Рішення № 120514423, 10.07.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2423/24

2/760/6026/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Кавун В.В.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

30.01.2024 позивач в особі представника - адвоката Зубко Анастасії Олександрівни звернулася до суду із позовом до Київської міської ради, у якому просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з двох житлових кімнат загальною площею 44,6 м.кв., житловою площею 28,8 м.кв., у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її племінник ОСОБА_3 , який був сином її рідної сестри ОСОБА_4 , яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач із племінником були зареєстровані та проживали разом на момент його смерті, а тому 20.07.2023 вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Після відкриття спадкової справи з`ясувалося, що племінник позивача ОСОБА_3 звертався до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 , але так і не встиг оформити право власності на спадкове майно, тобто на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

У той же час, ОСОБА_5 на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1/3 на підставі договору купівлі-продажу, на підставі свідоцтва про право на спадщину, 1/6 на підставі договору купівлі-продажу, яку він заповів ОСОБА_3 .

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація щодо права власності на вказану квартиру відсутня.

Позивач має право на спадкування цієї квартири, але 30.01.2024 отримала відмову від приватного нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину через відсутність у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно.

У зв`язку з цим позивач звернулася до суду з даним позовом, який просить задовольнити.

31.01.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою від 02.02.2024 позивача звільнено від сплати судового збору.

Ухвалою від 02.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст.178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 5 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

Клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапчук Зої Анатоліївни належним чином завірену копію спадкової справи № 2/2023, заведену після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.03.2024 на виконання ухвали суду приватним нотаріусом надіслано копію спадкової справи.

Ухвалою суду від 18.03.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу Солом`янського районного суду міста Києва не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію останнього щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, враховуючи згоду представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення за наявними в справі доказами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинено актовий запис № 22010 /а.с.6/.

Батьками померлого згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації народження відповідно до ст. 126, 133, 135 СК України є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 /а.с.7/.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища встановлено, що дошлюбне прізвище позивача - ОСОБА_2 /а.с.12/.

Позивач та ОСОБА_4 є рідними сестрами, що підтверджено свідоцтвом про народження позивача та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації народження відповідно до ст.126, 133, 135 СК України щодо ОСОБА_4 /а.с.10, 11/.

Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу 18.12.1980 з ОСОБА_8 отримала прізвище « ОСОБА_4 » /а.с.9/ та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.8/.

Таким чином суд вважає доведеним той факт, що позивач є рідною тіткою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач 20.07.2023 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті племінника /а.с.40/.

У зв`язку з цим 20.07.2023 приватним нотаріусом Потапчук З.А. заведена спадкова справа №2/2023, номер у Спадковому реєстрі - 70970016 /а.с.43/.

За життя спадкодавець заповіт не вчиняв та спадкові договори не укладав, про що свідчать інформаційні довідки зі Спадкового реєстру від 20.07.2023 /а.с.44, 45/.

Листом приватного нотаріуса від 30.01.2024 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки нею не подано правовстановлюючих документів на спадкове майно /а.с.41/.

У зв`язку з відмовою у вчиненні нотаріальних дій у позивача виникло право захисту у судовому порядку шляхом визнання права власності спадкоємця на спадкове майно.

З матеріалів спадкової справи встановлено, що ОСОБА_3 06.04.2015 звертався до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.72/.

ОСОБА_5 залишив заповіт, яким заповів частки квартири АДРЕСА_2 , своїй дружині ОСОБА_10 /а.с.92/, яка 27.05.2015 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом /а.с.93/.

Встановлено також, що ОСОБА_5 залишив заповіт від 19.03.2012, яким заповів належну йому квартиру АДРЕСА_3 , - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.80/.

Відомості про цей заповіт містяться у Спадковому реєстрі під № 52555250, стан - чинний /а.с.109-110/.

Згідно з інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на праві власності за ОСОБА_5 зареєстрована квартира за адресою: АДРЕСА_4 , а саме:

-1/3 частки на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Українською біржею «Десятинна» 27.03.1997 за № 1917-Б/642, зареєстрованого в Бюро 07.04.1997 за реєстровим № 922;

-1/2 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 9-ю Київською державною нотаріальною конторою 15.04.2002 за № 4-1525, зареєстрованого в Бюро 27.08.2002 за реєстровим № 922;

-1/6 частки на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. 11.04.2003 за № 1121, зареєстрованого в Бюро 24.06.2003 за реєстровим № 922 /а.с.17/.

Інформація на вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутня /а.с.16/.

Згідно з матеріалами спадкової справи свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 після смерті його батька ОСОБА_5 не видавалося.

За ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.3 ст.1268 ЦК України).

У силу закону ОСОБА_3 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька, оскільки подав до нотаріуса у визначений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини згідно з вимогами ч.1 ст.1297 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відомості про усунення ОСОБА_3 від спадкування за його батьком ОСОБА_5 відсутні.

За ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з витягом з Рєстру територіальної громади м. Києва позивач та її племінник ОСОБА_3 були зареєстровані разом за адресою: АДРЕСА_5 /а.с.42, 56/.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права на інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст.11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадкування особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Стаття 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу її прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Відповідно до ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні. Питання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно з п.п.4,15 п.4 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Встановлено, що позивач прийняла спадшину після смерті шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті.

Оскільки позивачу відмовлено у отриманні свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину правовстановлюючих документів на нерухоме майно, її права підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою, другою статті 77 ЦПК України визначено, що належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

У зв`язку з тим, що існують перешкоди позивачу для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, то вона вимушений звертатися за захистом своїх прав з даною позовною заявою до суду, бо іншим шляхом не може вирішити питання отримання нею спадщини.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України та узгоджується з дослідженими у суді матеріалами справи.

У постанові Верховного суду від 14.08.2019 справа № 523/3522/16-ц зроблено висновок, що виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Таким чином відсутність реєстрації права власності на спірну квартиру, а також відсутність в ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті батька, не є перешкодою для реалізації позивачем права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

З урахуванням викладеного вище та зважаючи на докази в матеріалах справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення позову.

Керуючись статтями 11, 15, 16, 1216-1218, 1220, 1222, 1268 - 1270, 1296 ЦК України, п.20, 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 206, 258, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з двох житлових кімнат загальною площею 44,6 м.кв., житловою площею 28,8 м.кв.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.07.2024.

Суддя: Букіна О.М.