Рішення № 12056467, 05.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/42-17/7805.10.10 За позовом Приватного підприємства «Пронет»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест»

Про стягнення заборгованості у розмірі 628685,63грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                     Деркач О.Д. (за дов.)

Від відповідача           Ляпін Д.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №32-09/2007 від 28.09.2007 у розмірі 456484,43 грн., інфляційних у розмірі 150241,00 грн., трьох процентів річних у розмірі 21960,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 р. у справі № 17/42 позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 р. скасовано, а справу № 17/42 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2010 р. до провадження судді Удалової О.Г. прийнята справа № 17/42, присвоєно їй № 17/42-17/78 та призначено її до розгляду на 15.03.2010 р..

18.03.2010 р. до суду надійшов запит Вищого господарського суду України для подальшого скерування справи до Верховного Суду України.

Листом Вищого господарського суду України від 27.05.2010 р. повідомлено про те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.03.2010 р. № 8-рп/2010 встановив, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, а тому постанови (ухвали) вищого спеціалізованого суду касаційному оскарженню до Верховного Суду України не підлягають. За таких обставин, касаційна скарга приватного підприємства «Пронет»від 10.03.2010 р. № 81 на постанову Вищого господарського суду України від 10.02.2010 р. у справі господарського суду міста Києва № 17/42 про стягнення коштів та додані до неї документи повернуті скаржникові, а матеріали справи скеровані до Господарського суду міста Києва.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2010 р. розгляд справи призначено на 14.07.2010 р..

          Відповідач зазначив, що основна заборгованість відсутня та не погодився з порядком нарахування штрафних санкцій.

          Позивач до суду не з’явився, передавши клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 26.07.2010 р..

          Сторонами подано спільну заяву про продовження строку вирішення спору на підставі статті 69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р. розгляд справи відкладався на 08.09.2010 р., у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі. Цією ж ухвалою суду за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

У судових засіданнях 08.09.2010 р., 29.09.2010 р. оголошувалися перерви до 29.09.2010 р., 05.10.2010 р. відповідно.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28.09.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест» та приватним підприємством «Пронет»укладено договір № 32-09/2007 від 28.09.2007 р. (далі -Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору позивач (виконавець) зобов'язався за завданням замовника виконати поставку обладнання та комплекс монтажних та пусконалагоджувальних робіт на об’єкті, а відповідач (замовник) –прийняти та оплатити виконавцю поставлене обладнання та виконані роботи в порядку та на умовах цього Договору.

Обсяги постачання та робіт, зміст, етапи виконання та терміни виконання визначаються додатками, які є невід'ємними частинами Договору (п. 1.5 Договору).

Відповідно до розділу 3 Договору вартість обладнання та матеріалів для створення відповідної системи наведена в специфікаціях (додатки №№ 1-9 до Договору). Загальна сума Договору згідно зі специфікаціями складає 974301,30 грн.

Пунктом 3.5. Договору визначено, що замовник не пізніше 5 днів після підписання цього Договору сплачує виконавцю аванс в розмірі 100% від загальної вартості обладнання та матеріалів згідно зі специфікаціями (додатки №№ 1-9 до Договору) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться протягом п’яти банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за Договором (п. 3.6).

Згідно з пунктом 4.1.7 Договору відповідач був зобов’язаний своєчасно проводити розрахунки з позивачем.

