Рішення № 120551918, 24.06.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2611/24

Провадження № 2/711/1199/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацька Н.М.

за участі секретаря судового засідання Мелещенко О.В.,

за участю представника відповідача адвоката Стратілатова К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між АКІБ «УкрСиббанк» (у подальшому найменування змінено на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 02.03.2006 було укладено кредитний договір було укладено договір про надання споживчого кредиту №11344835000 від 12.05.2008, згідно умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 25000,00 доларів США на строк користування з 12.05.2008 по 11.05.2029 зі сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 12,50 % річних.

У якості забезпечення повернення кредиту ОСОБА_2 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 203213 від 12.05.2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність за повернення в повному обсязі АКІБ «УкрСиббанк» кредиту, процентів та неустойки.

У зв`язку із невиконанням відповідачами умов кредитного договору №11344835000, щодо оплати заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси, щодо примусового стягнення заборгованості. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.09.2012 у справі № 2/2314-2477/12, позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 га користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11344835000 від 12.05.2008 у сумі 25521,35 доларів США, що еквівалентно 203 405,16 грн., з розрахунку 7,97 грн. за один долар США станом на 19.10.2009 та додатково 500,00 грн. неустойки.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.05.2013 у справі № 711/3673/13-ц було замінено сторону виконавчого провадження у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 2314/5674/12 із зміною сторони Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект». Станом на момент звернення до суду відповідачем ОСОБА_2 частково погашено заборгованість за кредитним договором у розмірі 2488,50 доларів США.

Зазначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «СОVID-19» визначено, що з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин, який у подальшому було неодноразово продовжено до 31.08.2020.

Разом з тим, 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)», відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділ XII «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 щодо продовження строків на час дії такого карантину.

Тож, розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат здійснюється із врахуванням продовженого строку на період дії карантину та до введення воєнного стану у відповідності до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні який діє на даний час.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, починаючи з квітня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30.06.2023, а починаючи з 24.02.2022 строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

У позовній заяві наводить розрахунок 3 % річних на суму боргу у розмірі 23 816,912 . 20196 доларів США за період з 02.04.2017 до 23.02.2022: за період прострочення з 02.04.2017 до 31.12.2019 складає 1004 дні на суму 1965,39 доларів США; з 01.01.2020.до 31.12.2020 - 366 днів на суму 714,51 доларів США; за період з 01.01.2021 до 23.02.2022 - 419 днів на суму 820,22 доларів США.

Таким чином, до просить стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму нарахованих ТОВ «Кей - Колект» 3 % річних на суму не виконаного зобов`язання за кредитним договором №11344835000 від 12.05.2008 у розмірі 3 500, 11 доларів США, що у гривневому еквіваленті ( за один долар США - 38,3825 грн. станом на 12.03.2024) складає 134342,97 гривень, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

