Рішення № 120517950, 19.07.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 320/7092/24

РІШЕННЯ

іменем України

19 липня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К.

за участі:секретаря судового засідання Корзун Н.О. представника позивача Чеботарьова А.В. представника відповідача Марченко В.А., розглянувши заяву Головного управління ДПС у м.Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у м.Києві звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідно до рішення від 07.02.2024 №2.

В обґрунтування позову вказує, що 06.02.2024 посадові особи Головного управління ДПС у м.Києві ГУ ДПС у м. Києві з метою вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки та ознайомлення із направленням про проведення перевірки здійснили виїзд за адресою: 02232, м. Київ, Деснянський район, проспект Романа Шухевича, буд. 2Т. Однак, представник відповідачки (адвокат Трофімов Б.В.) не допустив посадових осіб до проведення фактичної перевірки. Факт відмови в допуску до фактичної перевірки зафіксований в акті від 06.02.2024, один примірник якого вручений ОСОБА_2 . На підставі підпункту 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник Головного управління ДПС у м.Києві прийняв рішення про застосування адміністративного арешту, надіслане на адресу відповідачки рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення. Просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна відповідно до рішення від 07.02.2024 №2.

Ухвалою від 08.02.2024 Київський окружний адміністративний суд заяву Головного управління ДПС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідно до рішення від 07.02.2024 №2 передав за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 22.02.202, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд заяву залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою від 04.07.2024 Верховний Суд касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнив, ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 скасував, справу направив для продовження розгляду до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 16.07.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв до свого провадження адміністративну справу та призначив судове засідання на 19.07.2024 р. о 09:30 год.

До суду надійшов відзив на заяву в якій представниця відповідачки стверджує, що заява ГУ ДПС м. Києві подана до суду 08.02.2024. Отже, кінцевим терміном підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків було 12.02.2024. Проте у строк до 12.02.2024 рішення про обґрунтованість адміністративного арешту судом прийняте. Наголошує, що відповідно до положень частини 7 статті 283 КАС України та пункту 94.10 статті 94 ПК України після спливу 96 годинного строку, встановленого для перевірки його обґрунтованості судом, такий арешт вважається припиненим в силу закону, незалежно від причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято, що у свою чергу виключає можливість задоволення позовних вимог про підтвердження його обґрунтованості, з огляду на сплив цього часу. Зазначає, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Контролюючий орган у наказі про призначення перевірки, взагалі не конкретизував суть порушення, а також доповідна записка яка слугувала підставами його винесення, не містить в собі вказаних даних. Вказує, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки. Наказ про проведення перевірки від 01.02.2024 №627-п підписаний виконуючим обов`язків начальника ГУ ДПС у м. Києві Інною Якушко. Однак, наказом ДПС України від 31.01.2024 №92-о "Про втрату чинності наказу ДПС" визнаний таким, що втратив чинність наказ ДПС від 26.01.2024 №79-о "Про покладення виконання обов`язків на ОСОБА_3 " з 01.02.2024. Оскільки ОСОБА_4 станом на 01.02.2024 не виконувала повноваження в.о. начальника ГУ ДПС у м. Києві, а займала посаду заступника начальника, то законних підстав та повноважень здійснювати підписання наказу на проведення фактичної перевірки як в.о. начальника не мала. Наказ від 01.02.2024 №627-п підписаний не уповноваженою особою. Зазначає, що наказ від 01.02.2024 №627-п оскаржує в Київському окружному адміністративному суді (справа №320/8383/24). Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 17.07.2024 та 18.07.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд задовольнив клопотання сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні заяви.

Представник відповідача стверджувала про протиправність наказу про проведення перевірки та пропуск 96 годинного строку, встановленого для перевірки його обґрунтованості судом, такий арешт вважається припиненим в силу закону, незалежно від причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийняте.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Головне управління ДПС у м. Києві прийняло наказ №627-п про проведення фактичної перевірки господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , з 06.02.2024 тривалістю 10 робочих днів.

06.02.2024 посадові особи Головного управління ДПС у м.Києві з метою вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки та ознайомлення із направленням про проведення перевірки господарської одиниці торгової точки відповідачки здійснили виїзд за адресою, однак, представник відповідачки (адвокат Трофімов Б.В.) не допустив посадових осіб до проведення фактичної перевірки.

Факт відмови в допуску до фактичної перевірки зафіксований в акті від 06.02.2024, один примірник якого вручений ОСОБА_2

07.02.2024 керівник Головного управління ДПС у м.Києві прийняв рішення №2 про застосування адміністративного арешту.

З метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача, позивач звернувся до суду з цією заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПКУ (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (пункт 80.7 статті 80 ПК України).

Нормами пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення, зокрема, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ПКУ, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених ПКУ, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

За змістом пункту 94.1 статті 91 ПК України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, є адміністративний арешт майна платника податків(далі - арешт майна).

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21 вказав, що у разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України.

Таким чином, під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини 4 статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.

Представник відповідача пояснив, що підставою для відмови щодо допуску позивача до проведення фактичної перевірки слугувало те, шо наказ на її проведення підписаний особою, яка не має повноважень на виконання обов`язків начальника, а сам наказ не містить посилання на фактичну підставу для призначення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, яким встановлені вимоги до змісту та форми наказу про проведення фактичної перевірки, у такому наказі зазначаються, зокрема, підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, у наказі про проведення фактичної перевірки зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені ПК України. Зазначення у такому наказі фактичних обставин, які зумовити призначення такої перевірки, ПК України не передбачає.

Підставою для наказу від 01.02.2024 №627 «Про проведення фактичної перевірки» слугував підпункт 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України, відповідно до фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено наконтролюючі органи, виробництва та обігупідакцизних товарів.

Наказ від 01.02.2024 №627 підписаний ОСОБА_3 , яка на дату його підписання займала посаду заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві. зазначений факт відповідачем не заперечується. Оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України умовою дійсності наказу про проведення перевірки є наявність підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи), то помилкове зазначення у наказі посади ОСОБА_3 (в.о. начальника замість заступник начальника) не впливає на його чинність.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що наказ ДПС України від 01.02.2024 №627 «Про проведення фактичної перевірки» оформлений з дотримання вимог ПК України.

Вирішуючи заяву, суд також враховує приписи пункту 94.10 статті 94 ПК України, згідно з яким арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Рішення №2 про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача прийняте позивачем 07.02.2024.

Заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідно до рішення від 07.02.2024 №2 позивач подав до Київського окружного адміністративного суду 08.02.2024.

Ухвалою від 08.02.2024 Київський окружний адміністративний суд заяву Головного управління ДПС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідно до рішення від 07.02.2024 №2 передав за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Зазначена справа надійшла до Хмельницького окружного адміністративного суду 19.02.2024, після закінчення встановленого пунктом 94.10 статті 94 ПК України 96 годинного строку для підтвердження судом обґрунтованості рішення від 07.02.2024 №2.

Відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Тобто, відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 статті 94 ПК України, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим має наслідком припинення адміністративного арешту майна платника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2022 у справі №805/3576/17.

Оскільки з моменту прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 07.02.2024 №2 минуло 96 годин, встановлених для його перевірки, застосований цим рішенням адміністративний арешт є припиненим з 11.02.2024 відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України.

Отже, на час розгляду Хмельницьким окружним адміністративним судом заяви позивача від 08.02.2024 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, застосованого рішенням від 07.02.2024 №2.

В межах процедури, визначеної статтею 183-3КАС України суд наділений повноваженнями розглянути подання контролюючого органу у 96 годинний строк з моменту прийняття податковим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна.

Тому, у зв`язку із закінченням зазначеного строку на дату ухвалення судом рішення у цій справі та припиненням арешту майна, застосованого рішенням від 07.02.2024 №2 підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні заяви Головного управління ДПС у м.Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач:Головне управління ДПС у м.Києві (вул. Шолуденка, 33/19,Київ 116,04116 , код ЄДРПОУ - ВП 44116011) Відповідач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.К. Ковальчук