Ухвала суду № 120564401, 24.07.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6109/24

н/п 1-кс/953/5396/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

адвоката - ОСОБА_5 ,

підозрюваного - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду клопотання старшого слідчого СВ ВСП ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 42024222750000230 від 13.06.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який займає посаду головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВСП ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 ,погоджене заступникомкерівника Харківськоїспеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Східногорегіону ОСОБА_3 ,про застосуваннядо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, із визначенням розміру застави у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та у разі сплати застави покладення обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що СВ ВСП ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024222750000230від 13.06.2024 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В клопотанні слідчий вказує, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.03.2024 № 24-дс ОСОБА_6 призначено на посаду головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно ст. 9 Закону України «Про Збройні Сили України» комплектування Збройних Сил України особовим складом, їх мобілізаційне та оперативне розгортання в особливий період, здійснення заходів, пов`язаних з підготовкою та призовом громадян на військову службу забезпечує Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України визначено, що Міністерство оборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Згідно із абзацом 16 ст. 1 Закону України «Про оборону України», до органів військового управління віднесено територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Таким чином, Міністерство оборони України реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва як безпосередньо, так і через органи військового управління, що перебувають у його підпорядкуванні.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 18 КК України спеціальним суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб`єктом якого може бути лише певна особа.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до примітки 1 статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Тобто, ОСОБА_6 обіймаючи посаду головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , є службовою особою.

Корупція, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка / пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Відповідно вимог посадової інструкції, ОСОБА_6 , будучи головним спеціалістом підпорядковується заступнику начальника - начальнику мобілізаційного відділення.

Він відповідає:

-за здійснення прийому громадян з числа старшинського, сержантського та рядового складу запасу і підготовку для них необхідних військово-облікових документів, довідок і відповідей на заяви;

-за повноту виписки та збереження персональних повісток; за проведення медичного переосвідчення призначених;

-за проведення оповіщення та складання іменних списків резервістів під час їх виклику до ТЦК та СП.

Він зобов`язаний:

-проводити роботу щодо призову військовозобов`язаних під час мобілізації, в особливий період;

-уточнювати військово-облікові документи військовозобов`язаних, які з`явилися в РТЦК та СП;

-направляти військовозобов`язаних на ВЛК для проходження медичного огляду;

-проводити попереднє призначення військовозобов`язаних до складу команди для проходження служби;

-вручати призначеним до складу команд військовозобов`язаним повістки;

-оформлювати документи на команди для відправки до військових частин;

-проводити відправку військовозобов`язаних, призваних на військову службу до військових частин;

-надсилати повідомлення роботодавцям (родинам) про призов військовозобов`язаних на військову службу;

-надавати облікові документи до відділення військового обліку та бронювання сержантів, солдатів запасу для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, призваних на військову службу;

-своєчасно оформляти повістки та проводити закладку їх у картотеку;

-вести картотеку повісток призначених військовозобов`язаних;

-вносити зміни в облікових даних в облікові картки і повістки;

-проводити вручення та вилучення мобілізаційних розпоряджень; вести картотеки повісток та облікових карток;

-знати та користуватися в повсякденній діяльності вимогами керівних документів чинного законодавства;

-виконувати інші доручення начальника відділення та військового комісара НОМЕР_1 ;

-виконувати свої функціональні обов`язки в межах чинного законодавства, не допускати скоєння злочинів, подій і корупційних діянь;

-розуміти свою роль у системі внутрішнього контролю, а також, як особиста діяльність співвідноситься з роботою інших посадових (службових) осіб.

З питань запобігання корупції

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну службу», Закону України «Про запобігання корупції», на державних службовців покладається ряд зобов`язань з питань запобігання та протидії корупції, врегулювання конфлікту інтересів:

-забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах;

-забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб.

Незважаючи на обізнаність з вимогами вищевказаного законодавства та обов`язок їх дотримуватися ОСОБА_6 , будучи головним спеціалістом мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 умисно вчинив корупційний злочин, за наступних обставин.

Так, 11.06.2024 ОСОБА_6 , точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на посаді головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , який відповідно до своїх посадових обов`язків здійснює мобілізаційну підготовку та мобілізаційні заходи на території Шевченківського району, міста Харків, прибув до ресторан бару « ІНФОРМАЦІЯ_6 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та (висунув вимогу через персонал закладу до адміністрації закладу про необхідність адміністрації закладу зв`язатись з ОСОБА_6 з метою обговорення умов при яких останній не вчинятиме дій спрямованих на припинення та порушення нормальної роботи закладу шляхом проведення мобілізаційних заходів по відношенню до персоналу та відвідувачів вказаного закладу).

Розуміючи незаконність зазначених вимог, ОСОБА_9 , будучи адміністратором ресторан бару « ІНФОРМАЦІЯ_6 », звернувся звідповідною заявоюдо правоохороннихорганів та почав діяти під їхнім контролем, з метою викриття злочинної діяльності головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 .

