Ухвала суду № 120517277, 22.07.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22 липня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/7721/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Відділу примусового виконання рішень Управління з примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася 25.06.2024 (згідно штампу на конверті) до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління з примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якій просить:

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2023 року ВП № 73363987 за виконавчим листом Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 року по справі №440/8828/22 про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: з 21.03.2001 року по 31.12.2007 року включно із застосуванням індексу споживчих цін у відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; з 01.01.2008 року по 26.11.2009 року включно та з 29.12.2010 року по 28.02.2018 року включно визначивши базовим місяцем січень 2008 року; за період з 01.03.2018 по 16.04.2018 визначивши базовим місяцем березень 2018 року, з урахуванням проведених раніше виплат; стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 26800.00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.03.2024 року ВП № 73363987 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 185.00 грн., винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №440/8828/22 від 23.06.2023 року, що видав Полтавський окружний адміністративний суд.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.03.2024 року ВП №73363987 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання виконавчого документу, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №440/8828/22 від 23.06.2023 року, що видав Полтавський окружний адміністративний суд.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.05.2024 року ВП №73363987 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. за невиконання виконавчого документу, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №440/8828/22 від 23.06.2023 року, що видав Полтавський окружний адміністративний суд.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 визнано неповажними підстави, вказані Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Відділу примусового виконання рішень Управління з примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: - позовної заяви, оформленої відповідно до частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - документа про сплату судового збору в сумі 6056 грн (за реквізитами для сплати судового збору: отримувач: ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101; код ЄДРПОУ: 37959255; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA078999980313191206084016719; призначення платежу: Судовий збір, за позовом____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд), Полтавський окружний адміністративний суд або доказів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору; - заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів на їх підтвердження.

На виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 про залишення позовної заяви без руху позивачем подано платіжну інструкцію № 967 від 10.07.2024 про сплату 3028 грн та платіжну інструкцію № 969 від 10.07.2024 про сплату 3028 грн; позовної заяви та її копію позовної заяви; заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обгрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що "постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2023 року ВП № 73363987 надійшла до Військової частини НОМЕР_1 27.11.2023 поштовим відправленням з супровідним листом відповідача про направлення документу виконавчого провадження від 20.11.2023 за вихідним №24546.

06.12.2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ в порядку статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» в порядку ст.74 надіслано рекомендованим поштовим відправленням скаргу до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області на ім`я керівника відділу з проханням вжити заходів, у зв`язку з виявленим фактом розбіжностей в документах. Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Укрпошти в розділі «Трекінг» щодо відстежень поштових відправлень, лист вручено адресату 20.12.2023 року. Дану скаргу було надіслано на адресу відповідача з метою врегулювання спору у досудовому порядку. Проте станом на день звернення до суду з адміністративним позовом, відповідь на скаргу Військова частина НОМЕР_1 НГУ так і не не отримала.

Крім того, ОСОБА_2 , який є стягувачем у виконавчому провадженні №73363987, не погоджуючись з виплаченими на виконання рішення суду по справі № 440/8828/22 Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ сумами індексації грошового забезпечення (07.09.2023 - 3951,93; 22.12.2023 - 5896,86) та з порядком їх нарахування, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою про роз`яснення судового рішення - окремої ухвали суду від 30.10.2023 року по справі № 440/8828/22. В подальшому, Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, після задоволення заяви ОСОБА_3 про розяснення суду, було ініцйовано звернення до апеляційної та касаційної інстанції з відповідними скаргами. Остаточне рішення по справі № 440/8828/22 було прийнято 18.06.2024 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який своєю ухвалою відмовив Військовій частині НОМЕР_1 НГУ у відкриття провадження за касаційною скаргою на поперідні рішення суддів.

Вище вказане свідчить про те, що до 18.06.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ та ОСОБА_3 - особою, яка є стягувачем у виконавчому провадженні №73363987, існував спір щодо проведеного раніше розрахунку та порядку нарахування належної до виплати індексації грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року", який діє і по даний час.

Відповідно до бойових розпоряджень Головнокомандувача Збройних Сил України та бойових розпоряджень командування Національної гвардії України особовий склад військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з 24.02.2022 включений до сил та засобів щодо здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у складі тактичних груп, які залучаються та приймають безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів).

Крім цього, з метою збереження життя особового складу, усі підрозділи Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України розосереджені на значній відстані один від одного та не мають можливості доступу до мережі ІНТЕРНЕТ, що ускладнює виконання завдань, пов`язаних з правовою роботою.

Таким чином, вказані обставини позбавили Військову частину НОМЕР_1 НГУ, яка з 05 години 30 хвилини 24.02.2022 залучена до здійснення заходів правового режиму воєнного стану, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також до виконання завдань територіальної оборони, можливості подати позовну заяву у встановлений Законом строк".

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду у справі №440/7721/24 та оцінюючи доводи представника позивача зазначені у заяві від 11.07.2024, суд приходить до наступних висновків.

За змістом частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин другої, третьої цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об`єктивні причини.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 року у справі № 990/102/22.

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і по даний час.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Полтавський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, безперервно здійснював своє діяльність, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу, можливість реалізації права на судовий захист. В умовах воєнного стану доступ до суду є безперешкодним та безперервним у межах режиму роботи суду.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Стосовно тверджень позивача, що Військова частина НОМЕР_1 НГУ, яка з 05 години 30 хвилини 24.02.2022 залучена до здійснення заходів правового режиму воєнного стану, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також до виконання завдань територіальної оборони, а тому не мала можливості подати позовну заяву у встановлений Законом строк, суд оцінює критично, оскільки, згідно матеріалів позовної заяви остання розташована в межах міста Кременчука та будь яких доказів передислокації, до заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем не додано.

