Рішення № 120546491, 23.07.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12248/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 19.04.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.09.2020 по 04.04.2024, але не більше як за шість місяців;

2. Стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 10.09.2020 по 04.04.2024, але не більше як за шість місяців, в сумі 204364 (двісті чотири тисячі триста шістдесят чотири) гривні 11 копійок.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що проходив військову службу у Збройних Силах України та був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі. З липня 2004 року по 10 вересня 2020 року безперервно проходив службу в органах прокуратури України на посадах помічника та старшого помічника військового прокурора Одеського гарнізону, прокурора та начальника відділу військових прокуратур Південного регіону України та об`єднаних сил. 10 вересня 2020 року наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил № 584к позивача було звільнено з посади. Позивач у день звільнення нерозрахований у повному обсязі. За захистом порушених прав, звернувся з відповідним позовом до відповідача до Одеського окружного адміністративного суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 420/12732/23 з відповідача стягнуто на користь Позивача невиплачену різницю вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, виходячи з розміру вказаної винагороди за серпень 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 12728,32 грн, а також невиплачену різницю компенсації за невикористані відпустки у кількості 228 днів, з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, розрахованої відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, тобто шляхом ділення сумарного заробітку за останні 12 місяців, що передують місяцю звільнення з військової служби (вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2020 року) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду, до якої не включаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством, та умноження отриманого результату на число календарних днів відпустки, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 192035,28 грн. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі № 420/12732/23 зазначене рішення Одеського окружного адміністративного суду залишено без змін. Ухвалою від 12.03.2024 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою Відповідача. Для виконання зазначеного рішення суду в справі № 420/12732/23 видано виконавчий лист, який спрямовано до Державної казначейської служби України для вжиття заходів відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845. Повний розрахунок при звільненні Позивача з військової служби, яке мало місце 10.09.2020, Відповідачем здійснено тільки 04.04.2024.

Вважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді від 24.04.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрито провадження у адміністративній справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень серпень 2020 року, складеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

03.05.2024 до суду надійшов відзив (вх.№ЕС/18208/24) Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам спірних правовідносин, у зв`язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. ОСОБА_1 з липня 2004 року по 10 вересня 2020 року проходив службу в органах прокуратури України на різних посадах, зокрема: помічника та старшого помічника військового прокурора Одеського гарнізону, прокурора відділу та начальника відділу військових прокуратур Південного регіону та Спеціалізованої прокуратури об`єднаних сил. Наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил від 10.09.2020 за № 584-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу військової прокуратури об`єднаних сил з 10 вересня 2020 року, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил та усіх видів забезпечення. Оскільки в день звільнення (10.09.2020) ОСОБА_1 не був розрахований у повному обсязі, він звернувся за захистом порушених прав до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 420/12732/23 визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в частині неналежного перерахунку та виплаті вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, а також компенсації за невикористані відпустки у кількості 228 днів при звільненні з військової служби у запас, та зобов`язано здійснити різницю таких виплат з урахуванням виплачених сум. На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем 04.04.2024 здійснено перерахунок та сплачено ОСОБА_1 різницю недорахованих коштів у сумах 2291,10 грн та 34566,35 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 03.04.2024 за №286, №287. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора. Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону є розпорядником нижчого рівня, який у своїй діяльності підпорядкований Офісу Генерального прокурора, як головному розпоряднику, та в своїй діяльності координується через нього. Механізм взаємодії між Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону та Офісом Генерального прокурора у випадку виникнення потреби у виконанні рішення суду про нарахування та виплату заробітної плати (грошового забезпечення) регулюється Бюджетним кодексом України та іншими законодавчими актами, що регулюють питання взаємовідносин між головним розпорядником бюджетних коштів та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Законодавством дійсно покладено на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Водночас, незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні. Діючим законодавством (ст. ст. 116, 117 КЗпП) передбачено лише компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні у випадку наявності розбіжностей при звільненні та прийняття рішення на користь фізичної особи. З прийняттям судових рішень норми статей 116,117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

Так, Спеціалізованою прокуратурою в день звільнення з військової служби та органів прокуратури України (10.09.2020) ОСОБА_1 було нараховано та виплачено вихідну допомогу при звільненні, а також компенсацію за невикористані відпустки, що підтверджується відповідним розрахунком. Проте, ОСОБА_1 не погодився з розміром нарахованих та виплачених грошових коштів при звільненні, що стало підставою для звернення до Одеського окружного адміністративного суду (справа №420/12732/23). Варто зауважити, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 420/12732/23 визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури сфері оборони Східного регіону в частині неналежного перерахунку та виплаті вихідної допомоги при звільненні з військової служби, а також компенсації за невикористані відпустки, та зобов`язано здійснити саме різницю таких виплат з урахуванням раніше виплачених сум. Управлінням державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області на підставі п. п. 25, 26, 27 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.20211 № 845, та на виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду, виданого 15.02.2024 у справі № 420/12732/23, стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону у порядку безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 .

