Рішення № 120606294, 25.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16330/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 27 травня 2024 року (документ сформований в системі Електронний суд 25.05.2024) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), відповідно до якої позивач просить:

Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 223194,28 грн.

Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 271986,65 грн.

Ухвалою суду від 30 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Вказаною ухвалою відповідача зобов`язано протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження надати суду інформацію/докази: розрахунковий лист позивача перед звільненням; розрахунковий лист на виконання рішення суду по справі № 540/2604/20, на виконання рішення суду по справі № 540/7515/21 та на виконання рішення суду по справі № 420/8346/23 та на виконання рішення суду по справі № 420/8338/23; довідка про середньоденний заробіток позивача за два місяці перед звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу з 17.06.2017 року по 16.03.2020 року у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу № 57 від 16.03.2020 року позивача виключено зі списків особового складу, знято зі усіх видів забезпечення.

Позивач зазначив, що у період проходження військової служби йому не у повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.

У зв`язку з цим він був вимушений звертатися до суду за захистом свого порушеного права.

Так, позивач зазначив, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 року по справі № 540/2604/20, відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін червень 2017 року в сумі 156,02 грн.

Позивач зазначив, що не погодившись із застосованим базовим місяцем, він знову звернувся до суду, та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 року у справі № 540/7515/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Представник позивача зазначив, що 22.03.2023 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 року у справі № 540/7515/21 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення в сумі 33006,36 грн.

З метою виплати компенсації за звільнення без повного розрахунку позивач звернувся до суду, та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року у справі № 420/8346/23 стягнуто з відповідача 24869,66 грн середнього заробітку. При цьому залишилась невиплаченою індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 16.03.2020 року.

Представник позивача також зазначив, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 року у справі № 420/8338/23 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різниці грошового забезпечення 4089,11 грн в місяць у загальній сумі 100249,15 грн.

30.04.2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 року у справі № 420/8338/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року 16.03.2020 року в сумі 98745,41 грн.

Представник позивача зазначає, що оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 16.03.2020 року, а крайню виплату здійснено 30.04.2024 року, то відповідачем затримано розрахунок з 17.03.2020 року по 29.04.2024 року на 1505 дні.

Разом з цим позивачу не було нараховано та не виплачено середнього заробітку за час несвоєчасної виплат грошової індексації, що є, на його думку, протиправним.

Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними, а тому має бути порушено питання відповідальності відповідача за затримку розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення, яке врегульовано приписами ст. ст. 116, 117 КЗпП України, і у нього виникло право на отримання середнього заробітку за час затримки виплати відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

Представник позивача, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 року у справі № 380/19103/22, від 29.01.2024 року у справі № 560/9586/22 тощо, вважає, що період для виплати середнього заробітку має бути поділений на два періоди:

17.03.2020 року по 18.07.2022 року, який складає 854 дні та з 19.07.2022 року по 18.01.2023 року, який складає 184 дні.

Середній заробіток за період з 17.03.2020 року по 18.07.2022 року складає 347,24 грн х 854 дні=296542,96 грн.

З урахуванням позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19, у цій справі загальний розмір виплат нарахованих позивачеві при виключенні зі списків особового складу складав 167701,36 грн, з яких:

35949,59 грн виплачено у добровільному порядку

131751,77 грн = (33006,36+98745,41) індексація грошового забезпечення виплачена на виконання рішень суду.

Частка заборгованості відповідно до алгоритму наведеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19 складає: 131751,77 грн/167701,36 грн*100%=78,56%.

Отже, виходячи із принципу пропорційності, на думку представника позивача, сума середнього заробітку за цей період має складати: 296542,96 грн *78,56%=232964,15 грн.

Середній заробіток за період з 19.07.2022 року по 18.01.2023 року складає: 347,24 грнх184 дні=63892,16 грн.

Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за затримку розрахунку перед звільненням становить 296856,31 грн 24869,66 грн (сума виплаченого середнього заробітку відповідно до рішення суду по справі № 420/8346/23) = 271986,65 грн.

З наведених підстав, враховуючи, що у зв`язку зі зверненням до суду позивач зазнав матеріальних збитків та доклав значних моральних та фізичних зусиль до повного виконання судових рішень, представник позивача просить задовольнити його позовні вимоги.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 31.05.2024 року, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа від 31.05.2024 року.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 06.08.2015 року № 156 лейтенанта ОСОБА_2 вважати призначеним на посаду заступника командира інженерного загону військової частини НОМЕР_4 з 06 серпня 2015 року та зараховано до списків особового складу.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_5 від 17.06.2017 року № 148 солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, з 17 червня 2017 року зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.03.2020 року № 57 старшого солдата ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас, з 16 березня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі № 540/2604/20 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 17.06.2017 р. по 16.03.2020 р.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2017 р. по 16.03.2020 р., з урахуванням виплачених сум та висновків, викладених у рішенні суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 року у справі № 540/7515/21 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року скасовано в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_6 щодо застосування червня 2017 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 17.06.2017 року по 28.02.2018 року включно та зобов`язання військову частину НОМЕР_6 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Прийнято в цій частині постанову, якою визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_6 щодо застосування червня 2017 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 17.06.2017 року по 28.02.2018 року включно.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_6 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року залишено без змін.