Порядок приймання-передачі обладнання, матеріалів та робіт визначений в розділі 5 Договору. Так, передача обладнання від замовника до виконавця здійснюється на підставі актів передачі обладнання та/або видаткових накладних. Замовник повинен протягом 3-х робочих днів від дати отримання актів передачі обладнання повернути засвідчені зі своєї сторони підписом та печаткою документи виконавцю, або надати виконавцю відмову від прийняття, обґрунтувавши причину такої відмови. У випадку відсутності обґрунтованої відмови від прийняття обладнання протягом 3 (трьох) робочих днів від дати отримання актів замовником, вони (акти) вважаються підписаними замовником, а обладнання – прийнятим останнім. Передача матеріалів від замовника до виконавця відбувається за актами приймання-передачі робіт. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються виконавцем та передаються замовнику для підписання. При цьому, замовник повинен протягом 3-х робочих днів від дати отримання актів повернути засвідчені зі своєї сторони підписом та печаткою документи виконавцю або надати виконавцю відмову від прийняття, обґрунтувавши причину такої відмови. У випадку відсутності обґрунтованої відмови від прийняття робіт протягом 3-х робочих днів від дати отримання актів замовником, вони вважаються підписаними замовником, а роботи –прийнятими ним.

Договір був укладений сторонами на строк до 25.01.2008 р., але у будь-якому випадку –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором (п. 11.1).

Також судом встановлено, що сторонами були складені та підписані Додатки №№ 1-9 (специфікації), а також додаткова угода № 1 від 21.01.2008 р. про перенесення кінцевого терміну постачання обладнання та виконання робіт на 10.07.2008 р. та про продовження строку дії Договору до 31.07.2008 р.. Крім того, додатковою угодою № 2 від 02.07.2008 р. сторони збільшили загальну вартість Договору до 1168484,43 грн.

Як вбачається з наданих позивачем актів передачі обладнання №№ 1-5 від 17.03.2008 р., №№ 6-7 від 25.03.2008 р., №№ 8-17 від 02.07.2008 р., актів здачі-приймання робіт № 1 від 25.03.2008 р., №№ 2-7 від 21.12.2007 р., №№ 8-12 від 18.02.2008 р., № 13 від 25.03.2008 р., №№ 14-23 від 02.07.2008 р. загальна вартість наданих позивачем послуг (виконаних робіт) та переданого обладнання становить 1168484,43 грн., за які відповідачем було сплачено лише 712000,00 грн.

Під час розгляду справи, а саме: в період з 10.03.2009 р. по 05.11.2009 р. відповідач в рахунок основного боргу за Договором № 32-09/2007 від 28.09.2007 р. сплатив на користь позивача кошти у розмірі 431812,43 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 20000,00 грн. та 4672,00грн. з призначенням платежу «оплата за будівельні роботи згідно з рахунком № 340 від 25.03.2008 р.».

Листом 04.06.2008 р. вих. № 53 відповідач повідомив позивача про те, що в платіжних дорученнях від 15.04.2008 р. № 15777 на суму 20000,00 грн., від 16.04.2008 р. № 1611 на суму 4672,00 грн. допущена помилка, а саме: невірно вказано призначення платежу. За таких обставин, відповідач просив позивача вважати за вказаними платіжними дорученнями наступне призначення платежу: «сплата за будівельні роботи згідно з договором № 32-09/2007 від 28.09.2007 р..

11.03.2010 р. відповідач вдруге надіслав позивачеві рекомендований лист вих. № 54, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, в якому просив зарахувати платежі від 15.04.2008 р. на суму 20000,00 грн. та від 16.04.2008 р. на суму 4672,00 грн. в рахунок виконання зобов’язань з оплати матеріалів та виконаних робіт за Договором № 32-09/2007 від 28.09.2007 р..

Позивач заперечив про зміни призначення платежу та зарахування коштів в разунок оплати спірної заборгованості, однак на вимогу суду не надав суду жодних доказів того, що між ним та відповідачем по справі існували інші договірні відносин, на підставі яких позивачем було виставлено рахунок № ПН00000340 від 25.03.2008 р. на суму 24672,00 грн., який був оплачений відповідачем по справі платіжними дорученнями від 15.04.2008 р. № 15777 на суму 20000,00 грн., від 16.04.2008 р. № 1611 на суму 4672,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про зарахування коштів, сплачених відповідачем в сумі 24 672,00 грн. в рахунок оплати будівельних робіт згідно з договором № 32-09/2007 від 28.09.2007 р..

