Рішення № 120544497, 23.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 рокуСправа №160/13056/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №045550021089 від 07.08.2023 р. та №25128-15795/1-01/8-0400/24 від 24.04.2024 р. щодо відмови їй у зарахуванні стажу та призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до її страхового стажу період навчання з 01.09.1980 року по 24.06.1985 року, згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 19.07.1985 року;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до її страхового стажу час здійснення підприємницької діяльності в період з червня 2003 року по грудень 2005 року, за 2007 рік та за 2014 рік;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 31.07.2023 року, з урахуванням рішення суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона 31.07.2023 року звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак відповіді чи рішення на свою заяву отримано не було. У зв`язку з чим, 28.03.2024 року вона повторно звернулася до відповідача. Листом від 24.04.2024 року відповідач повідомив, що згідно із наданих до заяви від 31.07.2023 року документів, Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення від 07.08.2023 року №045550021089, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного у неї страхового стажу. До страхового стажу не враховано період перебування на обліку в центрі зайнятості з 12.06.1997 року по 13.06.1997 року згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.07.1985 року, оскільки відсутній наказ на припинення виплати допомоги по безробіттю, період навчання на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 24.06.1985 року, оскільки прізвище - ОСОБА_2 не відповідає даним паспорту - ОСОБА_3 . Також період провадження її підприємницької діяльності, оскільки, за даними Реєстру застрахованих осіб, сплата страхових внесків за період з червня 2003 року по грудень 2005 року, за 2007 рік та за 2014 рік відсутня. З даною відмовою вона погодитися не може, що й стало підставою для звернення з позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду, 13.06.2024 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 31.07.2023 року позивач звернулася до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону №1058-IV. Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 07.08.2023 р. №045550021089 позивачу повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком.

Так, відповідно до змісту вказаного рішення, вік позивача становить 60 років 00 місяців 21 днів, страховий стаж становить 21 рік 10 місяців 14 днів. До загального стажу не зараховано період перебування на обліку в центрі зайнятості з 12.06.1997 року по 13.06.1997 року згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.07.1985 року, оскільки відсутній наказ на припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю, а тому необхідно надати уточнюючу довідку. Період навчання на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 24.06.1985 року, оскільки прізвище - ОСОБА_2 не відповідає даним паспорту - ОСОБА_4 . Оскільки, за даними Реєстру застрахованих осіб, сплата страхових внесків за період з червня 2003 року по грудень 2005 року, за 2007 рік та за 2014 рік відсутня, підстави для зарахування до страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності відсутні. Таким чином, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV, у зв`язку з відсутністю у неї страхового стажу необхідної тривалості. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства, а тому просило суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяви, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 31.07.2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV).

Рішенням про відмову в призначенні пенсії від 07.08.2023 р. №045550021089 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність у неї загального стажу для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-ІV.

Відповідно до спірного рішення, страховий стаж позивача склав 21 рік 10 місяців 14 днів. За результатами розгляду документів відповідачем до страхового стажу позивача не враховано період перебування на обліку в центрі зайнятості з 12.06.1997 року по 13.06.1997 року згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.07.1985 року, оскільки відсутній наказ на припинення виплати допомоги по безробіттю, а тому необхідно надати уточнюючу довідку.

Позивач не отримавши відповіді чи рішення на заяву від 31.07.2023 року, 28.03.2024 року повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-ІV.

Листом від 24.04.2024 року «Про розгляд звернення» відповідач повідомив позивача, що згідно із наданих до заяви від 31.07.2023 року документів, Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення від 07.08.2023 р. №045550021089, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. До страхового стажу не враховано період перебування на обліку в центрі зайнятості з 12.06.1997 року по 13.06.1997 року згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.07.1985 року, оскільки відсутній наказ на припинення виплати допомоги по безробіттю, період навчання на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 24.06.1985 року, оскільки прізвище - ОСОБА_2 не відповідає даним паспорту - ОСОБА_3 , період провадження підприємницької діяльності, оскільки, за даними Реєстру застрахованих осіб, сплата страхових внесків за період з червня 2003 року по грудень 2005 року, за 2007 рік та за 2014 рік відсутня.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст.24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

В силу статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова КМУ від 12.08.1993 року № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 постанови КМУ від 12.08.1993 року№ 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Так, із трудової книжки позивача від 19.07.1985 року серії НОМЕР_3 встановлено, що вона містить записи на підтвердження спірного періоду, а саме:

- 23.09.1984 року - з 1 вересня 1980 року по 24 червня 1985 року навчалась в Донецькому політехнічному інституті.

Відповідачем не зараховано період навчання з 01.09.1980 року по 24.06.1985 року, оскільки прізвище - ОСОБА_2 не відповідає даним паспорту - ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання чи підлягає спірний період навчання зарахуванню до страхового стажу позивача, суд враховує порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (19.07.1985 р.), який був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 р. №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової крижки. Прізвище, ім`я, по батькові (повністю без скорочення або заміни імені і по батькові ініціалами) і дату народження вказують на підставі паспорта чи свідоцтва про народження. Професія чи спеціальність записуються в трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належно оформленого документа.

Згідно із пунктом 2.17 цієї ж Інструкції в трудові книжки по місцю роботу вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів, зокрема, записи про час навчання в професійно-технічних і інших училищах, на курсах і в школах підвищення кваліфікації, по перекваліфікації і підготовці кадрів; про час навчання в вищих і середніх спеціальних учбових закладах (у тому числі час роботи в студентських загонах, на виробничій практиці і виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики), партійних школах, школах профруху.

Дані записи заносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.

Згідно із пунктом 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний диплом виконаний на стандартному бланку за формою, визначеною діючим до 1993 року законодавством, коли відповідна інформація в документ вносилась від руки двома мовами: українською та російською.

Відповідно до паспортних даних прізвище, ім`я та по батькові позивача українською мовою « ОСОБА_1 », а російською « ОСОБА_6 ».

З дослідженої трудової книжки позивача видно, що запис про навчання з 01.09.1980 року по 24.06.1985 року в Донецькому політехнічному інституті є першим записом внесеним при заповненні. Внесення запису про навчання здійснено на підставі диплома серії ІВ-1 №099394.

Відповідно до диплому ІВ-1 № 099394, виданого 24.06.1985 року позивач в період з 01.09.1980 року по 24.06.1985 року навчалась в Донецькому політехнічному інституті за спеціальністю «інженера-математика».

Як слідує зі змісту вказаного диплому інформація щодо випускника (позивача) внесена двома мовами українською та російською. При цьому, ім`я та по батькові позивача внесено вірно, однак із допущеною граматичною помилкою в прізвищі позивача, а саме: українською мовою « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_4 », а російською « ОСОБА_7 ».

Розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідач вказав, що до страхового стажу не зараховано період навчання на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 24.06.1985 р., оскільки прізвище ОСОБА_2 не відповідає даним паспорту ОСОБА_4 .

Разом з тим такі твердження відповідача щодо підстави для не зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача суд оцінює критично, оскільки зі змісту вказаного диплому вбачається, що прізвище позивача у документі про освіту внесено двома мовами російською та українською з допущеною граматичною помилкою в правописі, зокрема, в одній букві в прізвищі позивача, що на думку суду, свідчать про несуттєві розбіжності у такому документі та не можуть бути самостійною підставою для висновку, що такий документ про освіту позивача є недостовірним або таким що не достатній для підтвердження періоду навчання особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1980 року по 24.06.1985 року, слід зарахувати до страхового стажу позивача.

Щодо періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.

Розділом XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (п.3.1.) визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, зареєстрованою в МЮУ 08.07.2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 року по 30.06.2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01.05.1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків

- з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,

- з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 р. № 10-1, зареєстрованою в МЮУ 08.07.2014 р. за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 р. №8-1) є обов`язковим відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1.

Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000 р., з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (далі - єдиний внесок).

Так, відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

В силу пункту 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 р. враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 р. - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою КМУ від 04.06.1998 р. №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно з пунктом 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління ПФУ №5-5 від 10.06.1994 р. (далі - Інструкція №5-5) усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов`язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток №1).

Згідно із пунктом 18 Інструкції №5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління ПФУ від 06.09.1996 р. № 11-1 (далі - Інструкція №11-1), платниками обов`язкових внесків на державне соціальне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

В силу пункту 2.9 Інструкції від 06.09.1996 р. №11-1 платники, перелічені в пп.2.2, 2.4 зобов`язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п.2.7 - за постійним місцем проживання.

Системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період з 1993 р. по 01.07.2000 р. на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Як було зазначено вище, листом від 24.04.2024 року «Про розгляд звернення» відповідач повідомив про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з червня 2003 року по грудень 2005 року та за 2007 рік та 2014 рік, оскільки відсутня інформація про сплату нею страхових внесків.

Разом з тим, відповідно до свідоцтва про державку реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 20.01.2003 року включений до відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР (номер запису 22660170000011828).

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Донецькій області від 28.12.2023 року «Про надання відповіді» ОСОБА_1 перебувала на обліку, як фізична особа-підприємець в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Східній державній податковій інспекції (Київський район м.Донецьк) з 20.01.2003 року по 11.03.2019 року. У період з 01.01.2012 року по 30.06.2015 року вона була зареєстрована в якості платника єдиного податку. Також, за даними ІКС ДПС по платнику ОСОБА_1 обліковується сплата по податках та єдиному внеску з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року на загальну суму 7218,59 грн. Інформаційні системи, які використовувалися органами податкової служби в 2003- 2012 роках, велися на локальних серверах та на теперішній час доступу до інформації за зазначений період відсутній, у зв`язку з чим неможливо надати інформацію стосовно сплати податків та системи оподаткування за вищезазначений період.

Також, 03.07.2012 року позивачу видано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_5 .

Крім того, позивачем на підтвердження страхового стажу, за спірний період, було надано квитанцію від 04.04.2014 року про сплату єдиного соціального внеску до Головного управління ДПС у Донецькій області за 2014 рік за 1 квартал 2014 року у сумі 1 327,95 грн.

Суд зазначає, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати нею відповідних внесків не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до її страхового стажу періоду підприємницької діяльності.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується періоди сплати позивачем страхових внесків з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати до страхового стажу позивача періоди здійснення підприємницької діяльності лише за 2014 рік.

Доказів наявності підстав для зарахування інших періодів матеріали справи не містять.

В свою чергу наданий позивачем лист податкового органу від 28.12.2023 року лише підтверджує факт здійснення позивачем підприємницької діяльності та не підтверджують сплату страхових внесків (єдиного внеску).

За таких обставин, суд доходить до висновку про протиправність саме дій відповідача оформлених листом від 24.04.2024 р. щодо відмови в призначенні пенсії, а не як помилково зазначає позивач рішення відповідача оформленого листом від 24.04.2024 р. № 25128-15795/І-01/8-0400/24.

На підставі наведених підстав, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №045550021089 від 07.08.2023 р. про відмову у призначенні позивачу пенсії.

З огляду на вищевикладене, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії від 31.07.2023 року, зарахувавши до загального трудового стажу період навчання з 01.09.1980 року по 24.06.1985 року, та період здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в розмірі 605,60 грн. (1211,20 грн. : 2).

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.08.2023 року № 045550021089 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформлені листом від 24.04.2024 року №25125-15795/І-01/8-0400/24 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.07.2023 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 року по 24.06.1985 року та період здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_6 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма