Ухвала суду № 120534674, 23.07.2024, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2/641/2288/2024 Справа № 641/4744/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2024 року Суддя Комінтернівського районногосуду м.Харкова МаньковськаО.О.,при вирішенніпитання провідкриття провадженняу цивільнійсправі №641/4744/24,провадження 2/641/2288/2024за позовноюзаявою ОСОБА_1 до АТКБ «ПриватБанк», Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява, подана представником позивача- адвокатом Бакшеєвою А.В. в інтересах ОСОБА_1 , в якій остання просить стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 35 255,37 грн., які складаються з: 19630,13 грн. розміру безпідставно набутих коштів, 12 391, 06 грн. розмір встановленого індексу інфляції за період користування чужими коштами та 3 234, 18 грн. три проценти річних за період користування чужими коштами; стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути з Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути з відповідачів понесені позивачем судові втирати, що полягли у сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.

Позов поданий до Комінтернівського районного суду м. Харкова за зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 .

Проте, ч. 2 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Положенням ст. 28 ЦПК України визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно із ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 22 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм ЗУ «Про захист прав споживачів», шляхом визначення, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.

Застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»), що в свою чергу підтверджено і позивачем, в тому числі і посиланням на відповідні норми матеріального права, а саме ст.1212 ЦК України.

ЗУ «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст.. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 року по справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» у значенні цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відтак, на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо повернення безпідставно набутих коштів не поширюються норми ЗУ «Про захист прав споживачів».

Параграфом 3 глави 2 ЦПК України визначено територіальну юрисдикцію (підсудність) та регламентовано правила подання позову до суду у відповідності до підсудності.

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи. Цивільно-процесуальний кодекс виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв`язком справ.

Згідно 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статтею 28 ЦПК України передбачено альтернативну підсудність (за вибором позивача). Зі змісту заявлених вимог та суб`єктного складу сторін вбачається, що предметом позову є стягнення на користь позивача з відповідача безпідставно отриманих коштів. Позивачем виступає фізична особа, відповідачем зазначено банк - юридичну особу.

Позов поданий до Комінтернівського районного суду м. Харкова за зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 ..

При цьому, місцезнаходження відповідача АТ КБ «ПриватБанк», згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Пермоги,50.

Відповідно до п. 38 постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» територіальна підсудність справи за участю філії або представництва юридичної особи визначається відповідно до вимог частини сьомої статті 110 ЦПК України також за їх місцезнаходженням, якщо їм надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи (стаття 95 ЦК). Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (стаття 16 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Оскільки філія або представництво юридичної особи діють у межах наданих їм повноважень, то пред`явлення позову за їх місцезнаходженням можливе лише тоді, коли спір випливає саме з їх діяльності. У разі відсутності у філії або представництва юридичної особи відповідних повноважень та/або коли спір не пов`язаний з їх діяльністю, позовна заява повертається позивачеві для подання до належного суду (стаття 115 ЦПК) або якщо провадження у справі відкрито передається судом до належного суду (стаття 116 ЦПК). Отже, єдиною можливістю не порушення підсудності є відповідність умовам передбаченим ст.. 27 ЦПК України.

Таким чином, у позивача відсутні процесуальні підстави для подання даного позову за зареєстрованим місцем свого проживання чи перебування або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

З урахуванням зазначеного, та, враховуючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, вважаю, що відсутні передбачені законом підстави для розгляду зазначеної справи цим судом.

Статтею 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи наведене, вказана справа не підсудна Комінтернівського районного суду м. Харкова та підлягає переданню за належною територіальною підсудністю до Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 353 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Цивільну справі № 641/4744/24, провадження 2/641/2288/2024 за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави та стягнення моральної шкоди передати до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Суддя -О. О. Маньковська