Рішення № 120597601, 17.07.2024, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/3498/24

Провадження № 2/686/2440/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді Продана Б.Г., при секретарі Боднар А.П., за участю представників відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2024 року до суду звернувся ОСОБА_3 із позовом до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 42618,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 14.10.2023 року було винесено протокол серії ААД №405851, за яким позивачу ставилось у вину керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою Летичівського районного суду від 10.01.2024 року, яка набрала законної сили, вирішено провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Позивач вказує, що внаслідок незаконного складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 14.10.2023 р. та формування протиправного обвинувачення, йому була завдана моральна шкода, яка полягала в негативних емоціях, тривозі, стресі, переживанні, емоційному напруженому стані, який викликаний страхом осуду зі сторони рідних та знайомих, а також приниження гідності і втратою авторитету серед оточуючих. У зв`язку із наведеним ОСОБА_3 змушений звернутись до суду.

07.02.2024 року по справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання.

12.02.2024 року представником відповідача ГУНП в Хмельницькій області надано відзив на позов, проти позову заперечує, вказує, що жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт заподіяння ОСОБА_3 моральних страждань чи втрат немайнового характеру, наявність причино-наслідкового зв`язку заподіяної моральної шкоди діями працівника поліції та наявність такої шкоди, позивачем надано не було, що свідчить про необґрунтованість вказаної позовної вимоги. Просить відмовити в задоволенні позову.

22.02.2024 року представником відповідача Державної казначейської служби України надано відзив на позов, проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не було вказано, яке саме його право порушено Казначейством та не було вказано правової підстави такого стягнення.

19.03.2024 року позивачем надано відповідь на відзив, вказує, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

30.04.2024року позивачемнадано додатковіпояснення усправі,вказує,що внаслідокпротиправних дійГУНП уХмельницькій областівін змушенийбув докладатидодаткових зусильдля відновленнясвоїх прав,що порушилойого звичнийспосіб життята призвелодо душевнихстраждань,нервової напруги,порушило йогозвичний ритмжиття,вплинуло нарепутацію,а тому,виходячи зпринципів розумностіта справедливості вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 42 618 гривень 46 копійки. Такий розмір компенсації є адекватним відшкодуванням спричиненої позивачу моральної шкоди.

30.04.2024 року справу призначено до слухання по суті.

07.05.2024 року представником відповідача надано додаткові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

15.07.2024 року позивачем надано додаткові пояснення, наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області проти позовних вимог заперечила, просила відмовити в їх задоволенні з підстав необґрунтованості на недоведеності.

В судовому засіданні представник відповідача Державної казначейської служби України проти позову заперечив в повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, вивчивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено,що відповіднодо протоколуcеріїААД №405851від 14.10.2023року,складеного поліцейським,старшим лейтенантомВП №3ХРУП ГУНПв Хмельницькійобласті Грондецьким В.В., ОСОБА_3 ,ставилось увину те,що він,14.10.2023року о12год.32хв.на а/дМ-30321км,керував ТЗРено Мастерномерні знаки НОМЕР_1 ,перебуваючи устані наркотичногосп`яніння.

Відповідно доПостанови Летичівськогорайонного судуХмельницької областівід 10січня 2024року всправі №678/1461/23вирішено провадженняу справіпро притягненнядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_3 за ч.1ст.130КУпАП закритиза відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Дані обставини об`єктивно підтверджуються матеріалами справи.

У позовній заяві ОСОБА_3 пов`язує позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, з тим, що така шкода була спричинена йому незаконними діями інспектора Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області в розмірі 42 618, 46 грн, а саме внаслідок винесення працівником поліції постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка була скасована рішенням Летичівського районного суду.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України Про Національну поліцію.

Згідно зі ст. 19 Закону, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Однак, суд приходить до висновку, що позивач не навів належних доказів внаслідок чого йому була заподіяна моральна шкода, а також доказів того, що інспектор Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області вийшов за межі наданих йому повноважень або діяв у непередбачений законом спосіб.

Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України та у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як передбачено абз. 2 п. 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт завдання потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов`язані з ними витрати та з чого при цьому виходить.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Таким чином, позивач має довести не лише протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Проте, позивачем до суду не надано належних доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими людьми тощо.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від

характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Так,згідно ізправовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач. Зокрема, потрібно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 614/2328/17 обов`язковим доказом для визначення наявності факту завдання позивачу моральної шкоди має бути судовий документ про визнання протиправності дій органу, яким її завдано.

До позовноїзаяви ненадано належнихдоказів,які бпідтверджували фактзаподіяння позивачуморальних страждань,втрат немайновогохарактеру,доказів необхідностізастосування додатковихзусиль длянормалізації життєвихзв`язківі відновленнястосунків зоточуючими людьми,як ідоказів втратичи погіршеннятаких зв`язківчерез діяльністьабо бездіяльністьпосадових осіборгану державноївлади при здійсненні ними своїх повноважень. Моральні страждання, про які позивачем зазначено позовній заяві є лише припущенням.

Оскільки позивачем не обґрунтовано та не підтверджено доказами заподіяння йому моральної шкоди, то суд приходить до висновку, що підстави для її відшкодування відсутні.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/9789/17, вказано, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини єодним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір, а суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

До позовної заяви ОСОБА_3 долучив копію рішення Летичівського районного суду №678/1461/23, однак, рішенням суду в установленому порядку не визнано незаконність дій поліцейського ВП №3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення протоколу про накладення адміністративного стягнення.

Крім цього, складений працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівниками поліції, та відповідно до ст. 251 КУпАП є одним з видів доказів, що перелічені в цій статті. У відповідності до ст. 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 130 КУпАП розглядають судді районних, районних у місті, міських та міськрайонних судів. Таким чином, поліцейський 14.10.2023 року будь-якого рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не приймав, а лише у відповідності до повноважень визначених Законом України «Про Національну поліцію» здійснив фіксування адміністративного правопорушення та спрямував зібрані матеріали до суду для прийняття відповідного рішення та як наслідок будь-якого незаконного засудження, та незаконних дій відносно позивача не вчинялось. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки протокол скасований з процесуальних підстав та не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.

Одночасно, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт заподіяння ОСОБА_3 моральних страждань чи втрат немайнового характеру, наявність причино-наслідкового зв`язку заподіяної моральної шкоди діями працівника поліції та наявність такої шкоди, позивачем надано не було, що свідчить про необґрунтованість вказаної позовної вимоги. А тому, за таких обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 76, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 22, 1167 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , тел.. НОМЕР_3 ) до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області (29017. м. Хмельницький, вул.. Зарічанська 7, код ЄДРПОУ 40108824), Державної казначейської служби України ( 01601. м. Київ, вул. Бастіонна 6, код ЄДРПОУ 37567646) про відшкодування моральної шкоди в сумі 42618 грн. залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 25.07.2024 року.

Суддя: