Рішення № 120545862, 22.07.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/23608/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Гавдик З.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.09.2023 №262140010086 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне /правління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період навчання з 08.10.1980 по 07.03.1981 згідно посвідчення №079528 виданого 04.03.1981; період роботи з 25.07.1983 по 30.11.1983 згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 13.03.1981; періоди роботи з 01.01.1992 по 26.06.1993, з 29.06.1993 по 07.09.1997, з 15.09.1997 по 12.07.1999 та з 30.01.2001 по 30.04.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_2 виданої 01.05.1991;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.08.2023 з урахуванням висновків суду у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач вважає, що записами у трудовій книжці підтверджено його трудовий стаж належним чином, записи не містять виправлень, складені у хронологічній послідовності, а оскаржуване рішення є протиправним.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості в повному обсязі виконувати Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Періоди роботи зараховані до страхового стажу відповідно до трудової книжки та згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку (Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування). Отже, враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для врахування при обчисленні трудового стажу позивачу спірний період та для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058, оскільки страховий стаж його становить 28 років 03 місяці 29 днів, замість необхідних 30 років. Право на пенсійну виплату позивач набуде після досягнення 63-річного віку, з 18.04.2026.

Третя особа вказує, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Відтак дії Головного управління Пенсійного фонду України є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Ухвалою судді від 13.10.2023, вказану позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали судді від 01.11.2023 позивачем виконано повністю.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді у даній справі відкрито спрощене провадження.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно з паспортом серія НОМЕР_3 .

Судом з`ясовано та не спростовується сторонами, що 26.05.2023 позивач через портал Пенсійного фонду звернувся з заявою про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області №262140010086 від 02.06.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період трудової діяльності з 25.07.1983 по 30.11.1983 згідно трудової книжки НОМЕР_4 , виданої 13.03.1985, оскільки відсутня дата наказу на прийняття; період навчання з 08.10.1980 по 07.03.1981 згідно посвідчення № НОМЕР_5 , виданою 04.03.1981, оскільки не повністю зазначено по батькові заявника; періоди роботи в російській федерації: з 01.01.1992 по 26.06.1093, з 29.06.1993 по 07.09.1997, з 15.06.1997 по 12.07.1999 згідно записів трудової книжки НОМЕР_6 від 01.05.1991, оскільки з 01.01.2023 припинено участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Позивач повторно звернувся через портал Пенсійного фонду з заявою від 29.08.2023 про призначення пенсії.

За наслідками розгляду повторної заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 06.09.2023 №262140010086 про відмову позивачу у призначенні пенсії.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи справу суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Суд з`ясував, що обґрунтування причин відмови у призначенні пенсії в спірному рішенні вказано що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 25.07.1983 по 30.11.1983 згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 13.03.1981, оскільки дата наказу на прийняття дописана, та не завірена належним чином (при попередньому зверненні в трудовій відсутня дата наказу);

- період навчання з 08.10.1980 по 07.03.1981 згідно посвідчення №079528, від 04.03.1981, оскільки в посвідчені запис по батькові дописаний, та не завірений належним чином;

- періоди роботи та території російської федерації з 01.01.1992 по 26.06.1993, з 29.06.1993 по 07.09.1997, та з 15.06.1997 по 12.07.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_7 від 01.05.1991, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991;

- період роботи з 30.01.2001 по 30.04.2002 згідно трудової книжки, оскільки відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Водночас у трудовій книжці НОМЕР_4 , виданої 13.03.1981 на ім`я позивача наявні наступні записи:

Запис без номера: до зарахування у ЗСМУ тресту «АЗНХМ» навчання в ЦУКК з 07.09.1980 по 07.03.1981. Посвідчення № НОМЕР_5 від 04.03.1981.

Запис №7: 25.07.1983. Автоколона 2707. Прийнятий на роботу в якості автослюсаря 2 розряду до ремонтної зони. Наказ №256 від 25.07.1983.

Запис №8: 29.11.1983 Присвоєно автослюсаря 3 розряду. Наказ 433.

Запис №9: 30.11.1983 Звільнений у зв`язку з призивом до лав Радянської Армії. Наказ № 423 від 26.1 1.1983.