Ухвалою Придніпровськогорайонного судум.Черкаси від25.04.2024відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем ОСОБА_1 09.05.2024 до суду подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог та просить врахувати поданий відзив при вирішенні справи. Вказує, що дійсно рішенням Придніпровського районного суду від 12.09.2012 по справі № 2/2314-2477/12 було стягнено ОСОБА_2 та з нього, як поручителя, на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання останньому споживчого кредиту № 11344835000 від 12.05.2008 у сумі - 25 521,35 доларів США, що еквівалентно 203 405,16 грн. та неустойку в сумі 500 грн. та судові витрати по справ. Пізніше, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.05.2013 у справі № 711/3673/13-ц було замінено сторону виконавчого провадження у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 2314/5674/12 із зміною сторони ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект». Державним виконавцем Центрального ВДВС Черкаського МУЮ постановою від 31.08.2015 було відкрите ВП № 48610938 на виконання вищевказаного рішення, оскільки ОСОБА_2 не мав доходу та офіційно не був працевлаштований. Крім того,вказує,що вінмає статусособи зінвалідності II(другої)групи,що підтверджуєпенсійним посвідченням№ НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 24.11.2015і пенсіяпо інвалідностіє єдинимйого джереломпостійного доходу.Відтак,з червня2016року відрахуванняна погашеннязаборгованості зауказаним рішеннямпочали здійснювалисьрегулярно увстановленому закономрозмірі зйого пенсії(20%).Згідно долиста №82626від 05.09.2023Першого ДПДСу містіЧеркаси ЦМУМЮ (м.Київ)у відповідностідо данихАСВП таматеріалів ВП№ 48610938станом на04.09.2023залишок боргустановить -136062,40грн.Зазначає,що позивачемне долученодо позовноїзаяви жоднихналежних доказівна підтвердженнясуми заборгованості,тому він06.05.2024звернувся довиконавчої,служби задляотримання актуальноїінформації простан відкритогощодо ньоговиконавчого провадженнята сумизаборгованості станомна сьогодні.Наголошує,що він неухилився іне ухиляєтьсявід покладенихна ньогорішенням зобов`язань,виконання якогоздійснюється вмежах діючоговиконавчого провадження.Доказів жена підтвердженняненалежного виконанняним своїхзобов`язань,в т.ч.після ухваленнярішення,та фактичногоне поверненнякоштів,в т.ч.в рамкахвідкритого виконавчогопровадження зпримусового виконаннязазначеного судовогорішення досуду наданоне було,а томупред`явленіпозовні вимогиза наведенихв позовіпідстав вважаєпередчасними.Щодо іншоговідповідача уданій справі,повідомляє,що ОСОБА_2 проходив службуу ЗСУі насьогодні вважаєтьсязниклим безвісти.Не погоджуєтьсяіз зазначенимперіодом нарахуванняпозивачем 3%річних тасуми заборгованостідля нарахування,оскільки позивачздійснює нарахування3%річних заперіод з02.04.2017по 23.02.2022року,в тойчас якдата поданняпозову 01.04.2024, тожтри роки,які передувалиподачі позовуохоплюють період2024-2022рік тачастину 2021року,нарахування З%річних заперіод щез 2017року єбезумовно необґрунтованимта вчинений зпорушенням строківпозовної давності.Крім тоговказує,що необґрунтованоює ісама сумазаборгованості.Згідно останньоголиста державноївиконавчої служби,залишок боргуза рішеннямстаном на04.09.2023становить -136062,40грн.,а не23816,96доларів США,яку позивачвизначив навласний розсуд.До тогож,здійснюючи розрахунок,позивач завесь період(з2017року)також використовуєдля розрахункуодну йту самусуму заборгованостіу доларах,яка непідтверджена жоднимидоказами.На погашеннязаборгованості зйого пенсіївідрахування здійснювалисящомісячно щез 2016року,відповідно сумазаборгованості постійнозменшувалась.Розмір заборгованостіза Договором/буловизначено судому рішенні,саме унаціональній валютіУкраїни -гривні ісаме нарозмір заборгованості(залишокзаборгованості)позивач мавби здійснюватинарахування 3%річних вгривнях,а нев доларахСША.Тож,вважає розрахунокзаборгованості необґрунтованим.Крім цього,саме лишепосилання нафакт впровадженняна територіїУкраїни воєнногостану неє безумовноюпідставою дляпоновлення процесуальнихстроків назвернення досуду.Також вважає,що строкна зверненняпозивача зданим позовомдо ньогопропущеним тапросить судзастосувати позовнудавність,яка єпідставою длявідмови упозові.Одночасно вказує,що вінє особоюз інвалідністю2групи,а томузвільнений відсплати судовогозбору згідно п.9ч.1ст.5ЗУ «Просудовий збір». Підсумовуючи зазначає, що він у межах своїх фінансових можливостей виконує рішення суду, а тому вважає, що у позивача відсутні підстави для застосування до нього спеціальної відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України. Просить врахувати вказані у відзиві обставини при розгляді даної справи.

Ухвалою суду від 24.06.2024 за клопотанням представника позивача позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних з ОСОБА_2 залишено без розгляду.

У судове засідання представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 не з`явився, 24.06.2024 надіслав заяву, сформовану у системі «Електронний суд», у якій просив провести судове засідання без їхньої участі, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_4 3% річних підтримав повністю та просив задовольнити, не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, клопотань про відкладення або про розгляд справи без його участі на адресу суду не надходило. Разом з тим, 09.05.2024 до суду подано відзив на позовну заяву, у якому заперечував щодо позовних вимог та доводів, які викладені у позовній заяві.

Враховуючи думку представника позивача, та думку відповідача, викладену у відзиві на позов, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та матеріалами доданими до позовної заяви підтверджено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.09.2012 у справі № 2/2314-2477/12 (провадження 2314/5674/12), позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено повністю: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11344835000 від 12.05.2008 у сумі 25521,35 доларів США, що еквівалентно 203 405,16 грн., з розрахунку 7,97 грн. за один долар США станом на 19.10.2009 та додатково 500,00 грн. неустойки.(а.с. 8-10).

Крім того, ухвалою суду від Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.05.2013 у справі № 711/3673/13-ц (провадження № 6/711/16720/13) замінено сторону виконавчого провадження у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 2314/5674/12 із зміною сторони Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» за правом грошової вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с.11-12).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, варто зазначити, що окрім указаних процесуальних рішень суду в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем до позову не надано жодних належних доказів, а лише у позовній заяві наведено розрахунок нарахованих ним на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних за невиконання відповідачами грошового зобов`язання згідно указаного рішення суду від 12.09.2012.

Крім того, як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження № 48610938 від 31.08.2015, державним виконавцем відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 2314/5674/12 від 25.10.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» боргу у сумі 203905,16 грн.

Тобто, вбачається, що стягнення у виконавчому провадженні, відкритому задля примусового виконання рішенням суду від 12.09.2012, відбувається у гривневому еквіваленті стягнутої суми заборгованості 25521,35 доларів США - 203905,16 грн. (203405,16 + 500 грн. неустойки), а отже позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , згідно ухвали суду від 14.05.2024, а саме у визначених у виконавчому провадженні розмірі та валюті.

До того ж, відповідно до інформації про виконавче провадження, отриманої з АСВП від 07.05.2024, встановлено, що державним виконавцем вжито ряд заходів задля виконання рішення суд, зокрема, 31.08.2015 винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника; звернено стягнення на пенсію боржника у розмірі 20% на погашення боргу у сумі 203905,16 грн., виконавчого збору, витрат на проведення та організацію виконавчих дій; звернення стягнення на кошти на рахунках боржника.

Згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 26.05.2016, починаючи з червня 2016 року з пенсії ОСОБА_1 здійснюються відрахування на підставі постанови Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 13.05.2016 у ВП № 48610938, у розмірі 20% призначеної пенсії.

Зокрема, довідками ГУ ПФУ в Черкаській області від 11.07.2017, 23.07.2018, 15.07.2019, 03.07.2020, 28.07.2021 та 28.09.2022 підтверджується, що за період з 01.06.2016 по 28.09.2022 загальний розмір відрахувань з пенсії ОСОБА_1 склав 74975,56.

Разом з тим, за заявою ОСОБА_1 щодо наявності заборгованості Першим відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) надано лист відповідь. Відповідно до якої станом на 04.09.2023 сума боргів з урахуванням витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору становить 149936,12 грн., а саме: 13662,40 грн. - залишок боргу, 13581,12 грн. виконавчий бір та 292, 60 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Таким чином, вбачається, що станом на 04.09.2023 за відповідачем (боржником) рахується заборгованість за виконавчим листом 2314/5674/12 у розмірі 136062,40 грн., що еквівалентно 3717,55 доларів США, з розрахунку за один долар США 36,6 грн.

Отже, сума заборгованості зазначена позивачем у позові 23816,96 доларів США, на яку ним здійснюється нарахування трьох відсотків річних, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, враховуючи наявні матеріали справи.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, на що звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц .

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання, тобто є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 після винесення рішення суду про солідарне стягнення з нього заборгованості не вчиняв будь яких дій щодо уникнення його виконання, за відомостями виконавчого провадження, з його коштів (доходу) здійснюються щомісячні відрахування у розмірі 20 % для виконання рішення та погашення заборгованості.

Таким чином, з огляду на викладене, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи позицію відповідача, яка викладена ним у відзиві, та підтверджена відповідними доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому за таких обставин не підлягають для задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька