Рішення № 120542352, 11.07.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2024Справа № 922/4889/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Мелещенкова Владислава Сергійовича

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про визнання недійсною частини договору та застосування наслідків недійсності правочину

за участю представників:

від позивача: Андрощук Б.М.

від відповідача: Гур`янов С.Б.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області з позовом звернувся Фізична особа-підприємець Мелещенков Владислав Сергійович (далі - ФОП Мелещенков В.С., позивач) до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", відповідач) про визнання недійсним в частині договору та застосування наслідків його недійсності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення пунктів 13.1, 13.2, 13.3, 13.4, 13.5, 13.6 розділу ХІІІ договору підряду № 01-212252-21 від 01.07.2021, укладеного сторонами, є недійсними, оскільки вони прямо суперечать статті 570 ЦК України, якою встановлено обмеження застосування в договорі завдатку залежно від виду забезпечуваного завдатком зобов`язання. Позивач вказує, що внесення завдатку, як часткового платежу, можливе тільки після виникнення грошових зобов`язань, а не за договором підряду.

У позові ФОП Мелещенков В.С. просить визнати недійсною частину договору підряду № 01-212252-21 від 01.07.2021, а саме - пункти 13.1, 13.2, 13.3, 13.4, 13.5, 13.6 розділу ХІІІ та застосувати наслідки недійсності такого правочину, стягнувши з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 54 306,00 грн. сплаченого позивачем завдатку за цим договором.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2023 матеріали вказаного позову були передані на розгляд до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач у визначений законом строк надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що ФОП Мелещенков В.С., беручи участь у відкритих торгах, був ознайомлений з тендерною документацією та умовами договору підряду, який був укладений сторонами за результатами процедури закупівлі. Указаний договір відповідає вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», його умови не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону. При цьому на забезпечення виконання договору про закупівлю поширюються лише загальні вимоги щодо видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачених ЦК України, ГК України та спеціальним Законом України «Про публічні закупівлі», за якими замовник закупівлі може вимагати від учасників надання забезпечення тендерних пропозицій та виконання договору про закупівлю і їх застосування законом не обмежується.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.04.2024 підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті, представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Установлено, що 01.07.2021 між ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Мелещенковим В.С. (підрядник), на підставі проведеної процедури закупівлі, був укладений договір підряду № 01-212252-21 (далі - договір), за яким підрядник зобов`язується виконати зазначені у договорі роботи, а замовник прийняти і оплатити роботи (п. 1.1).

У п. 1.2 договору сторони визначили найменування робіт: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Виконання робіт з капітального ремонту будівель майстерні та гаражу (інв. № 700/3) (уніфікований інв. № 07004852) Миргородської лінійної дільниці 45453000-7. Капітальний ремонт і реставрація».

Згідно з п. 1.3 договору підрядник взяв на себе зобов`язання на власний ризик, своїми силами, з застосуванням своїх ресурсів, за завданням на виконання робіт (додаток 1 до договору), на інших умовах договору (щодо порядку, строків, якості, тощо) та згідно з вимогами чинного законодавства України виконати вищевказані роботи згідно з обсягом робіт (додаток 1 до договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 905 100,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 181 020,00 грн., разом з ПДВ - 1 086 120,00 грн. Строк (термін) виконання робіт - 90 календарних днів з дати укладення договору, але не пізніше 30.10.2021, залежно від того, яка дата наступить раніше (п. 5.1 договору).

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 30.11.2021 (включно), а в частині виконання гарантійних зобов`язань договір є чинним на весь час дії гарантії, зазначеної в п. 2.1 цього договору.

Положеннями п. 13.1, 13.2 розділу ХІІІ договору передбачено, що виконання договору забезпечується у вигляді завдатку. Розмір забезпечення виконання договору становить 5% від ціни договору та складає 54 306,00 грн. Розмір забезпечення виконання договору може бути зменшений у випадку зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п. 13.3 договору підрядник здійснює перерахування грошових коштів (завдатку) на поточний рахунок ПрАТ «НЕК «Укренерго» (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227, № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», Україна, 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, МФО 300465), з обов`язковою позначкою в графі призначення платежу платіжного доручення: «Забезпечення виконання договору на закупівлю: Виконання робіт з кап. ремонту будівель майстерні та гаражу Миргородської лінійної дільниці».

Пунктом 13.4 договору визначено, що завдаток на виконання договору повинен бути внесений підрядником на рахунок замовника не пізніше дати укладення договору. Замовник повертає підряднику забезпечення виконання договору (завдаток) після належного (без порушень) виконання підрядником умов договору або дострокового розірвання договору сторонами (за умови відсутності на дату розірвання договору порушення виконання виконавцем з його вини зобов`язань за договором), а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору нікчемним та у випадках, передбачених статтею 43 Закону, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 13.5. договору).

Відповідно до п 13.6 договору забезпечення виконання договору (завдаток) не повертається в разі порушення підрядником умов договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, заявник зазначає, що договір підряду № 01-212252-21 в частині розділу ХІІІ договору (п.п. 13.1 - 13.6) є недійсним та таким, що не породжує будь-яких правових наслідків з моменту укладення цього договору, оскільки такі положення прямо суперечать статті 570 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 905/1227/17.

За змістом постанови № 9 від 06.11.2009 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Судом встановлено, що сторонами був укладений договір підряду.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши зміст спірного договору підряду, суд приходить до висновку, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет договору (виконання робіт), найменування, обсяг, строки та порядок їх виконання; вартість робіт та порядок її оплати; права, обов`язки та відповідальність сторін; строк дії договору, а також інші умови, що узгоджуються з вимогами ст. 837, 875 Цивільного кодексу України.

При цьому судом встановлено, що спірний договір підряду сторони уклали за результатами проведення процедури закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Згідно з ч. 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і далі - Закон, в редакції, чинній на час спірних відносин) договори про закупівлю укладаються з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 6 статті 1 вказаного Закону договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до п. 15 статті 1 Закону переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Згідно з положеннями статті 10 Закону замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю; повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; інформацію про відхилення тендерної пропозиції/пропозиції учасника - протягом одного дня з дня прийняття рішення про відхилення.

Пункт 15 частини 2 статті 22 Закону передбачає для замовника закупівлі можливість вимагати від учасників надання забезпечення тендерних пропозицій та забезпечення виконання договору про закупівлю із зазначенням їх розміру, виду, строку та умов, про що замовник зазначає у тендерній документації.

Замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції (частина перша статті 25 Закону).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону забезпечення виконання договору про закупівлю - це надання забезпечення виконання зобов`язань учасником перед замовником за договором про закупівлю.

Отже, спеціальний Закон про закупівлю передбачає надання учасником-переможцем торгів забезпечення виконання зобов`язань за договором про закупівлю, який укладається з учасником-переможцем за результатом проведення торгів.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що норми вказаного Закону передбачають можливість надання учасником-переможцем торгів забезпечення належного виконання ним усіх зобов`язань за договором про закупівлю в цілому, без їх конкретного визначення.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно зі ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частинами 3 - 5 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалося, у розділі ХІІІ договору сторони погодили, що виконання договору підряду забезпечується завдатком та визначили умови його сплати, використання та повернення у якості забезпечення виконання основного зобов`язання.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання.

Отже згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України основними видами забезпечення є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Проте цей перелік не є вичерпним і з огляду на положення частини другої статті 546 Цивільного кодексу України сторони можуть обумовлювати інші специфічні види забезпечення. Залежно від значущості договірного зобов`язання можна обирати різні за характером способи (види) забезпечення, а за потреби - застосовувати одночасно кілька забезпечень.

Статтею 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

Таким чином, виходячи із наведених норм, можна зробити висновок, що виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами. Завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

При цьому правовими наслідками порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком, є: - якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора;

- якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості;

- сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором;

- у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

У даному випадку сторони не заперечують, що тендерною документацією було передбачено внесення забезпечення договору саме у вигляді завдатку, забезпечення виконання основного зобов`язання виражене у грошовій формі, розмір забезпечення становить 5% від ціни договору. Будь-яких обмежень у застосуванні такого виду забезпечення, як завдаток, при укладенні договору підряду ні закон, ні тендерні вимоги не містять.

При цьому судом встановлено, що позивач беззастережно схвалив та прийняв умови договору, які відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону, та у подальшому позивач виконав узгоджені умови такого правочину. Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, 29.06.2021 позивач (на виконання п. 13.1, 13.2, 13.3 договору) перерахував на користь замовника (відповідача) забезпечення виконання договору (завдаток) у сумі 54 306,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 108 від 29.062021.

Крім того з рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/587/22 від 09.08.2022 за позовом ПрАТ "НЕК "Укренерго" до ФОП Мелещенкова В.С. про стягнення штрафних санкцій в сумі 106470,54 грн за договором підряду № 01-212252-21 від 01.07.2021, яке набрало законної сили, вбачається, що ФОП Мелещенковим В.С. було допущене прострочення виконання підрядних робіт та стягнуто з останнього пеню та штраф з урахуванням внесеного ним завдатку за спірним договором.

Таким чином суд приходить до висновку, що сторони, укладаючи договір, керувались вимогами закону та покладались на зроблені заяви та дії, які свідчили про згоду підрядника з умовами процедури закупівлі та умовами укладеного між сторонами договору, які були виконані останнім. Договір був укладений сторонами внаслідок повного розуміння правової природи правовідносин та вільного волевиявлення сторін, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.

Доводи позивача про те, що стаття 570 ЦК України обмежує застосування завдатку при забезпеченні інших, не грошових зобов`язань, та що внесення завдатку як часткового платежу можливо тільки після виникнення таких грошових зобов`язань, суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні, оскільки спірні положення договору трактуються позивачем на власний розсуд.

Отже, за висновками суду, при укладанні договору сторони не порушили приписів статей 546, 548, 570 Цивільного кодексу України, такий правочин відповідає вимогам чинного законодавства, у подальшому виконання умов договору було схвалено позивачем шляхом його підписання, прийняття відповідних прав та зобов`язань за укладеним правочином, і їх подальшої реалізації.

За таких обставин суд вважає, що заявлена позовна вимога про визнання недійсними пунктів 13.1, 13.2, 13.3, 13.4, 13.5, 13.6 розділу ХІІІ договору підряду № 01-212252-21 від 01.07.2021 є необґрунтованою та суперечить принципу добросовісності, як основи доктрини заборони суперечливої поведінки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірних пунктів договору недійсними.

Окрім того, оскільки підстави для визнання вказаних положень договору недійсними відсутні, то й немає підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених у якості завдатку в сумі 54 306,00 грн, в порядку ст. 216 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позивач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами тих обставин, що договір підряду був укладений з порушенням норм чинного законодавства, відтак - у задоволенні позову суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю Мелещенкову Владиславу Сергійовичу у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання недійсною частини договору та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 11 липня 2024 року.

Повний текст рішення складений 22 липня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.