15.06.2024 ОСОБА_6 , зустрівся з ОСОБА_9 , який є працівником закладу « ІНФОРМАЦІЯ_6 », та діяв під контролем правоохоронюваних органів, в закладі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », за адресою: АДРЕСА_2 .

В ході бесіди, ОСОБА_6 , діючи умисно з метою реалізації злочинного корисливого умислу спрямованого на особисте протиправне збагачення, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе, повідомив ОСОБА_9 , про необхідність придбання та передання ОСОБА_6 автомобілів, причепів до автомобілів та іншої техніки, за не вчинення ОСОБА_6 , мобілізаційних заходів по відношенню до персоналу та відвідувачів закладу, які призведуть до закриття вказаного закладу. Також реалізуючи свій злочинний намір на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 , повідомив, про необхідність наданя останьому знижкової карти у закладі «Reina Low & Slow Bar», за адресою: АДРЕСА_2 , за надання працівникам закладу повісток, які надають право відстрочити їх призов.

Так, 18 червня 2024 року о 19 год. 35 хв., перебуваючи на паркувальному майданчику супермаркету Рост, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто з прямим умислом, з метою особистого збагачення, надав ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронюваних органів 6 повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 01 липня 2024 року, пред`явлення яких надає можливість відстрочення, мобілізаційних заходів за, що на свою вимогу отримав від ОСОБА_9 , неправомірну вигоду, у вигляді картки № 130 закладу « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка надає знижку 20 % на послуги вказаного закладу для себе за не вчинення дій в інтересах працівників закладу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з використанням свого службового становища, а саме не проведення мобілізаційних заходів по відношенню до персоналу закладу.

Слідчий вказує, що 19.07.2024 о 17:36 год. останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Як зазначаєсторона обвинувачення,обґрунтованістьповідомленоїОСОБА_6 підозри підтверджується наступними доказами, а саме: заявою гр. ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення; відповіддями на доручення про проведення слідчих розшукових дій від 13.06.2024, 17.06.2024; протоколами допиту свідка ОСОБА_9 від 14.06.2024, 15.06.2024, 18.07.2024; протоколом огляду мобільного телефону від 19.06.2024; протоколом огляду речей від 21.06.2024; протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 18.06.2024; протоколом огляду та добровільної видачі від 18.06.2024; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо - , відео контроль особи від 26.06.2024; протоколом про результат контролю за вчиненням злочину від 19.06.2024; протоколами обшуків від 19.07.2024; речовими доказами зібраними у даному кримінальному провадженні; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Сторона обвинувачення зазначає, що в ході досудового слідства встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, понятого у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, у якому підозрюється.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали подане клопотання, просили про його задоволення.

Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи у вигляді застави, відповідно до норм КПК України.

Захисник підозрюваного, посилаючись на необґрунтованість повідомленої його підзахисному підозри; недоведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні,особу його підзахисного, наявність міцних соціальних зв"язків, просив обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. У разі задоволення слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисного, просив обрати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, в розмірі, встановленому КПК України.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що СВ ВСП ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024222750000230 від 13.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

19.07.2024 о 17:36 год. ОСОБА_6 повідомлено пропідозру увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням.

За результатами розгляду даного клопотання про обрання застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.

Повідомлена ОСОБА_6 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінальних правопорушень та винуватості особи у вчиненні таких правопорушень, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження.

Щодо існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК Українислідчий суддя зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, понятого у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який є тяжким злочином. Санкція частини 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 у сукупності з іншими обставинами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідка, понятого слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідка, понятого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідка, понятого, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Крім того, на цей час досудове розслідування триває, органом досудового розслідування проводяться слідчі дії, на теперішній час не встановлено повного переліку документів, які б підтвердили чи спростували причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом вчинення самокалічення або симулювання хвороби, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваної виконання процесуальних рішень у справі.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

При цьому слідчий суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможе запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

З огляду на зазначене, суд вважає, що конкретні обставини даного кримінального провадження, характер та тяжкості злочину, у якому підозрюється ОСОБА_6 , дані про його особу, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення обвинуваченим виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_6 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер тяжкого кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Даних про неможливість підозрюваного ОСОБА_6 перебувати в умовах СІЗО за станом здоров`я на час розгляду клопотання до суду не надано.

Доводи сторони захисту щодо доцільності обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не спростовують вищевказаних висновків суду.

Згідно ст. 182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особи підозрюваного, який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, майнового, сімейного стану підозрюваного, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначає заставу у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яка не буде завідомо непомірною для підозрюваного та водночас є достатньою для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України - в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 242 240,00 грн. (3 028 x 80 = 242240).

З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку про часткове задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого СВ ВСП ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42024222750000230 від 13.06.2024, - задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 58 (п`ятдесят вісім) днів до 19 вересня 2024 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., які необхідно внести надепозитнийрахунок ТУДСА Українив Харківськійобласті (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № 953/6109/24, н/п 1-кс/953/5396/24) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесеннівизначеної сумизастави, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, спеціалістами у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон на своє ім`я.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Зобов`язати старшого слідчого СВ ВСП ГУ НП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії ухвали до 19 вересня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_6 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1