Рішення № 12051703, 01.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.10 р.                     Справа № 40/218пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув матеріали справи за позовом Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до першого відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська, м. Луганськ

до другого відповідача відкритого акціонерного товариства „Макіївгаз”, м. Макіївка

про визнання договору та додаткових угод до нього недійсними

за участю:

прокурор – Александров О.В.

представників сторін:

від позивача: не з”явився

від першого відповідача: Машура Г.В. - інженер

від другого відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Військовий прокурор Донецького гарнізону звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до належних відповідачів у справі, зокрема: першого відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганську; другого відповідача - відкритого акціонерного товариства „Макіївгаз” про визнання недійсними:

·          договору оренди нежитлового приміщення №5 від 03.06.02р. укладеного між Макіївським об’єднаним районним військовим комісаріатом та відкритим акціонерним товариством „Макіївкагаз” про передачу в оренду нежитлового приміщення, загальною площею 287,8 кв.м. , яке розташоване за адресою: м. Макіївка, вул. Менделєєва, 32;

·          додаткової угоди від 01.01.03р.;

·          додаткової угоди №2 від 01.11.05р.;

·          додаткової угоди № 3 від 01.11.06р.

Перший відповідач позовні вимоги визнав, втім у письмових поясненнях зробив зауваження на те, що Макіївський об’єднаний військовий комісаріат не є суб’єктом господарювання відповідно до вимог статті 55 ГК України, а тому майно було взято на баланс підприємства.

Другий відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

·          під час дії договору оренди належним чином виконував свої обов’язки, а саме: підтримував приміщення у належному стані, здійснював ремонтні роботи, своєчасно перераховував оренду плату та відшкодовував експлуатаційні витрати;

·          за період з лютого 2006 року по жовтень 2010 року ним було перераховано борг з орендної плати та експлуатаційні витрати на загальну суму 161504 грн. 46 коп.;

·          позивачем пропущено строк позовної давності на визнання правочину недійсним, тому клопоче перед судом про застосування до спірних відносин сторін строку позовної давності.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представника другого відповідача, якого було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору у справі по суті за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Після розгляду справи по суті, а саме відкриття судового засідання, роз’ясненням сторонам їх прав та обов’язків прокурор надав додаткові уточнення щодо обґрунтування позову, що відповідає вимогам статті 22 ГПК України і не порушує процесуальні права учасників судового процесу.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, вислухавши висновок прокурора, доводи першого відповідачів, дослідивши письмові пояснення другого відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 03.06.02р. між Макіївським об’єднаним районним військовим комісаріатом та відкритим акціонерним товариством „Макіївкагаз” оренди нежитлового приміщення №5 про передачу в оренду нежитлового приміщення, загальною площею 287,8 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Макіївка, вул. Менделєєва, 32. Мета передачі об’єкту в оренду - використовування його за цільовим призначенням згідно виомг Закону України „ Про господарську діяльність у Збройних Силах України та приписів Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України”.

Окрім того, між сторонами були укладені додаткові угоди до спірного договору оренди, зокрема: б/н від 01.01.03р.; №2 від 01.11.05р.; та № 3 від 01.11.06р., як є невід’ємними його частинами. За змістом вказаних угод, сторонами були внесені зміни: щодо строку дії договору, укладення додаткових договорів на експлуатаційні послуги, визначено інший розмір орендної плати та порядок її внесення ( орендна плата за місяць дорівнює - 1877 грн. 41 коп.), у частині збільшення площі орендованого приміщення до 313,10 кв.м., умови передачі об’єкту оренди та строку дії договору – до 31.12.07р.

Згідно пункту 2.2 договору, передача майна в оренду не тягне за собою передачу Орендареві права власності на вказане майно, оскільки Орендар тільки володіє та користується ним протягом строку дії договору оренди.

Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов передбачених законом для даних видів договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638, 759 ЦК України.

Натомість, прокурор у якості нормативного обґрунтування позову посилається на порушення сторонами під час укладення договору оренди вимог законів та інших нормативно-правових актів, а саме: статей 1, 9 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна”, статті 3 Закону України „Про правовий режим майна Збройних Силах України”, статті 7 закону України „ Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, пунктів 1.3, 1.4 „Порядку та умов проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна”, затвердженого сумісним наказом Фонду державного майна України та Міністерства оборони України від 26.07.2000р. за № 1549/241, далі Порядок -1, щодо визначення переможця конкурсу, пункту 4 „ Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 року за №778, далі Порядок -2, пункту 2.1 „ Порядку надання Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів та нерухомого майна”, затвердженого сумісним наказом Фонду державного майна України, Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України від 14.05.2000 року за № 935/95/31, далі Порядок – 3.

Вказані, на думку прокурора та позивача порушення, є підставою для визнання спірного договору оренди, та додаткових угод до нього недійсними за ознаками вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що доводи прокурор обґрунтовані, виходячи із наступного:

Будь-яке порушене право підлягає захисту, з урахуванням строку позовної давності про застосування якого клопочуть учасники судового процесу. Матеріалами справи підтверджено що:

Ш          другий відповідач вказує на обов’язок застосування у спірних відносинах сторін строку позовної давності, пропущеного прокурором без поважних причин;

Ш          прокурором заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності на захист порушеного права щодо визнання недійними договору оренди та додаткових угод до нього, з урахуванням поважних причин такого пропуску;

Ш           прокурор стверджує, що про порушення економічних інтересів держави йому стало відомо лише наприкінці серпня 2010 року, за наслідками проведеної перевірки та ознайомленням із спірним договором оренди та додаткових угод до нього;

Ш          відомості щодо можливого укладення піднаглядними військовими формуваннями договорів про оренду спірного майна, були витребувані у Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецької області, однак вказаної інформації від нього не було отримано;

Ш          військовій прокуратурі Донецького гарнізону піднаглядні 54 об’єкти, які розташовані по всій території Донецької області, а військова прокуратура Донецького гарнізону складається лише із 6 прокурорських та слідчих працівників. Вказані обставини свідчать про наявність поважних причини для поновлення строку позовної давності та захисту порушеного права;

Ш           законодавець встановлює, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності;

Ш          якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв’язку із закінченням строку позовної давності, а у випадку визнання причин пропуску цього строку поважними - порушене право має бути захищене;

Ш          з введенням нового ЦК України 2003р. суд може застосувати строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі (частина 4 ст. 267 ЦК України). Така заява стане підставою для відмови у позові, коли суд не визнає причину пропуску строку поважною. По старому ЦК України 1963р. суд був зобов’язаний застосувати строк позовної давності незалежно від заяв та волевиявлення сторін;

Ш           виходячи із змісту вказаної правової норми, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов’язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій;

Ш           також, до поважних причин також слід віднести причини, за якими кредитор проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежать та не знаходилися під його контролем;

Ш           права позивача порушене, своїми діями він проявляв дбайливість щодо його захисту.

За такими обставинами, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку позовної давности на звернення прокурором з позовом щодо визнання спірного договору оренди договору оренди нежитлового приміщення №5 від 03.06.02р., укладеного між Макіївським об’єднаним районним військовим комісаріатом та відкритим акціонерним товариством „Макіївкагаз” про передачу в оренду нежитлового приміщення, загальною площею 287,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Макіївка, вул. Менделєєва, 32, та додаткові угоди до нього б/н від 01.01.03р., №2 від 01.11.05р. та № 3 від 01.11.06р. недійсними та поновити його.

Матеріали справи свідчать, що за період з 21.08.10р. по 02.09.10р. прокурором Донецького гарнізону було проведено перевірку щодо дотримання сторонами вимог законодавства та інших нормативно-правових актів на час укладення спірного договору оренди та можливого усунення порушення економічних інтересів держави.

В ході перевірки було виявлено, що відповідно до свідоцтва про права власності на нерухоме майно № 084017 споруда, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Менделєєва, буд. 32 – є державним майном.

Всупереч вимогам статті 3 Закону України „Про правовий режим майна Збройних Силах України” військове майно закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління, яке використовується ними за цільовим та функціональним призначенням.

На час укладення договору оренди нерухомого майна, сторонами були порушені приписи статті 7 Закону України „ Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, оскільки передача військового майна в оренду юридичним та фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі, з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності.

Умови та прядок проведення конкурсу визначається Фондом державного майна за погодженням з Міністерством оборони України. Згідно пунктів 1.3 та 1.4 Порядку -1, конкурс на право укладення договору оренди об’єкта полягає у визначенні переможця серед фізичних та юридичних осіб, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта та найбільшу орендну плату. Конкурс проводиться за наявності заяв про оренду від двох або більше учасників конкурсу, які надійшли протягом місяця після опублікування повідомлення про об’єкти, які пропонуються для передачі в оренду, у газеті „ Відомості приватизації”.

При укладенні договору оренди №5 від 03.06.02р. такий конкурс не було проведено, а відповідне повідомлення у зазначеному вище органу печаті – не було опубліковано, що надає можливість зробити висновок, що порушуються економічні інтереси держави у вигляді неотримання грошових коштів у вигляді орендної плати.

У порушення вимог пункту 4 Порядку - 2, надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду та приписів статті 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна” є обов’язковим. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що такий дозвіл Фондом державного майна України або його регіональним відділенням - не надавався, що є порушенням вимог пункту 2.1 Порядку -3.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Закон визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, зокрема:

-          Цивільний кодекс (ст.215) формулює детальні та достатньо визначені положення про підстави недійсності правочинів та про види недійсних правочинів (нікчемні та оспорювані). Положення ст. 207 ГК з цього ж питання, хоч і стосуються лише господарських договорів, але є більш загальними. Виходячи із принципового положення про Цивільний кодекс як основний акт цивільного законодавства, при вирішенні питання про підстави недійсності (нікчемності, оспорюваності) правочина у сфері дії Господарського кодексу слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу. Підстави нікчемності умов договорів, встановлені ч. 2 ст. 207 ГК не повинні застосовуватись, оскільки визнання нікчемності умов типових договорів є взагалі некоректним (як таке,що передбачає застосування до типового договору, що є нормативно-правовим актом, правової конструкції нікчемності, яка може стосуватись тільки правочинів).

-          відповідно до ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК підставою недійсності правочину є суперечність його змісту актам цивільного законодавства. Під змістом правочину тут розуміється зміст волевиявлення учасників правочину в цілому, тобто як волевиявлення щодо змісту цивільних правовідносин, що мають виникнути на підставі правочину, так і волевиявлення стосовно того, з ким ці правовідносини мають бути встановлені. Тому правочин може бути визнаний недійсним, зокрема у разі, коли ним порушено право третьої особи, яка відповідно до закону отримала право на укладення договору стосовно того ж предмета за результатами конкурсу, аукціону тощо (в зв’язку з тим, що волевиявлення стосовно учасника правочину, суперечить акту цивільного законодавства) ;

-          підставою недійсності правочину може бути його суперечність актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК). При застосуванні цього положення слід врахувати, що абсолютна більшість законів та інших нормативно-правових актів формулюють норми, що належать до декількох галузей законодавства. В багатьох випадках в одних і тих же положеннях актів законодавства формулюються норми двох і навіть трьох галузей права. Тому численні публічно-правові заборони та обмеження, які стосуються умов, за яких можливе вчинення правочину, мають тлумачитись так, що вони мають цивільно-правовий зміст, а їх порушення є підставою для висновку про те, що зміст правочину суперечить акту цивільного законодавства;

-           відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якщо договір укладений до 1 січня 2004 року і продовжує діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, до спірних відносин сторін слід застосовувати приписи ЦК України від 16.01.03р. Таким чином, при укладенні спірного договору оренди майна були порушені вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України, які поширюється і на додаткові угоди до нього.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прокурором доведені правові підстави для визнання спірного договору оренди нежитлового приміщення №5 від 03.06.02р., укладеного між Макіївським об’єднаним районним військовим комісаріатом та відкритим акціонерним товариством „Макіївкагаз” про передачу в оренду нежитлового приміщення, загальною площею 287,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Макіївка, вул. Менделєєва, 32, та додаткових угод до нього: б/н від 01.01.03р., №2 від 01.11.05р. та № 3 від 01.11.06р. – недійсними.

