Рішення № 120544532, 23.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 рокуСправа №160/12248/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, з 21.08.2023 року, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 29.12.2010 року їй була призначена пенсія за вислугу років. 21.08.2023 року позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. 28.02.2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі десяти місячних пенсій, проте відповідач повідомив її про відсутність підстав для виплати грошової допомоги, оскільки їй пенсію призначено було за вислугу років. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з позовною заявою для захисту свого порушеного права.

27.06.2024 року до суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування, посилався на те, що позивач перебуває на обліку та отримувала пенсію за вислугу років з 29.12.2010 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв`язку з працевлаштуванням, пенсію позивачу було призупинено з 30.12.2010 року, а після досягнення пенсійного віку, 21.08.2023 року позивач звернулася із заявою про проведення перерахунку пенсії ( переведення одного виду пенсії на інший). 21.08.2023 року відповідачем переведено ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. 28.02.2024 року позивач звернулася із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 27.03.2024 року відповідач повідомив про неможливість виплати грошової допомоги, оскільки позивачу пенсія була призначена за вислугу років.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 29.12.2010 року їй була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 30.12.2010 року виплата пенсії позивачу була призупинена у зв`язку з працевлаштуванням.

21.08.2023 року позивач звернулася із заявою про переведення її з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з цього числа позивач отримувала пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, який був змінений за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду на показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки.

28.02.2024 року позивач звернулася із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 27.03.2024 року № 18363-10385/Г-01/8-0400/24 позивача було повідомлено про неможливість виплати грошової допомоги, оскільки їй пенсія була призначена за вислугу років згідно із Законом № 1788, в тому підстави для виплати грошової допомоги згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні.

Отже, між сторонами виник спір з приводу відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Далі п. 7-1 Закону)особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наступним: досягнення пенсійного віку; наявність необхідного страхового стажу; вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»будь-якого іншого виду пенсії.

Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору (у постановах від 22.02.2018 року у справі № 310/3774/17, від 27.11.2018 року у справі № 328/1619/17, від 11.07.2019 року справі № 350/294/16-а), обставини яких є подібними та зазначив, що виплата грошової допомоги згідно п. 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 року у справі № 175/4084/16-а, обставини якої є подібними, дійшов висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».

Таким чином, зміст п. 7-1 Закону свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії домоменту виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як встановлено судом, 29.12.2010 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а наступного дня, 30.12.2010 року, призупинено виплату пенсії у зв`язку з працевлаштуванням.

Доказів, що за один день позивачу нараховувалась та виплачувалась пенсія відповідачем суду не надано.

Як зазначено вище, пункт 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пов`язує позбавлення права на отримання одноразової грошової допомоги з фактом отриманням особою будь-якої іншої пенсії до виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не з фактом призначення іншої пенсії.

За таких обставин, оскільки позивач після призначення пенсії за вислугу років не отримувала цей вид пенсії, відповідно до вимог п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вона має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду з урахуванням задоволення позовних вимог підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, з 21.08.2023 року відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька