Рішення № 120545806, 22.07.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 рокусправа № 380/22979/23 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРММАКС ГРУП" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРММАКС ГРУП" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/900418/2 від 02.06.2023;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/001851.

В обґрунтування позову зазначив, що Між ТзОВ «АРММАКС ГРУП» (Україна) та Ningbo_Wеishan_Duo_Dao_Building_Material_Co.Ltd. (Китай) укладено Контракт № 1/11/18 від 01.11.2018 відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує скловолокнисту сітку та інші товари згідно з умовами ІНКОТЕРМС-2010 CIF м. Одеса (пункт призначення), або FOB м. Нінбо (пункт відвантаження). Повідом, що на виконання вимог цього Контракту № 1/11/18 від 01.11.2018 згідно з рахунком-фактурою (інвойсу) № DB23WS013 від 27.03.2023 Покупець придбав у Продавця Товар, загальною вартістю 27453,50 дол. США. Страхування вантажу не проводилось. Декларантом до митного оформлення до Львівської митниці подано електронну митну декларацію в режимі ІМ 40, якій присвоєно № 23UA209170042548U9 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема: «Сітка із скловолокна прозора тканина (механічно зв`язаний текстиль), перевивального переплетення, просочена/покрита зв`язувальною полімерною речовиною, у рулонах завширшки 100см: Сітка жовтого кольору, у рулонах (1м. х 50м.), розмір комірки 5мм*5мм, поверхнева щільність 160гр/м2, 79100 м2, з трьома червоними лініями та логотипом «ARMMAX»; Сітка білого кольору, у рулонах (1м. х 25м.) розмір комірки 4мм*9мм, поверхнева щільність 300гр/м2, 17000 м2 (застосовується для армування поверхонь під час штукатурних робіт в будівництві). Країна виробництва: CN» за заявленою митною вартістю 1,7483 дол. США/кг. Вказав, що враховуючи умови Контракту №1/11/18 від 01.11.2018 та інвойсу №DB23WS013 від 27.03.2023 поставка товару здійснювалася на умовах FOB NINGBO на загальну вартість товару 27453,50 дол. США. При визначенні розміру митних платежів, позивач застосував перший метод (за ціною договору (контракту)). Стверджує, що декларантом одночасно з МД були подані серед інших всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, що відображаються в графі 44 МД. Зазначив, що незважаючи на те що декларантом дотримано ч. 2 ст. 53 МКУ та надано всі документи, які підтверджують складові митної вартості, Львівською митницею скеровано 31.05.2023 та 01.06.2023 вимоги позивачу надати додаткові документи, які б підтверджували визначену декларантом митну вартість товару, на які позивач надав додаткові документи. Вказав, що коригування щодо товару було застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ), а в основу покладена митна декларація № UA100430/2023/472112 від 03.04.2023, що на думку позивача свідчить про протиправність оскарженого рішення. Тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 04.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 10.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 77683 від 13.10.2023) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що рішення про коригування митної вартості від 02.06.2023 №UA209000/2023/900418/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 31.05.2023 № 23UA209170042548U9), виносилось на товар «Сітка із скловолокна - прозора тканина (механічно зв`язаний текстиль), перевивального переплетення, просочена/покрита зв`язувальною полімерною речовиною, у рулонах завширшки 100см: Сітка - жовтого кольору, у рулонах (1м х 50м), розмір комірки 5мм*5мм, поверхнева щільність 160гр/м2,79100 м2, з трьома червоними лініями та логотипом "ARMMAX". Сітка - білого кольору, у рулонах (1м х 25м), розмір комірки 4мм*9мм, поверхнева щільність 300гр/м2., 17000м2. Застосовується для армування поверхонь під час штукатурних робіт в будівництві. Країна виробництва:CN., за ціною 1,7483 Дол. США за кг, на умовах поставки FOB Ningbo». За результатами проведеного опрацювання встановлено, що відповідно до відомостей онлайн ресурсу "карти Гугл" найкоротші відстані між населеними пунктами складають: Гданськ Хребенне 661 км, Рава-Руська Львів Городок Львів 123 км. Заявлені витрати (згідно з рахунком на транспортне перевезення від 26.05.2023 № LS-4486869) на відтинку Гданськ Хребенне (міжнародне автоперевезенні за межами державного кордону України) складають - 65037,00 грн, Рава-Руська - Львів - Городок - Львів (міжнародне автоперевезення по території України) 29763,00 грн. Тобто, за кордоном маршрут перевезення майже в 5,5 раз довший, ніж після кордону, проте витрати на перевезення всього тільки в 2 рази перевищують витрати за кордоном, в порівнянні з витратами після кордону. Таким чином, митниця вважає що витрати на перевезення вантажу непропорційно розподілені відповідно до кілометражу відповідних ділянок. Виходячи з викладеного декларантом неправильно проведено розрахунок митної вартості товарів в частині транспортних витрат чим порушено вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу; - у проформі-інвойсі від 01.03.2023 № DB23WS013 вказані терміни оплати 20% передоплата, та 80% оплата за 10 днів до прибуття контейнера. Згідно з платіжним документом № 00789020230519 80% оплати було здійснено 19.05.2023, а рахунок-фактура № СФ-0000044 на навантажувально-розвантажувальні роботи в порту виставлений виконавцем 11.05.2023. Тобто, враховуючи вищезазначене оплата за товар була протермінована, оскільки була здійснена вже після прибуття контейнера в порт; також у проформі-інвойсі від 01.03.2023 № DB23WS013 вказаний термін доставки товару протягом 25 днів після отримання передоплати, відповідно до платіжного документа № 00789020230302 передоплата була здійснена 02.03.2023, проте згідно з експортною декларацією товар був тільки відправлений 01.04.2023, тобто терміни доставки товару значно протерміновані. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Просив у задоволенні позову відмовити.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 79317 від 19.10.2023) у якому вказав, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви. Серед іншого навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Між ТзОВ «АРММАКС ГРУП» (Україна) (Покупець) та Ningbo_Wеishan_Duo_Dao_Building_Material_Co.Ltd. (Китай) (Продавець) укладено Контракт №1/11/18 від 01.11.2018 відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує скловолокнисту сітку та інші товари (Товар) згідно з умовами ІНКОТЕРМС-2010 CIF м. Одеса (пункт призначення), або FOB м. Нінбо (пункт відвантаження).

Відповідно до п. 2.1 контракту Продавець продає Покупцю і Покупець купує у Продавця протягом терміну дії контракту Товар у кількості, яка вказується в кожному замовленні.

Відповідно до п. 4.1 контракту ціна на товар встановлюється в доларах США.

Загальна вартість контракту складається з сум доданих Рахунків Фактур (п. 4.2 контракту).

Відповідно до п. 5.1 контракту платежі за продукцію, що постачаються згідно з даним контрактом, здійснюється Покупцем в доларах, шляхом банківського переказу на рахунок Продавця.

Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 20% від загальної вартості (п. 5.2 контракту). Решту 80% за 10 діб до прибуття контейнеру в порт призначення (п. 5.3 контракту).

На виконання вимог цього Контракту № 1/11/18 від 01.11.2018 відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № DB23WS013 від 27.03.2023 Покупець придбав у Продавця Товар, загальною вартістю 27453,50 дол. США. Страхування вантажу не проводилось.

Декларантом до митного оформлення на Львівську митницю була подана електронна митна декларація (далі - МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно № 23UA209170042548U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема сітка із скловолокна прозора тканина (механічно зв`язаний текстиль), перевивального переплетення, просочена/покрита зв`язувальною полімерною речовиною, у рулонах завширшки 100см: Сітка жовтого кольору, у рулонах (1м. х 50м.), розмір комірки 5мм*5мм, поверхнева щільність 160гр/м2, 79100 м2, з трьома червоними лініями та логотипом «ARMMAX». Сітка білого кольору, у рулонах (1м. х 25м) розмір комірки 4мм*9мм, поверхнева щільність 300гр/м2, 17000 м2. Застосовується для армування поверхонь під час штукатурних робіт в будівництві. Країна виробництва: «CN» за заявленою митною вартістю 1,7483 дол. США/кг.

Враховуючи умови Контракту № 1/11/18 від 01.11.2018 та інвойсу № DB23WS013 від 27.03.2023 поставка товару здійснюється на умовах FOB NINGBO на загальну вартість товару 27453,50 дол. США. Митна вартість товару декларантом визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Декларантом одночасно з МД подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, що відображаються в графі 44 МД, а саме:

- декларація митної вартості;

- пакувальний лист б/н від 27.03.2023;

- рахунок проформа № DB23WS013 від 01.03.2023,

-рахунок-інвойс № DB23WS013 від 27.03.2023;

- мастерконосамент № EGLV143353724948 від 13.04.2023;

- коносамент № ZJSM23040149А від 13.04.2023;

- CMR (автотранспортна накладна) № 7512 від 26.05.2023;

- товаросупровідний документ Т1 № MRN23PL322080NS5X86Z2 від 26.05.2023;

- сертифікат про походження товару 23С3302В7089/00010 від 03.04.2023;

- видаткові накладні № 147 від 12.05.2023 р. № 151 від 15.05.2023 р. № 154 від 16.05.2023 р. № 148 від 10.05.2023 р. № 146 від 12.05.2023 р. в підтвердження реалізації за цим контрактом ідентичного товару;

- платіжний документ в підтвердження оплати за товар № 00789020230302 від 02.03.2023 та № 00789020230519 від 19.05.2023;

- рахунок СФ-0000039 від 10.05.2023;

- рахунок СФ-0000044 від 11.05.2023;

- рахунок LS-4486869;

- калькуляція транспортних витрат (довідка про транспортні витрати) № 1-31/05/23 від 31.05.2023;

- контракт № 1/11/18 від 01.11.2018 з додатковою угодою № 1;

- договір транспортного експедирування № 01/03-2019 від 01.03.2019 з додатковою угодою № 1;

договір № 9394 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.11.2016;

- заявка на перевезення № 46 від 11.04.2023;

- лист повідомлення по страхуванню № 1/05/30 від 30.05.2023, заявка на перевезення № 1.

Львівською митницею скеровано 31.05.2023 та 01.06.2023 вимоги позивачу про надання додаткових документів, які б підтверджували визначену декларантом митну вартість товару.

Декларантом, додатково додано документи, що підтверджують вартість перевезення вантажу посередниками, зокрема, в підтвердження факту оплати за транспортне перевезення платіжні інструкції № 4838 від 31.05.2023, № 4818 від 15.05.2023 та № 4815 від 11.05.2023, підтвердження витрат від виконавців - рахунок № 0000000558/2023 від 11.05.2023, рахунок Zhejiang Simon International Ljgistics від 03.05.2023 на суму 2600 дол. США, висновок про вартісні характеристики товару № 23/1/254 від 01.06.2023, договір транспортного експедирування № 200521 від 20.05.2021, договір № 20/09/19 перевезення вантажу автотранспортом від 20.09.2019, лист пояснення 1421 від 31.05.2023, договір № 392-7 від 18.10.2016, декларація країни відправлення № 310120230518990977 та прайс-лист виробника товару від 20.03.2023, розрахунок ціни - калькуляція б/н від 27.03.2023, а також додано додатки до висновку про вартісні характеристики товару № 23/1/254 від 01.06.2023.

Крім цього, Декларантом надано листи звернення стосовно вимоги від 31.05.2023 та від 01.06.2023 щодо прийняття рішення про підтвердження митної вартості у зв`язку з поданням всіх необхідних ним документів для визначення складової митної вартості товару.

Проте, Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900418/2 від 02.06.2023 яким митний орган встановив вартість товару за одиницю 2,05 дол. США/кг. Коригування щодо Товару було застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ), а в основу покладена митна декларація № UA100430/2023/472112 від 03.04.2023. Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/001851. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 02.06.2023 № UA209000/2023/900418/2.

Декларантом здійснено оформлення зазначеного Товару та випущеного у вільний обіг за МД № 23UA209170043394U4 від 02.06.2023, з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару. Випуск товарів у вільний обіг здійснено зі сплатою фінансових гарантій на підставі абз. 2 п.п. «а» п. 5 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням митного органу та похідною від нього картки відмови, тому звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» № 2 від 13.03.2017.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

Частиною 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах 3-6 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч. 1 ст. 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

З аналізу рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900418/2 від 02.06.2023 слідує, що підставою для його прийняття слугувало те, що відповідно до відомостей онлайн ресурсу "карти Гугл" найкоротші відстані між населеними пунктами складають: Гданськ Хребенне 661 км, Рава-Руська Львів Городок Львів 123 км. Заявлені витрати (згідно з рахунком на транспортне перевезення від 26.05.2023 № LS-4486869) на відтинку Гданськ Хребенне (міжнародне автоперевезенні за межами державного кордону України) складають - 65037,00 грн, Рава-Руська - Львів - Городок - Львів (міжнародне автоперевезення по території України) 29763,00 грн. Тобто, за кордоном маршрут перевезення майже в 5,5 раз довший, ніж після кордону, проте витрати на перевезення всього тільки в 2 рази перевищують витрати за кордоном, в порівнянні з витратами після кордону. Таким чином, митниця вважає що витрати на перевезення вантажу непропорційно розподілені відповідно до кілометражу відповідних ділянок. Виходячи з викладеного декларантом неправильно проведено розрахунок митної вартості товарів в частині транспортних витрат чим порушено вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу; - у проформі-інвойсі від 01.03.2023 № DB23WS013 вказані терміни оплати 20% передоплата, та 80% оплата за 10 днів до прибуття контейнера. Згідно з платіжним документом № 00789020230519 80% оплати було здійснено 19.05.2023, а рахунок-фактура № СФ-0000044 на навантажувально-розвантажувальні роботи в порту виставлений виконавцем 11.05.2023. Тобто, враховуючи вищезазначене оплата за товар була протермінована, оскільки була здійснена вже після прибуття контейнера в порт; також у проформі-інвойсі від 01.03.2023 № DB23WS013 вказаний термін доставки товару протягом 25 днів після отримання передоплати, відповідно до платіжного документа № 00789020230302 передоплата була здійснена 02.03.2023, проте згідно з експортною декларацією товар був тільки відправлений 01.04.2023, тобто терміни доставки товару значно протерміновані.

Суд критично оцінює вказані висновки митного органу, з огляду на те, що наявність певних формальних недоліків супроводжуючих документів не може вважатися обставиною, яка впливає на корегування митної вартості товару.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оцінено відповідачем як підставу для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами.

При цьому, у спірному епізоді митного оформлення товарів позивача, Львівською митницею застосовано метод визначення вартості товарів (2б), що ввозяться, та обчислено митну вартість товарів на підставі іншої митної декларації.

Разом з тим, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази судом встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Львівської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію митну декларацію № 23UA209170042548U9.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до Львівської митниці наступні документи:

- декларація митної вартості;

- пакувальний лист б/н від 27.03.2023;

- рахунок проформа № DB23WS013 від 01.03.2023,

-рахунок-інвойс № DB23WS013 від 27.03.2023;

- мастерконосамент № EGLV143353724948 від 13.04.2023;

- коносамент № ZJSM23040149А від 13.04.2023;

- CMR (автотранспортна накладна) № 7512 від 26.05.2023;

- товаросупровідний документ Т1 № MRN23PL322080NS5X86Z2 від 26.05.2023;

- сертифікат про походження товару 23С3302В7089/00010 від 03.04.2023;

- видаткові накладні № 147 від 12.05.2023 р. № 151 від 15.05.2023 р. № 154 від 16.05.2023 р. № 148 від 10.05.2023 р. № 146 від 12.05.2023 р. в підтвердження реалізації за цим контрактом ідентичного товару;

- платіжний документ в підтвердження оплати за товар № 00789020230302 від 02.03.2023 та № 00789020230519 від 19.05.2023;

- рахунок СФ-0000039 від 10.05.2023;

- рахунок СФ-0000044 від 11.05.2023;

- рахунок LS-4486869;

- калькуляція транспортних витрат (довідка про транспортні витрати) № 1-31/05/23 від 31.05.2023;

- контракт № 1/11/18 від 01.11.2018 з додатковою угодою № 1;

- договір транспортного експедирування № 01/03-2019 від 01.03.2019 з додатковою угодою № 1;

договір № 9394 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.11.2016;

- заявка на перевезення № 46 від 11.04.2023;

- лист повідомлення по страхуванню № 1/05/30 від 30.05.2023, заявка на перевезення № 1.

Наданий до митного оформлення Інвойс № DB23WS013 від 27.03.2023 року у розумінні ст. 52 МК України містить відомості про вартість товарів.

Судом також встановлено, що на вимогу митного органу позивачем додатково надано документи, що підтверджують вартість перевезення вантажу посередниками, зокрема, в підтвердження факту оплати за транспортне перевезення платіжні інструкції № 4838 від 31.05.2023, № 4818 від 15.05.2023 та № 4815 від 11.05.2023, підтвердження витрат від виконавців - рахунок № 0000000558/2023 від 11.05.2023, рахунок Zhejiang Simon International Ljgistics від 03.05.2023 на суму 2600 дол. США, висновок про вартісні характеристики товару № 23/1/254 від 01.06.2023, договір транспортного експедирування № 200521 від 20.05.2021, договір № 20/09/19 перевезення вантажу автотранспортом від 20.09.2019, лист пояснення 1421 від 31.05.2023, договір № 392-7 від 18.10.2016, декларація країни відправлення № 310120230518990977 та прайс-лист виробника товару від 20.03.2023, розрахунок ціни - калькуляція б/н від 27.03.2023, а також додано додатки до висновку про вартісні характеристики товару № 23/1/254 від 01.06.2023.

Крім цього, Декларантом надано листи звернення стосовно вимоги від 31.05.2023 та від 01.06.2023 щодо прийняття рішення про підтвердження митної вартості у зв`язку з поданням всіх необхідних ним документів для визначення складової митної вартості товару.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді цієї справи в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17.

Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 810/5295/17.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Відтак доводи відповідача в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними.

При цьому, щодо зауваження відповідача в прийнятому спірному рішенні про коригування митної вартості непропорційно розподілених витрат відповідно до кілометражу відповідних ділянок, суд зазначає таке.

Між ТзОВ «АРММАКС ГРУП» (Клієнт) та ТОВ «ЛАМАН ШИППІНГ» (Експедитор) укладено Договір транспортно експедиторського обслуговування № 9394 від 01.11.2016 року за яким Клієнт, доручає, а Експедитор бере на себе обов`язок здійснювати на підставі окремих письмових заявок Клієнта, зокрема, в тому числі, перевезення вантажів, заявлених Клієнтом до перевезення, вантажними транспортними засобами по території України та за її межами (п.п. 1.1, 1.2, 1.3. п. 1 Договору).

Перелік наданих послуг, а також вартість послуг Експедитора встановлюється за згодою Сторін (п.п. 4.1.1. п.п.4.1. п. 4 Договору).

У свою чергу, в заявці на перевезення № 1 від 24.05.2023 вказана загальна вартість витрат, яка має складати 2550 євро. Разом з тим, Експедитором за надані послуги було виставлено рахунок № LS-4486869 від 26.05.2023 на суму 102278,10 грн з ПДВ, який в свою чергу оплачено Клієнтом, що підтверджується платіжною інструкцією № 4838 від 31.05.2023 на суму 102278,10 грн. У вказаному рахунку Експедитором виставлено суми, які включали вартість за транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону (5631,0 грн), експедиторська винагорода (1539,17 грн), міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України (65037,00 грн.) та міжнародне автоперевезення по території України 929763,00 грн). Відтак, витрати на перевезення здійснені відповідно до умов Договору транспортно експедиторського обслуговування № 9394 від 01.11.2016 підтверджуються рахунком Експедитора № LS-4486869 від 26.05.2023 та платіжною інструкцією № 4838 від 31.05.2023. Суд погоджується з доводами позивача про те, що позивач не здійснював перевезення вантажу самостійно, оплатив по факту виставлений Експедитором рахунок та немає відношення до господарської діяльності Експедитора. А тому, безпосередньо не впливав на сам розрахунок послуг, наданих Експедитором, а оплатив його на виконання умов Договору. Таким чином суд критично оцінює відповідні доводи відповідача.

Щодо твердження митниці про невідповідність у поданих документах, оскільки оплата за товар та термін доставки придбаного товару протермінована, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4.2 Контракту № 1/11/18 від 01.11.2018 загальна вартість контракту складається з сум доданих Рахунків Фактур. Відповідно до п. 5.1 Контракту платежі за продукцію, що постачаються згідно з даним контрактом, здійснюється Покупцем в доларах, шляхом банківського переказу на рахунок Продавця. Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 20% від загальної вартості (п. 5.2 контракту). Решту 80% за 10 діб до прибуття контейнеру в порт призначення (п. 5.3 контракту). Вказані умови зазначено і в рахунку проформі № DB23WS013 від 01.03.2023 року. Товар придбано на підставі та на умовах Контракту №1/11/18 від 01.11.2018 та згідно рахунки-фактури (інвойсу) №DB23WS013 від 27.03.2023 та сплачено, що підтверджується, зокрема і банківськими платіжними документи, що стосуються товару №00789020230302 від 02.03.2023 на суму 5490,70 дол. США та №00789020230519 від 19.05.2023 на суму 21962,80 дол. США та не заперечується митним органом. При цьому, сторони листами між собою погодили відтермінування оплати 80% ціни Товару в сумі 21962,80 дол.США, визначеної в рахунку-проформі № DB23WS013 від 01.03.2023 до 22.05.2023, а оплата на вказану суму було здійснена 19.05.2023, що також не заперечується митним органом. Враховуючи, що ці обставини жодним чином не впливають на складову митної вартості товару та, що посадовою особою митного органу надано необгрунтовану вимогу про надання додаткових документів, не вказавши причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією та не уточнивши, яка саме інформація потребує уточнення, вказані листи митному органу не надавались. Щодо поставки товару протягом 25 днів після отримання передоплати, слід зауважити, що під цією умовою розуміється виготовлення та відправка Продавцем партії товару через 25 днів після здійсненої передоплати. Однак, термін поставки товару покупцем не міг вплинути на визначення складової митної вартості товару. Адже, норми п.п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ вказують на те, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому несвоєчасність оплати чи поставки партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише може вказувати на порушення умов господарського договору, яке може бути пов`язане з об`єктивними причинами, які виникають в процесі здійснення зовнішньо-економічної операції. Однак, сторони щодо поставки чи термінів оплати за Товар претензій один до одного не мають, відповідальність за порушення умов не передбачена та не застосовувалась. Тому такі доводи суд також оцінює критично.

Щодо твердження, що прайс-лист від 20.03.2023 не стосується даної партії товару, оскільки сформований пізніше, ніж рахунок проформа №DB23WS013 від 01.03.2023, суд враховує, що прайс-лист не відноситься до переліку документів, визначеному у ч. 2 ст. 53 МКУ, а є лише додатковим документом, визначеним ч. 3 ст. 53 МКУ. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листів, а й інших документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для його ідентифікації. Суд також звертає увагу на те, що прайс лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв`язку з чим будь-які сумніви в його правильності не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Крім того, декларантом одночасно з митною декларацією в повному обсязі надано до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ та ряд додаткових документів, в тому числі і на необґрунтовані вимоги митного органу. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів, натомість відомості щодо торговельних марок та артикулів товару містяться у графі 31 митної декларації та в свою чергу в проформі № DB23WS013 від 01.03.2023 та інвойсі № DB23WS013 від 27.03.2023, пакувальному листі від 27.03.2023. Крім цього, додано від виробника товару розрахунок ціни (калькуляцію) від 27.03.2023 в якому зазначені відомості щодо артикулів товару та їх ціни. Вартість товару підтверджена також висновком про вартісні характеристики товару № 23/1/254 від 01.06.2023. Тому відповідні доводи відповідача суд відхиляє.

Щодо обраного відповідачем методу визначення митної вартості (2б) суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У ч. 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що митний орган не застосовує метод 2а з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Окрім цього, зазначено, що джерелом для коригування митної вартості слугувала митна декларація № UA 100430/2023/472112 від 03.04.2023. Вказав також, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводились.

Відповідач не надав жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

З аналізу ст. 55 МК України суд дійшов висновку про те, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Крім того, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 у справі № 160/1329/19.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення. Натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 4294,40 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900418/2 від 02.06.2023.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Держмитслужби № UA209170/2023/001851.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АРММАКС ГРУП" судовий збір у сумі 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АРММАКС ГРУП» (82400 Львівська область с. Стрий вул. Петрушевича 39; код ЄДРПОУ 39726474).

Відповідач: Львівська митниця (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Р.П. Качур