Беручи до уваги, що на момент вирішення спору по суті відповідач в рахунок основного боргу перерахував позивачеві кошти в сумі 456484,43 грн. (431812,43 грн. + 24672,00 грн.), тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Оскільки між сторонами по справі виникли правовідношення щодо поставки обладнання та виконання робіт (надання послуг), суд застосовує приписи глав 54, 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлений договором (стаття 903 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, відповідач був зобов’язаний оплатити поставлене обладнання не пізніше 5 днів після підписання Договору, а виконані роботи –протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.5, п. 3.6 Договору).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору своєчасно не оплатив поставлене позивачем обладнання та надані позивачем послуги (виконані роботи).

Щодо нарахування позивачем інфляційних збитків та трьох процентів річних слід зазначити наступне.

Позовні вимоги позивача в частині нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних на суму авансу задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вже зазначалось судом вище, відповідач був зобов’язаний оплатити поставлене обладнання не пізніше 5 днів після підписання Договору, а виконані роботи –протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.5, п. 3.6 Договору).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків або моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу.

У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією зі сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, як встановлено судом, відповідач порушив умови Договору в частині сплати авансу, у зв’язку з чим позивач, враховуючи приписи статті 538 Цивільного кодексу України, мав право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що до суми авансу не можуть бути застосовані правові наслідки у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При здійсненні розрахунків інфляційних збитків та трьох відсотків річних суд враховував те, що строк оплати за актами приймання-передачі обладнання настав з моменту їх підписання, виходячи з умов Договору (пункт 3.5 Договору). Щодо строку оплати за актами приймання-передачі виконаних робіт - протягом п’яти банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 3.6. Договору). По мірі надходження коштів від відповідача здійснювалося відрахування від суми боргу перерахованої відповідачем суми коштів.

Враховуючи те, що відповідач поставлене йому обладнання та виконані позивачем роботи у визначений Договором строк не оплатив, з нього на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню інфляційні збитки у сумі 65159,26 грн., а також три проценти річних в сумі 8259,06 грн. за здійсненим судом розрахунком.

Нараховані позивачем інфляційні втрати та три проценти річних в інший частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вимога позивача щодо зарахування сплачених відповідачем коштів за Договором № 32-09/2007 від 28.09.2007 у порядку черговості погашення вимог за грошовим зобов’язанням, передбаченої статтею 534 Цивільного кодексу України, а саме: судові витрати в сумі 6404,86 грн., інфляційні та річні, нараховані на суму основного боргу згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України на загальну суму 172201,20 грн., сума основного боргу не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На вимогу суду позивачем не надано суду доказів того, що кошти, які сплачувалися відповідачем на рахунок позивача зараховувалися позивачем відповідно до вимог статті 534 Цивільного кодексу України з дотриманням правил черговості, що знайшло своє відображення у бухгалтерській звітності позивача.

Враховуючи те, що позивач не дотримувався черговості при зарахуванні сплачених відповідачем коштів за Договором та враховуючи те, що грошове зобов’язання відповідача полягає у сплаті вартості отриманого ним обладнання та оплаті виконаних робіт, проценти, пеня за несвоєчасну оплату її вартості, інші штрафні санкції не підлягають зарахуванню в порядку, встановленому статтею 534 Цивільного кодексу України, а застосовуються в судовому порядку, що додатково підтверджується позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України № 6/630 від 14.05.2010 р.).

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті держмита в сумі 5299,03 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 99,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальніст «Будкомплексінвест» (02222, м. Київ, вул. Пухівська, 1-а; 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 8; код 32246715, рахунок 26008710219980 у ВАТ Банк «Фінанси і Кредит»філія «Центральне РУ», МФО 300937), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємства «Пронет»(01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6, код 21680973, р/р 260063013564 в АБ «Національні інвестиції»в м. Києві, МФО 300498) 65159,26 грн. інфляційних збитків, 8259,06 грн. трьох процентів річних, 5299,03 грн. витрат по оплаті державного мита, 99,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 456484,43 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В інший частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова