Рішення № 120535663, 23.07.2024, Новоселицький районний суд Чернівецької області

23.07.2024

Справа № 720/1881/24

Провадження № 2-о/720/334/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Факащук А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання батьком своїх малолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання батьком своїх малолітніх дітей, посилаючись на те, що він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 12 червня 2008 року. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Новоселицького районного суду від 25 травня 2022 року було ухвалено розірвати шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Рішенням Новоселицького районного суду від 16 вересня 2022 року було ухвалено визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 .. Наразі повстало питання щодо встановлення факту самостійного утримання та виховання батьком дітей, метою якого є необхідність отримання можливості одноосібного звернення батьком до державних, медичних та освітніх закладів він імені та в інтересах дитини, без участі матері. Оскільки іншим чином встановити даний факт чинним законодавством не передбачено, просив встановити юридичний факт самостійного виховання та утримання батьком своїх малолітніх дітей.

Заявник в судове засідання не з`явився, однак просив розгляд справи провести без його участі та заявлені вимоги задовольнити.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 та представник органу опіки та піклування Новоселицької міської ради Чернівецької області в судове засідання не з`явилися, однак надали суду заяви про розгляд справи без їх участі та повідомили, що не заперечують проти задоволення заяви.

Дослідивши матеріали справи, давши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 12 червня 2008 року. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Новоселицького районного суду від 25 травня 2022 року було ухвалено розірвати шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 12 червня 2008 року виконкомом Маршинецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, актовий запис № 11.

Договором, який 15 квітня 2022 року був посвідчений нотаріусом Новоселицької державної контори Бежан К.О. та був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сторони домовились, що діти до свого повноліття зареєстровані та проживають разом із батьком ОСОБА_1 у домоволодінні по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.

Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Рішенням Новоселицького районного суду від 16 вересня 2022 року було ухвалено визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В межах даного провадження висновком органу опіки і піклування Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про визначення місця проживання малолітніх дітей, який був затверджений рішенням виконкому Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 131 від 07 вересня 2022 року, визначено за доцільне визначити місце проживання, малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 ..

З вказаних судових рішень та укладеного договору слідує, що сторони визначили, що батько піклується за дітьми, бере участь у їх вихованні та утриманні, забезпечує дітям достатній рівень освіти незалежно від стосунків сторін, тобто фактично перебувають на його самостійному вихованні та утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються в тому числі справи про встановлення фактів, що має юридичне значення.

У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При цьому, наведений ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

З довідки Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 847 від 11 липня 2024 року слідує, що малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , тобто знаходяться на його утриманні, мати дітей разом з чоловіком та дітьми не проживає.

Аналогічне слідує з акту Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 67 від 11 липня 2024 року.

Мати дітей проживає окремо від дітей та участі у їх вихованні та утриманні не приймає. Зазначене не заперечувалось та визнано матір`ю дітей та органом опіки та піклування, що у свою чергу також підтверджує факт здійснення батьком самостійного виховання малолітніх дітей та їх перебування на повному утриманні батька.

Слід зазначити, що заявник звільнений від мобілізації під час воєнного стану в Україні, так як рішенням Новоселицького районного суду від 28 травня 2024 року призначений опікуном своєї бабусі недієздатної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає разом із ним.

Враховуючи викладене, суд відповідно до ст. 89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи перш за все із інтересів дітей вважає, що подана заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки іншим чином встановити факт, що батько самостійно виховує та утримує малолітніх дітей, чинним законодавством не передбачено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький райсуд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ляху Г.О.