Рішення № 120523941, 22.07.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2676/24

Провадження № 2-а/309/27/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Піцура Я.Я.,

секретаря судового засідання Росоха Д.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Бітюра А.А., через систему «Електронний суд», звернувся з позовом до Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови.

Позов вмотивовано тим, що 04.05.2024 інспектором управління патрульної поліції винесено постанову серії ЕНА №2071432 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч.4 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Згідно постанови, 04.05.2024 о 16:46 год в с.Широке дорога Н09 44 км, водій керуючи автомобілем Ford S-Max державний номер НОМЕР_1 рухався в населеному пункті с.Широке зі швидкістю 105 км/год, при цьому перевищив швидкість руху в населеному пункті на 55 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом ТРУКАМ ТС 008427, чим порушив п.12.4 ПДР. Вважає дану постанову незаконною. Зокрема у постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом Трукам. Контроль швидкості руху ТЗ здійснюється лише у місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII передбачають, що інформація щодо встановлення відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці. Разом з тим прилад Трукам при проведенні фіксації швидкості ТЗ не може триматися в рукам інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим. Отже у даному випадку лазерний вимірювач швидкості Трукам в момент фіксації правопорушення не був стаціонарно розміщений, а також фіксація не здійснювалася в зоні дії дорожнього знаку 5.70 ПДР, що на думку представника позивача свідчить про відсутність доказів учинення правопорушення. Окрім того вказує, що під час розгляду справи ОСОБА_2 виявив бажання скористатись правовою допомогою захисника, про що заявив інспектору та виклав відповідні зауваження у своїх поясненнях. Інспектор не вчинив жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Чим порушено право особи на захист і це є підставою для скасування постанови.

Посилаючись на викладене просить суд скасувати постанову про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2071432 від 04.05.2024, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.4 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1700 грн., а провадження у справі закрити.

Ухвалою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 29.05.2024 року поновлено строк на оскарження постанови та відкрито провадження за даною позовною заявою. Розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку ст. 286 КАСУ України та призначено судовий розгляд на 10.06.2024 о 13 год. 30 хв.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 10.06.2024 позовну заяву залишено без руху, як таку, що подана з порушенням приписів п.2 ч.5 ст.160 та ч.2 ст. 161 КАСУ, а саме: позовна заява подана через систему «Електронний суд» і до позовної заяви долучено квитанцію про доставлення позовної заяви з додатками ГУНП в Закарпатській області, а не відповідачу Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, які є різними установами; у позовній заяві вказаний код ЄДРПОУ відповідача як 40108913, який як встановлено є ідентифікаційним кодом ГУНП в Закарпатській області, а не відповідача.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 17.06.2024 замінено у даній справі відповідача Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції на належного відповідача Департамент патрульної поліції. Продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_2 на 10 днів з дня отримання ухвали.

22.06.2024 представником позивача Бітюра А.А. подано заяву про усунення недоліків, в результаті чого розгляд справи призначено на 08.07.2024 о 10:00 год.

27.06.2024 представник відповідача ОСОБА_3 подав відзив на позов, у якому просить відмовити у його задоволенні. 04.05.2024 під час несення служби працівника УПП в Закарпатській області за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 008427, за адресою автомобільна дорога Н-09 44 км (населений пункт Широке, Закарпатської області), було виявлено порушення ПДР, а саме водій ТЗ «Ford S-Max» державний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 105 км/год, в населеному пункті чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху на 55 км/год та порушив п. 12.4 ПДР. Після зупинки ТЗ, водію ОСОБА_2 пояснено суть правопорушення, причину та підставу зупинки роз`яснено права. В ході розгляду інспектором всі усні доводи позивача були взяті до уваги. Інспектор склав постанову за ч.4 ст. 122 КУпАП. На фотознімках видно дату вчинення правопорушення, серійний номер приладу, швидкість ТЗ, місце скоєння правопорушення. Водночас надати відеозаписи з нагрудних камер поліцейського н має можливості, оскільки такі не зберігаються довше необхідного терміну. Вказує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат перевірки, зареєстрований у державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, та може використовуватися, що підтверджується також експертним висновком. Вважає недоречним твердження позивача про те, що прилад TruCam не може використовуватися працівниками поліції, тримаючи в руках, оскільки дане порушення зафіксоване не в автоматичному режимі. Сам прилад TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів і конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Щодо залучення до розгляду справи захисника, то законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення і реалізація цього права не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Щодо дорожнього знак 5.70, то фіксація порушення здійснювалася не в автоматичному режимі, а тому відсутність такого знаку не свідчить про відсутність обов`язку у позивача дотримуватися швидкісного режиму.

08.07.2024 розгляд справи відкладено на 22.07.2024 о 11:00 год, у зв`язку з поданням заяви представника позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з відзивом ДПП.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов з підстав наведених у позовній заяві та просив його задовольнити. Вказує, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCam. Виходячи з приписів ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» прилад TruCam не може триматися в руках, а має бути стаціонарно вмонтованим. Крім того, ОСОБА_2 заявляв про намір скористатися правовою допомогою, але інспектор поліції відмовив у відкладенні чим порушено право на захист.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся через систему «Електронний суд», а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області Татинець В.В. 04.05.2024 складено постанову серії ЕНА №2071432 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою до ОСОБА_2 за порушення пп. 12.4 Правил дорожнього руху застосовано передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що 16:46 год в с.Широке дорога Н09 44 км, водій керуючи автомобілем Ford S-Max державний номер НОМЕР_1 рухався в населеному пункті с.Широке зі швидкістю 105 км/год, при цьому перевищив швидкість руху в населеному пункті на 55 км/год. Із змісту вказаної постанови вбачається, що вказаний факт було зафіксовано приладом TruCam ТС 008427.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Положення ст. 251 КпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На думку суду положеннями ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Суд звертає увагу, що лазерний вимірювач швидкості TruCam є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту листа ДП «Укрметтестстандарт» від 01.10.2019 №22-38/49.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що факт руху автомобіля, яким керував Позивач, зі швидкістю 105 км/год, підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTІ 20/20 № ТС 008427, який отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018 № 22/3/В/21/376-18, сертифікат відповідності від 23.12.2020 №22/3/F/21/036-20 та пройшов повірку, чинну до 16.04.2025, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/30509.

Відповідно до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік.

Крім того, можливість використання виробу TruCAM LTІ 20/20 № ТС 008427 виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 15.12.2023.

Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_2 , яким керував Позивач, зі швидкістю 105 км/год у межах населеного пункту село Широке, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Стосовно аргументів позивача в частині відсутності в оскаржуваній постанові відомостей про розміщення на дорозі де зафіксовано правопорушення знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», суд зазначає таке.

Так, згаданий дорожній знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки.

Прилад ТruCam, як вже було зазначено вище, не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а дорожній знак 5.70 ПДР України інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на дільниці дороги екіпажу патрульної поліції.

У межах цієї справи вбачається, що інкриміноване Позивачу правопорушенням зафіксоване не в автоматичному режимі, перевищення швидкості руху відбулося в межах населеного пункту, тому відсутність дорожнього знаку 5.70 ПДР України не впливає на суть порушення ОСОБА_2 саме п. 12.4 ПДР України. Крім того, вказаний дорожній знак є інформаційно-вказівним знаком.

Суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 №5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Положеннями КпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України.

Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція ст. 122 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки Позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.

Відповідно до ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР на місці вчинення такого правопорушення.

Відповідно до ч. 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

За нормою ч. 2 Розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

За встановленим правилом ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч.ч.1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Змістом вказаної статті визначено, які відомості мають міститися у постанові.

Виходячи з аналізу приписів КУпАП, зокрема вимог ст. 278, суд відзначає, що положення КпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Водночас, в контексті оцінки даних доводів позивача суд підкреслює, що розгляд справи про адміністративне правопорушення у спірному випадку відбувався у встановленому зазначеними приписами законодавства спрощеному порядку, тому його твердження, що під час розгляду справи відповідачем було порушено право на захист не є обґрунтованими.

Відмова же працівника поліції у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення не може бути підставою для визнання дій працівника поліції та оскаржуваної постанови протиправними, оскільки розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення штрафів фактично відбувається у спрощеному порядку, виключні підстави для відкладення розгляду справи діючим законодавством не передбачені. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, має можливість спростувати виявлене порушення на місці його вчинення, або навести доводити правомірності своїх дій в судовому порядку, в ході якого користуватись професійною правничою допомогою.

А тому підлягають відхиленню доводи позивача про порушення права на захист.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що автомобіль марки Форд, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував Позивач, рухався у межах населеного пункту село Широке із швидкістю 105 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 55 км/год та порушив п. 12.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, що належним чином відображено в оскаржуваній постанові, яка прийнята відповідно до норм чинного законодавства, є законною та скасуванню не підлягає.

Відтак позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у виді судового збору за пред`явлення позову від сплати якого позивач звільнений як інвалід 2 групи, слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241-246, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 липня 2024 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.