992 рік він перебував у трудових відносинах із шахтою «Ільниця». З 01.09.1988 року - шахта «Ільниця», діяла як «Ільницька» група учасників шахти « 10 «Великомостівська» без права юридичної особи, яка Згідно наказу № 623 від 04.06.1991 року директора шахти "Шахтьорська-глубока» з червня 1991 року перетворено в юридичну особу Мале державне підприємство шахта «Ільниця» .

Розпорядженням голови Іршавської РДА від 25.08.98 р № 249 - прийнято рішення про проведення державної реєстрації ТОВ «Лігніт», який є правонаступником МДП шахта «Ільниця» з видом діяльності: видобуток бурого вугілля, лігніту відкритим способом, бентонітованих глин, виробництво базальтового волокна, андезиту, зовнішньоекономічна та інші види діяльності передбачені статутом.

Розпорядженням голови Іршавскьої РДА від 25 серпня 1998 року прийнято рішення про переведення державної реєстрації ТОВ «Лігніт», яке є правонаступником МДП шахта «Ільниця».

На запит ТДІП в Закарпатській області від 08.04.2008 року № 01-13762 Головне управління статистики у Закарпатській області листом від 10.04.2008 року № 05\3-10\1560 повідомило, що на час створення Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України (1996 рік) до державного реєстру із ідентифікаційним кодом 00176265 було включено Мале державне підприємство шахта «Ільниця» як юридична особа, на підставі реєстраційних дій Іршавської РДА.

Відповідно до п.1, 2 статуту затвердженого Прот. № 1 від 19.08.98 року ТзОВ «Лігніт» є правонаступником МДП шахта «Ільницька» яка закривається у відповідності до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 05.05.1995 року № 141, як безперспективна, особливо збиткова. Згідно Установчого договору та чинного Цивільного законодавства до товариства переходить усе майно, що було закріплено на праві оперативного управління МДП шахта «Ільниця» Товариство бере на себе всі права і обов'язки правових відносин та зобов'язань МДП шахта «Ільницька».

2

Під час виконання трудових обов'язків за спеціальністю столяра у результаті нещасного випадку на виробництві 31 березня 1989 року він отримав виробничу травму в результаті нещасного випадку, про що був складений акт № 1 про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1) від 31.03.1989 року. В результаті огляду йому було встановлено 25 % втрати професійної працездатності відповідно до довідки від 12.06.1990 року, виданою Бережанською міжрайонною ЛТЕК.

11.08.1993 року він отримав другу виробничу травму працюючи на дослідному підприємстві «Олександрівське», де було встановлено 10 % втрати профпрацездатності відповідно до довідки від 04.02.2003 року (на підставі страхової події від 11.08.1993 року).

За висновками МСЕК йому встановлювалися такі ступені стійкої втрати працездатності: 12.06.1990 року первинно 25 % з 12.06.1990 - безстроково, 11.08.1993 року первинно 10% - безстроково; -15.07.2003 року повторно 35 % - безстроково.

Наказом по підприємству № 10 за 1989 рік виходячи із розрахункового середнього заробітку в розмірі 258,84 крб. йому були встановлені щомісячні платежі на відшкодування шкоди у сумі 64, 71 крб. згідно цього ж Наказу безстроково, при ступені втрати працездатності 25 %.

Його середньомісячний заробіток за 12 місяців ( березень 1988 року по лютий 1989 року) становив 283, 26 крб. При 25 % втрати працездатності, а отже йому повинна бути була призначена сума відшкодування втраченого заробітку 70, 82 крб. Однак було встановлено середню заробітну плату 258, 84 х 25 % = 64, 71 крб.

У жовтні 1998 до 01.06.1999 року здійснювався перерахунок сум відшкодування шкоди однак його розмір щомісячного відшкодування шкоди залишився сталим 48, 28 грн. З 01.06.1999 року здійснюється корегування розміру відшкодування шкоди і такий знову ж таки становить 48, 28 грн.

З 01.09.1996 року з врахуванням в 1996 році підвищення тарифних ставок в 1,24 рази розмір щомісячного відшкодування повинен був становити 65. 52 грн. Однак відповідач продовжував йому виплачувати щомісячне відшкодування у розмірі 48,28 грн.

У період з 1989 року по 14 вересня 2001 року відповідачем здійснювалася щомісячна виплата відшкодування шкоди хоч і не в повному обсязі, а з 1 вересня 2001 року справу ОСОБА_1 щодо каліцтва було передано Виноградівському відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (Форми № 4) від 14 вересня 2001 року, така сума встановила 48, 28 крб.

Тільки з 28.07.2009 року відповідачем йому стали сплачуватися щомісячні страхові виплати в 351, 62 грн., в тому числі по втраті працездатності: 10%-84,38 грн.; 35 % - 267, 4 грн. Отже вся сума яку він отримує на сьогоднішній день, що стосується страхових виплат становить 351, 18 грн.

Моральна шкода по заподіянню трудового каліцтва йому ніколи не відшкодовувалася.

Відповідачем ТзОВ «Лігніт заподіяно йому моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., що обґрунтовує тим, що така полягає у небезпечних умовах праці, які призвели до моральної втрати його як потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв»язків, ушкодження здоровя. Втрата мною 25 % відсотків стійкої професійної працездатності , стійкої втрати професійної працездатності вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, втрати чотирьох пальців лівої кисті практично призвели до неможливості повноцінно користуватися лівою рукою, а отже позбавили його можливості вільно вибирати професію згідно освіти та бажань. Просить зобовязати ТзОВ Лігніт провести перерахунок і виплатити йому у вигляді недоплаченого розміру щомісячного відшкодування відповідно до вимог ст. 173 КЗпПУ, ст. 11,13 Закону України «Про охорону праці» 2694-12 від 14.10.1992 року, абз. 5,6 п. 28 Правил КМУ № 472 від 23.06.1993 року із змінами внесеними ПКМУ № 492 від 18.08.1994 року та № 1100 від

3

03.10.1997 року з 31.0.1989 року виходячи із нового розміру відшкодування шкоди по 14. 09.2001 року. Зобовязати ТзОВ «Лігніт» відшкодувати йому моральну в розмірі 50 000

гривень. На суми недоплат за період з 31.03.1989 року по день виплати на суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодження здоровя проіндексувати відповідно до п. 29 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним із виконанням трудових обов'язків» (затв. ПКМ № 472) і № 159 від 21.02.2001 року. Відповідно до п.3 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-у зв'язку із невідповідністю розміру щомісячного відшкодування шкоди, який передано до відділення виконавчої дирекції ФСС від НВ України в Іршавському районі, та установленого нового розміру видати наказ про перерахунок та виплату у вигляді недоплаченого розміру щомісячного відшкодування шкоди, а також суми недоплат позивачу разом із розрахунками передати до виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків України в Іршавському районі. Відділенню виконавчої дирекції Фонду в Іршавському районі Закарпатської області здійснити перерахунок з 14.09.2001 року всіх сум страхового відшкодування на підставі-нового розміру щомісячного відшкодування по всіх страхових випадках із проведенням індексації на всі суми відшкодування шкоди. Судом притягнуто до участі у справі в якості співвідповідачів Відділення виконавчої дирекції Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іршавському районі та підрозділ Західно-української дирекції з ліквідації шахт державного підприємства «Центрально-західна компанія Вуглеторреструктурезація». Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в суді уточнили позовні вимоги: в частині зобовязання ТзОВ «Лігніт» відшкодувати позивачу моральну в розмірі 50000 гривень відмовилися від стягнення моральної шкоди. Представники відповідача ТзОВ «Лігніт» Левко Ю.Ю. та Матіко М.І. в суді позов не визнали та суду пояснили, що позивач неправомірно звертається до ТзОВ «Лігніт», оскільки правонаступниками МП шахти «Ільницька» є дирекція з ліквідації МП шахти «Ільницька» та Шахтерська-Глибока, тому дані підприємства і повинні виплатити позивачу завдану шкоду.

Представник співвідповідача Відділення виконавчої дирекції Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іршавському районі Воробок О.І. в суді позов визнала, не заперечила проти його задоволення.

Співвідповідач підрозділ Західно-української дирекції з ліквідації шахт державного підприємства «Центрально-західна компанія Вуглеторреструктурезація» в судове засідання не зявився надіслав суду заперечення (а.с.88), в якому позов не визнав та просить розглядати справу в їх відсутність, тому на підставі ст. 169ЦПК України справу розглянуто без його участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та матеріали особової справи ОСОБА_1 на 144 аркушах вважає, що зменшений позов слід задоволити з слідуючих підстав :

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що з 1984 по 1992 рік позивач перебував у трудових відносинах із шахтою «Ільниця». З 01.09.1988 року - шахта «Ільниця», діяла як «Ільницька» група учасників шахти « 10 «Великомостівська» без права юридичної особи, яка Згідно наказу № 623 від 04.06.1991 року директора шахти "Шахтьорська-глубока» з червня 1991 року перетворено в юридичну особу Мале державне підприємство шахта «Ільниця».

4

Розпорядженням голови Іршавської РДА від 25.08.98 р № 249 було прийнято рішення про проведення державної реєстрації ТОВ «Лігніт», який є правонаступником МДП шахта «Ільниця» з видом діяльності: видобуток бурого вугілля, лігніту відкритим способом, бентонітованих глин, виробництво базальтового волокна, андезиту, зовнішньоекономічна та інші види діяльності передбачені статутом.

На запит ТДІП в Закарпатській області від 08.04.2008 року № 01-13762 Головне управління статистики у Закарпатській області листом від 10.04.2008 року № 05\3-10\1560 повідомило, що на час створення Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України (1996 рік) до державного реєстру із ідентифікаційним кодом 00176265 було включено Мале державне підприємство шахта «Ільниця» як юридична особа, на підставі реєстраційних дій Іршавської РДА.

Згідно п.1.3 Статуту ТзОВ «Лігніт» від 25.08.1998 року останнє як правонаступник взяло на себе всі права та обовязки МП «Шахта Ільницька» будь-якого характеру.

З цього слід зробити висновок, що ТзОВ «Лігніт» є повним правонаступником МП «Шахта Ільницька», а не тільки правонаступником МП «Шахта Ільницька» в частині карєру, де ведуться наземні роботи.

Під час виконання трудових обов'язків за спеціальністю столяра у результаті нещасного випадку на виробництві 31 березня 1989 року позивач отримав виробничу травму в результаті нещасного випадку, про що був складений акт № 1 про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1) від 31.03.1989 року. В результаті огляду йому було встановлено 25 % втрати професійної працездатності відповідно до довідки від 12.06.1990 року, виданою Бережанською міжрайонною ЛТЕК.

11.08.1993 року позивач отримав другу виробничу травму працюючи на дослідному підприємстві «Олександрівське», де було встановлено 10 % втрати профпрацездатності відповідно до довідки від 04.02.2003 року на підставі страхової події від 11.08.1993 року.

За висновками МСЕК позивачу ОСОБА_1 встановлювалися такі ступені стійкої втрати працездатності: 12.06.1990 року первинно 25 % з 12.06.1990 - безстроково, 11.08.1993 року первинно 10% - безстроково; -15.07.2003 року повторно 35 % - безстроково.

Наказом по підприємству № 10 за 1989 рік виходячи із розрахункового середнього заробітку в розмірі 258,84 крб. йому були встановлені щомісячні платежі на відшкодування шкоди у сумі 64, 71 крб. згідно цього ж Наказу безстроково, при ступені втрати працездатності 25 %. Середньомісячний заробіток позивача за 12 місяців ( березень 1988 року по лютий 1989 року) становив 283, 26 крб. При 25 % втрати працездатності, а отже йому повинна бути була призначена сума відшкодування втраченого заробітку 70, 82 крб. Однак було встановлено середню заробітну плату 258, 84 х 25 % = 64, 71 крб.

У жовтні 1998 до 01.06.1999 року здійснювався перерахунок сум відшкодування шкоди, однак розмір щомісячного відшкодування шкоди позивача залишився сталим 48, 28 грн.

З 01.09.1996 року з врахуванням в 1996 році підвищення тарифних ставок в 1,24 рази розмір щомісячного відшкодування повинен був становити 65. 52 грн. Однак відповідач продовжував йому виплачувати щомісячне відшкодування у розмірі 48,28 грн.

У період з 1989 року по 14 вересня 2001 року відповідачем здійснювалася щомісячна виплата відшкодування шкоди хоч і не в повному обсязі, а з 1 вересня 2001 року справу ОСОБА_1 щодо каліцтва було передано Виноградівському відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (Форми № 4) від 14 вересня 2001 року, така сума встановила 48, 28 крб.

З 28.07.2009 року відповідачем ОСОБА_1 стали сплачуватися щомісячні страхові виплати в 351, 62 грн., в тому числі по втраті працездатності: 10%-84,38 грн.; 35

5

% - 267, 4 грн. Вся сума, яку позивач отримує на сьогоднішній день, що стосується страхових виплат становить 351, 18 грн.

Відповідно до п.1 Правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями збитку, заподіяного робітникам і службовцям каліцтва або іншим ушкодженням здоровя, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, затверджених постановою РМ СРСР від 03.07.1984 року № 690 ( яка діяла на час отримання виробничої травми та призначення відшкодування шкоди в результаті втрати 25 % професійної працездатності) підприємства, установи і організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків.

Відповідно до п. 11 Правил, затверджених постановою РМ СРСР від 03.907.1984 року № 690 та пункту 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 року № 472 (далі «Правила») середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву.

Згідно ст. 83 ЦК України від 18.07.1963 року передбачено вимоги, на які позовна давність не поширювалась, у тому числі і на випадки встановлені законодавством України. Пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, згідно з яким, якщо потерпілому з вини власника своєчасно не встановлено та не виплачено суми відшкодування шкоди, то ці суми виплачуються без обмеження будь-яким строком, не втратив силу і до сьогодні. А статтею 268 ЦК України, який діє з 01.01.2004 року, передбачено, що позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,212,214 ЦПК України, ст. 83 ЦК України, Пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним із виконанням трудових обов'язків затверджених Постановою КМ України від 23.06.1993 року № 472, суд, - В И Р І Ш И В : Позов задовільнити.

Зобовязати ТзОВ «Лігніт» провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 у вигляді недоплаченого розміру щомісячного відрахування відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України ст. 1113 Закону України «Про охорону праці», Постанови КМ України №472 від 23.06.1993 року з 31.03.1989 року виходячи із нового розміру відшкодування шкоди по 14.09.2001 року з врахуванням індексації відповідно до п.29 Правил відшкодування власникам підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, повязаним із виконанням ним трудових обовязків, про що видати відповідний наказ.

Відділенню виконавчої дирекції Фонду в Іршавському районі Закарпатської області здійснити перерахунок з 14.09.2001 року всіх сум страхового відшкодування на підставі нового розміру щомісячного відшкодування по всіх страхових випадках із проведенням індексації на всі суми відшкодування шкоди.

На рішення може бути подана апеляція протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Даруда І.А.