Рішення № 120584007, 25.07.2024, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1722/24

2/583/559/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Сидоренка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Якубович В.В.,

розглянувши успрощеному позовномупровадженні взалі суду№5в м.Охтирці цивільнусправу запозовом ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«КЕШ ТУГОУ» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16.04.2024 до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №2007781 від 09.06.2021, в сумі 3280,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 09.06.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2007781 в електронній формі, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в сумі 1000,00 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,90% в день. 24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі, зокрема до ОСОБА_1 . Станом на 19.02.2022 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 3280,00 грн, з яких: 1000,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 2280,00 грн заборгованість за процентами, що і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

20.09.2024 представником відповідача адвокатом Ягодкою О.А. надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не був обізнаний про всі умови кредитного договору та не прийняв їх як справедливі та прийнятні для себе і не звертався до товариства із заявами або скаргами щодо зміни умов кредитування та не пред`являв вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним. Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є не коректним, він не містить період за який було зроблено цей розрахунок, що позбавляє можливості перевірити підстави та розмір нарахованої заборгованості. Вважає, що позивачем безпідставно нарахована заборгованість за процентами, оскільки споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів за кредитом. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглядати справу без його участі.

Від відповідача та його представника надійшла заява із проханням про проведення розгляду справи без його участі, вимоги не визнає.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У ч. 1 ст. 627ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Ст. 527 ЦК України передбачає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

Статтею 610ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що 09.06.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №2007781 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит на суму 1000,00 грн, зобов`язавшись повернути його та сплатити проценти за користування кредитом. Строк кредиту 30 днів (а.с. 10-16).

Відповідно до п. 1.4 договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту. Знижена процентна ставка 0,01% в день.

Пунктом 2.1 договору визначено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 5.1 договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.

Відповідно до п. 5.3 договору клієнт здійснює платежі за договором у такій черговості: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу здійснюється сплата інших платежів за договором.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором В417 09.06.2021 10:34:50.

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором додаток №1 до договору - Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту (а.с. 18 зворот, 23 зворот - 25).

Таким чином, доводи сторони відповідача про те, що відповідач не був ознайомлений з умовами договору не можуть бути прийняті судом.

09.06.2021 о 10:36:17 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_2 , номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 1000,00 грн, транзакція у системі «іРay.uа» №92987563, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.11.2023 №3177 (а.с. 19).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 1000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» як клієнтом та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» як фактором укладено договір факторингу №02-24122001, за яким ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступив ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №2007781, укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 3280,00 грн, з них: 1000,00 грн сума виданого кредиту, 2280,00 грн залишок по відсотках, що підтверджується витягом з реєстру боржників (а.с. 19 зворот 22, 9).

З виписки з особового рахунка за кредитним договором №2007781 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 22.06.2023 має заборгованість перед кредитором в розмірі 3280,00 грн, яка складається з: прострочене тіло кредиту 1000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами 2280,00 грн (а.с. 8 зворот). При цьому сума процентів нарахована правомірно виходячи із розміру реальної процентної ставки у розмірі 19 грн. за день (1.9%) та кількості календарних днів (п. 4.2.5 Договору).

Суд небере доуваги доводисторони відповідачапро відсутністьпідстав длянарахування процентівз оглядуна положенняЗакону УкраїниПро внесеннязмін доПодаткового кодексуУкраїни таінших законівУкраїни щодопідтримки платниківподатків наперіод здійсненнязаходів,спрямованих назапобігання виникненнюі поширеннюкоронавірусної хвороби(COVID-19) оскільки цей закон не звільняє позичальника від обов`язку платити вчасно і в повному обсязі за кредитом (тіло боргу та проценти), а лише звільняє від штрафних санкцій за порушення цих обов`язків та гарантує, що кредитор в період дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України не погіршить умови договору для позичальника, зокрема не підвищить процентну ставку за кредитом.

Належними, допустимими та достатніми доказами розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 272, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором №2007781 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 червня 2021 року у розмірі 3280,00 грн (три тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп.) та в рахунок відшкодування судових витрат 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.), а всього стягнути 5702,40 грн (п`ять тисяч сімсот дві грн 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, ЄДРПОУ 42228158.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко