Рішення № 120516834, 22.07.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/225/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Гавдик З.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просить:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.11.2023 №968170148252 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугою років, відмови в зарахуванні періоду роботи з 17.03.1997 по 01.06.2002 на посаді палатної медсестри інфекційно-боксированного відділення для дітей та палатної медсестри педіатричного відділення Чемеровецької центральної районної лікарні Хмельницької області в подвійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи з 17.03.1997 по 01.06.2002 на посаді палатної медсестри інфекційно-боксированного відділення для дітей та палатної медсестри педіатричного відділення Чемеровецької центральної районної лікарні Хмельницької області і провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії починаючи з дня позбавлення її на повний розмір пенсії, виплатити різницю з урахуванням виплачених сум пенсії.

Позов обґрунтований неправильністю обрахування спеціального стажу та наявністю підстав для перерахунку пенсії із зарахуванням стажу у подвійному розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 09.01.2024 у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказує, що стаж у подвійному розмірі обчислюється при призначенні пенсій після 15.08.2003. Закон №1110 не передбачав проведення перерахунків раніше призначених пенсій. Відповідно до ст. 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки пенсія ОСОБА_1 призначена з 02.06.2002 та період роботи з 17.03.1997 по 01.06.2002 на посаді палатної медсестри інфекційно-боксированого відділення для дітей та палатної медсестри педіатричного відділення Чемеровецької центральної районної лікарні Хмельницької області врахований при призначенні пенсії, рішення №968170148252 від 29.11.2023, про відмову в перерахунку пенсії прийняте із дотриманням та у відповідності до норм та вимог чинного законодавства.

ГУПФ України в Тернопільській області також подало відзив на позов. Зазначає, що позивачу пенсія призначена 02.06.2002. Відповідно до записів трудової книжки позивач звільнена з посади, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, 01.06.2002. Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області правомірно винесено рішення щодо відмови в перерахунку пенсії позивача у зв`язку з відсутністю підстав.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідне до Закону №1788 з 02.06.2002.

За доданими документами спеціальний стаж становить - 28 років 10 місяців 23 дні.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок зміну страхового стажу набутого до 01.01.2024.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло ГУПФ України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.11.2023 №968170148252 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. Про таке рішення її повідомлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 01.12.2023.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.11.2023 №968170148252 мотивовано тим, що згідно із Законом України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 10.07.2003 №1110-IV робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб , заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СПІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у паталого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу у подвійному розмірі. При цьому особам, пенсії яким призначено до 15.08.2003 стаж не переглядається.

Вважаючи вказане рішення протиправним, а висновки пенсійного органу хибними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

За приписами ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.

Згідно з вимогами ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Для призначення пенсії за вислугу років обов`язковим є наявність спеціального стажу не менше як 25 років, відповідно до Переліку відповідних посад і закладів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 року "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

За період роботи до 1992 року діяв Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 31 грудня 1959 року №135 Додаток №1 до наказу по Міністерству соціального забезпечення УРСР від 31 грудня 1959 р. №135 визначено перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років мають право лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушери масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади; дезінфекційні інструктори. Лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії. Амбулаторно-поліклінічні установи всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, заклади швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські і фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). Родильні будинки.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звільнення станом на 01.06.2002 у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років, позивач обіймала посаду палатної сестри медичної педіатричного відділення та палатної сестри медичної інфекційно-боксованого відділення для дітей Чемеровецької районної лікарні Хмельницької області. На посаді палатної медичної сестри інфекційно-боксованогно відділення для дітей та посаді палатної медичної сестри педіатричного відділення позивач пропрацювала з 17.03.1997 по час звільнення у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років 01.06.2002. Тобто у спірний період позивач працювала в умовах, що дають право на зарахування стажу у подвійному розмірі.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 постанови Правління пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 "Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.

За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Згідно п. 20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також за змістом п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, під час розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що протягом спірного періоду позивач працювала у закладі охорони здоров`я.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення від 29.11.2023 №968170148252 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугою років, відмови в зарахуванні періоду роботи з 17.03.1997 по 01.06.2002 на посаді палатної медсестри інфекційно-боксированного відділення для дітей та палатної медсестри педіатричного відділення Чемеровецької центральної районної лікарні Хмельницької області в подвійному розмірі є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що вимогами п. 4 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Суд зауважує, що редакція ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час. При цьому стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію. Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.

Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, які, у силу вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для врахуванням.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі за позовом ТОВ "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до абз. 3 п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 3 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, питання щодо призначення та виплати пенсії, віднесено виключно до компетенції територіальних органів Головного управління Пенсійного фонду України та не входить до компетенції суду.

Також, суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, повторно розглянути заяву позивача, зарахувавши при цьому, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" стаж за період роботи з 17.03.1997 по 01.06.2002 на посаді палатної медсестри інфекційно-боксированного відділення для дітей та палатної медсестри педіатричного відділення Чемеровецької центральної районної лікарні Хмельницької області у подвійному розмірі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.11.2023 №968170148252 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугою років, відмови в зарахуванні періоду роботи з 17.03.1997 по 01.06.2002 на посаді палатної медсестри інфекційно-боксированного відділення для дітей та палатної медсестри педіатричного відділення Чемеровецької центральної районної лікарні Хмельницької області в подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у подвійному розмірі період роботи з 17.03.1997 по 01.06.2002 на посаді палатної медсестри інфекційно-боксированного відділення для дітей та палатної медсестри педіатричного відділення Чемеровецької центральної районної лікарні Хмельницької області та повторно розглянути заяву від 23.11.2023 про перерахунок страхового стажу.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5 п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Гавдик З.В.