Ухвала суду № 120527758, 22.07.2024, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/761/20

провадження № 1-кс/361/1382/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024 м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської областi ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12018110130004672 від 17.11.2018,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2020 у справі №361/761/20 у кримінальному провадженні № 12018110130004672 від 17.11.2018 на нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вона являється власником даної квартири згідно договору купівлі-продажу від 17.05.2021 №815, її право власності на цю квартиру не оскаржено та не скасовано. Для подальшої реєстрації права власності на цю квартиру заявниця звернулася до державного реєстратора виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, однак отримала рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №65033909 від 05.10.2022 в зв`язку з тим, що на дану квартиру накладено арешт Броварським міськрайонним відділом ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (особа, майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_4 ). Також заявниці стало відомо, що 10.04.2020 слідчим суддею Броварського міськрайонного суду Київської області було накладено арешт в рамках кримінального провадження № 12018110130004672 від 17.11.2018 на нерухоме майно - квартири, які знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , в тому числі квартира АДРЕСА_3 , право власності на які було зареєстровано за ОСОБА_4 , шляхом заборони власнику чи іншим особам від його імені користуватися і в будь-який спосіб розпоряджатися вказаним нерухомим майном до прийняття остаточного рішення в даному кримінальному провадженні, що суттєво обмежує конституційні права заявниці, хоча вона не має жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого накладався арешт, на момент укладення договору купівлі-продажу на цю квартиру відомості про державну реєстрацію обтяжень були відсутні.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_4 , набула право власності у встановленому законом порядку, а накладений арешт позбавляє заявницю можливості реалізовувати свої права як власника, остання просить скасувати арешт на дану квартиру.

У судове засідання належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового розгляду слідчий, заявник не з`явилися, через канцелярію суду подали заяви про розгляд клопотання без їх участі, заявник клопотання підтримує та просить задовольнити, слідчий при розгляді клопотання покладається на розсуд суду.

Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання розглядається без їх участі та фіксування за допомогою технічних засобів у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України не проводиться.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна виходячи з наступного.

Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до приписів частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 3 статті 170 КПК України визначені такі умови застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення збереження речових доказів: у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Із матеріалів кримінального провадження № 12018110130004672 від 17.11.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, вбачається, що ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2020 (справа №361/761/20) було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт в тому числі на квартиру АДРЕСА_4 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 , шляхом заборони власнику та іншим особам від його імені користуватися і в будь-який спосіб розпоряджатися вказаним нерухомим майном, до прийняття остаточного рішення в кримінальному провадженні № 12018110130004672 від 17.11.2018.

З клопотанням про скасування арешту до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області звернулася власник майна ОСОБА_3 , яка надала суду докази того, що на підставі договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 від 17.05.2021, їй належить квартира АДРЕСА_4 , на момент укладення договору на вказану квартиру відомості про державну реєстрацію обтяжень були відсутні.

Вирішуючи порушене в межах даного клопотання питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також враховує, що наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосовувати вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно частини 1, 2 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 6 статті 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Приписами частини 1, 3 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої влади й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при внесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

На підставі викладеного, слідчий суддя, дійшов висновку що оскільки ОСОБА_3 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_4 , набула право власності у встановленому законом порядку, фігурантом кримінального провадження №12018110130004672 від 17.11.2018 не являється, при цьому у даному кримінальному провадженні з 2018 року до теперішнього часу жодній особі підозру не пред`явлено. Водночас накладений арешт позбавляє заявника можливості реалізовувати свої права як власника.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12018110130004672 від 17.11.2018 - задовольнити.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2020 по справі № 361/761/20 в рамках кримінального провадження №12018110130004672 від 17.11.2018 арешт на нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , власником якої являється ОСОБА_3 .

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала , відповідно до ст. 309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1