Вирок № 120522925, 22.07.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа638/3810/24

Провадження № 1-кп/638/1306/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань об`єднаний обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому в ЄРДР 06.02.2024 року №12024221200000335 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньо-технічною освітою, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований за адреою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 125 КК України, -

встановив:

05 лютого 2024 року приблизно о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. 23-го Серпня, 33 А , супермаркет « КЛАС», де здійснює свою діяльність ТОВ ТК «Мега- Трейд» код ЄДРПОУ 38157537, побачив на торгівельній полиці екзотичні фрукти, а саме: ківі, манго, пепіно та інші. В цей момент у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану. Далі, ОСОБА_4 визначивши вищевказані фрукти предметом свого злочинного посягання, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», продовженого Указом Президента України №10456/2024 від 05.02.2024, затвердженого Законом України №3564-IX від 06.02.2024. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, розуміючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, і вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу взяв із торгівельної вітрини наступний товар, а саме: пепіно у кількості 1 шт., сума якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1176 від 19.02.2024 року становить 159 грн.

90 коп.; манго у кількості 1 шт. сума якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1176 від 19.02.2024 року становить 109 грн. 90 коп. ; манго у кількості 1 шт. сума якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1176 від 19.02.2024 року становить 109 грн. 90 коп.; ківі gold у кількості 1 шт. сума якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи

№1176 від 19.02.2024 року становить 84 грн 90 коп.; ківі gold у кількості 1 шт.

судово-товарознавчої експертизи №1176 від 19.02.2024 року становить 84 грн 90 коп; мангостан вагою 0,3 кг., сума якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1176 від 19.02.2024

становить 337 грн. 50 коп. та поклав вищевказаний товар до кишень своєї куртки.

Після чого, ОСОБА_4 , не маючи наміру розрахуватися за вказаний товар, пройшов лінію касового контролю супермаркету «КЛАС», та направився до виходу, однак, з причин, що не залежали від його волі, не довів свій злочинний умисел до кінця, оскільки був зупинений співробітниками охорони вищевказаного супермаркету. Таким чином, ОСОБА_4 своїми протиправними діями міг би спричинити матеріальну шкоду на загальну суму ТОВ ТК «Мега-Трейд» згідно висновку судової товарознавчої експертизи №1176 від 19.02.2024 на суму 887 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України, а саме у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.

Крім того судовим розглдом встановлено, що 11.03.2024 року, близько 19 год. 30 хв.,

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився у приміщенні супермаркету

«ІНФОРМАЦІЯ_4», розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де також знаходився потерпілий - неповнолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який разом зі своїм знайомим - неповнолітнім ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , користувались терміналом. В ході спілкування між ОСОБА_4 та неповнолітнім ОСОБА_5 виник словесний конфлікт під час якого, на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих відносин із неповнолітнім ОСОБА_7 у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. Реалізуючи вказаний протиправний умисел, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій та їх наслідків і бажаючи їх настання, діючи умисно, в присутності дитини - неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому потерпілому, ОСОБА_4 , стоячи напроти неповнолітнього ОСОБА_5 , наніс останньому один удар кулаком правої руки в область обличчя в ділянку верхньої губи праворуч.

Вказаними умисними, протиправними діями ОСОБА_4 неповнолітньому ОСОБА_7 спричинив тілесні ушкодження у вигляді синця на тлі травматичного набряку м`яких тканин на слизовій верхньої губи праворуч з розповсюдженням на червону кайму, синця на слизовій ясен біля кореня 12-го зубу, які відповідно до висновку судово-медичного експерта №09-378/2024 від 15.03.2024 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України, а саме, умисне легке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердивши вищезазначене в повному обсязі. У скоєному щиро кається.

Винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ніким не оспорюється. Інші докази згідно ч.3 ст.349 КПК України було визнано недоцільним досліджувати в судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеною винність ОСОБА_4 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану (ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України), а також у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження (ч.1 ст. 125 КК України).

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України - є нетяжким злочином (ч.2 ст. 15 ч.4 ст.185) та кримінальним проступком (ч.1 ст. 125 КК України) відомості про особу винного, наявність обставини, яка пом`якшує та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий, не одружений, не працевлаштований, осіб на утриманні не має, не є інвалідом, на диспансерному (профілактичному) обліку в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває; впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» не звертався.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчинених правопорушень, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення злочину, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку про призначення покарання у межах санкції інкримінованих статей у виді позбавлення волі та штрафу і на підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточного покарання у виді позбавлення волі.

При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.

Також суд вважає, що обвинувачений не потребує ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов`язків, та приймає рішення про звільнення його у відповідності зі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Об`єктивні обставини, які б давали підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком відсутні.

Застосування інституту звільнення від відбування покарання, має бути індивідуальним щодо кожної особи та на думку суду не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

У той же час, з метою контролю за поведінкою засудженого, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст. 185 та ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст. 15 ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років;

-за ч.1 ст. 125 КК України - у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 2 (двох) років не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 757 гривень 28 копійок на відшкодування процесуальних витрат за проведення судової експертизи №1176 від 19.02.2024 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 521 гривні 33 копійок на відшкодування процесуальних витрат за проведення судової експертизи №129 від 12.03.2024 року.

Речові докази - DVD-R диск з маркуванням «Verbatim» сірого кольору, ємкістю 4,7 Gb залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: