Рішення № 120533228, 07.05.2024, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2024 р. Справа №370/872/24

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Некращук Я.А.,

за участю

представник позивача Волкова П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Волкова Павла Олександровича, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , (далі - позивач) в особі представника адвоката Волкова П.О., звернувся до Макарівського районного суду Київської області із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в якій просив скасувати постанову серії БАД №428578 від 16.03.2024 року про накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), - закрити. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрат.

Позивач вказав, що 16.03.2024 року поліцейським Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Корениченком В.В. за адресою: м. Київ, проспект Р.Шухевича, 1д була винесена постанова серії БАД N° 428578 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на Позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.

На жодному із долучених до матеріалів справи відеозаписах працівниками поліції не зафіксовано факту керування Позивачем транспортним засобом, зазначеним у постанові серії БАД № 428578 від 16.03.2024.

Також вісутній факт фіксації працівниками поліції зупинки самого трансортного засобу державний номер НОМЕР_2 працівниками поліції та, як наслідок, факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст 126 КУпАП.

Оскаржувана постанова серії БАД № 428578 від 16.03.2024 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на будь- які докази, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що поліцейський, який розглядав справу, повністю оголосив і роз`яснив Позивачу його права і обов`язки (зокрема визначені ст.ст.268, 289 КУпАП, ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України), про що в п.8 оскаржуваної постанови є відповідний запис та забезпечив право на правову (правничу) допомогу адвоката при розгляді адміністративної справи, про що було заявлено Позивачем перед розглядом справи.

Оскаржувана постанова не містить доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.

Також, відсутні докази, з яких би вбачалося, що під час винесення постанови позивачу було повідомлено причини зупинки, роз`ясненні його права та строки оскарження постанови, тощо.

Сама по собі Постанова серії БАД № 428578 від 16.03.2024 року про притягнення до відповідальності не доводить порушення Позивачем Правил дорожнього руху.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі N° 463/1352/16-а.

Ухвалою суду від 03.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 29.04.2024 року, яке було відкладено на 07.05.2024 року.

Ухвалою суду від 03.04.2024 року також роз`яснено відповідачу право та строк на подання відзиву на позов відповідно до ст. 162 КАС України.

Відповідач копію ухвали суду, отримав засобами електронної пошти 09.04.2024 року, про що свідчать відповідні довідки.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав.

Відзив відповідач направи до суду 25.04.2024 року, але враховуючи що вони отримали копію ухвали про відкриття провадження 09.04.2024 року, то строк на подачу такого відзиву у відповідача був до 24.04.2024 року. З огляду на вище викладене суд встановив факт ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а тому не бере його до уваги та розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідачі у судове засідання представників не направили, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії БАД №428578 від 16.03.2024 року, 16.03.2024 року о 16 год. 05 хв., в м. Києві пр-т Романа Шухевича 1д, позивач, керував т/з нісан мікра д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи право керувати таким т/з, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Вирішуючи вимоги за даним адміністративним позовом, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, оцінюючи оскаржувану постанову відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідальність настає зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом,

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 року № 1395 (далі Інструкція) розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Також, відповідно до ч.1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ч.2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Як передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскаржувана Постанова відповідає вимогам закону щодо її форми та змісту.

Разом з тим, відзив направлений відповідачем до суду у порушення порядку ч.6 ст. 162 КАС України ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а тому в силу положень ч.9 ст. 79 КАС України суд не може брати такі докази до уваги.

Таким чином доводи позивача щодо некерування нічим не спростовуються.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У пункті 1.10 Правил дорожньогоруху зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Отже, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, і встановлення вказаного факту є обов`язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Так суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, яке оскаржуваною постановою ставиться йому за провину, за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» свого підтвердження не знайшла, з огляду на таке.

Як випливає із ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 рроку, кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.

Обов`язком суду є забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Правопорушення, за яке ОСОБА_1 , притягнуто до відповідальності (ч. 2 ст. 126 КУпАП), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини («тест Енгеля») є видом відповідальності, який відповідно до цілей Конвенції вважається кримінальним. Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція). Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов`язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю. З наведеного витікає, що рішення суду буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Подібне роз`яснення зазначеного принципу надає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у п.54 рішення від 06.12.2007 року у справі «Козинець проти України».

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій в частині притягнення особи до відповідальності за порушення вказаного вищенорми, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Оскільки відповідачами не надано, в тому числі будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно допустив вказане правопорушення, а відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а тому постанова про адміністративне правопорушення серії БАД №428578 від 16.03.2024 року є незаконною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Відповідно дост. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, при подачі позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Волкова Павла Олександровича, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовільнити повністю.

Скасувати постанову серії БАД №428578 від 16.03.2024 року про накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), - закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 968,96 грн. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено через Макарівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест рішення виготовлено та підписано 20.05.2024 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1

Суддя А.В. Косенко