Суд встановив, що 22.03.2023 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 року у справі № 540/7515/21 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення в сумі 33006,36 грн., що підтверджено звітом про надходження коштів на картковий рахунок позивача.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що з метою виплати компенсації за звільнення без повного розрахунку позивач звернувся до суду, та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року у справі № 420/8346/23 стягнуто з відповідача 24869,66 грн середнього заробітку.

Дослідивши у Єдиному реєстрі судових рішень рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року у справі № 420/8346/23, суд встановив, що позивач звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_6 , в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.03.2020 року по 21.03.2023 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.03.2020 року по 21.03.2023 року включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року №100.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року у справі № 420/8346/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 24869,66 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят дев`ять гривень 66 коп.).

У рішенні суду Суд зазначив: «…Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022 до ст. 117 КЗпП були внесенні зміни в частині обмеження стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - не більш як за шість місяців. Суд вважає, що зазначені обмеження є застосовними до спірних правовідносин у цій справі незважаючи на те, що вони виникли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, але станом на сьогоднішній день, суд з урахуванням обставин цієї справи не може застосовувати ті норми права які втратили свою чинність, оскільки статочний розрахунок з позивачем проведено 22.03.2023 року в період дії норм КЗпП якими встановлені вищезазначені обмеження.

Як вже зазначено вище, позивачу на виконання рішення суду виплачено індексацію в сумі 33159,38 грн (153,02+33006,36) за повних 8 місяців, що в середньому становить 4144,92 грн. за місяць (33159,38:8) та що складає 66,27% від середнього заробітку 6254,63 грн.

Враховуючи приписи ст. 117 КЗпП України щодо обмеженого періоду стягнення (6 місяців) та вищенаведені розрахунки, застосовуючи пропорційність невиплачених сум з урахуванням середнього заробітку, сума що підлягає стягненню на користь позивача становить 24869,66 гривень виходячи з такого: 6254,63 (сер. зарплата) х 66,27% х 6 (місяців)= 24869,66 грн.».

Вказане рішення суду набрало законної сили 21 липня 2023 року.

Також суд встановив, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 року у справі № 420/8338/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі № 420/8338/23 змінено, викладено третій абзац резолютивної частини рішення у новій редакції: «Зобов`язати військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4089 гривень 11 копійок ( чотири тисячі вісімдесят дев`ять гривень одинадцять копійок) в місяць у загальній сумі 100249 гривень 15 копійок (сто тисяч двісті сорок дев`ять гривень п`ятнадцять копійок) за період з 01.03.2018 по 16.03.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових 20 винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі № 420/8338/23 залишено без змін.

30.04.2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 року у справі № 420/8338/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року 16.03.2020 року в сумі 98745,41 грн., що підтверджено випискою банку по картковому рахунку позивача.

Судом досліджена довідка про розміри щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення) та премії для обчислення пенсії, картки особового рахунку військовослужбовця, відповідно до яких суд встановив, що розмір грошового забезпечення позивача за січень 2020 року становив 6254, 63 грн, за лютий 2020 року 6254,63 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини першої ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин другої-третьої ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сукупний аналіз наведених норм права доводять, що індексація грошового забезпечення є невід`ємною складовою грошового забезпечення та підлягала виплаті при звільненні позивача.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Натомість врегульовано Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, яка неодноразово підтримана Верховним Судом (постанова від 04.12.2019 справа №825/66/16, постанова від 02.10.19 справа №817/1227/18, постанова від 10.09.2019 справа №814/2791/16, постанова від 19.06.2019 справа № 820/3312/17) за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює спірні відносини, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, Верховний Суд дійшов висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби органів внутрішніх справ.

Також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, що була підтримана у постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17, висловлено правову позицію, відповідно до якої статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тому суд доходить висновку, щодо застосування до спірних правовідносин статей 116, 117 КЗпП України.

Також суд зазначає, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Таким чином, положення статті 117 КЗпП України поширюються на правовідносини, які виникають у зв`язку з прийняттям та виконанням судового рішення про виплату заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України в редакції чинної на час звільнення позивача, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції чинної на час здійснення виплати індексації грошового забезпечення, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Суд зазначає, що між сторонами існував спір щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.06.2017 року по 28.12.2018 року та за період з 01.03.2018 року по 16.03.2020 року.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.04.2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 року у справі № 420/8338/23 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року 16.03.2020 року в сумі 98745,41 грн.

Представник позивача зазначає, що оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 16.03.2020 року, а крайню виплату здійснено 30.04.2024 року, то відповідачем затримано розрахунок з 17.03.2020 року по 29.04.2024 року на 1505 дні, яку представник позивача, враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 року у справі № 380/19103/22, від 29.01.2024 року у справі № 560/9586/22 тощо, вважає за необхідне поділити на два періоди:

17.03.2020 року по 18.07.2022 року, який складає 854 дні

та з 19.07.2022 року по 18.01.2023 року, який складає 184 дні.

Середній заробіток за період з 17.03.2020 року по 18.07.2022 року складає 347,24 грн х 854 дні=296542,96 грн.

З урахуванням позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19, у цій справі загальний розмір виплат нарахованих позивачеві при виключенні зі списків особового складу складав 167701,36 грн, з яких:

35949,59 грн виплачено у добровільному порядку

131751,77 грн = (33006,36+98745,41) індексація грошового забезпечення виплачена на виконання рішень суду.

Частка заборгованості відповідно до алгоритму наведеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі № 480/3105/19 складає: 131751,77 грн/167701,36 грн*100%=78,56%.

Отже, виходячи із принципу пропорційності, на думку представника позивача, сума середнього заробітку за цей період має складати: 296542,96 грн *78,56%=232964,15 грн.

Середній заробіток за період з 19.07.2022 року по 18.01.2023 року складає: 347,24 грнх184 дні=63892,16 грн.

Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, суд виходить із застосування норм права таким чином.

Так, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Суд зазначає, що стаття 117 КЗпП України - це відповідальність, яка покладається на роботодавця за несвоєчасний розрахунок з працівником при звільненні.

Метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач вже звертався до суду із позовною заявою до відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.03.2020 року по 21.03.2023 року включно, та відповідно до відомостей з Єдиного реєстру судових рішень суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року у справі № 420/8346/23, позовні вимоги позивача було задоволено частково.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 24869,66 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят дев`ять гривень 66 коп.).

У рішенні суду зазначено: «…Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022 до ст. 117 КЗпП були внесенні зміни в частині обмеження стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - не більш як за шість місяців. Суд вважає, що зазначені обмеження є застосовними до спірних правовідносин у цій справі незважаючи на те, що вони виникли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, але станом на сьогоднішній день, суд з урахуванням обставин цієї справи не може застосовувати ті норми права які втратили свою чинність, оскільки статочний розрахунок з позивачем проведено 22.03.2023 року в період дії норм КЗпП якими встановлені вищезазначені обмеження.

Як вже зазначено вище, позивачу на виконання рішення суду виплачено індексацію в сумі 33159,38 грн (153,02+33006,36) за повних 8 місяців, що в середньому становить 4144,92 грн. за місяць (33159,38:8) та що складає 66,27% від середнього заробітку 6254,63 грн.

Враховуючи приписи ст. 117 КЗпП України щодо обмеженого періоду стягнення (6 місяців) та вищенаведені розрахунки, застосовуючи пропорційність невиплачених сум з урахуванням середнього заробітку, сума що підлягає стягненню на користь позивача становить 24869,66 гривень виходячи з такого: 6254,63 (сер. зарплата) х 66,27% х 6 (місяців)= 24869,66 грн.».

Таким чином, суд доходить висновку, що спір щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.03.2020 року по 21.03.2023 року включно вже судом вирішено, і не підлягає повторному вирішенню у судовому порядку.

Стосовно періоду з 22.03.2023 року по 29.04.2024 року, суд зазначає, що у зазначений період вже діяла редакція ст. 117 КЗпП України щодо обмеженого періоду стягнення (6 місяців), тому право позивача на стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні обмежено 6 місяцями, тобто з 22.03.2023 року по 21.09.2023 року 184 дні.

Відповідно до довідки про розміри щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищення) та премії для обчислення пенсії, картки особового рахунку військовослужбовця, відповідно до яких суд встановив, що розмір грошового забезпечення позивача за січень 2020 року становив 6254, 63 грн, за лютий 2020 року 6254,63 грн.

Отже середньоденний заробіток позивача становив 208,49 гривень (12509,26 грн/60 календарних днів).

Таким чином, належать стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 22.03.2023 року по 21.09.2023 року 184 дні х208,49 грн =38362,16 грн.

За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 223194,28 грн, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 271986,65 грн, є частково правомірними, а саме у сумі 38362,16 грн, та належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача у нарахуванні та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не більше ніж як за шість місяців: за період 22.03.2023 року по 21.09.2023 року у сумі 38362,16 грн та стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача.

Судом обраний зазначений спосіб захисту прав позивача з тих підстав, що статтею 117 КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

В іншій частині вказані позовні вимоги є безпідставними, з наведених у рішенні суду мотивів, а тому не належать задоволенню.

Також суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову частково не довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача на його користь.

Також у зв`язку з тим, що судові витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не більше ніж як за шість місяців: за період 22.03.2023 року по 21.09.2023 року у сумі 38362,16 грн.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, але не більше ніж як за шість місяців: за період 22.03.2023 року по 21.09.2023 року у сумі 38362,16 грн. (тридцять вісім тисяч триста шістдесят дві гривні 16 копійок), з урахуванням обов`язкових відрахувань.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко