Постанова № 12054264, 04.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.11.10Справа №2а-6440/09/1/0170 (10:10) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.М., за участю

представника позивача Винятинського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСС»

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась з позовом Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСС» про стягнення заборгованості з штрафних санкцій:

-за порушення Закону № 265, - код платежу 21080908 (р/р 31114104700002 в УДК в АРК ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) у сумі 6463,00 гривень; за порушення Положення код платежу 21080905 (р/р 31114104700002 в УДК в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) у сумі 22898,25 гривень; -за порушення Закону № 98, - код платежу 21080939 (р/р 314117541700005 в УДК в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) у сумі 8792,64 гривень.

Адміністративний позов мотивований тим, що 23.12.2008 року співробітниками податкової служби проведена перевірка господарської одиниці, яка належить відповідачеві. В ході перевіки встановлені порушення п.1,2,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» № 265-95 ВР від 06.07.1995 року; п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 року за № 98/96-ВР; абз.2 п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 року.

Позивач зазначає, що акт перевірки від 23.12.2008 року № 00653/1981/01/09/23/33434348 покладено в основу рішень про застосування штрафних санкцій № 0000132303 на суму 8792,64 гривень, № 0000142303 на суму 22895,25 гривень, № 0000122303 на суму 6463,00 гривень від 09.01.2009 року.

Позивач пояснює, що до теперішнього часу штрафні санкції відповідачем не сплачені у сумі 38153,89 гривень.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.05.2009 року відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.08.2009 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 2а-9620/09/8/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2010 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2010 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим її правонаступником Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві.

У судове засідання відповідач не зявився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи через ЗМІ, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що позивач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСС» 31.03.2005 року зареєстроване юридичною особою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 433750, довідкою з ЄДРПОУ № 05.3-06-01/605 від 05.04.2005 року, витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 04.10.2010 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є субєктом господарювання, фізичною особою підприємцем, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що 23.12.2008 року на підставі плану графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на грудень 2008 року, затвердженого заступником Голови ДПА в АР Крим, направлень на перевірку № 8411 та № 8412 від 12.12.2008 року старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби I рангу ДПА в АР Крим Сорокіним В.В. та старшим державним податковим ревізором інспектором, інспектором податкової служби II рангу ДПА в АР Крим Вегбієвим Р.І. була проведена перевірка за дотриманням ТОВ «ІСС» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в господарській одиниці: відділі в магазині, розташованому за адресою: м.Сімферополь, вул.Р.Захаровой, 15, яка належить ТОВ «ІСС», за результатами проведення якої складено акт перевірки № 000653/1981/01/09/23/33434348 від 23.12.2008 року (надалі акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що при покупці однієї пачки сигарет «Мальборо» вартістю 6,00 гривень та однієї пляшки горілки «SV на березових бруньках» 0,7 л вартістю 24,00 гривень на загальну суму 30,00 гривень розрахункова операція через РРО, РК не проведена, касовий чек не роздрукований та не виданий.

Перевіркою також встановлено незабезпечення відповідачем сум готівкових грошових коштів на місці проведення перевірки (1258,00 гривень) сумі коштів, вказаних в денному звіті РРО (33,40 гривень), різниця склала 1224,60 гривень.

В акті перевірки зазначено про здійснення господарської діяльності без придбання відповідного торгового патенту встановленого зразку (згідно КОРО № 0109009845 р/1 діяльність здійснюється з 25.10.2007 року).

Перевіркою встановлено незабезпечення збереження фіскального звітного чеку РРО № 256 (в КОРО № 0109009845 р/1 відсутній Z-звіт № 256).

В акті перевірки зафіксовано допущене відповідачем порушення щодо не оприбуткування грошових коштів в повному обсязі їх фактичних надходжень в КОРО згідно фіскальних звітних чеків РРО (Z-звітів). Так в КОРО № 0109009845 р/1 не оприбутковано готівкові кошти згідно Z-звіту № 269 за 01.12.2008 року за Z-звітом № 290 за 22.12.2008 року. Загальна сума не оприбуткування склала 4579,65 гривень.

В акті перевірки зазначено про порушення відповідачем п.п.1,2,9,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР, ст. ст.3,7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» № 98/96-ВР від 23.03.1996 року, п.2.6 постанови Правління Національного банку України від 1512.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Судом встановлено, що перевірку проведено за участю продавця відповідача ОСОБА_1, яка з актом перевірки ознайомилася, акт перевірки підписала без заперечень, один примірник акта отримала.

На підставі вищевказаного акту перевірки позивачем винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.01.2009 року № 0000132303 на суму 8792,64 гривень, № 0000142303 на суму 22898,25 гривень, № 0000122303 на суму 6463,00 гривень.

Зазначені рішення 13.01.2009 року отримані відповідачем, про що свідчать копії поштових повідомлень, які знаходяться в матеріалах справи.

Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій за рішенням № 0000122303 від 09.01.2009 року судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що з акту перевірки вбачається, що підприємницька діяльність ТОВ «ІСС» здійснюється з використанням реєстратору розрахункових операцій Міні 500.МЕ.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п.2 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Судом встановлено, що до відповідача ТОВ «ІСС» винятки, встановлені ст.9 Закону щодо невикористання розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій не застосовуються, оскільки відповідач здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Перевіркою встановлено, що 23.12.2009 року ТОВ «ІСС» розрахункова операція на загальну суму 30,00 гривень через РРО, РК не проведена, касовий чек не роздрукований та не виданий, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (далі - Порядок) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, суд зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання та є належним доказом по справі.

Відповідно до п.1 ст. 17 Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій або проведення її без використання розрахункової книжки, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій по акту перевірки від 23.12.2008 року № 000653/1981 по ТОВ «ІСС»:

-за порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року до відповідача застосована фінансова санкція у пятикратному розмірі суми вартості проданого товару відповідно до п.1 ст.17 зазначеного Закону: 30,00 гривень х 5 =150,00 гривень.

Отже, суд встановив, що позивачем вірно застосовані фінансові санкції у розмірі 150,00 гривень за непроведення розрахункової операції через РРО на суму 30,00 гривень.

Відповідно до п. 9 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Судом встановлено, що перевіркою встановлено незабезпечення зберігання відповідачем фіскального звітного чеку РРО № 256 (в КОРО № 0109009845 р/1 відсутній Z-звіт № 256). Зазначене підтверджується актом перевірки, який є належним доказом по справі.

Згідно з ч.4 статті 17 Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій по акту перевірки від 23.12.2008 року № 000653/1981 по ТОВ «ІСС»:

-за порушення пункту 9 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року до відповідача застосована фінансова санкція в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до п.4 ст.17 зазначеного Закону:17,00 гривень х 20 = 340,00 гривень.

Отже, суд встановив, що позивачем вірно застосовані фінансові санкції у розмірі 340,00 гривень за незабезпечення збереження фіскального звітного чеку.

Відповідно до п.13 ст.3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки відповідності суми коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій встановлено незабезпечення відповідачем сум готівкових грошових коштів на місці проведення перевірки (1258,00 гривень) сумі коштів, вказаних в денному звіті РРО (33,40 гривень), різниця склала 1224,60 гривень (з урахуванням суми покупки).

Зазначене підтверджується актом перевірки, Х-звітом, описом готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків.

Так, відповідно до опису готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків в магазині відповідача 23.12.2008 року були виявлені готівкові кошти в розмірі 1258,00 гривень.

Відповідно до статті 22 Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій по акту перевірки від 23.12.2008 року № 000653/1981 по ТОВ «ІСС»:

-за порушення пункту 13 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року до відповідача застосована фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, відповідно до ст.22 зазначеного Закону: 1194,6 гривень х 5 = 5973,00 гривень.

Отже, суд зазначає, що позивачем вірно застосовані фінансові санкції за незабезпечення відповідачем сум готівкових грошових коштів на місці проведення перевірки сумі коштів, вказаних в денному звіті РРО у розмірі 5973,00 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 0000122303 від 09.01.2009 року, яким застосовано до ТОВ «ІСС» фінансові санкції у розмірі 6463,00 гривень, прийнято відповідно до закону, обґрунтовано та у межах наданих владних повноважень, отже, є правомірним.

Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій за рішенням № 0000122303 від 09.01.2009 року суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки відповідачем здійснюється господарська діяльність без придбання відповідного торгового патенту встановленого зразку (згідно КОРО № 0109009845 р/1 діяльність здійснюється з 25.10.2007 року).

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» передбачена статтею 8 зазначеного Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій по акту перевірки від 23.12.2008 року № 000653/1981 по ТОВ «ІСС»:

-за порушення пункту 1 статті 3 Закону України № 98/96 ВР від 23.03.1996 року до відповідача застосовано штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності ТОВ «ІСС», відповідно до ст.8 зазначеного Закону: 320 гривень /31 день х426 днів х2 = 8792,64 гривень.

Суд зазначає, що порушення у вигляді здійснення торговельної діяльність відповідачем без одержання відповідного торгового патенту встановлено 23.12.2008 року, перевіркою встановлено, що діяльність без придбання відповідного торгового патенту встановленого зразку здійснюється з 25.10.2007 року. Отже, торговельна діяльність ТОВ «ІСС» без одержання торгового патенту здійснювалась протягом 426 днів.

Отже, суд зазначає, що позивачем вірно застосовані фінансові санкції у розмірі 8792,64 гривень за здійснення господарської діяльності без придбання відповідного торгового патенту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 0000132303 від 09.01.2009 року, яким застосовано до ТОВ «ІСС» фінансові санкції у розмірі 8792,64 гривень, прийнято відповідно до закону, обґрунтовано та у межах наданих владних повноважень, отже, є правомірним.

Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій за рішенням № 0000142303 від 09.01.2009 року суд зазначає наступне.

Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №637).

Зазначена Постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320.

Положення № 637 визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

Відповідно до п.п. 2.6 п.2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначених у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п.3.2. Положення № 637 касові операції, що проводяться відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” оформляються згідно з вимогами цього Закону.

У статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суд зазначає, що в акті перевірки зафіксовано допущене відповідачем порушення вимог п.2.6 Положення №637 щодо не оприбуткування грошових коштів в повному обсязі їх фактичних надходжень в КОРО згідно фіскальних звітних чеків РРО (Z-звітів), так в КОРО № 0109009845 р/1 не оприбутковано готівкові кошти згідно Z-звіту № 269 за 01.12.2008 року за Z-звітом № 290 за 22.12.2008 року. Загальна сума не оприбуткування склала 4579,65 гривень.

Суд зазначає, що позивач надає перелік не оприбуткованих Z-звітів в КОРО № 0109009845 р/1 за період з 01.12.2008 року по 22.12.2008 року: Z-звіти № 269 - № 290, який є додатком до акту перевірки.

Суд зауважує, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1 Положення)

Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Ухвалами суду від 18.05.2009 року, 06.07.2009 року, 20.09.2010 року у відповідача суд витребував прибуткові ордери, касову книгу та інші докази оприбуткування коштів в касі підприємства.

Суд зазначає, що відповідач доказів того, що ним ведеться касова книга, оформлюються прибуткові касові ордера, а на момент перевірки ТОВ «ІСС» сума у розмірі 4579,65 гривень була оприбуткована, не надав.

Отже, за відсутності доказів оприбуткування відповідачем суми в розмірі 4579,65 гривень в касовій книзі з оформленням прибуткових касових ордерів суд погоджується з доказами наданими позивачем про неоприбуткування ТОВ «ІСС» коштів в касі.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій по акту перевірки від 23.12.2008 року № 000653/1981 по ТОВ «ІСС»:

-за порушення вимог пункту п.2.6 Положення №637 до відповідача застосовані штрафні санкції у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми відповідно до ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”: 4579,65 гривень х 5 = 22898,25 гривень.

Отже, суд зазначає, що позивачем вірно застосовані штрафні санкції у розмірі 22898,25 гривень за не оприбуткування грошових коштів в повному обсязі їх фактичних надходжень в КОРО.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 0000142303 від 09.01.2009 року, яким застосовано до ТОВ «ІСС» фінансові санкції у розмірі 2898,25 гривень, прийнято відповідно до закону, обґрунтовано та у межах наданих владних повноважень, отже, є правомірним.

У судовому засіданні встановлено, що станом на день розгляду справи відповідачем заборгованість зі сплати штрафних санкцій в розмірі 38153,89 гривень не сплачена, що підтверджується розрахунком суми заборгованості, обліковою карткою платника, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

В судовому засіданні 04.11.2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, постанова в повному обсязі складена 05.11.2010 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСС» (ЄДРПОУ 33434348) заборгованість з штрафних санкцій в сумі 38153,89 гривень:

-в розмірі 6463,00 гривень, код платежу 21080908 (р/р 31114104700002 в УДК в АРК ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026);

-в розмірі 22898,25 гривень, код платежу 21080905 (р/р 31114104700002 в УДК в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026);

-в розмірі 8792,64 гривень, код платежу 21080939 (р/р 314117541700005 в УДК в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.