Рішення № 120560358, 01.07.2024, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/658/22

Провадження №2/367/1114/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2024 рокуІрпінський міський суд Київської областів складі:

головуючого судді Кухленка Д.С.,

при секретарі Шаповал О.О.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Печерський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання шлюбу недійсним ,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначив, що 26.08.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Позивач) уклав шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач), який зареєстрований Печерським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про що зроблено актовий запис № 1292 від 26.08.2021 (доказ - копія свідоцтва про шлюб - додаток №3 ).

Даний шлюб сторонами укладено з переслідуванням різних цілей без наміру створення сім`ї, набуття прав та обов`язків подружжя, а отже являється фіктивним.

Позивач будучи введеним в оману укладав шлюб для захисту своїх майнових прав, при можливому поділі майна з колишньою дружиною, а основною метою укладення шлюбу з сторони Відповідача був спосіб заволодіння його майном та майном його матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наступними обставинами.

Перебуваючи у шлюбі Позивач та Відповідач проживали у окремих житлових приміщеннях. Подружніх відносин, спільного бюджету та заощаджень не було, спільного господарства не вели, спільних дітей не мають.

Відповідач переслідуючи корисливий мотив та бажаючи незаконно збагатитися за рахунок Позивача вмовила останнього зареєструвати шлюб для подальшого впливу на його матір, яка є особою похилого віку, з метою заволодіння квартирою АДРЕСА_1 . Реалізувавши свій злочинний умисел та отримавши у власність 2/3 зазначеної квартири продовжила свої злочинні дії направлені на заволодіння іншої частини - 1/3, яка належала Позивачу (доказ - копія договору довічного утримання (догляду) та Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 293259670 від 29.12.2021 - додатки №№8,9).

Будучи введеним в оману та піддавшись на вмовляння Відповідачки погодився на укладення договору дарування. Так, 20.09.2021 ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої уклали договір дарування 1/3 частки квартири, який посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1362 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. (доказ - договір дарування - додаток № 10).

Отримавши у власність усе майно Позивача та його родини Відповідачка в кінці грудня 2021 року виселила зі свого будинку ОСОБА_2 і останній почав проживати зі своєю матір`ю ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2 , яка вже повністю належить на праві власності ОСОБА_3

Тимчасове проживання у одному житловому будинку Відповідача та Позивача являється необхідністю для останнього із-за відсутності іншого житла, що пов`язане із протиправним заволодіння коштів від продажу житлового будинку АДРЕСА_3 та земельної ділянки, що стало підставою для звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення (доказ - копія заяви про вчинене кримінальне правопорушення та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань - додатки №№5,6).

Таким чином, шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є фіктивним.

Частиною 1 ст. 21 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч. 2 ст. 40 СК України та п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

У відповідності до ст. 45 СК України недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов`язків подружжя, а також прав та обов`язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Крім цього, як вбачається із позиції, що міститьсяу ухваліколегії суддівсудової палатиу цивільнихсправах Вищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 02жовтня 2013року усправі №6-569Ісв13, причому відсутність мети щодо створення сім`ї може стосуватися як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім`ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують

Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень СК та зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність.

Позивач та відповідач до моменту укладення шлюбу буди знайомі досить нетривалий час та жодних інтимних відносин не мали.

Натомість нетривале спільне проживання Позивача та Відповідача було наслідком заволодіння останньою грошовими коштами від продажу житла у якому проживав Позивач до знайомства з Відповідачкою, гцо супроводжувалося обманом та обіцянками придбання житла останньому.

Відповідачем у свою чергу було надано відзив, в якому зазначено що, позов вважає не обґрунтованим та безпідставним, доводи в ньому є таким, що не заслуговують на увагу та надуманими, вимоги не обґрунтованими, а тому в задоволенні позову повинно бути відмовлено в повному обсязі з наступних підстав:

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 Сімейного кодексу України).

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з собою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати тими, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу (частини перша-друга статті 24 СК України).

Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права. Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним. Згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу. Згода особи не вважається вільною, зокрема, якщо в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і або) не могла керувати ними. У разі коли особа страждала тяжким психічним розладом, вона, тез сумніву, не могла сповна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жіннкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

З 26 серпня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, який зареєстровано Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що було складено відповідний актовий запис за № 1292. Шлюб був укладений за доброї волі та вільного волевиявлення Позивача та Відповідачки, про що в Книзі реєстрації актів цивільного стану було поставлено підписи. Також Відповідачка не мала та немає ніякого бажання та намірів його розривати.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінка або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (частина перша статті 40 СК України).

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя (частина друга статті 40 СК України).

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена (стаття 42 СК України).

Тлумачення норм СК України свідчить, що в цьому Кодексі закріплено три види недійсності шлюбу, який: (а) є недійсним в силу вказівки закону (стаття 39); (б) визнається недійсним за рішенням суду (стаття 40); (в) може бути визнаний недійсним за рішенням суду ст. 41).

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частини перша, дута статті 41 СК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу л: їх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на тлумаченнях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному тисненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п`ята, шоста, статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, Позивач вказуючи, що шлюб був укладений фіктивно не надав жодного належного допустимого доказу на підтвердження викладених в позові обставин.

Однак саме зі сторони Позивача та його мами, ОСОБА_4 надійшла пропозиція зарееєструвати шлюб, оскільки мама Позивача, ОСОБА_4 , дуже переживала за долю сина, скільки він зловживає алкогольними напоями та міг зв`язатися із дурною компанією, та :опасти під їх вплив.

ОСОБА_3 зазначає, що вони з Позивачем підтримували шлюбні відносини, прооживали як чоловік та дружина, вели спільний побут, разом зустрічалися з друзями. Окрім того, Відповідачка зазначає, що вони проживали разом в її будинку в м. Ірпені, вона купувала йому одяг, тобто Позивач деякий час був на її утриманні. Також Відповідачка постійно піклувалася і намагається піклуватися про маму Позивача, ОСОБА_4 в той час, коли Позивач нехтує своїми синівськими обов`язками.

ОСОБА_2 нехтуючи своїми синівськими обов`язками та не піклуючись про свою маму: про її стан здоров`ям, не забезпечував її продуктами харчування, необхідним одягом, медикаментами та лікарськими засобами, не оплачував рахунки за комунальні послуги, пов`язані з проживанням в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . Тому ОСОБА_4 , побоюючись за свою старість, запропонувала Відповідачці укласти договір довічного утримання, та якби убезпечити себе.

Тому 31 серпня 2021 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання (догляду), згідно якого Позивачка відчужує 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 на користь Відповідачки, а Відповідачка в свою чергу зобов`язується утримувати ОСОБА_4 , у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 6000грн. на місяць. Договір довічного утримання посвідчений та зареєстрований за № 1286 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О.. Тобто, Договір довічного утримання (догляду) був укладений за власної волі та бажання ОСОБА_4 про що свідчить її підпис у Договорі.

Відповідачка не заперечує той факт, що 20.09.2021 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір дарування 1/3 частки квартири, який посвідчений та зареєстрований в за № 1362 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О..

Отже, Договір дарування був укладений за власної волі та бажання Позивача, про що свідчить його підпис у Договорі. Тобто на момент підписання договору та посвідчення його нотаріусом Позивач, своїм підписом підтвердив, що договір відповідає його дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладений у відповідності справжньою його волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладено ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення та розумів значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажає настання саме тих правових наслідків, що створюються договором.

Також Позивачем не доведено наявність умислу в діях Відповідачки на введення його з оману, оскільки Відповідачка після реєстрації шлюбу та укладення договору дарування не розірвала з ним шлюб, а навпаки мала намір проживати як чоловік та дружина.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Дії Позивача, який уклав 26 серпня 2021 року шлюб з Відповідачкою, а в кінці січня 2022 року пред`явив позов щодо визнання шлюбу недійсними, суперечать його попередній поведінці та з огляду на доктрину venire contra factum proprium є недобросовісними.

Крім того Відповідачка звертає увагу на те. що Позивачем не надано достатніх та належних доказів того, що ОСОБА_2 перебуваючи під впливом обману зі сторони Відповідачки та для захисту своїх майнових прав зареєстрував з нею шлюб. Оскільки на момент укладання шлюбу його згода на шлюб була вільною, зваженою та осмисленою.

Крім того, Відповідачка звертає увагу, що Позивачем не заперечується той факт, що вони приживали разом в одному будинку в м. Ірпені, що само собою суперечить викладеним обставинам щодо визнання шлюбу фіктивним.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що за рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

Виходячи з наведеного Відповідачка вважає, що Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що оспорюваний шлюб був вчинений ОСОБА_2 , внаслідок обману та на вкрай невигідних умовах, без його вільної згоди, а тому правових підстав для задоволення позову та визнання шлюбу недійсним немає.

В судове засіданні з`явились позивач ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 , позовну заяву підтримали в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.08.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклав шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований Печерським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про що зроблено актовий запис № 1292 від 26.08.2021.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначив, що даний шлюб сторонами укладено з переслідуванням різних цілей без наміру створення сім`ї, набуття прав та обов`язків подружжя, а отже являється фіктивним.

П. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

За теоретичним визначенням шлюб це добровільний сімейний союз (спільність) жінки та чоловіка, спрямований на створення сім`ї, зареєстрований у встановленому порядку з дотриманням вимог закону, і такий, що породжує у них особисті та майнові права й обов`язки подружжя.

Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім`ї. Неможливо укладання шлюб з будь-якими умовами.

Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу суд встановлює всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його тривалість, спільне проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність.

Встановлено, що позивач з відповідачем з моменту реєстрації шлюбу проживали разом як чоловік та дружина, вели спільне господарство, що свідчить про волевиявлення сторін створити сім`ю.

Таким чином, позивач не довів відсутності у відповідачки ОСОБА_3 реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя. Доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було переслідуванням різнихцілей безнаміру створеннясім`ї, покращення свого матеріального становища, не дає підстав для визнання шлюбу недійсним відповідно до статті 40 СК України.

Крім того пояснення позивача ОСОБА_2 які надав в судовому засіданні відносно укладення шлюбу з відповідачем з метою не ділити майно з колишньою дружиною та дитиною не найшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Позивачем не надано достатніх та належних доказів того, що ОСОБА_2 перебуваючи під впливом обману зі сторони Відповідачки та для захисту своїх майнових прав зареєстрував з нею шлюб. Оскільки на момент укладання шлюбу його згода на шлюб була вільною, зваженою та осмисленою, ОСОБА_2 не заперечується той факт, що вони приживали разом в одному будинку в м. Ірпені, що само собою суперечить викладеним обставинам щодо визнання шлюбу фіктивним.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з собою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати тими, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу (частини перша-друга статті 24 СК України).

Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права. Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним. Згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу. Згода особи не вважається вільною, зокрема, якщо в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і або) не могла керувати ними. У разі коли особа страждала тяжким психічним розладом, вона, тез сумніву, не могла сповна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19.

Згідно ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідност. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», статтями 40, 43 СК України, статтями3,4, 10,13,76-82,89, 200,223,259,263-265,268,272 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Печерський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання шлюбу недійсним- відмовити.

Повний текст рішення буде складено, в межах строків, визначених ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Суддя: Д.С. Кухленко