Ухвала суду № 120575818, 24.07.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"24" липня 2024 р. справа № 300/2037/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання (заяву) позивача про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

24.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю в межах виконання рішення суду від 06.10.2022 в адміністративній справі № 300/2037/22. Заява вмотивована тим, що даним рішенням зобов`язано відповідача здійснювати перерахунок пенсії в повному розмірі, однак, на думку позивача, грошові кошти не виплачуються в повній мірі, водночас, з січня 2024 року знову застосовані обмеження до перерахунку пенсії. Позивач вказує, що пенсію нараховано не вірно, без урахування рішень по справах № 300/386/22, № 300/2037/22, № 300/4489/22, №300/7365/21, № 300/1144/23.

02.07.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на адресу суду надійшли заперечення на заяву про встановлення судового контролю, згідно змісту яких, представник відповідача щодо можливості задоволення заяви заперечила. Вказала, що на виконання рішення за № 300/2037/22 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та вказано, що 21.06.2024 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду подано повторний звіт про виконання рішення суду.

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 27.06.2024 по 19.07.2024 перебував у відпустці, у зв`язку з чим, строк розгляду зазначеного вище клопотання продовжено.

В аспекті можливості задоволення вищевказаного клопотання, суд вказує на таке.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 в справі № 300/2037/22 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) без обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 300/2037/22 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 300/2037/22.

Вказане рішення суду набрало законної сили 30.01.2023 та перебуває на стадії виконання.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 300/2037/22 задоволено частково.

Визнано противними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неналежного виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 по справі № 300/2037/22 в частині обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром за період з липня 2021 по травень 2022 року .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вжити заходи щодо усунення порушень статті 129-1 Конституції України та статті 370 КАС України, що призвели до неповного виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 по справі № 300/2037/22 нездійснення перерахунку та виплату пенсії за період з липня 2021 по травень 2022 року без застосування обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області тридцятиденний строк для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 300/2037/22.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання окремої ухвали суду від 29.02.2024 по справі № 3000/2037/22.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Ухвалено нову постанову, якою у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання окремої ухвали суду від 29.02.2024 по справі № 300/2037/22 - відмовлено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання у повному обсязі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 в справі № 300/2037/22 у місячний строк з моменту набрання законної сили вказаної постанови апеляційного суду.

Дослідивши заяву позивача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Також, статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Питання встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах регламентоване статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказана правова норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про невиконанням судового рішення в цій справі.

Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

З аналізу приписів КАС України слідує, що встановлення судового контролю має на меті забезпечення належного виконання судового рішення, а підставами для його застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов`язані з невиконанням судового рішення в цій справі.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Так, рішенням суду від 06.10.2023 у справі № 300/2037/22, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Суд звертає увагу, що предметом дослідження в даній справі було встановлення правомірності виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром за період з квітня 2019 року по травень 2022 року (а.с.3).

Водночас, позивач в заяві про встановлення судового контролю, вказує на обставину обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розміру його пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії відповідно до рішень по справах № 300/386/22, № 300/2037/22, № 300/4489/22, № 300/7365/21, № 300/1144/23 з 01.01.2024.

Однак, суд зазначає, що дії відповідача щодо розрахунку розміру пенсії позивача без врахування рішень по справах № 300/386/22, № 300/4489/22, № 300/7365/21, № 300/1144/23, та відповідно, перерахунку пенсії з 01.01.2024 без обмеження максимального розміру пенсії не були предметом розгляду у справі № 300/2037/22.

Як наслідок, надавати їм оцінку в контексті приписів статті 382 КАС України в межах розгляду цієї заяви у суду підстав немає.

Більше того, суд звертає увагу позивача, що суд в змозі надавати оцінку підставам встановлення або відмови у встановленні контролю тільки в межах адміністративної справи, судове рішення, яке було ухвалене останнім, тобто в даному випадку в межах адміністративної справи № 300/2037/22, водночас, не в компетенції суду оцінювати висновки по справах № 300/386/22, № 300/4489/22, № 300/7365/21, № 300/1144/23.

Таким чином, у випадку незгоди з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області щодо обмеження розміру пенсії після проведення перерахунку з 01.01.2024 та не врахування висновків рішень по справах № 300/386/22, №300/4489/22, № 300/7365/21, № 300/1144/23 позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовною заявою в загальному порядку.

За вказаних підстав, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, внаслідок чого, заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.