Постанова № 120619330, 26.07.2024, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1224/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2024 року селище Чорнобай

Суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарая Л.О., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 2 Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, РНОКПП в матеріалах справи відсутній,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2024 року визначено головуючого суддю Шарую Л.О.

ОСОБА_1 , 21 червня 2024 року об 11:09 в с-щі Чорнобай по вул. Жовтнева, керував транспортним засобом «Suzuki», без номерного знака, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у медичному закладі у лікаря-нарколога зі згоди водія в установленому законом порядку. Стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком КНП «ЧБЛ Чорнобаївської селищної ради», результати медичного огляду підтверджуються висновком № 6, складеному 21 червня 2024 року о 11:25. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9. (а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку SMS. Водночас, ОСОБА_1 направив на електронну адресу суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада

2005 року у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Водночас ЄСПЛ зазначає у п. 35 вказаного вище рішення, що праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Враховуючи положення ст. 268 КУпАП та прецедентну практику ЄСПЛ, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .

Дослідивши адміністративні матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пп. «а» п. 2.9. ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

17 грудня 2008 року № 1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 5 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, у разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ від

14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом доводиться сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості. Зокрема, даними, які містить протокол про адміністративне правопорушення від 21 червня 2024 року серії ААД

№ 348799; рапорт поліцейського, відповідно до якого надійшло повідомлення зі служби 102, що зупинено ОСОБА_1 на мопеді «Suzuki», який перебуває з ознаками алкогольного сп`яніння; роздруківка тесту з приладу «Драгер», де результат тесту є,

0,64 ‰; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 червня 2024 року № 6, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання алкоголю.

Крім того, до адміністративних матеріалів долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2442158 від 21 червня 2024 року, складеної стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Судом також досліджена довідка старшого інспектора СРПП ВПД

№ 2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області майора поліції О.Добровольської від 21 червня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 по обліках ІПНП на предмет отримання посвідчення водія не значиться.

До того ж, матеріали справи містять диск з відеозаписом, відповідно до якого ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час руху на мопеді. Після чого йому пояснено причину зупинки та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки є характерні ознаки, а саме почервоніння очей. При цьому, ОСОБА_1 пояснив, що в цей день алкогольних напоїв не вживав, а вживав вчора. Надалі ОСОБА_1 запропоновано проїхати в медичний заклад для освідування на стан алкогольного сп`яніння або дочекатися поки привезуть прилад «Драгер». ОСОБА_1 не заперечував проти освідування в медичному закладі. Він був доставлений до КНП "Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської селищної ради", де оглянутий лікарем-наркологом, а також освідуваний за допомогою спеціального технічного засобу; результат освідування 0,64 ‰. Після цього стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення згідно з вимогами ч. 2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність згідно зі ст.ст. 34,

35 КУпАП, судом не встановлено.

Водночас, згідно з даними, що містяться у копії постанови серії ЕНА № 2442158 від 21 червня 2024 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Також матеріали справи містять довідку, складену старшим інспектором СРПП ВПД № 2 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області майором поліції О.Добровольською від

21 червня 2024 року про те, що по обліках ІПНП на предмет отримання посвідчення водія ОСОБА_1 не значиться.

Разом з цим, позбавлення права керування транспортними засобами, як обов`язкове покарання, встановлено у санкції ч. 1 ст 130 КУпАП, якою передбачено адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Ні правові норми глави 3 КУпАП, ні диспозиція ст. 130 КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Відповідно до положень ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від

30 червня 1993 року № 3353-ХІІ право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Абзацом 1 пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року встановлено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Пунктом 20 вказаного Положення передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.

Отже, правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статті 130 КУпАП і полягає у забороні особі керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченого ст. 23 КУпАП.

Суд враховує, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею Правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

За вказаних умов суд вважає, що підхід про неможливість застосування до особи адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст 130 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

У зв`язку з винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення та на підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що становить 605,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 130, 221, 245, 280, 283-284, суд,

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.

Платіжні реквізити для сплати судового збору: стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

У разі несплати штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна для стягнення штрафу у подвійному розмірі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк звернення постанови до виконання три місяці з дня винесення постанови.

Суддя Л.О. Шарая