Також, у трудовій книжці НОМЕР_7 виданої 01.05.1991 на ім`я позивача наявні наступні записи:

Запис №1: 01.05.1991 Свердловський кооперативний технікум. Прийнятий сторожем у гуртожиток. Наказ №19-к від 03.05.1991.

Запис №2: 02.09.1991 Звільнений за ст. 31 КЗпП РРФСР (за власним бажанням). Наказ № 35к від 02.09.1991.

Запис №3: 08.09.1991 Виробничо-будівельний кооператив «Академстрой» м. Свсрдловськ. Прийнятий бетонником 3-го розряду. Наказ №113 від 08.09.1991.

Запис №4: 15.03.1992 Переведений на посаду юриста. Наказ №61 від 15.03.1992.

Запис №5: 26.06.1993 Звільнений за ст. 31 КЗпП РРФСР (власне бажання). Наказ №171 від 26.06.1993.

Запис №6: 29.06.1993 Акціонерне товариство закритого типу «Рауф». Обраний на посаду генерального директора. Наказ № від 23.06.1993.

Запис №7: 07.09.1997 Звільнений за ст. 31 КЗпП РРФСР (власне бажання). Наказ № 10 від 07.09.1997.

Запис №8: 15.09.1997 Акціонерне товариство закритого типу «Рауф». Прийнятий на посаду юриста. Наказ № 1 15 від 15.09.1997.

Запис №9: 12.07.1999 Звільнений за ст. 31 КЗпП РРФСР (власне бажання). Наказ №69 від 12.07.1999.

Запис №12: 30.01.2001 ТОВ «Українська універсальна торгівля». Призначений на посаду директора. Наказ №18к від 30.01.2001.

Запис №13: 01.03.2003 Звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України. Наказ №2 від 01.03.2003.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_5 від 04.03.1981 ОСОБА_1 проходив навчання з 08.10.1980 по 07.03.1981 з відривом від виробництва при ЦУКК Головного управління МСС та присвоєно кваліфікацію слюсаря-монтажника 3 (третього) розряду.

Згідно з довідкою від 22.0 9.2007 за №46/1423 що видана Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві позивачем змінено ім`я по батькові з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Поняття страховий стаж запроваджено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набув чинності з 01.01.2004.

Періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення, а після 01.01.2004 Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У той же час, п. а) ч. 2 ст. 56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Таким чином, ч. 1 ст. 56 Закону №1788-Х1І встановлює загальні підстави для визначення страхового стажу особи, у той час як п. а) ч. 2 ст. 56 Закону №1788-ХІІ - додаткові.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 43 Закону №1058-1V перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини 2 статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 44 Закону №1058-1V заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо не зарахування відповідних періодів роботи, оскільки дата наказу на прийняття дописана, та не завірена належним чином (при попередньому зверненні в трудовій відсутня дата наказу); та оскільки в посвідчені запис по батькові дописаний, та не завірений належним чином суд зазначає таке.

Здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому в постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Суд наголошує, що оскаржене рішення не містить підстав для не зарахування спірного періоду до загального стажу. Вказана лише формальна підстава відмови страховий стаж є недостатнім для призначення зазначеного виду пенсії.

Органи пенсійного фонду можуть витребувати необхідні документи, яких не вистачає для підтвердження тих чи інших періодів стажу.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення державним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Суд враховує, що за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/1 від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17 та інших.

З наданих позивачем документів цілком зрозуміло, що вказані відповідачем невідповідності є формальними. Крім того, до повторної заяви додано посвідчення №079528 видане 04.03.1981 з повним зазначенням по батькові та трудову книжку НОМЕР_4 видану 13.03.1985 з зазначенням дати наказу про прийняття за період трудової діяльності з 25.07.1983 по 30.11.1983.

Щодо періоду роботи та території російської федерації суд враховує наступне.

Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення набрала чинності 13 березня 1992 року. Згідно з ст. 13 цієї Угоди кожний її учасник може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію, тоді дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 передбачено вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року (п. 1 цієї постанови). У зв`язку із чим, Міністерству закордонних справ доручено в установленому порядку повідомити депозитарій про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови (п. 2 цієї постанови).

Вищевказана постанова від 29 листопада 2022 року №1328 набрала чинності 02 грудня 2022 року після її опублікування в Урядовому кур`єрі від 02.12.2022 за №256.