В свою чергу, перший відповідач погодився з позовом прокурора. Втім, його посилання на те, що Макіївський об’єднаний районний військовий комісаріат не є суб’єктом господарювання є хибним, оскільки діяльність вказаної військової структури регламентується Законом України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України”. Другий відповідач позов не визнав, не довів суду те, що спірний договір оренди та додаткові угоди до нього укладені згідно вимог закону та нормативно – правових актів, які регулюють спірні відносини сторін, відсутність підстав для визнання спірного договору оренди недійсним за ознаками ст.ст. 203, 215 ЦК України.

На підставі викладеного, позов прокурора обґрунтований та підлягає задоволенню, у зв’язку з чим, слід визнати договір оренди нежитлового приміщення №5 від 03.06.02р., укладений між Макіївським об’єднаним районним військовим комісаріатом та відкритим акціонерним товариством „Макіївкагаз” про передачу в оренду нежитлового приміщення, загальною площею 287,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Макіївка, вул. Менделєєва, 32, та додаткові угоди до нього: б/н від 01.01.03р., №2 від 01.11.05р. та № 3 від 01.11.06р. – недійсними.

Позивач звільнений від сплати державного мита у встановленому законом порядку, тому державне мито в сумі 85 грн., ( в одній позовній заяві об’єднанні декілька вимог немайнового характеру), покладаються на обидві сторони порівну згідно приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України, оскільки спір доведено до суду за виною відповідачів у зв’язку з їх неправильними діями.

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, прокурор та позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову – за нульовою ставкою.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.11.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 9 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна”, ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна Збройних Силах України”, ст. 7 Закону України „ Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, ст. ст. 203, 215, 257, 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, ст. ст. 42, 43, 22, 29, 33, 34, 36, 38, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

          В И Р І Ш И В:

1. Позов Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до належних відповідачів у справі: першого - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганську та другого - відкритого акціонерного товариства „Макіївгаз” - задовольнити.

2. Поновити строк позовної давності пропущений прокурором за поважними причинами щодо визнання спірного договору оренди нежитлового приміщення №5 від 03.06.02р., укладеного між Макіївським об’єднаним районним військовим комісаріатом та відкритим акціонерним товариством „Макіївкагаз” про передачу в оренду нежитлового приміщення, загальною площею 287,8 кв.м. , яке розташоване за адресою: м. Макіївка, вул. Менделєєва, 32, та додаткові угоди до нього б/н від 01.01.03р., №2 від 01.11.05р. та № 3 від 01.11.06р. - недійсними.

3. Визнати договір оренди нежитлового приміщення №5 від 03.06.02р., укладений між Макіївським об’єднаним районним військовим комісаріатом та відкритим акціонерним товариством „Макіївкагаз” про передачу в оренду нежитлового приміщення, загальною площею 287,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Макіївка, вул. Менделєєва, 32, та додаткові угоди до нього: б/н від 01.01.03р., №2 від 01.11.05р. та № 3 від 01.11.06р. – недійсними.

4. Стягнути з першого відповідача у справі - Квартирно – експлуатаційного відділу м. Луганську, 91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 32, ід. код 07652214, реєстраційний рахунок 35215003002781 в ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, на користь:

- державного бюджету України державне мито в сумі 42 грн. 50 коп., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової адміністрації у Луганській області.

5. Стягнути з другого відповідача у справі - відкритого акціонерного товариства „ Макіївкагаз”, 86125, м. Макіївка, вул. Артема, 1, ід. код 20316900, на користь:

- державного бюджету України державне мито в сумі 42 грн. 50 коп., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у м. Макіївки Донецької області.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               

Повний текст складено –04.11.10р.