Більш того, позивач сам вказує, що останнім оскаржувалась в адміністративному порядку постанова та дії державного виконавця при винесенні постанови від 20.11.2023 про відкриття ВП №73363987, а саме було подано скаргу від 06.12.2023, яка отримана начальником відділу 20.12.2023, однак відповіді на таку скаргу не отримано.

З вищевикладеного слідує, що про існування відкритого ВП № 73363987 позивачу було достименно відомо ще у листопаді 2023 року.

У свою чергу відповідно до пунктів 1 та 2 розділу 1 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256, це Положення, розроблене відповідно до вимог Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», визначає механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження. Автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Згідно з Розділом VІI "Доступ до Системи та отримання інформації із Системи" цього Положення:

1. Міністерство юстиції України забезпечує вільний та безоплатний доступ до інформації Системи у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (на основі поширених веб-оглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово, а саме:

прізвище, ім`я, по батькові (за його наявності), число, місяць, рік народження боржника - фізичної особи та прізвище, ім`я, по батькові (за його наявності) стягувача - фізичної особи;

найменування, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для юридичної особи - боржника та стягувача;

номер, дата відкриття та стан виконавчого провадження;

найменування та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) приватного виконавця, у якого перебуває (перебувало) на виконанні виконавче провадження;

номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти органу державної виконавчої служби (приватного виконавця);

реквізити рахунку органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) для сплати заборгованості за виконавчим провадженням.

Пошук інформації через веб-сайт здійснюється за такими параметрами:

прізвище, ім`я, по батькові (за його наявності), число, місяць, рік народження боржника - фізичної особи та прізвище, ім`я, по батькові (за його наявності) стягувача - фізичної особи;

найменування, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для юридичної особи - боржника та стягувача;

УНЗР стягувача - фізичної особи, боржника - фізичної особи (за наявності);

номер виконавчого провадження.

Інформація Системи в обсязі, передбаченому цим пунктом, може надаватись з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Системи. Умови, порядок справляння та розмір плати за надання сервісної послуги визначаються у договорі, укладеному з адміністратором Системи.

2. Доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням:

1) засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри через:

вебпортал Міністерства юстиції України;

Єдиний державний вебпортал електронних послуг в порядку, визначеному договором, укладеним між держателем Системи та держателем Єдиного державного вебпорталу електронних послуг;

2) ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України.

Фізична особа - сторона виконавчого провадження, яке перебуває (перебувало) на виконанні в органах державної виконавчої служби, може отримати інформацію з Системи через телефонну «гарячу лінію» відповідного структурного підрозділу територіального органу Міністерства юстиції України, що забезпечує здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень:

щодо виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів або рішення, сума стягнення за яким не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня календарного року,- за умови її ідентифікації за прізвищем, ім`ям, по батькові (за наявності) та реєстраційним номером облікової картки платника податків;

щодо виконавчого провадження з виконання рішення, сума стягнення за яким перевищує десять розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня календарного року, а також з виконання рішення за іншою категорією стягнення (характером зобов`язання) - за умови її ідентифікації за прізвищем, ім`ям, по батькові (за наявності), реєстраційним номером облікової картки платника податків, ідентифікатором доступу до інформації про виконавче провадження.

Система забезпечує:

можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації;

доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.

Можливість онлайн-сплати заборгованості за виконавчим провадженням забезпечується з використанням:

платіжних систем під час доступу сторін виконавчого провадження до інформації Системи відповідно до цього пункту;

платіжних застосунків, що взаємодіють із Системою за допомогою прикладного програмного інтерфейсу на умовах, визначених адміністратором Системи у відповідному договорі.

Під час формування запиту на онлайн-сплату відображається загальна заборгованість за виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника за виконавчим провадженням, основної винагороди приватного виконавця.

Інформація Системи в обсязі, передбаченому цим пунктом, може надаватись стороні виконавчого провадження також з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Системи. Умови, порядок справляння та розмір плати за надання сервісної послуги визначаються у договорі, укладеному з адміністратором Системи.

Таким чином, позивач, будучи стороною виконавчого провадження, дізнався або повинен був дізнатися (мав можливість) про порушення свого права у зв`язку із винесенням оскаржуваних постанов, а відтак десятиденний строк звернення до суду із цим позовом закінчився.

Так, перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі розпочався та закінчився у період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Стосовно тверджень позивача, що станом на 18.06.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ та ОСОБА_3 існував спір щодо проведеного раніше розрахунку та порядку належної до виплати індексації грошового забезпечення, суд не приймає до уваги, як на підставу для визнання поважними причинами пропуску строку звернення до суду, з огляду на те, що дані доводи позивача ніяким чином не впливали на його право звернутися до суду з позовом щодо правомірності постанов відповідача винесених в межах ВП № 73363987 у строки встановлені Кодексом адміністративного судочинсва України.

Матеріали позову не містять належних доказів, що свідчили б про відсутність у позивача об`єктивної можливості звернутись як до компетентного органу, так і до суду протягом розумного строку.

Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №607/7919/17, від 16 травня 2018 року у справі №521/9634/17, від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.

Суд зазначає, що вчинення дій щодо врегулювання спору у досудовому порядку шляхом тривалого листування з відповідними органами не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки ця обставина не є непереборною та такою, що унеможливила своєчасне звернення до суду.

Верховний Суд в постанові від 11 листопада 2021 року у справі №260/611/21 зазначив, що "... реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. При цьому, отримання позивачем листа відповідача від 10 грудня 2020 №1723/02-12 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку".

Отже, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження, а наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2020 року у справі № 536/2248/17.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, тому заява про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Також пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина п`ята статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи наведене, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління з примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенка С про визнання протиправною та скасування постанови повернути особі, яка її подала, а саме - позивачу.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Удовіченко