Рішення № 120563659, 18.07.2024, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/922/24

Номер провадження №2-о/351/180/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

за участі секретаря - Том`юк С.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за заявою адвоката Фармуги Василя Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,заінтересована особа:Заболотівська селищна рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявниці, адвокат Фармуга В.С. звернувся до суду із даною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Заяву мотивував тим, що ОСОБА_2 -Миколаївні було передано у приватну власність земельну ділянку в розмірі (1.37) 34.25га умовних кадастрових гектарів на території Іллінецької сільської ради Снятинського району, в межах середньої земельної частки без визначення на місцевості.

Так, в Сертифікаті серії ІФ №662 виданому 11 квітня 1996р., в графі "по-батькові", заявника записано, як " ОСОБА_3 ", що не збігається із записом прівища заявниці в паспорті громадянки України серії НОМЕР_1 , що був виданий Снятинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 28 березня 2000 року, де в графі "по -батькові" заявницю зазначено - " ОСОБА_4 ".

ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування через виявлені відмінності у документі, що засвідчує її особу та у правовстановлюючому документі, тому остання вимушена звернутися до суду.

Представник заявника подав до суду заяву про розглдя справи у його відсутності та відсутності ОСОБА_1 , заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Заболотівської селищної ради подав заяву про розгляд справиза відсутності представника, рішення винести на розсуд суду.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши і перевіривши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що заява підставна та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Верховний суд у справі №320/948/18 від 10.04.2019 року зробив висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Представник заявника просить встановити факт, що Сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки (пай) серії ІФ №662 виданий 11.04.1996р. на підставі рішення Іллінецької сільської Ради народних депутатів від 20.02.1996р. на ім`я ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 нар.

Судом встановлено, що відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю серії ІФ №662 виданого 11.04.1996р., на підставі рішення сесії Іллінецької сільської ради народних депутатів від 20.02.1996р. ОСОБА_2 -Миколаївні передано у приватну власність земельну ділянку в розмірі (1.37) 34.25 га на території Іллінецької сільської ради.

Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до довідки №164 від 11.04.2024р. виданої Заболотівською селищною радою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 нар. одна і таж сама особа.

Суд вважає, дані помилки могли мати місце з вини осіб які оформляли даний правовстановлюючий документ та допустили помилку, а в подальшому не виправили її у визначеному законодавством порядку.

Аналізуючи наявні в справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 на підставі Сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки Серії ІФ №662 від 11.04.1996року, належить земельна ділянка, площею в розмірі (1.37) 34.25 умовних кадастрових гектарів на території Іллінецької сільської Ради, проте оскільки у даному документі неправильно написано по-батькові власника як « ОСОБА_3 » замість вірного « ОСОБА_4 », то суд вважає можливим усунути вказану неправильність шляхом задоволення заяви про встановлення факту належності ОСОБА_1 вказаного правовстановлюючого документу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву задоволити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 Сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки (пай) Серії ІФ №662 виданого 11.04.1996 року на підставі рішення сесії Іллінецької сільської Ради народних депутатів від 20.02.1996р. №11 на земельну ділянку в розмірі (1.37) 34.25 умовних кадастрових гектарів на ім`я " ОСОБА_2 -Миколаївні ".

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо досуду апеляційноїінстанції здня йогопроголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