Рішення № 120581414, 23.07.2024, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/292/24

Провадження № 2/697/320/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

23 липня 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Васянович Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що 05.05.2021 ОСОБА_1 надала в борг під розписку кошти громадянину України ОСОБА_2 в сумі 30 000,00 грн.

На підтвердження отримання коштів відповідач написав власноручно розписку, яка підтверджує отримання вказаної грошової суми. Відповідач відповідно до вказаної розписки зобов`язався повернути отримані кошти в повному обсязі своєчасно до 1 вересня 2021 року.

Намагаючись врегулювати спірні питання в позасудовому порядку, позивач періодично починаючи з вересня 2021 року зв`язувався з відповідачем, який постійно обіцяв, що поверне отримані кошти найближчим часом та розповідав, що у нього тимчасові фінансові труднощі.

Станом на дату звернення з позовом відповідач кошти не повернув та перестав виходити на зв`язок і відповідати на телефонні дзвінки. Остання розмова з відповідачем відбулася 29.11.2023 в якій він повідомив, що перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та надіслав відповідну довідку. Зазначене обумовило необхідність звернення до суду за примусовим захистом прав позивача.

Наявність оригіналу розписки у позивача є доказом того, що відповідачем по сьогодні не виконано свого обов`язку з повернення коштів.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за розпискою в розмірі 30 000,00 грн. та судові витрати в сумі сплаченого судового збору.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.23-24).

29.02.2024 позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі сулу від 20.02.2024 та доплачено судовий збір (а.с.27-28).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання (а.с.31).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Цуперяк В.П.

Представник позивача - адвокат Цуперяк В.П. у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.75-76).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України». Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до оригіналу боргової розписки від 05.05.2021 ОСОБА_2 , 1975 р.н., паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Канівським MB УМВС України в Черкаській області, 14 липня 2011 року, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , 5 травня 2021 року отримав в борг від ОСОБА_1 , 1978 р.н., паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 28.03.2000, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти в сумі 30 000,00 грн., зобов`язується повернути отримані кошти в повному обсязі своєчасно до 01.09.2021 (а.с.69).

Відповідач грошові кошти в сумі 30 000,00 грн. не повернув і даний факт не спростовується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно загальних положень про правочини закріплених у Главі 16 Розділу IV Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), і мають вчинятися у формі, встановленій законом (ст. 202 ЦК України). Зокрема, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі і сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (ст. 208 ЦК України).

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст. 209 ЦК України).

В своїй постанові від 28.11.2018 по справі № 462/2589/14-ц (провадження № 61-39338св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки».

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України, дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, розписка відповідача про отримання в борг грошових коштів від позивача є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Крім того, за змістом ч.ч. 3, 4 ст. 545 ЦК України, наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

При вирішенні даного спору судом встановлено, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення боргу перед позивачем, відповідачем суду не названо та не надано.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач зазначені в розписці від 05.05.2021 грошові кошти позивачеві не повернув, що також стверджується тим, що оригінал розписки знаходився у позивача та наданий до суду.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією № 44010421 від 07.02.2024 (а.с.1) та квитанцією № 44180616 від 21.02.2024 (а.с.28).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою в розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень, 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Б . К . Скирда