Ураховуючи вищевикладене, нарахування та виплата ОСОБА_1 на підставі судового рішення у справі № 420/12732/23 різниці виплат з урахуванням раніше виплачених сум, не є сумою, яка має бути виплачена працівнику при звільненні у розумінні вимог статті 116 КЗпП України. Доводи ОСОБА_1 про те, що остаточний розрахунок при звільненні здійснено Спеціалізованою прокуратурою лише 04.04.2024 є помилковими, оскільки відповідно до платіжних інструкцій від 03.04.2024 за №286, №287 позивачу здійснено саме виплату компенсації податку на доходи фізичних осіб. Отже, аргументи та вимоги позивача ОСОБА_1 про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.09.2020 по 04.04.2024, але не більше як за шість місяців, в сумі 204364,11 грн, є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

03.05.2024 до суду також надійшла відповідь на відзив (вх.№ЕС/18274/24) ОСОБА_1 у якій позивач зазначає, що сплачена відповідачем 04.04.2024 на користь позивача грошова компенсація податку з доходів фізичних осіб входить до обсягу «всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення» в розумінні статті 116 Кодексу законів про працю України, а її несвоєчасна виплата з вини відповідача є підставою відповідальності, передбаченої статтею 117 цього Кодексу. Крім цього, в доданих до відзиву відповідача копіях платіжних інструкцій від 03.04.2024 №№ 286-287 зазначено, що відповідні платежі проведено згідно з вимогами виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/12732/23.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

Наказом Військової прокуратури об`єднаних сил від 10.09.2020 №584к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури об`єднаних сил, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил, усіх видів забезпечення (а.с.19).

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі №420/12732/23 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону 28.03.2024 перераховано на рахунок ОСОБА_1 164834, 69 грн та 04.04.2024 перераховано 36857,45 грн, що вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем.

Позивач, вважаючи, що при виплаті вищевказаних сум у відповідача виник обов`язок виплати середнього грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.09.2020 по 04.04.2024, але не більше як за шість місяців, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З тексту рішення суду у справі №420/12732/23 вбачається, що відповідачем не проведено з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні останнього 10.09.2020. У зв`язку з чим, на думку позивача, виникли підстави для виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби, а тому до таких правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 116-117 Кодексу законів про працю України, як таких, що є загальними та поширюються на всіх працівників.

Згідно положень ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з не проведення повного розрахунку з позивачем станом на 10.09.2020 (дата виключення зі списків особового складу).

На виконання рішення суду №420/12732/23 відповідач 28.03.2024 та 04.04.2024 виплатив позивачу 201692,14 грн. Таким чином, останнє нарахування було проведено 04.04.2024.

Тож, спірний період у цих правовідносинах охоплює з 11.09.2020 (наступний день після звільнення) до 04.04.2024.

Проте, позивач на власний розсуд розпорядився своїми вимогами, своїм правом на обрання виду і способу судового захисту та просить суд розглянути період з 10.09.2020 по 04.04.2024, але не більше ніж за 6 місяців.

Згідно з частинами 2, 3 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Отже, предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу всіх належних йому сум при звільненні.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»; далі - «Закон №2352-ІХ») у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Спірний період стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року і після цього.

Період з 11.09.2020 до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Саме таку позицію щодо порядку обчислення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку висловив Верховний Суд в своїй постанові від 15.02.2024 у справі №420/11416/23.

Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22 та від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22.

Тож, у межах цієї справи, враховуючи заявлений ОСОБА_1 період (10.09.2020 09.03.2021), належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Наведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22 та від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22.

Виходячи з наведених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що оскільки відповідач не провів з позивачем при звільненні з військової служби остаточний розрахунок, то позивач набув право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, наведені зокрема у постановах від 29 січня 2024 року по справі № 560/9586/22, від 15.02.2024 року у справі №420/11416/23, спірним періодом стягнення середнього заробітку у даній справі є 10.09.2020 09.03.2021.

Таким чином, суд акцентує увагу сторін на тому, що день остаточного нарахування відповідачем грошових коштів на виконання рішення суду №420/12732/23, 03.04.2024 чи 04.04.2024, наразі не є суттєвим для правильного вирішення спору, розгляду справи.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Керуючись абз.1-3 п. 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Встановлено, що п. 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Згідно з рахунковими листами ОСОБА_2 за липень та серпень 2020 року розмір його грошового забезпечення становить 88 989,08 грн:

липень 2020 45343,92 грн;

серпень 2020 43645,16 грн (а.с.34).

Кількість календарних днів за цей період складає 62 дня.

Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1435,30 грн (88989,08 грн : 62 календарних днів).

Період затримки розрахунку при звільненні становить - 180 днів (з 11.09.2020 по 09.03.2021), а отже середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 258 354,00 грн, тобто 180 х 1435,30 грн.

При цьому, суд враховує, що у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Істотність частки невиплаченої суми (201692,14 грн) у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку за період з 11.09.2020 по 09.03.2021 становить 78% (201692,14 / 258354.00 * 100%).

При цьому, 232421,40 грн це 405 днів затримки розрахунку помножені на середньоденне грошове забезпечення (573,88 грн).

Виходячи з принципу пропорційності, на корить позивача (за період з 11.09.2020 по 09.03.2021) необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 201516,12 грн, тобто 78 % від 258354,00 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі та правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, суд за наслідкам судового розгляду справи дійшов висновку, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог частково, а саме у загальному розмірі 201516,12 грн, за період починаючи 11.09.2020 по 09.03.2021, а не у сумі 204364,11 грн.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах буде зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 201 516,12 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.09.2020 по 09.03.2021 включно;

- зобов`язання Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.09.2020 по 09.03.2021 включно в сумі 201516,12 грн відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, з відрахуванням належних податків та зборів.

Суд звертає увагу, що стягнення грошових коштів можливе лише у разі їх нарахування, але не виплати. В даних спірних правовідносинах грошові кошти у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не були нараховані позивачу.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.09.2020 по 09.03.2021 включно.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.09.2020 по 09.03.2021 включно в сумі 201516,12 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, з відрахуванням належних податків та зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд. 21, код ЄДРПОУ 39969443).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА