Рішення № 12056371, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
27.09.2010
Номер справи
27/269
Номер документу
12056371
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/26927.09.10 За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного

товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні системи»

Про стягнення 5357653, 99 грн.

За зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні системи»

До

За участю

Міністерства фінансів України в особі Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва

про

визнання недійсним кредитного договору № 108/05 від 21.10.2005 року

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від прокуратури:

Від позивача (за первісним позовом):

Голінченко М.Ш. –посвідчення;

Курінська І.С. –представник за довіреністю від 10.09.2010 року;

Дяченко Є.Г. –представник за довіреністю від 03.09.2010 року;

Від відповідача (за зустрічним позовом):

Лозянко О.О. –представник за довіреністю від 01.09.2010 року;

Поліщук Р.М. –представник за довіреністю від 01.09.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Перший заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні системи»про стягнення 5357653, 99 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що відповідно до укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ»та ТОВ «Інвестиційні системи»кредитного договору № 108/05 від 21.10.2005 банк надав позичальникові кредит в сумі 3455 000, 00 грн. Прокурор вказав, що, в порушення умов договору, зобов’язання з повернення кредиту, сплати процентів позичальник порушив. Посилаючись на вказану обставину прокурор просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 3455 000, 00 грн., заборгованість за процентами у розмірі 1422 476, 17 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 349 286, 30 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 130 891, 52 грн. Прокурор вказав, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 566 від 10.06.2009 «Про капіталізацію акціонерного комерційного банку «Київ»держава в особі Міністерства фінансів України взяла участь у капіталізації зазначеного банку, після чого її частка у статутному капіталі банку стала складати 99,9 %. Порушення позичальником кредитних зобов’язань призвело до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов’язань перед кредиторами, зокрема, перед державою в особі Національного банку України. Одночасно, відсутність надходжень коштів за кредитним договором перешкоджає виконанню банком своїх зобов’язань по виплаті вкладникам банку (фізичним та юридичним особам) нарахованих процентів за депозитними вкладами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 порушено провадження у справі, витребувано від сторін матеріали, необхідні для вирішення спору, та призначено розгляд справи на 07.09.2010.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2010 року частково подав докази витребувані ухвалою суду та підтримав позов у повному обсязі. Крім того, позивач заявив клопотання про направлення поштової кореспонденції за новою адресою відповідача (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, б. 14), оскільки після порушення провадження у справі № 27/269 останній змінив місцезнаходження.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду.

Представник прокуратури у судове засідання 07.09.2010 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року відкладено розгляд справи на 22.09.2010 року.

22.09.2010 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем була подана зустрічна позовна заява, відповідно до якої останній просить суд визнати недійсним кредитний договір № 108/05 від 21.10.2005 року, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ»та ТОВ «Інвестиційні системи», у зв’язку із тим, що договір не містить умов про відповідальність кредитодавця, допускає односторонню відмову кредитора від виконання умов договору та вимагає сплати непропорційно великого розміру санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 року зустрічну позовну заяву ТОВ «Інвестиційні системи»прийнято до розгляду з первісним позовом та призначено розгляд на 22.09.2010 року.

Представник прокуратури у судовому засіданні 22.09.2010 року подав додаткові докази та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.09.2010 року подав письмовий відзив на первісний позов, витребувані ухвалою суду докази та підтримав зустрічний позов у повному обсязі.

Представники позивачів у судовому засіданні 22.09.2010 року подали докази по справі та заявили клопотання про витребування від депозитарія - Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» виписки з рахунку цінних паперів про належність акцій ПАТ «АКБ «Київ»державі в особі Міністерства фінансів України, у зв’язку з неможливістю самостійно надати витребувані ухвалою суду від 07.09.2010 року докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 витребувано від позивача та Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»додаткові матеріали та відкладено розгляд справи на 27.09.2010.

У судовому засіданні 27.09.2010 представник прокурора підтримав позовні вимоги, представники позивача подали витребувані судом матеріали.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.09.2010 року проти первісного позову заперечував. Зустрічний позов підтримав, просив суд позов задовольнити.

Розглянувши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

В С Т А Н О В И В:

Згідно із вимогами ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 АПК України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 566 від 10.06.2009 «Про капіталізацію акціонерного комерційного банку «Київ»держава в особі Міністерства фінансів України взяла участь у капіталізації зазначеного банку, після чого її частка у статутному капіталі банку стала складати 99,9 %.

Порушення позичальником кредитних зобов’язань призвело до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов’язань перед кредиторами, зокрема, перед державою в особі Національного банку України. Одночасно, відсутність надходжень коштів за кредитним договором перешкоджає виконанню банком своїх зобов’язань по виплаті вкладникам банку (фізичним та юридичним особам) нарахованих процентів за депозитними вкладами.

Таким чином, прокурором даний позов заявлений в інтересах держави, оскільки невиконання зобов’язань по договору № 108/05 від 21.10.2005 року, призвело до ненадходження коштів до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», а відтак до порушення державних інтересів, оскільки 99,9% статного капіталу банку належить державі.

Як встановлено судом, 21.10.2005 року між Акціонерним комерційним банком «Київ»(надалі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні системи»(надалі - позичальник) був укладений договір про надання кредиту № 108/05 (надалі –договір), за яким кредитор надає позичальнику кредит на інвестування будівництва житла за адресо: м. Київ, жил. масив Позняки-4а, в сумі 3455000, 00 грн. на строк з 21 жовтня 2005 року по 21 жовтня 2006 року зі сплатою 24% річних. Строк повернення кредиту –20.10.2006 року.

Додатковою угодою № 1 від 27.07.2006 пункт 1.1 договору викладено в новій редакції.

За новою редакцією банк зобов’язався надати позичальнику кредит в сумі 3455 000, 00 грн. зі строком користування з 21.10.2005 року по 31.07.2006 року зі сплатою 24 % річних та з 01.08.2006 року по 20.10.2006 року зі сплатою 22% річних.

Додатковою угодою № 6 від 20.10.2008 змінено строк користування кредитом з 21.10.2005 року по 19.10.2009 року (включно) зі сплатою 22% річних.

Додатковою угодою № 7 від 23.01.2009 року змінено розмір відсотків за користування кредитом: з 01.02.2009 року відповідач зобов’язався сплачувати відсотки у розмірі 18 % річних.

На виконання умов договору 21.10.2005 року банк надав позичальнику транш у розмірі 2000 000, 00 грн. та 24.10.2005 року –у розмірі 1 455000, 00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання з повернення кредиту позичальник порушив.

Посилаючись на дану обставину, банк пред’явив до позичальника вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 3455 000, 00 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 1422 476, 17 грн.

Беручи до уваги той факт, що позивач за первісним позовом просить суд стягнути суму заборгованості, що утворилась у зв’язку з невиконанням ТОВ «Інвестиційні системи», як боржником своїх зобов’язань за кредитним договором, який останній просить визнати недійсним, суд вважає за доцільне розглянути по суті першочергово зустрічну позовну заяву ТОВ «Інвестиційні системи».

Відповідно до частини 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Перелічені умови кредитного договору відповідач визначає як істотні та в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність в укладеному між сторонами договорі умови, яка передбачає відповідальність банку, допускає односторонню відмову кредитора від виконання умов договору та вимагає сплати непропорційно великого розміру санкцій. При цьому, відповідачем пред'явлена вимога щодо визнання договору № 108/05 від 21.10.2005 року недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Між тим, відповідно до частини 8 статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, відповідач змішує підстави недійсності правочину та підстави його неукладеності. Відсутність в договорі істотної умови є підставою вважати такий договір неукладеним, а не визнавати його недійсним.

Згідно з частинами 2, 3 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.

У інших випадках, зокрема щодо умов, що наведені в частині 2 статті 345 ГК України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту), то відсутні підстави вважати їх істотними умовами кредитного договору виходячи із наступного.

Структурно-системний аналіз положень ГК України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору, наприклад, частина 3 статті 272, частина 1 статті 284, частини 2, 3 статті 297, частина 5 статті 318 ГК України. Аналогічний підхід застосовується і в положеннях ЦК України, зокрема, перелік істотних умов договорів прямо визначається, наприклад, у статтях 695, 982, 1035 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну та строк його дії.

Зазначені умови в підписаному сторонами договорі погоджені.

Тому, підстави вважати договір № 108/05 від 21.10.2005 року неукладеним відсутні.

Так само, відповідачем не доведено обставин, які могли б слугувати підставою недійсності вказаного договору, оскільки передбачені відповідачем обставини для визнання недійсним договору не є порушенням вимог законодавства щодо дійсності договору, а є волевиявленням сторін в момент укладання договору.

Враховуючи зазначене, зустрічні позовні вимоги про визнання договору про надання кредиту № 108/05 від 21.10.2005 року недійсним суд вважає необґрунтованими та відмовляє в їх задоволенні.

Щодо первісних позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Як вищевказувалося, 21.10.2005 року банк надав позичальнику транш у розмірі 2000 000, 00 грн. та 24.10.2005 року –у розмірі 1 455000, 00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями.

Додатковою угодою № 7 до договору встановлено, що строк повернення кредиту 19.10.2009 року.

Згідно із п. 4.4.1 договору позичальник зобов’язується повернути кредитору отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановленому цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги наведене, дослідивши додані до позовної заяви виписки по особових рахунках, надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення суми заборгованості по поверненню кредиту.

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобов’язання з повернення кредиту відповідач не надав.

Відповідно до статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Зазначене кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 3455 000, 00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються щоквартально за період фактичного користування кредитом з дати перерахування кредитних ресурсів з позичкового рахунку № 20727000480406 по дату фактичного повернення кредиту.

Відповідно до п. 4.4.7 договору позичальник зобов’язався перераховувати нараховані проценти за користування кредитом щоквартально на рахунок № 29095000480407 по дату фактичного користування кредитом.

Додатковими угодами № 3 від 21.09.2007, № 4 від 18.10.2007 та № 5 від 27.02.2008 сторони змінювали строки сплати відсотків.

Виходячи зі змісту вказаних угод, починаючи з дати видачі кредиту по 30.06.2007 року, відповідач зобов’язався сплачувати відсотки щоквартально не пізніше останнього робочого дня кварталу; відсотки, нараховані за період з 01.07.2007 по 31.12.2007, відповідач зобов’язався сплатити не пізніше 31.12.2007; відсотки, нараховані починаючи з 01.01.2008 по 27.02.2008 щоквартально не пізніше останнього робочого дня кварталу; відсотки нараховані з 27.02.2008 року – в кінці терміну дії договору.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що позивачем заявлено до стягнення відсотки, нараховані за період з 01.03.2008 по 31.03.2010.

Строк виконання зобов’язання зі сплати цих відсотків визначений кінцем терміну дії договору.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов’язань за ним.

Зобов’язання, що випливають з укладеного між сторонами договору, не були виконані позичальником у повному обсязі.

Враховуючи зазначене, суд визначає, що станом на день вирішення спору строк виконання зобов’язання зі сплати заявлених до стягнення відсотків не настав.

В письмових поясненнях, наданих у судовому засіданні 22.09.2010, в обґрунтування позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків позивач послався на підпункт 4.4.12 договору, який передбачає право банку у разі погіршення фінансового стану позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від здійснення контролю з боку банку, а також невиконання позичальником інших взятих на себе зобов’язань, відмовитися від договору, достроково стягнути кредит, проценти за його користування та штрафні санкції, визначені договором.

Між тим, в позовній заяві вказану вимогу позивач мотивував настанням строку зі сплати заявлених до стягнення відсотків, пославшись на наведений вище пункт 2.4 договору та положення частини 1 статті 530 ЦК України.

Згідно ж частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі змінити предмет або підставу позову виключно до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 07.09.2010. Клопотання про зміну підстави позову щодо стягнення заборгованості за відсотками відповідач не подавав.

Враховуючи зазначене, при вирішенні спору суд виходив з підстави позову, вказаної у позовній заяві.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 1422476, 17 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.

Зазначене не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовною вимогою, обґрунтованою посиланням на підпункт 4.4.12 договору.

Посилаючись на прострочення відповідачем повернення кредиту та сплати відсотків, позивач пред’явив вимоги про стягнення з останнього пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 349 286, 30 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 130 891, 52 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день за весь час прострочення.

За приписом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що станом на день вирішення спору строк виконання зобов’язання зі сплати заявлених до стягнення відсотків не настав.

Відповідно, відсутнє прострочення у виконанні даного зобов’язання.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 130 891, 52 грн. суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 договору при порушенні строку повернення кредиту та перерахування процентів за його користування позичальник сплачує кредитору пеню за кожний день прострочки в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було зазначено вище, відповідач повинен був повернути кредит у строк до 19.10.2009 року, тому пеня нараховується починаючи з 20.10.2009 року.

Розмір пені становить:

3455000, 00 грн. * 20, 5% * 163 (з 20.10.2009 року по 31.03.2010 року) / 365 = 316298, 15 грн.

Отже, за перерахунком суду пеня за прострочення повернення кредиту становить 316298, 15 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33,, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні системи» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14; код ЄДРПОУ 32162646) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01601, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 16-22; код ЄДРПОУ 14371869) заборгованість за кредитом у розмірі 3455 000 (три мільйони чотириста п’ятдесят п’ять тисяч) грн. 00 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 316298 (триста шістнадцять тисяч двісті дев’яносто вісім) грн. 15 коп., 17 597 (сімнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто сім) грн. 50 коп. державного мита та 166 (сто шістдесят шість) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Дідиченко М.А.

дата підписання 04.10.2010 року

Часті запитання

Який тип судового документу № 12056371 ?

Документ № 12056371 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 12056371 ?

Дата ухвалення - 27.09.2010

Яка форма судочинства по судовому документу № 12056371 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 12056371 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 12056371, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 12056371, Господарський суд м. Києва було прийнято 27.09.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 12056371 відноситься до справи № 27/269

Це рішення відноситься до справи № 27/269. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 12056369
Наступний документ : 12056376