Отже навіть з урахуванням того. що Міністерство закордонних справ повідомило депозитарій про вихід з Угоди від 13 березня 1992 року в день набрання чинності постановою від 29 листопада 2022 року №1328 (02 грудня 2022 року) і він отримав таке повідомлення, то вона припиняє свою дію після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення, тобто - 02 червня 2023 року. Коли, позивач звернувся до відповідачів з метою реалізації своїх пенсійних прав первинно 06 травня 2023 року (тобто, заяву про призначення пенсії подано у період дії Угоди від 13 березня 1992 року). Суд зауважує, що інші умови відмови відображені у обох рішеннях однакові та вже визнані вище судом формальними.

Крім того, суд враховує, що спірні правовідносини, також, регулюються положеннями чинної Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993.

Положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, які згадуються в оскаржуваному рішенні, не застосовуються до пенсійних правовідносин, адже вони регулюються вищенаведеними угодами, які є спеціальними до таких відносин. Крім цього, зупинення дії згаданої Конвенції та Протоколу до неї відбудеться 29.12.2023 (кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п`ятирічного терміну її дії).

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У ст. 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування йдеться про те, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1). Згідно з ч. 2 ст. 4 цього Закону якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Разом з тим, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (пп. 13, п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280).

Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 встановлює те, що кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно (ст. 4).

У ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14.01.1993) вказано те, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї Сторони за встановленою формою, або їх копії, засвідчені в установленому порядку, приймаються на території іншої Сторони без легалізації (ст. 11 Угоди).

При цьому, згідно з ст. 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (ст. 5). Згідно з ч. 2 ст. 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. При цьому, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов`язання вживати необхідних заходів до встановлення обставин, що мають вирішальне значення для визначення права на пенсію (ст. 10 Угоди).

Отже і стаж роботи за вказаний період має бути зарахований позивачу.

Щодо відмови у зарахуванні решти періоду роботи, оскільки відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу суд зазначає таке.

Страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, а страховий стаж, набутий після 01 січня 2004 року, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд повторно наголошує, що пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка.

Таким чином, період трудової діяльності з 30.01.2001 по 30.04.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_7 від 01.05.1991 підтверджується записами в трудовій книжці, а посилання відповідача на відсутність відомостей про страхові внески у цей період є безпідставним, оскільки вказані вимоги було запроваджено з 01.01.2004.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-ХП передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів (пункт 8 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що період навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

До адміністративного позову додано копію посвідчення №079528 від 04.03.1981 згідно якого ОСОБА_1 проходив навчання з 08.10.1980 по 07.03.1981 з відривом від виробництва при ЦУКК Головного управління МСС та присвоєно кваліфікацію слюсаря-монтажника 3 (третього) розряду.

Враховуючи викладене в сукупності, суд висновує, що оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо вимог які стосуються обраного позивачем способу відновлення порушених прав суд зазначає таке.

У межах спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності оскарженого рішення щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

За п. 1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення (абз. 1 пункту 6 Порядку №3-1).

За п. 14 Порядку №3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

За п. 16 Порядку №3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (пункт 17 Порядку №3-1).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Також слід звернути увагу на приписи ст. 245 КАС України, згідно з якими перелік способів захисту порушених прав викладений у цій статті не є вичерпним.

Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.

У спірному рішенні відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного стажу та з цієї підстави відмовив у призначенні позивачу пенсії.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі №810/637/18.

У межах спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності оскарженого рішення щодо не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУПФУ у Львівській області зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу позивача, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.08.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов слід задовольнити.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України судові витрати належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того суд враховує, що Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача на доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи що підтверджують її вартість в сумі 6000,00 грн.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2018 у справі №910/8443/17.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Est/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Також, суд зважає на характер та предмет позову, а саме незначну складність.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 800,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві ( 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.09.2023 №262140010086 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) до страхового стажу період навчання з 08.10.1980 по 07.03.1981; період роботи з 25.07.1983 по 30.11.1983 згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 13.03.1981; періоди роботи з 01.01.1992 по 26.06.1993, з 29.06.1993 по 07.09.1997, з 15.09.1997 по 12.07.1999 та з 30.01.2001 по 30.04.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_2 виданої 01.05.1991, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.08.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 800 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5 п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Гавдик З.В.