Ухвала суду № 120545875, 22.07.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань продовження процесуального строку

22 липня 2024 рокусправа № 380/14455/24

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області (місцезнаходження: 81120, Львівська обл., Львівський р-н, с. Сороки-Львівські, вул. Польова, 65; ЄДРПОУ: 04369707), в якому просить:

визнати порушення відповідачем права на інформацію щодо стану довкілля та виявленого сміттєзвалища, а саме: - надання неповної та неточної інформації згідно питання №1 Запиту від 21.06.2024 щодо чіткої дати ліквідації сміттєзвалища та Рішення виконавчого комітету. -несвоєчасне надання інформації на питання №2 Запиту від 21.06.2024;

зобов`язати відповідача повторно розглянути запит від 21.06.2024 в частині питання №1 та надати наявну інформацію.

Суд ухвалою від 12.07.2024 залишив позовну заяву без руху з підстав несплати позивачем судового збору та ненаданням доказів направлення копії позовної заяви та додатків до неї відповідачу.

15.07.2024 позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що позивач займається лише громадською діяльністю в напрямку посилення громадянських прав в Україні та в сфері захисту довкілля, захищає екологічні права свої та громадян. Позивач не належить до пільгових категорій населення, не має майнових та речових прав, земельних ділянок, інтелектуальної власності, рухомого майна, в 2022 році доходів, окрім компенсації судового збору, не мав; у 2023 році особистих доходів не мав, а всі наявні ресурси витратив для сплати судових зборів та проведення громадської безоплатної діяльності.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Одночасно, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.

Водночас згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Тож, з наведеного слідує, що саме суду надана прерогатива, на основі поданих стороною доказів, вирішувати питання про наявність або відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Застосування вказаної пільги щодо сплати судового збору є правом суду, яке застосовується у разі, якщо майновий стан сторони не дозволяє їй сплатити судовий збір своєчасно і в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.

Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18 березня 2021 року у справі № 824/1571/19-а, в постанові від 8 листопада 2023 року у справі №120/969/23.

На підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору позивач подав до суду витяг з ЄДРТЗ про відсутність транспортних засобів станом на 30.01.2024, відомості з ДРФО про те, що з І кварталу 2023 року по І квартал 2024 року йому не нараховано доходів; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.05.2024 про відсутність зареєстрованого нерухомого майна станом на 09.05.2024; виписки з депозитного рахунку за 2020-2023 роки.

Водночас зазначені документи не дають повної інформації стосовно неможливості сплати позивачем судового збору, зокрема, але не виключно, таку інформацію може мати довідка АТКБ «Приватбанк» та інших банків про відкриті позивачем рахунки станом на 2022 рік і раніше, довідка про рух коштів по рахунках, що відкриті, зокрема, у цьому банку в тому числі по рахунку «Скарбничка» з 29.07.2013.

Водночас надані до суду документи не містять інформації про наявність у позивача рухомого майна, не містять усієї інформації про наявність у позивача банківських рахунків та коштів на них, не містять інформації про рух коштів протягом попередніх років, компенсації, сукупного доходу родини тощо.

Відтак позивачу необхідно подати вищевказані докази, зокрема, інформацію про наявність у позивача рухомого майна, інформацію про наявність у позивача банківських рахунків та коштів на них, інформацію про рух коштів протягом попередніх років, докази про склад сім`ї, інформацію про сукупний дохід родини, інформацію щодо місця проживання. Окрім цього, позивач не позбавлений можливості подати інші докази, які можуть підтверджувати наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору.

Окрім цього, суд також зазначає, що підставою для залишення позовної заяви без руху стало також ненадання позивачем доказів надсилання відповідачу листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів у електронній формі з описом вкладення. Вказані недоліки позивачем також усунуті не були.

З усього наведеного випливає, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 12.07.2024.

Частиною 1 ст.118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У зв`язку з тим, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 12.07.2024 в повному обсязі, суд з метою повного та об`єктивного розгляду заяви, вважає необхідним продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з моменту вручення вказаної ухвали.

Керуючись ст. 121, 248, 256 КАС України, суд

постановив

продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії на п`ять днів з моменту вручення вказаної ухвали.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна